Рішення № 126659779, 16.04.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/25215/24

категорія 106000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу в електронній формі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.08.2024 він звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Розглянувши заяву з доданими документами позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Комісія ухвалила рішення, оформлене протоколом №22 від 08.08.2024 про відмову у наданні відстрочки фактично з таких причин: у ОСОБА_2 (брата з інвалідністю) наявні невійськовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення, а саме сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим змушений звертатися до суду за захистом своїх прав та обов`язків.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що 05.08.2024 позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно до п. 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи. 08.08.2024 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву позивача від 05.08.2024 було розглянуто.

Під час вивчення заяви та долучених до заяви документів, комісією було встановлено наявність у ОСОБА_2 батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також, комісією здійснено перевірку інформації за допомогою електронних реєстрів щодо відсутності у ОСОБА_2 невійськовозобов`язаних членів сім`ї другого ступеня споріднення. Так, за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було встановлено, що у ОСОБА_2 наявні невійськовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення, а саме сестра ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження №273 від 05.04.1983 р.н.

Відповідач зауважує, що позивачем не було долучено до заяви документів згідно додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, які б підтверджували неможливість членами сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювати постійний догляд за сином ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю другої групи з 21.11.2018 відповідно до довідки МСЕК. Також, у ОСОБА_2 наявна невійськовозобов`язана сестра ОСОБА_3 , яка відповідно до закону зобов`язана утримувати непрацездатного брата.

Після вивчення отриманої заяви та підтвердних документів, які надав позивач, комісією було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки позивачеві. Рішення, було оформлено протоколом №22 від 08.08.2024. Про прийняте рішення, було повідомлено позивача засобами телефонного зв`язку та 20.11.2024 за вих. № 17605 позивачеві було направлено письмове повідомлення із зазначенням причин відмови у відповідності до вимог п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.

Отже відповідач зазначає, що комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 було правомірно відмовлено у наданні відстрочки позивачеві за п. 14 частини 1 статті 23 Закону України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", так як у особи з інвалідністю другої групи ОСОБА_2 наявні інші члени сім`ї першого ступеня споріднення, а саме мати: ОСОБА_5 та батько ОСОБА_4 . В додатках до заяви відсутні документи визначені Додатком 5 Положення які підтверджували б неможливість батьками здійснювати постійний догляд за своїм сином ОСОБА_2 . Також, у особи з інвалідністю ІІ групи наявна невійськовозобов`язана сестра, яка відповідно до закону зобов`язана утримувати непрацездатного брата.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_2 (особа з інвалідністю ІІ групи) та ОСОБА_1 мають лише спільну матір - ОСОБА_5 . Відповідно мають різних отців. ОСОБА_3 має родинні зв`язки лише з ОСОБА_1 , оскільки вони мають спільного батька - ОСОБА_7 . Відповідно ОСОБА_2 приходиться братом лише для ОСОБА_1 (по батьку). Тому, твердження відповідача щодо того, що особа з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 має невійськовозобов`язану сестру є помилковим та протиправним. Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , є пенсіонером та їй призначено пенсію за віком. Отже, на думку позивача, ОСОБА_5 в розумінні статей 1, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 2 статті 75 Сімейного кодексу України є непрацездатною особою та не належить до категорії осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 . Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не брав участі у вихованні сина, зв`язок з ним не підтримується. До того ж він також пенсійного віку, тому в розумінні статей 1, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 2 статті 75 Сімейного кодексу України є непрацездатною особою та не належить до категорії осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 . ОСОБА_5 також є матір`ю позивача - ОСОБА_1 . Батько позивача - ОСОБА_7 в розумінні Сімейного кодексу України не має жодних обов`язків по відношенню до брата позивача - ОСОБА_2 . Сестра позивача - ОСОБА_3 . Її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , тому ОСОБА_3 та особа з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 не мають жодних кровних зв`язків, оскільки у них різні батьки.

Відповідно до частини 2 статті 267 Сімейного Кодексу України повнолітні брати і сестри зобов`язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу. А отже, обов`язок щодо утримання ОСОБА_2 виникає лише у його рідного брата - ОСОБА_1 .

На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 05.08.2024 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

До заяви додав наступні документи:

- копію паспорту ОСОБА_1 ;

- копію картки платника ОСОБА_1 ;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;

- копію паспорту ОСОБА_2 ;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ;

- нотаріально посвідчену копію довідки МСЕК ОСОБА_2 ;

- нотаріально посвідчену копію довідки про отримання допомоги.

