Рішення № 126659767, 16.04.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Житомир справа № 640/10919/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі позивач, Служба) звернулася у суд з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ ПВРД ДВС МЮ України) від 06 травня 2019 року ВП№ 57853591 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки позивач звертався до відповідача з заявою, в якій просив визнати підстави невиконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі №803/1560/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року поважними та відкласти проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №57853591 з примусового виконання виконавчого листа №803/1560/17 від 11 грудня 2017 року, виданого Волинським окружним адміністративним судом, до розгляду судом заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Зауважує, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі №803/1560/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Вказаним судовим рішенням, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року. На виконання зазначеного судового рішення 11 грудня 2017 року Волинським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №803/1560/17 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року. Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року апеляційні скарги Держгеокадастру та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області були задоволені частково, а саме, було змінено пункт четвертий резолютивної частини постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, виклавши його у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 04 листопада 2017 року». В решті постанову суду першої інстанції було залишено без змін. Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 04 листопада 2017 року, а не з 03 листопада 2017 року, як зазначено у виконавчому листі. Як наслідок, у виконавчому листі №803/1560/17 від 11 грудня 2017 року зазначена резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, які змінені судом апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції було змінено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, позивач уважав, що виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження щодо поновлення з 03 листопада 2017 року ОСОБА_1 буде незаконним, не відповідатиме судовому рішенню, що набрало законної сили. З огляду на зазначене, Держгеокадастр повідомив Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, що в порядку статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України ним 04 січня 2019 року подано до Волинського окружного адміністративного суду заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та просив відкласти проведення виконавчих дій до розгляду заяви судом. Ураховуючи те, що виконавчий лист було видано стягувачу 11 грудня 2017 року, до дати зміни рішення у справі апеляційним судом, то зазначення в ньому дати поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року, на переконання позивача, не може бути розцінено як помилка, бо відповідає даті, вказаній в постанові Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі №803/1560/17. Наголошує, що заява Держгеокадастру про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, від 04 січня 2019 року не була розглянута Волинським окружним адміністративним судом протягом 10 днів з моменту надходження, як це передбачено процесуальним законодавством. Також суд не розглянув клопотання позивача про зупинення виконання за виконавчим документом. Листом від 10 січня 2019 року №803/1560/17/462/19 Волинський окружний адміністративний суд повідомив Держтеокадастр, що розгляд заяви від 04 січня 2019 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, буде можливим після повернення матеріалів справи №803/1560/17 з Верховного Суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2019 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 26 червня 2019 року. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_1 та запропоновано подати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року зупинено провадження у справі № 640/10919/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 640/7972/19.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Житомирського окружного адміністративного суду для розгляду справи визначено головуючим суддею по справі Окис Т.О.

Ухвалами Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року поновлено провадження у справі №640/10919/19, прийнято до провадження справу № 640/10919/19, призначено відкрите судове засідання у справі з викликом учасників справи на 18 березня 2025 року та зобов`язано Відділ ПВРД ДВС МЮ України надати суду до 17 березня 2025 року з доказами направлення іншим учасникам справи, належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП№57853591.

14 березня 2025 року до суду надійшов відзив на позов, у якому Відділ ПВРД ДВС МЮ України просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, що боржником подано заяву від 04 січня 2019 року про причини невиконання рішення суду та відкладення вчинення виконавчих дій, в якій зазначає, що згідно резолютивної частини виконавчого документа ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року. Однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року апеляційні скарги Держгеокадастру та ГУ Держгеокадастру у Волинській області були частково задоволені, а саме було змінено пункт 4 резолютивної частини постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, виклавши його у такій редакції: «поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області з 04 листопада 2017 року». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін. Наголошує, що судом апеляційної інстанції рішення суду, що підлягає виконанню, не скасовано, а лише змінено пункт 4 постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року щодо дати поновлення стягувача. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін. При цьому, боржником не надано доказів об`єктивних обставин, поважних причин не можливості виконання рішення суду. З огляду на те, що станом на 09 квітня 2019 року боржником не представлено документів щодо виконання судового рішення, не повідомлено про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення тощо на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн та повторно зобов`язано останнього виконати судове рішення протягом 3 робочих днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу. Станом на 06 травня 2019 року боржником не представлено документів щодо виконання судового рішення, не повідомлено про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, у зв`язку із чим до боржника необхідно застосувати штрафні санкції в подвійному розмірі. Зазначає, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень ВП № 57853591 закінчено постановою державного виконавця Відділу від 13 червня 2019 року.

Також відповідач подав заяву, в якій указує, що не має можливості надати витребувані матеріали ВП № 57853591 у зв`язку з їх знищенням, що підтверджується актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення.

За результатами судового засідання 18 березня 2025 року, суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху із установленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з вірним визначенням суб`єктного складу сторін та зазначення коду ЄДРПОУ відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

01 квітня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з долученою позовною заявою до Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року продовжено розгляд справи № 640/10919/19, замінено відповідача з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного відповідача Міністерство юстиції України (далі МЮ України, відповідач), надано йому строк для подання відзиву на позов до 11 квітня 2025 року з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, призначено відкрите судове засідання у справі з викликом учасників справи на 15 квітня 2025 року.

10 квітня 2025 року МЮ України подало відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що належним відповідачем у цій справі повинен бути Відділ. Указує, що позивачем не доведено, чим саме порушено його права МЮ України, це виключає можливість його участі, як відповідача у цій справі. МЮ України може нести будь-яку відповідальність лише в разі самостійного порушення норм законодавства України, та не може нести відповідальність за діяння будь-яких інших осіб. Зазначає, що станом на 06 травня 2019 року боржником не представлено документів щодо виконання судового рішення, не повідомлено про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, у зв`язку із чим до боржника необхідно було застосувати штрафні санкції в подвійному розмірі. Таким чином, постанова про накладення штрафу від 06 травня 2019 року ВП № 57853591, винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розглядаючи спір по суті, суд, на підставі наявних у справі доказів, установив, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 803/1560/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року № 815-то «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03 листопада 2017 року № 433-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року № 815-то «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21581,07 грн.

З метою примусового виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 803/1560/17 видано виконавчий лист від 11 грудня 2017 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року змінено пункт четвертий резолютивної частини постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 803/1560/17, викладено його в такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 04 листопада 2017 року.». Постанова набрала законної сили 11 листопада 2018 року.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В 07 грудня 2018 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №57853591 на підставі виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року № 803/1560/17 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року та встановлено боржнику 3 робочі дні з моменту отримання постанови для самостійного виконання рішення.

Листом від 04 січня 2019 року, адресованим Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, позивач просив визнати причини невиконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 803/1560/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року поважними та заявив клопотання про відкладення проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 57853591 з примусового виконання виконавчого листа від 11 грудня 2017 року № 803/1560/17 до розгляду судом заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з невиконанням боржником рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 803/1560/17 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. 09 квітня 2019 року прийнято постанову у виконавчому провадженні № 57853591 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

У зв`язку з невиконанням боржником рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 803/1560/17 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В 06 травня 2019 року прийнято постанову у виконавчому провадженні № 57853591 про накладення штраф у подвійному розмірі у сумі 10200 грн.

Уважаючи таку постанову протиправною, Служба подала цей позов до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав.

Третя особа у судове засідання не прибула, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на надходження клопотання представників сторін та не явку третьої особи у судове засіданні, 15 квітня 2024 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до протоколу судового засідання.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3447-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Також підкреслював, що органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року по справі «Горнсбі проти Греції», ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 1404-VIIІ).

У відповідності до статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону України № 1404-VIIІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини 1 статті 26 Закону України № 1404-VIIІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 6 названої правової норми передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 63 Закону України № 1404-VIIІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів попередження про кримінальну відповідальність.

