Рішення № 126660033, 16.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2025 року Справа № 280/1499/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 06.02.2025 року по виконавчому провадженню № 73031113, та постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.02.2025 року по виконавчому провадженню № 74421221 визнати протиправною та скасувати.

Позивач, оскаржуючи постанови про закінчення виконавчого провадження,звертає увагу, що вони винесені передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Також наголосив на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій. Зокрема позивач зазначив, що державний виконавець зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і повного виконання судового рішення. Отже, лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Просить позов задовольнити.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що він вжив всі необхідніі можливі заходи в межах наданих йому повноважень відповідно до Закону України«Про виконавче провадження». Зокрема, двічі накладав на боржника штраф за невиконання рішення суду, надсилав повідомлення про вчинення боржником злочину. Рішення суду в даному випадку, на думку відповідача, не може бути виконанимдержавним виконавцем без участі боржника. Приймаючи постанови про закінчення виконавчих проваджень, державні виконавці виходили з того, що ними вжито всіх заходів щодо примусового виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 05.03.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 31.03.2025.

31.03.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 07.04.2025.

Ухвалою суд від 07.04.20225 продовжено розгляд справи на 20 днів та відкладено судове засідання на 15.04.2025.

15.04.2025 позивач надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач не з`явився.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту від 12.10.2023 відкрито виконавче провадження № 73031113 з примусового виконання виконавчого листа № 280/1233/22 виданого 14.09.2023 Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.

07.11.2023 державним виконавцем направлено на адресу боржника вимогу згідно якої останнього зобов`язано повідомити про стан виконання рішення суду.

Листом від 03.11.2023 № 10-13303/23 Державна судова адміністрація України повідомила державного виконавця про те, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Також повідомлено, про те, що 16.08.2023 затверджено кошторис на 2023 рік Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (далі - Програма). У зв`язку з чим виконання зазначеного рішення суду повинно здійснюватися органами Казначейства за рахунок коштів бюджетної Програми.

21.11.2023 державний виконавець звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу порядку виконання рішення.

Ухвалою від 14.12.2023 по справі № 280/1233/22 Запорізького окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 280/1233/22.

04.01.2024 державним виконавцем з метою отримання повної та об`єктивної інформації щодо виконання рішення суду та подальшого прийняття рішення щодо застосування до ДСА України штрафних санкцій, направлено на адресу боржника відповідну вимогу.

Листом від 22.01.2024 № 11-2299/24 ДСА України повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту про те, що 04.01.2024 затверджений кошторис на 2024 рік Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за Програмою у сумі 23,8 тис. гривень.

24.04.2024 державним виконавцем направлено вимогу боржнику згідно якої останнього зобов`язано надати інформацію щодо стану виконання рішення суду.

На вимогу державного виконавця від 24.04.2024 ДСА України листом від 06.05.2024 № 11-10786/24 повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту про те, що листом від 30.04.2024 № 11-10400/24 звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 1318,0 млн. гривень.

Станом на 11.06.2024 боржником рішення суду залишалось невиконаним. Таким чином, керуючись ст. 63 та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн та повторно зобов`язано виконати рішення суду.

У зв`язку з повторним невиконанням судового рішення державним виконавцем 13.09.2024 винесено постанову про накладення на ДСА України штрафу в розмірі 10200 грн за невиконання рішення суду без поважних причин та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

20.11.2024 державним виконавцем надіслано до Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення щодо вчинення посадовими особами Державної судової адміністрації України кримінального правопорушення.

Керуючись вимогами п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 06.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 73031113 з виконання виконавчого листа № 280/1233/22, виданого 14.09.2023 Запорізьким окружним адміністративним судом.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту від 12.03.2024 відкрито виконавче провадження № 74421221 з примусового виконання виконавчого листа № 280/9704/21 виданого 17.02.2022 Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської у сумі 181 742 грн 78 коп. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020.

Листом від 03.04.2024 № 10-8565/24 Державною судовою адміністрацією України повідомлено про неможливість виконання рішення суду у спосіб та порядок встановлений таким рішенням, оскільки дане рішення можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

За результатами розгляду даного листа державним виконавцем направлено до Запорізького окружного адміністративного суду заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 280/9704/21 у задоволенні заяви державного виконавця відмовлено.

16.10.2024 державним виконавцем з метою отримання повної та об`єктивної інформації щодо виконання рішення суду та подальшого прийняття рішення щодо застосування до ДСА України штрафних санкцій, направлено на адресу боржника відповідну вимогу.

Листом від 23.10.2024 № 10-20840/24 ДСА України повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту про те, що рішення суду залишається невиконаним із зазначенням тих же підстав, що і в попередньому листі.

Станом на 08.11.2024 боржником рішення суду залишалось невиконаним. Таким чином, керуючись ст. 63 та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн та повторно зобов`язано виконати рішення суду.

У зв`язку з повторним невиконанням судового рішення державним виконавцем 03.12.2024 винесено постанову про накладення на ДСА України штрафу в розмірі 10200 грн за невиконання рішення суду без поважних причин та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

19.12.2024 державним виконавцем надіслано до Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення щодо вчинення посадовими особами Державної судової адміністрації України кримінального правопорушення.

Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 12.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74421221 з виконання виконавчого листа № 280/9704/21, виданого 17.08.2022 Запорізьким окружним адміністративним судом.

Вважаючи прийняту державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, з підстав наведених у позові, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій єЗакон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016(далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зістаттею 1 Закону №1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 3 Закону № 1404-VIIIвідповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту першого частини другоїстатті 18 Закону №1404-VIIIвиконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною шостоюстатті 26 Закону №1404-VIIIпередбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1ст. 63 Закону №1404-VIIIза рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини третьоїстатті 63 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннямист.75 Закону №1404-VIII.

Отже, чинним законодавством визначено порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Водночас, відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеномузакономпорядку.

Згідно зістаттею 14 Кодексу адміністративного судочинства Українисудове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, розглядаючи спірні правовідносини про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд враховує, щоЗаконом України № 1404-VIIIна виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені названимЗакономзаходи в межах встановлених повноважень.

Пунктом 9 частини 1ст. 39 Закону №1404-VIIIвизначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Так, спір у цій справі стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача.

Відповідно до 18Закону України "Про виконавче провадження"виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цьогоЗакону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.

Відповідно до ч.1ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Суд також зазначає, що державний виконавець, приймаючи оскаржувані постанови, повинен пересвідчитися у повному виконанні рішення суду, на час закінчення виконавчого провадження.

Суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

Накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбаченихЗакономзаходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22 та від 04.01.2024 у справі № 520/10601/20. Зокрема в цих постановах Верховний суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесені передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Таким чином, суд резюмує, що оскаржувані постанови були прийняті відповідачем без повного та всебічного встановлення обставин виконання боржником судового рішення в межах змісту його резолютивної частини.

Протилежного відповідачем не доведено.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про протиправність та передчасність постанов відповідача про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 06.02.2025 року по виконавчому провадженню №73031113.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 12.02.2025 року по виконавчому провадженню № 74421221.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1937,92 грн (одну тисячу дев`ятсот тридцять сім гривень 92 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 16.04.2025.

Суддя О.В. Конишева