Також, ОСОБА_2 05.07.2024 подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, якою він підтверджує, що із числа військовозобов`язаних членів його сім`ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) він обирає брата ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву з доданими документами позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Комісія ухвалила рішення, оформлене протоколом №22 від 08.08.2024 про відмову у наданні відстрочки.

20.11.2024 відповідач надіслав позивачу Повідомлення, в якому зазначив, що причиною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є наявні невійськовозобов`язані особи (сестра) відповідно до закону зобов`язані її утримувати, тому відсутні підстави для отримання відстрочки, що визначені додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, які надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Як убачається з актового запису про народження № 273 від 05.04.1983 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково з 21.11.2018, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №119482 від 21.11.2018.

Отже, вищенаведені документи свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є рідними братом та сестрою.

Мати позивача та його брата ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є пенсіонером з 01.09.1999, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги від 17.05.2024 № 1201, виданою Управлінням соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі соціальної допомог управління і одержує допомогу на догляд особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю 2 групи внаслідок психічного розладу на ОСОБА_2 з 01.04.2024 по 30.09.2024.

Не погодившись із відмовою відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою-другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Водночас частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент звернення позивачем із заявою про надання відстрочки та на момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, тому під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі статтею 2 Закону № 3543-ХІІ визначено, що правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятою статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд із цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно із частиною восьмою статті 23 Закону № 3543-ХІІ відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), який, зокрема, регулює процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Так, пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

Пунктом 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до пунктів 59-60 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право позивача на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

За змістом пункту 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі -збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

Згідно з положеннями пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або ІІ групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю І або ІІ групи.

З додатку № 5 "Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вбачається, що документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини першої статті 23 цього Закону є:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї третього ступеня споріднення, який с особою з інвалідністю 1 чи ІІ групи, документи, що підтверджують родинні зв`язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, за якою здійснюється догляд, один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам 3 інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Згідно з п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 розділу І Податкового кодексу України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV Податкового кодексу України вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV Податкового кодексу України вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Таким чином, ключовим питанням, яке потребує дослідження у межах розгляду даної справи, є те, чи наявні у брата позивача особи першого та другого ступеня споріднення, які відповідно до Закону зобов`язані та мають можливість здійснювати постійний догляд.

Суд зазначає, що відповідно до статті 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Разом із тим, судом встановлено, що мати позивача та його брата ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є пенсіонеркою з 01.09.1999, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 . На момент звернення позивача до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_5 виповнилось 84 роки. Шлюб між матір`ю та батьком ОСОБА_2 був розірваний 30.01.1973 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 30.01.1973 № НОМЕР_4 . Відомості щодо утримання ОСОБА_2 його батьком ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

При цьому, судом встановлено, що догляд за ОСОБА_2 здійснював позивач - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про отримання допомоги на догляд особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю 2 групи внаслідок психічного розладу з 01.04.2024 по 30.09.2024.

Згідно з абзацом 17 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Таким чином, ОСОБА_5 є пенсіонеркою, непрацездатною особою, яка не може утримувати непрацездатного сина, який потребує матеріальної допомоги.

Доводи відповідача про те, що у ОСОБА_2 є невійськовозобов`язана сестра ОСОБА_3 , яка може його утримувати, суд вважає помилковими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є рідною сестрою позивача, проте ОСОБА_3 не є рідною сестрою ОСОБА_2 , оскільки вони не мають кровної спорідненості.

Таким чином, встановлені судом обставин, дають підстави для висновку, що надані позивачем до відповідача документи були достатніми для ухвалення рішення про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації.

Натомість, відповідач не вказав, яким чином, окрім вже поданих документів, позивач може підтвердити факт відсутності у його брата ОСОБА_2 інших працездатних членів сім`ї, які б могли його утримувати.

З огляду на викладене рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №22 від 08.08.2024, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є протиправним та підлягає скасуванню, а тому вимоги даного позову в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок по оформленню відстрочки військовозобов`язаних від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку. Тобто, відповідач у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналізуючи вищенаведене суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог частково.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає стягненню на користь позивача вся сума сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити діїї - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення оформлене протоколом Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.08.2024 №22 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати Комісію з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з пунктом 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 грн 96 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 16 квітня 2025 р.

Суддя Т.О. Шувалова