Рішення № 126660606, 15.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 року м. Київ справа №826/6154/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 2 294 578,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у 2017 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування однієї особи, якій встановлена інвалідність. У зв`язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 2 294 578,88 грн. Оскільки суми адміністративно-господарської санкції та пені відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечував, свої мотиви висловив у письмовому відзиві, у якому зазначив, що Публічне акціонерне товариство "Центренерго" виконало всі вимоги щодо працевлаштування інвалідів, які передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", а саме: протягом 2017 року щомісячно подавала до центрів зайнятості звіти форми 3-ПН. Таким чином, на думку відповідача, розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік містить невірні дані.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому наголошено на не вжитті позивачем усіх необхідних заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що, в свою чергу, вказує на правомірність накладення на відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем надано до суду заперечення, відповідно до яких вказано про формальний підхід позивача при дослідженні дійсних обставин справи, оскільки жодних порушень нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю вчинено з боку відповідача не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2018 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №826/6154/18 та визначено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.01.2018 ПАТ Центренерго подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік по формі 10-ПІ (Річна Поштова), затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 № 42 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно вищевказаного Звіту відповідачем зазначено, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 6 832 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 273 осіб з інвалідністю, але відповідачем було працевлаштовано 257 осіб.

Відтак, позивач вважає, що відповідачем не виконано вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 16 осіб, яким встановлена інвалідність.

Це стало підставою для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 2 294 578,88 грн.

З огляду на те, що відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон № 875-ХІІ ), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 223).

Відповідно до частин другої та третьої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у них професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18-1 Закону № 875-XII передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 12 Закону України № 2694-XII від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм Закону убачається, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку, власне, і покладено обов`язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них. Разом з тим, обов`язок відповідача створити робочі місця для інвалідів, не супроводжується його обов`язком їх працевлаштовувати.

Згідно із Постановою Верховного Суду від 21.09.2018 у справі №816/593/17, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості».

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» № 42 від 10.02.2007 року щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду. Такий звіт подається або надсилається рекомендованим листом за місцем державної реєстрації роботодавця відповідному відділенню Фонду.

Як вже зазначалось судом, відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 273 особи, підлягало працевлаштуванню - інваліда, однак працевлаштовано 257 осіб з інвалідністю.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З матеріалів справи встановлюється, що відповідач протягом 2017 року регулярно подавав звіти Форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", в яких зазначав про наявність вакансії для інваліда, тобто, проінформував центр зайнятості про наявність вільних вакансій для працевлаштування інвалідів.

Зокрема, судом встановлено наступне.

На виконання частини 3 статті 18 Закону, ПАТ «Центренерго» в особі апарату управління, відокремлених підрозділів Трипільська TEC, Зміївська TEC, Вуглегірська ТЕС, «Ременерго» протягом 2017 року було створено 1242 вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що ПАТ «Центренерго» подавало Звіти за формою № 3-ПН, в яких зазначалось про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, копії яких надані в додатках до відзиву на позовну заяву, а саме:

- до Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості 17.01.17р., 16.02.17 р., 31.03.17 р., 12.05.17 р., 14.06.17 р., 04.07.17 р., 16.08.17 р., 13.09.17 р., 19.10.17 р., 28.11.17 р., 08.12.17 р., в яких містилася інформація щодо кількості осіб з інвалідністю, які могли бути працевлаштовані у центральному апараті, згідно форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України наказу від 31.05.13 р. №316 у наступній кількості вакансій - 1,1,1,1,1,1, 1,2,2,2,2.

- у січні 2017 року звіти 3-ПН подавалися до Солом?янського районного центру зайнятості у зв?язку з тим, що юридична адреса ПАТ «Центренерго» була змінена 18.01.2017 року;

- до Зміївського районного центру зайнятості Харківської області 04.01.17 р., 19.01.17 р., 02.02.17 р., 09.02.17 р., 14.02.17 р., 22.02.17 p., 01.03.17 p., 06.03.17 p, 14.03.17 р., 17.03.17 р., 22.03.17 р., 01.04.17 р., 07.04.17 р., 13.04.17 р., 03.05.17 р., 17.05.17 р., 26.05.17 р., 01.06.17 р., 08.06.17 р., 12.06.17 р., 20.06.17 р., 26.06.17 р., 03.07.17 р., 06.07.17 р., 20.07.17 p., 01.08.17 p., 10.08.17 p., 17.08.17 p., 01.09.17 p., 06.09.17 p., 11.09.17 р., 20.09.17 р., 25.09.17 р., 28.09.17 р., 02.10.17 р., 05.10.17 р., 12.10.17 р., 27.10.17 р., 01.11.17 р., 06.11.17 р., 12.11.17 р., 24.11.17 р., 01.12.17 р., 07.12.17 р., 13.12.17 р., 22.12.17 р., 29.12.17 р., в яких містилася інформація щодо кількості осіб з інвалідністю, які могли бути працевлаштовані на Зміївській ТЕС, згідно форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України наказу від 31.05.13p. №316 у наступній кількості вакансій 24, 27, 25, 29, 3, 2, 27, 2, 5, 3, 2, 33, 3, 3,39, 5, 2, 44, 3, 2, 2, 1, 51, 4, 3, 54, 2, 1, 61, 1, 3, 2, 1, 1, 68, 2, 5, 1, 75, 1, 3, 1, 76, 1, 1, 3, 3;

- до Обухівського міськрайонного центру зайнятості Київської області 30.01.17 р., 17.01.17 р., 30.01.17 р., 28.02.17 р., 17.02.17 р., 16.02.17 р., 22.03.17 р., 06.03.17 р., 14.03.17 р., 10.03.17 р., 30.03.17 р., 19.04.17 р., 05.04.17 р., 10.04.17 р., 30.03.17 р., 28.04.17 р., 03.05.17 р., 10.05.17 р., 13.05.17 р., 15.05.17 р., 18.05.17 р., 23.05.17 р., 29.05.17 р., 30.05.17 р., 31.05.17 р., 02.06.17 р., 08.06.17 р., 20.06.17 p., 21.06.17 p., 23.06.17 p., 22.06.17 р., 30.06.17 р., 05.07.17 р., 07.07.17 р., 12.07.17 р., 14.07.17 р., 19.07.17 р., 24.07.17 р., 26.07.17 p., 26.07.17 p., 02.08.17 p., 17.08.17 p., 28.08.17 p., 28.08.17 p., 28.08.17 p., 05.09.17 р., 12.09.17 р., 18.09.17 р., 22.09.17 р., 27.09.17 р., 27.09.17 р., 28.09.17 р., 28.09.17 р., 30.03.17 р., 02.10.17 р., 10.10.17 р., 17.10.17 р., 19.10.17 р., 23.10.17 р., 26.10.17 р., 27.10.17 р., 27.10.17 р., 15.11.17 р., 27.11.17 р., 28.11.17 р., 30.11.17 р., 06.12.17 р., 14.12.17 р., 21.12.17 р., 22.12.17 р., 22.12.17 р., 22.12.17 р., 27.12.17 р., 28.12.17 р., в яких містилася інформація щодо кількості осіб з інвалідністю, які могли бути працевлаштовані на Трипільській ТЕС, згідно форми звітності №3-ПІН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України наказу від 31.05.13 p. №316 y наступній кількості вакансій 7,1,13,1,3,1,2,1,1,1,1,1,1,2,1,3,2,2,1,1,1,3,1,2,3,3,4,18,1,31,7,3,1,1,1,1,1,7,36,6,3,7,2,39,2,2,1,1,1,1,7,45,2,1,1,1,1,2,7,46,3,7,50,7,1,2,1,6,51,1,1,2 до Артемівського (Бахмутського) міського центру зайнятості Донецької області 19.01.17 р., 24.02.17 р., 24.03.17 р., 19.05.17 р., 14.06.17 р., 25.07.17 р., 23.08.17 р., 27.10.17 р., в яких містилася інформація щодо кількості осіб з інвалідністю, які могли бути працевлаштовані на Вуглегірській ТЕС, згідно форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України наказу від 31.05.13 р. №316 у наступній кількості вакансій - 3,1,1,1,1,2,1,1.

