Рішення № 126670341, 10.04.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8112/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Малюк В.М.,

за участю секретаря судового засідання Микита М-Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бонь І.М. до Комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь) про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за період березень-травень 2022 року в розмірі 69 305,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 02.09.2020 року ОСОБА_1 перебувала на посаді режисера- постановника в Комунальному закладі «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» (скорочена назва КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)»), наразі звільнена з роботи. Дані обставини підтверджуються Контрактом з професійним творчим працівником (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури від 01.09.2020 року б/н (далі - Контракт від 01.09.2020р.) та завіреною копією трудової книжки. Стаж роботи в сфері культури понад 38 років.

З 05.05.2022 року по дату звільнення виконувала обов`язки директора-художнього керівника КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)», що підтверджується розпорядженням Голови ОДА начальника ОВА Донецької ОДА від 03.05.2022 року № 39/5-22 «Про призупинення дії контракту з директором - художнім керівником КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)» по дату звільнення.

За період 01.03.2022 по 04.05.2022 року, перебуваючи у трудових відносинах з КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)» на посаді режисера-постановника Позивачу не була виплачена заробітна плата.

Відповідач не вживав заходів призупинення трудових відносин на період 01.03.2022-05.05.2022 року, не оголошував на цей період простій, кошторисом на цілий 2022 рік було передбачено фонд оплати праці, однак допустив заборгованість по виплаті заробітної плати, яку не усунуто досі.

Заробітна плата за період з 01.03.2022 по 05.05.2022 не виплачена, що підтверджується довідкою форми ок 5.

Позивач звернулася до Відповідача за виплатою боргу по заробітній платі за період 01 березень-05 травня 2022 року, однак листом від 04.03.2024 року № 48 їй було відмовлено.

Відповідач пояснює невиплату заробітної плати тим, що в наслідок збройної агресії російської федерації проти України знищено будівлю театру з усім наявним майном та документацією, зокрема, первинну бухгалтерську та кадрову документацію, та те що є потерпілим у даному випадку через агресію РФ та про можливий перегляд даної обставини після деокупації Маріуполя.

Згідно Контакту з професійним творчим працівником (художнім та артистичним персоналом ) державних та комунальних закладів культури від 01.09.2020 року, який укладеного між КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)» та ОСОБА_2 на посаду режисера-постановника передбачено доплату за вислугу років у розмірі 30% до посадового окладу та набдавку за звання «Заслужений артист України» у розмірі 20% до посадового окладу.

22.08.1996 року Президент України Кучма Л.Д. своїм указом присвоїв ОСОБА_1 , (попереднє прізвище ОСОБА_3 ) почесне звання «Заслужений артист України». Зміна прізвища позивача підтверджується довідкою РАГСу № 118/03-27 від 31.10.2002р. та копією трудової книжки.

Відповідно до п.п. б п.п. 3 пункту 2 наказу Міністерства культури України «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» від 18.10.2005 № 745 передбачено надбавку до посадового окладу у розмірі 20 % відсотків посадового окладу за почесне звання: «Заслужений артист України».

Нарахування надбавки у розмірі 20% за почесне звання: «Заслужений артист України» також підтверджується наказом КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)» № 2-ок від 06.05.2022 року «Про встановлення надбавки за почесне звання «Заслужений артист України».

Таким чином заробітна плата ОСОБА_1 режисера-постановника розраховується наступним чином :

2893 гривні 00 коп. (тарифна ставка) * 3 (тарифний коефіцієнт)*2 (коефіцієнт підвищення посадових окладів за академічність)= 17358,00 грн. посадовий оклад режисера-постановника.

Даний розмір окладу також може підтвердити відповідач випискою з штатного розпису, який діяв на період 01 березня-05 травня 2022 року.

17358,00 грн. (посадовий оклад режисера-постановника)+доплати 30% за вислугу років + надбавка 20% за звання «Заслужений артист України» = 26037,00 грн. заробітна плата ОСОБА_1 за один місяць.

Тобто з надбавкою за вислугу років у розмірі 30% до посадового окладу та за надбавкою за званням «3аслужений артист України» у розмірі 20% до посадового окладу заробітна плата Позивача на місяць становить 26037,00 грн.

За березень-квітень 2022 року заробітна плата повинна була бути нарахована в розмірі 26037,00 грн.*2=52074,00 грн.

За травень 2022 року кількість робочих днів становила 22 робочих дні.

З 01.05.-05.05. 2022 року кількість робочих днів становило 4 робочі дні.

26 037,00 грн./22=1183,50 *4 робочі дні=4734,00 грн.

Таким чином 52 074,00 грн. (зарплата березень-квітень 2022р.)+ 4734,00 грн. (4 дні зарплати за травень 2022р.)=56 808 грн. заробітної плати * 22% ЄСВ (12497,76)= 69 305,76. нарахувати роботодавцю заробітну плату за період 01.03.2022 по 05.05.2022 року, з яких на суму 56808 грн. роботодавець повинен нарахувати 22% ЄСВ (у сумі 12497,76 грн.).

Із заробітної плати 56808 грн. роботодавець повинен утримати 18% податку на доходи фізичних осіб ( у сумі 10225,44 грн. ПДФО ) та 1,5 % військовий збір (у сумі 852,12 грн. військовий збір).

Сума виплати «на руки» відповідачем як роботодавцем повинна нарахуватися позивачу (працівнику) за період 01.03.2022-05.05.2022 року наступна: 56 808 грн. (заробітна плата) 10 225,44 грн. ПДФО - 852,12 грн. військовий збір = 45 730,44 грн.

За таких обставин позивачка просить суд стягнути з відповідача за період з 01.03.2022 по 05.05.2022 року в розмірі 69 305,76 грн., з якої: виплатити 56 808 грн. заробітної плати з покладанням обов`язку на відповідача як податкового агента здійснити відповідні відрахування ПДФО ( у сумі 10 225,44 грн.) та військового збору (у сумі 852,12 грн.), а також на суму 56 808 грн. нарахувати ЄСВ 22% (12 497,76 грн.). також просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, однак її представник адвокат Бонь І.М. надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Також просила стягнути витрати на правову допомогу.

Представник відповідача адвокат Країло М.В. у судове засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Також у поданій заяві зазначив, що позовні вимоги визнають частково. Не заперечують щодо стягнення заробітної плати у розмірі вказаному у довідці №122 від 10.04.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 02.09.2020 року ОСОБА_1 перебувала на посаді режисера-постановника в Комунальному закладі «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь), що підтверджується Контрактом з професійним творчим працівником (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури від 01.09.2020 року б/н та завіреною копією трудової книжки. Стаж роботи в сфері культури понад 38 років.

З 05.05.2022 року по дату звільнення виконувала обов`язки директора-художнього керівника КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)», що підтверджується розпорядженням Голови ОДА начальника ОВА Донецької ОДА від 03.05.2022 року № 39/5-22 «Про призупинення дії контракту з директором-художнім керівником КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)» по дату звільнення.

За період 01.03.2022 по 04.05.2022 року, перебуваючи у трудових відносинах з КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)» на посаді режисера-постановника Позивачу не була виплачена заробітна плата, що підтверджується довідкою Пенсійного Фонду України за формою ОК-5.

Позивач звернулася до Відповідача за виплатою боргу по заробітній платі за період 01.03.2022 року - 05.05.2022 року, однак листом від 04.03.2024 року № 48 їй було відмовлено.

Отже встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення відповідачем КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)», як роботодавцем, права позивача на отримання заробітної плати за період з 01.03.2022 року по 05.05. 2022 року.

Стаття 13 ЦПК Українивстановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Суд забезпечив сторонам рівні можливості надання доказів та доведеності їх перед судом.

Виходячи що спірні правовідносини виникли з трудових, саме на роботодавця покладено обов`язок довести виконання вимог законодавства щодо оплати праці.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.

Відповідно дост. 3 КЗпП України- законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21,43,46 Конституції України, ст.94,115 КЗпП України, ст.21,24 Закону України «Про оплату праці»- кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою, четвертою та п`ятоюстатті 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частиною першоюстатті 94 КЗпП Українивстановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьоюстатті 15 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятійстатті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьоїстатті 94 КЗпП Українипитання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованоїЗаконом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

При розгляді справи судом встановлені загальновідомі факти, що в порядку положення ч. 3ст. 82 ЦПК Українине підлягають доказуванню, а саме, що з 24 лютого 2022 року на території України ведений воєнний стан, через повномасштабне вторгнення Російської Федерації, а також факт введенням бойових дій на території міста Маріуполь. Окрім того, не підлягає доведенню факт знищення 16 березня 2022 року приміщення КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» від авіаційного ракетного бомбардування військами РФ. У воєнний час приміщення театру цивільним населенням використовувалось, як бомбосховище.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

З дослідженої в судовому засіданні довідки №122 від 10.04.2025 року встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 на посаді режисера-постановника в період за березень - квітень 2022р. травень 2022р. складає 26037 ,00 грн. щомісячно, з них посадовий оклад - 17358.00 грн.; надбавка за вислугу років - 30% від посадового окладу; надбавка за звання «Заслужений артист України» - 20% від посадового окладу. Таким чином заробітна плата за два місяці 52074,00 грн. За травень 2022 року кількість робочих днів режисера-постановника становила 26 робочих дні. З 01.05.2022 по 05.05.2022 р кількість робочих днів - 4. Тобто за травень повинно бути нараховано : 26037,00/26 =1001,42*4=4005,69. Таким чином нарахована заробітна плата з 01.03.2022 по 05.05.2022 рік становить: 52 074,00+4005,69 =56 079,69 грн.

З вказаною заборгованістю відповідач погодився у повному обсязі.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, які перевірені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в межах стягнення заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 05 травня 2022 року, у розмірі 56 079,69 грн., без сплати податків та обов`язкових платежів.

Що стосується вимоги про стягнення 15 000 грн. витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно із п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав: договір про надання правової допомоги; додаткова угода від 01.10.2024 року № 1 до договору про надання правової допомоги б/н від 25 січня 2024 року; акт здачі - приймання послуг від 17.01.2025 року.

Однак, з огляду на складність справи, виконані адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. не відповідає переліку/вартості виконаних робіт і критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 10 000 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч.1-2 даної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на ухвалення судом рішення на користь позивача, який при зверненні до суду з позовом був звільнений від його сплати, на підставі положенняст. 5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,4,5,10,12,76-83,141,209-211,223,258,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі,за період з 01.03.2022 по 05.05.2022 року, у розмірі 56 079, 69 грн.

Вказана сума визначена без сплати податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь держави судовий збір,в розмірі 1211,20грн.

Стягнути зКомунального закладу«Донецький академічнийобласний драматичнийтеатр (м.Маріуполь)»на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу, у розмірі 10 000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 17.04.2025 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк