Рішення № 126659978, 15.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2025 року Справа № 280/518/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Комунального закладу "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат "Оберіг" Запорізької обласної ради до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального закладу "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат "Оберіг" Запорізької обласної ради (далі- позивач) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі- відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що інспектором праці Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Славінською І.А. винесено Припис від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю. Приписом встановлено порушення позивачем умов трудового договору з ОСОБА_1 при звільненні, передбачених законодавством про працю, чим порушено абз.4 ч.1 ст.12 Закону України №2136 та ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки». Приписом зобов`язано позивача усунути вказані порушення до 28.01.2025, а саме компенсувати ОСОБА_1 5 днів додаткової щорічної відпустки. Позивач не погоджується з прийнятим приписом, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 08.11.2024 за вх.№К-1916/ПС-24 Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці отримано звернення фізичної особи ОСОБА_1 щодо можливих порушень вимог законодавства про працю керівником КЗ «ЗСЗШІ «ОБЕРІГ» ЗОР. 3 18.11.2024 по 28.11.2024 фахівцями Міжрегіонального управління в Комунальному закладі "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат "Оберіг" Запорізької обласної ради проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки з питань оплати праці та компенсації за невикористану відпустку. Головний бухгалтер К3 «Запорізької спеціальної загальноосвітньої школи-інтерната «Оберіг» 30Р Кутняк Т.П. на підставі особистої заяви була звільнена згідно наказу від 06.11.2024 №140-к за ст.38 КЗпП за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Відповідно до додатків 1 та 3 Колективного договору, головному бухгалтеру встановлена основна щорічна відпустка тривалістю 24 к.д. та додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю 7 к.д. відповідно. В поточному році працівницею відпрацьовано 291к.д. (21.01.2024-06.11.2024). У 2024 році ОСОБА_1 використала основну щорічну відпустку повної тривалості 24 к.д. до закінчення робочого року. За розрахунком кількості днів додаткової щорічної відпустки пропорційно фактично відпрацьованому часу, її тривалість складає 6 к.д. Компенсація за невикористані дні додаткової щорічної відпустки під час остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 становить 6 к.д. За остаточним повідомленням №l5 розрахунком при звільненні та від 06.11.2024 працівниці були нараховані та виплачені розрахункові кошти та компенсація за 1 невикористаний день додаткової щорічної відпустки. Зазначені факти свідчать про порушення умов трудового договору при звільненні, передбачених законодавством про працю, чим порушено абз.4 ч.1 ст. 12 Закону № 2136 та ч.1 ст.24 ЗУ «Про відпустки». За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю), проведеного в Комунальному закладі «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради, встановлено порушення законодавства про працю, а саме: 1. Порушення абзацу четвертого частини першої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136, згідно з яким у разі звільнення працівника в період воєнного стану йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки». 2. Порушення частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки», оскільки при звільненні головного бухгалтера КЗ «Оберіг» ОСОБА_1 була виплачена компенсація лише за 1 день невикористаної додаткової щорічної відпустки замість 6 днів. Таким чином, керівництвом закладу допущено порушення норм законодавства про працю щодо виплати компенсації за невикористані відпустки під час звільнення. Вказує, що під час остаточного розрахунку працівникові має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні кожної з відпусток окремо, а не вираховуватись загальна кількість відпрацьованих днів та здійснюватись взаємозалік. Неналежне нарахування компенсації в даному випадку свідчить про порушення законодавства про працю. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

08.11.2024 за вх.№К-1916/ПС-24 Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці отримано звернення фізичної особи ОСОБА_1 щодо можливих порушень вимог законодавства про працю керівником КЗ «ЗСЗШІ «ОБЕРІГ» ЗОР.

15.11.2024 начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці винесено Наказ від 15.11.2024 778/ПС-ЗК про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю). На підставі наказу було оформлено направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 15.11.2024 №ПС/1/20379-24.

3 18.11.2024 по 28.11.2024 фахівцями Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в Комунальному закладі "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат "Оберіг" Запорізької обласної ради проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки з питань оплати праці та компенсації за невикористану відпустку.

Наказом директора КЗ Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» ЗОР від 06.11.2024 №140-к, звільнено ОСОБА_1 , головного бухгалтера, згідно зі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком 06.11.2024. Підстава: заява ОСОБА_1 від 06.11.2024. Наказано бухгалтерії виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористаний 1 календарний день щорічної відпустки за період роботи 21.01.2024 06.11.2024.

Відповідно до пояснення щодо розрахунку кількості днів компенсації за невикористану відпустку від 20.11.2024 №441, наданого КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» ЗОР, ОСОБА_1 була прийнята на роботу 21.01.2019, звільнена 06.11.2024. Згідно з чинним законодавством працівник мав право на 24 календарних днів щорічної основної відпустки й 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці відповідно до додатку 3 Колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом КЗ Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» ЗОР на 2021-2025 роки. В поточному робочому році працівник відпрацював 291 календарний день (21.01.2024 06.11.2024), святкових і неробочих днів у періоді немає через воєнний стан. Відповідно до розрахунку відпрацьованого часу, працівник за пероід роботи 21.01.2024-06.11.2024 має право на 25 днів щорічної основної та додаткової відпустки. У 2024 році ОСОБА_1 використала 24 календарних днів щорічної відпустки. Компенсації підлягає 1 календарний день невикористаної відпустки. Розрахунок кількості днів щорічної відпустки визначено пропорційно до відпрацьованого часу: 31 (24 дні щорічної основної відпустки + 7 днів щорічної додаткової відпустки) х 291 (відпрацьована кількість днів) / 366 (кількість днів у році) = 24,6 днів щорічної відпустки.