На звернення Вуглегірської ТЕС листом № 03/1128 від 23.04.2008 року до Бахмутського міського центру зайнятості Донецької області щодо надання роз?яснень стосовно дублювання та надання звітів 3-ПН по актуальних посадах щомісяця Бахмутський міський центр зайнятості Донецької області листом №04/1877 від 24.04 2018 року повідомив Вуглегірську ТЕС, що актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв?язку.

Таким чином, Вуглегірська ТЕС не направляла звіти №3-ПН по актуальних у попередньому місяці посадах.

Крім того, Вуглегірська ТЕС знаходиться у м. Світлодарську Донецької області, що знаходиться на лінії зіткнення бойових дій та є небезпечною територією. Так, з 7 квітня 2014 року територія Донецької області була визнана одним з районів проведення антитерористичної операції, відповідно до наказу антитерористичного центру при Службі Безпеки України 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення».

Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року №875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р (зі змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ №128-р від 18.02.2015) «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» м.Світлодарськ (Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго») відноситься до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Враховуючи викладене, суд враховує, що небезпечна ситуація, що склалася в цій місцевості, що ускладнювала навіть листування Вуглегірської ТЕС з відповідним центром зайнятості, призвела до того, що тільки одна особа з інвалідністю, яка мешкає в м. Світлодарську виявила бажання та була направлена для подальшого працевлаштування на Вуглегірську ТЕС із 247 осіб зареєстрованих у 2017 році в Артемівському міському центрі зайнятості згідно листа № 04/1139 від 14.03.2018 року Артемівського міського центру зайнятості.

- до Черкаського міського центру зайнятості 25.01.17 р., 27.03.17 р., 28.03.17 р., 12.04.17 р., 21.04.17 р., 08.05.17., 25.05.17 р., 01.08.17 p., 26.09.17 p., 17.11.17 p., 05.12.17 р., в яких містилася інформація щодо кількості осіб з інвалідністю, які могли бути працевлаштовані у ВП «Ременерго», згідно форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України наказу від 31.05.13 р. №316 у наступній кількості вакансій - 1,1,1,1,1,1,1,1,1,17,4.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було створено 1242 вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, замість 16 передбачених нормами Закону.

На створені робочі місця Обухівським міськрайонним центром зайнятості Київської області було направлено 1 особу, яка працевлаштована на Трипільської ТЕС, що підтверджується наказом про прийняття на роботу на Трипільську ТЕС №580 к/тр від 10.10.2017 року та Індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю №919 з відповідним висновком МСЕК Міністерства охорони здоров?я України.

Зміївським районним центром зайнятості Харківської області було направлено 2 особи, які працевлаштовані на Зміївську ТЕС, що підтверджується наказом про прийняття на роботу на Зміївську ТЕС №43-к від 30.01.2017 року, наказом про прийняття на роботу на Зміївську ТЕС №587 від 07.11.2017 року та відповідними висновками МСЕК Міністерства охорони здоров?я.

Бахмутським міським центром зайнятості Донецької області на інформацію

Вуглегірської ТЕС про потребу у працівниках від 23.08.2017 року була направлена 1 особа з інвалідністю, якій було відмовлено в прийнятті на роботу, оскільки робота на вказаній посаді протипоказана їй за станом здоров?я, що підтверджується відомостями з копії направлення та довідки МСЕК.

Крім того, доказів на підтвердження того, що відповідачем не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів або ж про факти відмови у працевлаштуванні з боку відповідача за зверненням інваліда або направленням державної служби зайнятості, позивачем суду не надавалось.

Отже, суд вважає, що відповідачем було вжито всі можливі заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

До того ж, суд звертає увагу, що обов`язок працедавця по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов`язок згідно статті 18 Закону України №875-ХІІ покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Тому, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, а відтак, застосування до нього адміністративного-господарських санкцій та пені за не працевлаштування інвалідів, не обґрунтовуються правовим чином.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то судові витрати у цій справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.