За змістом статті 75 Закону України № 1404-VIIІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України №1404-VIII.

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Отже постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Судом установлено, що Службою подано до Відділу ПВРД ДВС МЮ України заяву від 04 січня 2019 року про визнання поважними причин невиконання постанови від 05 грудня 2017 року у справі № 803/1560/17 та наявності підстав для відкладення проведення виконавчих дій.

На обґрунтування наведеного зазначено, що рішення суду першої інстанції було змінено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, а тому виконання постанови про відкриття виконавчого провадження щодо поновлення особи на посаді з 03 листопада 2017 року буде незаконним та не відповідатиме рішенню, що набрало законної сили, тому виконання виконавчого документа є неможливим з поважних причин.

На підтвердження поважності причин невиконання постанови від 05 грудня 2017 року у справі № 803/1560/17, Службою також надано копію заяви від 04 січня 2019 року про визнання виконавчого листа від 11 грудня 2017 року № 803/1560/17 таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконання за виконавчим листом до розгляду заяви, адресовану Волинському окружного адміністративного суду.

Відповідно до листа від 10 січня 2019 року № 803/1560/17/426/19 Волинський окружний адміністративний суд повідомив Позивача про неможливість розгляду відповідної заяви, оскільки справу направлено до Верховного Суду для розгляду касаційної скарги.

Разом з цим, зі змісту постанови від 09 квітня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, державний виконавець не погодився з доводами боржника щодо поважності причин невиконання рішення суду, вказавши, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції не скасовано, а лише змінено в частині дати поновлення на посаді, що не є об`єктивними причинами неможливості виконання рішення суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, по справі №640/7972/19 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. За результатами розгляду зазначеної справи суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що звернення із заявою від 04 січня 2019 року про визнання поважними причин невиконання постанови від 05 грудня 2017 року у справі № 803/1560/17 та наявності підстав для відкладення проведення виконавчих дій не є поважною причиною для невиконання судового рішення.

Суд зауважує, що після заяви від 04 січня 2019 року жодних документів до органу Державної виконавчої служби позивач не подавав.

Також згідно резолютивної частини постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року така в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21581 (двадцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна) гривня 07 копійок підлягає до негайного виконання.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача підтвердив, що наказ про поновлення ОСОБА_1 виданий 02 вересня 2019 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 803/1560/17 заяву Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повернуто заявнику без розгляду, оскільки Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру подано до суду заяву про відкликання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що посилання Служби на те, що внаслідок зміни рішення суду першої інстанції в частині дати поновлення на посаді, неможливим є виконання вимоги державного виконавця щодо поновлення стягувача на посаді з 03 листопада 2017 року, оскільки рішенням суду апеляційної інстанції стягувача поновлено з 04 листопада 2107 року, суд до уваги не приймає, оскільки таке не є об`єктивною причиною, яка б унеможливила виконання вимоги державного виконавця шляхом поновлення стягувача.

Звернення до Волинського окружного адміністративного суду з вимогою зупинити виконавче провадження та визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню не є об`єктивною перешкодою для виконання вимоги державного виконавця в частині поновлення стягувача на посаді з 04 листопада 2017 року.

Суд наголошує, що така поведінка боржника призвела до невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, протягом тривалого строку, внаслідок чого право ОСОБА_1 залишилось не поновленим.

Станом на 06 травня 2019 року Службою не представлено документів щодо виконання судового рішення, не повідомлено про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, у зв`язку із чим до неї застосували штрафні санкції в подвійному розмірі, а тому оскаржувана постанова винесена правомірно та за наявності достеменно встановлених обставин щодо неналежного виконання рішення суду.

Отже, з урахуванням установлених обставин та наданої їм оцінки, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ураховуючи вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для відшкодування позивачу судових витрат у справі немає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 272, 287, 292, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом десяти днів з дати його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

16.04.25