За результатом проведеної перевірки в Комунальному закладі «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради та з урахуванням наданих керівництвом Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради документів, встановлено порушення абз.4 ч.1 ст. 12 Закону № 2136 та ч.1 ст.24 ЗУ «Про відпустки» та складено акт № ПС/3П/36188/0339 від 28.11.2024, керівнику внесений обов`язковий до виконання припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПС/ЗП/36188/0339/П від 28.11.2024.

За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю), проведеного в Комунальному закладі «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради, встановлено порушення законодавства про працю, а саме:

1. Порушення абзацу четвертого частини першої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136, згідно з яким у разі звільнення працівника в період воєнного стану йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

2. Порушення частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки», оскільки при звільненні головного бухгалтера КЗ «Оберіг» ОСОБА_1 була виплачена компенсація лише за 1 день невикористаної додаткової щорічної відпустки замість 6 днів.

Позивач звернувся до начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці зі скаргою на Припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П.

Листом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 02.01.2025 позивача повідомлено про те, що у Міжрегіонального управління наразі відсутні законні підстави для скасування припису від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П за результатом здійсненого заходу державного нагляду (контролю).

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом установлено, що постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 03 лютого 2025 року по справі №332/7010/24 провадження №3/332/113/25, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок, стягнувши його на користь держави (отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Позивач, не погодившись з Приписом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

Частиною четвертою статті 2 Закону №877 передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Суд зауважує, що станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Так, особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-IX (далі - Закон №2136-IX).

Відповідно до статті 16 Закону №2136-IX у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:

за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;

у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 6 Закону №877, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (частина 6 статті 7 Закону № 877).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону № 877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

За змістом частини восьмої статті 7 Закону №877, припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Під час розгляду справи було установлено, що головний бухгалтер КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради Кутняк Т.П. на підставі особистої заяви була звільнена відповідно до наказу від 06.11.2024 №140-к за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до додатків 1 та 3 Колективного договору головному бухгалтеру встановлена основна щорічна відпустка тривалістю 24 календарні дні та додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів відповідно.

У поточному році працівницею відпрацьовано 291 к.д. (розрахунковий період: 21.01.2024 06.11.2024).

У 2024 році Кутняк Т.П. використала основну щорічну відпустку повної тривалості 24 к.д. до закінчення робочого року. За розрахунком кількості днів додаткової щорічної відпустки пропорційно фактично відпрацьованому часу її тривалість складає 6 к.д. (7 к.д.: 366 к.д.) х 291 к.д.

За п. 9 ст. 22 Закону України «Про відпустки» відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв`язку із виходом на пенсію.

На підставі вищезазначених норм Закону України «Про відпустки» компенсація за невикористані дні додаткової щорічної відпустки під час остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 становить 6 к.д.

За остаточним розрахунком при звільненні та повідомленням № 15 від 06.11.2024 ОСОБА_1 були нараховані та виплачені розрахункові кошти та компенсація за 1 к.д. невикористаної додаткової щорічної відпустки.

Абзацом четвертим частини першої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 (надалі Закон № 2136) встановлено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину- особу з інвалідністю з дитинства групи А І групи.

Працівнику бюджетної (комунальної) установи відповідно до колективного договору установлюється щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день як за особливий характер праці.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки» праця на умовах ненормованого робочого дня за особливий характер праці має компенсуватися за допомогою надання додаткової щорічної відпустки тривалістю не більше 7 календарних днів.

ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці протягом 24 календарних днів у період з 17.06.2024-30.06.2024 та 22.07.2024 по 31.07.2024, з них 20 календарних днів за фактично відпрацьований час, а 4 календарні дні надані були в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв`язку із виходом на пенсію.

Як встановлено ст. 8 Закону України «Про відпустки», щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається, зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Працівнику бюджетної (комунальної) установи відповідно до колективного договору установлюється щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день як за особливий характер праці.

Відповідно до додатку 3 Колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом Запорізької шкоди-інтернату «Оберіг» головному бухгалтеру встановлена додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю 7 к.д..

На дату звільнення ОСОБА_1 не використала жодного дня додаткової відпустки. Ураховуючи фактично відпрацьований час у робочому році (291 календарний день), ОСОБА_1 мала право на використання 6 днів щорічної додаткової відпустки, які розраховані таким чином: 7 к.д. (кількість днів щорічної додаткової відпустки, встановленої законом): 366 к.д. (кількість днів у році) х 291 к.д. (кількість фактично відпрацьованих днів у робочому році).

Отже, відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» головному бухгалтеру ОСОБА_1 при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію мала бути виплачена грошова компенсація за 6 днів щорічної додаткової відпустки.

Натомість, ОСОБА_1 отримала компенсацію лише за один календарний день щорічної додаткової відпустки.

Зазначені обставини свідчать про порушення умов трудового договору при звільненні головного бухгалтера Запорізької шкоди-інтернату «Оберіг» ОСОБА_1 , передбачених законодавством про працю, чим порушені абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Так, за результатом проведеної перевірки в Комунальному закладі «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради, встановлено порушення абз.4 ч.1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки», та винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПС/ЗП/36188/0339/П від 28.11.2024.

Під час розгляду справи суд установив, що постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 03 лютого 2025 року по справі №332/7010/24 провадження №3/332/113/25, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок, стягнувши його на користь держави (отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах, приймаючи оскаржуваний припис, діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального закладу "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат "Оберіг" Запорізької обласної ради (69067, м.Запоріжжя, вул.Олександра Невського, буд.87-А, код ЄДРПОУ 20520842) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49064, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Коксохімічна, буд.1, код ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправним та скасування припису відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова