Постанова № 12667224, 23.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2010 р.Справа №2а-12951/09/11/0170 13 годин 20 хвилин

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого суддіМоскаленко С.А. , при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю

представника позивача - Силич Людмили Євгенівни, довіреність № 1890 від 10.06.10;

представника відповідача - Гайдамака Олени Олегівни, довіреність № 38/10-0 від 09.09.10;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013942301/0 від 04.11.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2009р. №0013942301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1370117,00грн., у тому числі за основним платежем 913411,00грн. та за штрафними санкціями 456706,00грн.

Ухвалою суду від 12.01.2010 року здійснено заміну відповідача у адміністративній справі на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем положень пп.15.1.1 п.15.1. ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”та п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4. 1 ст 4, п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, строк виписки яких перевищує 1095 днів. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було взято до уваги ті обставини, що позивач здійснює податковий облік та сплату податку на додану вартість за касовим способом відповідно до п.11.ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якої датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата перерахування грошових коштів із розрахункового рахунку або каси платника податків в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) або дата поставки інших видів компенсації їх вартості. Оскільки позивачем кошти в оплату вартості поставленого за період 2001- 2003 р.р. газу були перераховані тільки у другому півріччі 2008 року та першому півріччі 2009року, датою виникнення у позивача права на податковий кредит є саме друге півріччя 2008 року - перше півріччя 2009 року.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відтак, право позивача на податковий кредит виникло в момент отримання податкових накладних, що засвідчують факт придбання позивачем товару, у зв'язку з чим накладні 2001-2003 р.р. з податковим кредитом за газ природний повинні бути відображені у деклараціях відповідно в цих роках. Статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Оскільки граничний строк з моменту отримання позивачем права на податковий кредит у 1095днів сплив, позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми ПДВ від здійсненої сплати у поточному періоді в погашення заборгованості за газ природний отриманий у 2001-2003 р.р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 14.04.1995року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та внесено запис до Єдиного державного реєстру №1882120 0000 002888 (Т. 1, а.с.6).

Основним видом діяльності ВАТ по газопостачанню та газифікації “Кримгаз”, відповідно до довідки з ЄДРПОУ є розподілення та постачання газу (Т.1, а.с.7).

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі 26.10.2009р. була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт №10364/23-2/03348117 (Т.1, а.с.15-217).

Як вбачається з акту перевірки від 26.10.2009р. відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4. 1 ст 4, п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в наслідок чого підприємством недонараховано податкове зобов'язання з ПДВ за серпень 2008 року в сумі 27235 грн., вересень 2008 р. - 14308 грн., жовтень2008 р. - 228065грн., листопад 2008 р. - 38 грн., грудень 2008р. - 577946грн., січень 2009р. - 7317 грн., лютий 2009р. - 7306 грн., березень 2009р. - 13813грн., квітень 2009р. - 8126 грн., травень 2009р. - 7317 грн., червень 2009р. - 21940грн. та в загальній сумі- 913411,00 грн. Дана сума складається з суми податку на додану вартість 913132 грн., розрахованої від сум здійсненої сплати позивачем у серпні 2008 - травні 2009 р.р. в погашення заборгованості за отриманий від ДАТ "Чорноморнафтогаз" природний газ за договорами купівлі продажу, укладеними у 2001-2003 р.р. та суми 278,75 грн., на яку позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з липня 2008 року по червень 2009 року, у зв'язку з його ненарахуванням на вартість витрат, понесених у зв'язку з виконанням робіт по відключенню споживачів від газопостачання.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі 04.11.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0013942301/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1370117,00грн., у тому числі за основним платежем 913411,00 грн. та за штрафними санкціями 456706,00 грн. (Т.1, а.с.13).

Судом встановлено, що між позивачем та ДАТ "Чорноморнафтогаз" укладені договори купівлі-продажу природного газу, а саме № 631-ПГ-2001 від 28.12.00р. на суму 696000000,00 грн. та доповнення № 1 до договору від 09.02.2001 року на суму 51842260,00 грн.; № 631-ПГ-2002 від 31.01.2002 року на суму 46648800,00 грн.; № 100-ПГ-2002 від 31.01.2002 року на суму 3435600,00 грн.; № 631-ПГ-2003 від 29.12.2002 року на суму 49053913,92 грн. та доповнення № 1 від 30.01.2003 року на суму 48269253,60 грн.; №100-ПГ-2003 від 29.12.2002 року на суму 3970866,48 грн. та доповнення № 1 від 30.01.2003 року на суму 3971748,48 грн.

Під час розгляду справи судом було призначено судову бухгалтерську експертизу, під час проведення якої встановлено, що ДАТ "Чорноморнафтогаз" на поставлений позивачу природний газ виписані податкові накладні: № 5414/1.4 від 31.10.2001 року; № 5950/1.4 від 30.11.2001 року; № 6666/1.4 від 29.12.2001 року; № 2/1.4 від 31.01.2001 року; № 957/1.4 від 28.02.2002 року; № 1095/1.4 від 28.02.2002 року; № 5379/1.4 від 31.10.2002 року; № 216/4 від 31.01.2003 року; № 1479/4 від 28.02.2003 року; № 1477/4 від 28.02.2003 року; № 2674/4 від 31.03.2003 року; № 3733/4 від 30.04.2003 року; № 10111/4 від 31.10.2003 року; № 10918/4 від 28.11.2003 року; № 11996/4 від 31.12.2003 року на загальну суму 39432975,80 грн., у тому числі ПДВ в сумі 6572162,64 грн.

Сплата за поставлений природний газ здійснювалась позивачем відповідно до договорів про реструктуризацію заборгованості № 05/5/29/4905 від 25.07.2006 року з додатковою угодою № 1 від 13.12.2007 року; № Р/631/04/1/29/8106 від 19.12.2006 року. Всього за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року позивачем погашено заборгованість за поставлений природний газ згідно з умовами зазначених договорів про реструктуризацію заборгованості на загальну суму 5478685,06 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 913112 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу були подані податкові декларації з податку на додану вартість за період з серпня 2008 року по червень 2009 року, в яких позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ДАТ "Чорноморнафтогаз" в загальній сумі 913132 грн.

Підставою для виключення відповідачем зазначеної суми ПДВ з податкового кредиту позивача за серпень 2008 року - червень 2009 року є та обставина, що, на думку відповідача, позивач пропустив строки давності для повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування, передбачені ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181).

Суд не може погодитися з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону №2181 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181 заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Із наведеного випливає, що строк давності передбачений п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181, застосовується не тільки при поданні заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а також у разі, коли податковими законами передбачено відшкодування таких податків.

Таким законом є Закон України «Про податок на додану вартість» 168/97-ВР від 03.04.1997р. (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон №168).

Пунктом 1.7 с.1 Закону №168 передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.7.7.1. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. ст.7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, право позивача на податковий кредит звітного періоду впливає безпосередньо як на визначення суми податкового зобовязання з ПДВ, так і на отримання бюджетного відшкодування з цього податку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що включення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинно відбуватися з урахуванням строків, передбачених п.п.15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону 2181.

Суд вважає, що позивачем не було пропущено строк давності на включення сум ПДВ за податковими накладними за 2001-2003 р.р. при розрахунку податкових зобовязань за серпень 2008 року - червень 2009року з наступних підстав.

Як зазначалося вище, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно п.7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.11.11 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Згідно п.1.11 ст.1 Закону N 168 касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Позивач здійснює поставку природного газу для населення, а відтак має право на застосування касового методу податкового обліку по цих операціях, що ним і було зроблено.

Заключенням судово-економічної експертизи № 51/10 від 29.06.2010 року відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку позивача підтверджено отримання та подальше перерахування сум ПДВ у складі вартості природного газу, поставленого у 2001-2003 р.р. ДАТ "Чорноморнафтогаз", суми ПДВ, які були виключені зі складу податкового кредиту під час проведення перевірки, в розмірі 913112 грн.

Тобто сума ПДВ у розмірі 913112 грн., яка включена позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2008 року - червні 2009року, була сплачена у ціні вартості природного газу, поставленого у 2001-2003 р.р.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата сплати позивачем суми вартості природного газу у розмірі 5478685,06 грн. (в т.ч. ПДВ - 913112 грн.) за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, що підтверджено заключенням експерта, а відтак відповідач необґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”та ст.15 Закону № 2181.

Також, судом встановлено, що при перевірці правильності визначення податкового кредиту згідно акту № 1361/23-01/22269895 від 04.09.2009 року про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства УЕГГ ВАТ "Кримгаз" за період 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, встановлено порушення п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення податкового кредиту за березень 2009 року на 20 грн.

До матеріалів справи додана податкова накладна № 4255 від 12.03.2009 року, згідно з якою ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інпроект" Сакському управлінню по експлуатації газового господарства ВАТ "Кримгаз" надано послугу щодо використання авторського права на комп'ютерну програму "Інпроект - Випуск Кошторисів", за яку останнім сплачено 100,00 грн. При цьому в розділі податок на додану вартість зазначено, що операція згідно з п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" звільнена від оподаткування. Також, в матеріалах справи є пояснювальна від 28.06.2010 року головного бухгалтера Сакського УЕГГ ВАТ "Кримгаз", відповідно до якої він зазначив про допущену ним під час складання реєстру за березень 2009 року по податковій накладній № 4255 від 12.03.2009 року описку в частині включення до складу податкового кредиту 20 грн. за операцію, яка не підлягає оподаткуванню.

У заключенні судово-економічної експертизи під час дослідження документів первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджено порушення позивачем п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині неправомірного включення суми ПДВ в розмірі 20 грн. до складу податкового кредиту по податковій накладній № 4255 від 12.03.2009 року, отриманій від ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інпроект" на поставку, звільнену від оподаткування відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування податкового повідмолення-рішення відповідача № 0013942301/0 від 04.11.2009 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20 грн. та штрафних санкцій у розмірі 10 грн. (50%) задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів відповідача, викладених в акті перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 278,75 грн. за період з липня 2008 року по червень 2009 року, у зв'язку з його ненарахуванням на вартість витрат, понесених у зв'язку з виконанням робіт по відключенню споживачів від газопостачання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону №168 поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора.

Наказом Відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" № 281 віл 29.05.2003 року затверджений порядок відшкодування збитків, понесених у зв'язку із здійсненням робіт з відключення споживачів за заборгованість по сплаті за спожитий газ. Згідно з даним наказом, що розроблений у відповідності до Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246, до розрахунку відшкодування збитків, ПДВ нараховується тільки на вартість матеріалів та на інші витрати, пов'язані з послугами сторонніх організацій.

Більш того, під час розгляду справи № 2-16/496.1-2007 судовими інстанціями (рішення Господарського суду АР Крим від 15.03.2007 року, постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 року та Вищого господарського суду України від 20.11.2007 року) встановлено, що витрати газопостачальної організації з відключення споживачів від газопостачання, що порушили правила, передбачених пунктом 6 Правил постачання населенню послуг з газопостачання, відносяться до збитків газопостачального підприємства. Сума витрат, яка була понесена у зв'язку з відключенням від газопостачання визначається індивідуально по кожному споживачу відповідно до окремого розрахунку. До суми витрат включається: вартість робіт з відключення від системи газопостачання (без нарахування податку на додану вартість), витрати на автотранспорт (в залежності від відстані), вартість кисню та інших матеріалів (в залежності від вартості придбання), транспортно-заготівельні витрати, витрати, пов'язані з повідомленням споживача про відключення, інші витрати.

Відключення боржників за природний газ здійснюється без згоди боржників та, відповідно, без укладення будь-яких договорів, а також без підписання актів виконаних робіт, тобто дії позивача по відключенню боржників за природній газ не є поставною товарів або послуг в розумінні Закону №168, а відтак отримані за відключення кошти не входять до обєкту оподаткування, визначеного ст.3 Закону №168, а фактично є компенсацією збитків позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість донарахування відповідачем податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в сумі 279грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 04.11.2009 року № 0013942301/0 щодо донарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 913391 грн. та штрафних санкцій у сумі 456696 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.09.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 30.09.2010р.

Керуючись ст.ст.94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 04.11.2009 року № 0013942301/0 в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 913391 грн. та штрафних санкцій в сумі 456696 грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн. та витрати у звязку із проведення судових експертиз у розмірі 10420,00 (десять тисяч чотириста двадцять) гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.