Рішення № 126659629, 15.04.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Житомир справа №240/20637/23

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , як законного представника, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), як законний представник, звернулась до суду в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради щодо відмови в нарахуванні та виплаті їй державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд на ОСОБА_2 , 2012 р.н., в подвійному розмірі відповідно до статті 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради здійснити їй з 01 лютого 2023 року до часу втрати такого права перерахунок та виплату державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд на ОСОБА_2 , 2012 р.н., в подвійному розмірі відповідно до статті 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в місті Коростень, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, вона перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради як одержувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд на свою дитину - ОСОБА_2 . Зазначає, що після прийняття Конституційним Судом рішення від 17.07.2018 №6-р/2018, яким відновлено було відновлено дію статті 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у неї виникло право на отримання допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд в подвійному розмірі. Однак, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради відмовило їй у здійсненні виплати такої допомоги в подвійному розмірі, зазначаючи при цьому, що паспортом бюджетної програми не передбачені видатки по статті 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому підстав для нарахування та виплати допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд в подвійному розмірі немає. ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною, а право її малолітньої дитини на отримання допомоги в подвійному розмірі порушеним, у зв`язку із чим, вона звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №240/20637/23 за позовом ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало щодо заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію управління зазначило, що стаття 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", передбачала що сім`ям, що мають дітей віком від 7 до 16 років (учнів віком до 18 років), які проживають на територіях радіоактивного забруднення, допомога, передбачена чинним законодавством України, виплачується в подвійному розмірі. Але на підставі підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" з 01.01.2015 статтю 31 було виключено із Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Однак, управління зауважує, що на сьогодні жодних змін у сам Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо відновлення статті 31 внесено не було, а тому кошти на відповідні потреби за бюджетною програмою КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та за бюджетною програмою КПКВК 25012530 "Соціальний захист громадян, які потрапили у складні життєві обставини" не передбачались, відповідно й не виплачуються. З огляду на зазначене Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради вказано, що у спірних правовідносинах діяло на підставі закону, а тому просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 257, ст. 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02.11.2021).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 вказує, що разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в місті Коростень, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

ОСОБА_2 має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 19.12.2012, виданим Житомирською обласною державною адміністрацією. Крім того, ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю.

У зв`язку із цим, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради як одержувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд на дитину - ОСОБА_2 . Згідно з довідкою Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради від 01.03.2023 №366 вказану державну соціальну допомогу призначено позивачу на період з 09.03.2021 по 18.08.2030, а розмір такої допомоги становить 2881,60 гривень на місяць.

ОСОБА_1 вважає, що після прийняття Конституційним Судом рішення від 17.07.2018 №6-р/2018, вона відповідно до статті 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання вищезазначеної державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд в подвійному розмірі.

З метою реалізації вказаного права, ОСОБА_1 звернулась до Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради із заявою від 04.04.2023 (вх.№Р-2225/23.5 від 14.04.2023), в якій просила здійснювати їй нарахування та виплату державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд на дитину - ОСОБА_2 в подвійному розмірі, оскільки це передбачено статтею 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За наслідками розгляду вказаної заяви Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради надіслало ОСОБА_1 листа від 15.05.2023 №3926/23.1, в якому вказало, що паспортом бюджетної програми за КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" управлінню у 2018 - 2022 роках не передбачались та паспортом бюджетної програми за КПКВК 2501530 "Соціальний захист громадян, які потрапили у складні життєві обставини" у 2023 році не передбачено видатки по статті 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи". Тому підстав для нарахування та виплати державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд на ОСОБА_2 , 2012 р.н., в подвійному розмірі, відповідно до статті 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи" в управління немає.

Вважаючи протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради щодо не виплати їй державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд в подвійному розмірі протиправною, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані правовими нормами статті 31 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).

Суд зазначає, що з моменту прийняття Закону №796-XII до статті 31 неодноразово вносились зміни.

Зокрема, стаття 31 Закону №796-XII в редакції, яка діяла до 01.01.2008 передбачала, що сім`ї, що мають дітей віком від 7 до 16 років (учнів віком до 18 років), які проживають на територіях радіоактивного забруднення, допомога, передбачена чинним законодавством України, виплачується у подвійному розмірі.

В подальшому, на підставі підпункту 6 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2008, статтю 31 було виключено із Закону №796-XII.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо виключення статті 31 Закону №796-ХІІ були визнані неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, починаючи з 22.05.2008 дія статті 31 Закону №796-XII була відновлена.

Протягом 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення Закону №796-XII застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У подальшому, підпунктом 7 пункту 4 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 31 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" знову було виключено.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України №6-р/2018, починаючи з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 31 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в попередній редакції, тобто в редакції, що діяла до внесення змін Законом від 28.12.2014 №76-VІІІ.

Так, стаття 31 Закону №796-XII (у редакції, яка відновила дію за рішенням Конституційного Суду України з 17 липня 2018 року) передбачає, що сім`ям, які мають дітей віком від 7 до 16 років (учнів віком до 18 років), які проживають на територіях радіоактивного забруднення, допомога, передбачена чинним законодавством України, виплачується у подвійному розмірі.

Буквальний зміст цієї статті свідчить про те, що вона містить відсилочну до іншого закону норму, тобто передбачає подвоєння розміру допомоги, встановленої для певної категорії сім`ї, за умови, що така сім`я проживає на території радіоактивного забруднення.

Допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років) була передбачена главою 7 Закону України від 21.11.1992 №2811-XII "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" у редакції, що діяла до 01.01.2002.

Натомість, в новій редакції, яка почала діяти діє з 01.01.2002 на підставі Закону України від 22.03.2001 №2334-III "Про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", та у всіх послідуючих редакціях Закону України від 21.11.1992 №2811-XII "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" допомога для сімей, які мають дітей до 16 років (учнів віком до 18 років) не передбачена.

Таким чином, чинна редакція Закону України від 21.11.1992 №2811-XII "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" не передбачає жодного виду грошових допомог для сімей, які мають дітей шкільного віку (від 7 до 16 років та учні до 18 років). Відсутній у чинному законодавстві України і будь-який інший нормативно-правовий акт, яким би передбачалася допомога для відповідної категорії сімей.

Відсутність нормативно-правового акту, яким би визначалось право на виплату допомоги для сімей, які мають дітей до 16 років (учнів віком до 18 років), унеможливлює її подвоєння через проживання такої сім`ї на території радіоактивного забруднення на підставі статті 31 Закону №796-XII.

Крім того, суд звертає увагу, що стаття 31 Закону №796-XII передбачає можливість подвоєння не будь-якої державної допомоги, а лише допомоги сім`ям, які мають дітей віком від 7 до 16 років (учнів віком до 18 років), які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплата якої, як вказано вище, на даний час чинним законодавством не передбачена.

В свою чергу ОСОБА_3 є отримувачем допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою на догляд, тобто іншого виду державної соціальної, який не підпадає під дію статті 31 Закону №796-XII.

З огляду на вказане правове регулювання суд приходить до висновку, що права на отримання на підставі статті 31 Закону №796-XII державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з надбавкою в подвійному розмірі позивач не має, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), як законного представника, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирській області (вул. Шевченка, 8, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11500; код ЄДРПОУ 03192709) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович