Рішення № 126658734, 14.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 рокуСправа №160/3916/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради, в якій просить:

Визнати неправомірними дії УСЗН НМР щодо примусу до особистої подачі заяви, попри наявність КЕП.

Визнати неправомірною відповідь УСЗН НМР через її неналежну якість, що унеможливило ознайомлення з її змістом.

Зобов`язати УСЗН НМР у місті Самар забезпечити прийняття документів, які належним чином підписані КЕП.

Зобов`язати УСЗН НМР надати позивачу якісну та належним чином обґрунтовану відповідь у доступному для мене форматі.

Стягнути з УСЗН НМР на користь позивача, моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він 21.11.2024 року направив запит на доступ до публічної інформації начальнику Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради (УСЗН НМР) у місті Самар Горбач Галині Миколаївні, в якому просив видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, надавши підтверджуючий пакет документів та засвідчивши запит підписом КЕП через портал «Дія».

Не отримавши відповіді на вказаний запит, 27.11.2024 року ОСОБА_1 повторно направив запит на доступ до публічної інформації начальнику Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради (УСЗН НМР) у місті Самар Горбач Галині Миколаївні, в якому просив пояснити причини, з яких співробітники управління, отримавши 21.11.2024 року підписану кваліфікованим електронним підписом (КЕП) через портал «Дія», заяву на видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, яку він подав з пакетом документів, змусили 26.11.2024 року особисто з`явитися та повторно писати заяву вручну.

Законодавство України надає можливість використовувати електронні підписи, зокрема кваліфіковані та удосконалені, замість особистого підпису, забезпечуючи юридичну силу та автентичність електронних документів.

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримав відповідь від Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради, однак через низьку якість друку останній не був впевненим, що зрозумів зміст відповіді правильно.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради щодо ненадання належної якості друку відповіді на його заяву підписану КЕП через портал «Дія», оскільки відповідач напевно знав про вади зору та той факт, що позивач є особою з інвалідністю, чим обмежив доступ до інформації та допустив зневагу до нього, як до особи з інвалідністю, у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/3916/25 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

25 лютого 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву вх.№15263/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

26 листопада 2024 року до управління соціального захисту населення Самарівської міської ради особисто звернувся громадянин ОСОБА_1 з заявою довільної форми про видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, до заяви надав копії документів та фотокартку кольорову 3x4 см.

У результаті розгляду заяви та наданих документів головним спеціалістом було встановлено, що ОСОБА_1 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №568970 від 21.11.2024 виданою КЗ «Обласним клінічним центром МСЕ «ДОР» МСЕК №4, є особою з інвалідністю першої «Б» групи з 14.11.2024 року, внаслідок поранення чи іншого ушкодження здоров`я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. По зору.

Рішенням міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отриманих особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №10/ІІІ/81/1 від 14.11.2024 року встановлено факт отримання постраждалою особою поранення чи іншого ушкодження здоров`я, одержаного від вибухонебезпечних предметів на території заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 .

Так, управлінням соціального захисту населення Самарівської міської ради, з урахуванням заяви та наданих документів ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 № 685 «Деякі питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 306 «Деякі питання встановлення зв`язку інвалідності з пораненням чи іншими ушкодженнями здоров`я» було вирішено встановити гр. ОСОБА_1 статус «особа з інвалідністю внаслідок війни», відповідно до пункту 4 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразка.

Отже, результатом надання адміністративної послуги за заявою ОСОБА_1 була видача посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідач зазначив, що 26.11.2024 року гр. ОСОБА_1 особисто звернувся до управління соціального захисту населення Самарівської міської ради для подачі заяви та пакету документів для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та відповідного посвідчення.

Після чого, 27.11.2024 року гр. ОСОБА_1 на електронну пошту відповідача було надіслано звернення від 27.11.2024 вх. №ГОРГМ-051 з проханням роз`яснити про причини з яких управління соціального захисту населення Самарівської міської ради, отримавши 21.11.2024 року електронними засобами зв`язку підписану на порталі «Дія» засобами ЄЦП заяву на видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, змусили 26.11.2024 позивача особисто з`явитись для написання заяви повторно.

Посилання позивача щодо примусового звернення саме 26.11.2024 року до управління соціального захисту населення Самарівської міської ради для подачі заяви повторно є абсолютно безпідставним, таким, що не доведене жодним належним доказом та не відповідає фактичним обставинам справи.

ОСОБА_1 26.11.2024 року добровільно, з метою отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, прийшов до управління для подання заяви та необхідних документів, разом з кольоровою матовою фотокарткою 3х4 см. для вклеювання в посвідчення.

На звернення ОСОБА_1 вх. № ГОРГМ - 051 від 27.11.2024 управлінням була надіслана відповідь вих.№547/0/22-24 від 09.12.2024, в якій було роз`яснено про умови необхідні для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення, а також зазначені норми та положення законодавства, якими врегульоване питання встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Оскільки для отримання адміністративної послуги для осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини 2 статті 7 Закону України «Про встановлення статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (позивач відповідає, як особа, зазначена в пункті 4 частини 2 статті 7 Закону) передбачено особисте звернення заявника або законного представника /уповноваженою особою безпосередньо місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника або через центр надання адміністративних послуг, останньому було запропоновано гр. ОСОБА_1 подати заяву в довільній формі особисто або законним представником/уповноваженою особою безпосередньо до управління.

Щодо не розгляду запиту, представник відповідача зазначив наступне.

На електронну адресу Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради 21.11.2024 року ОСОБА_1 була направлена сканована заява та скановані документи, які, на думку позивача, були підписані кваліфікованим електронним підписом (КЕП) через портал «ДІЯ», необхідні для видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Проте, адміністративна послуга «встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видачу посвідчення/довідки, продовження строку дії посвідчення» не відноситься до переліку електронних послуг (або е-послуг) визначених Кабінетом Міністрів України, саме тому подача заяви з пакетом документів підписаних КЕП, а саме засобами електронного зв`язку (надіслане на електронну адресу відповідача) не відповідає вимогам Закону України «Про адміністративну процедуру».

Представник відповідача зазначає, що вимога ОСОБА_1 прийняти документи, які підписані КЕП, є необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та не підлягає задоволенню, оскільки останнім вже отримано результат адміністративної послуги, а саме на підставі поданих заяви та документів ОСОБА_1 встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видано відповідне посвідчення.

28 березня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№16029/25, в якій позивач зазначив наступне.

Щодо подання документів та їх оцінки відповідачем.

Відповідач стверджує, що повторне звернення 26.11.2024 року було добровільним та не пов`язане з примусом. Однак, позивач наполягає, що відсутність реакції на електронну заяву від 21.11.2024 змусила особисто відвідати Управління, що є порушенням права на зручний доступ до адміністративних послуг.

Крім того, відповідач визнає, що мої документи (довідка МСЕК №568970 від 21.11.2024 та рішення міжвідомчої комісії №10/Ш81/1 від 14.11.2024) підтверджують статус особи з інвалідністю внаслідок війни, але не пояснює, чому електронна заява не була прийнята до розгляду.

Щодо використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Відповідач стверджує, що послуга "встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни" не входить до переліку е-послуг.

Однак, відповідно до статті 17 Закону №5203 та розпоряджень Кабінету Міністрів України, зокрема №523-р від 16.05.2014 року електронна форма подання документів є допустимою, якщо вона не суперечить спеціальному законодавству.

На момент звернення (21.11.2024 року) портал "Дія" дозволяв подання заяв на подібні послуги, а відсутність чіткого переліку е-послуг у відповідача не може бути підставою для відмови.

Щодо якості відповіді відповідача та повторного направлення.

Відповідач визнає, що перша відповідь (вих.№547/0/22-24 від 09.12.2024) була надіслана з технічними недоліками (низькою якістю друку) та повторно надісланою 10.02.2025.

Однак затримка у наданні якісної відповіді та ігнорування запитань про причини відхилення електронної заяви свідчать про бездіяльність та формальний підхід до звернень, що завдало моральних страждань в розмірі 40 000 грн., який визначений з урахуванням тривалості порушення прав, необхідності витрачати час та зусилля на вирішення питання, а також психологічного дискомфорту через бюрократичні перешкоди.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №568970 від 21.11.2024 виданою КЗ «Обласним клінічним центром МСЕ «ДОР» МСЕК №4 є особою з інвалідністю першої «Б» групи з 14.11.2024 року, внаслідок поранення чи іншого ушкодження здоров`я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. По зору.

Рішенням міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отриманих особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №10/ІІІ/81/1 від 14.11.2024 року встановлено факт отримання постраждалою особою поранення чи іншого ушкодження здоров`я, одержаного від вибухонебезпечних предметів на території заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 .

26 листопада 2024 року ОСОБА_1 особисто звернувся до управління соціального захисту населення Самарівської міської ради для подачі заяви та пакету документів для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та відповідного посвідчення.

27 листопада 2024 року ОСОБА_1 на електронну пошту управління соціального захисту населення Самарівської міської ради надіслав звернення від 27.11.2024 вх. № ГОРГМ - 051 з проханням роз`яснити про причини з яких управління соціального захисту населення Самарівської міської ради, отримавши 21.11.2024 року електронними засобами зв`язку підписану на порталі «Дія» засобами ЄЦП заяву на видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, змусили 26.11.2024 особисто з`явитись для написання заяви повторно.

На звернення ОСОБА_1 вх. № ГОРГМ - 051 від 27.11.2024 управлінням соціального захисту населення Самарівської міської ради була надіслана відповідь вих.№547/0/22-24 від 09.12.2024, в якій було роз`яснено про умови необхідні для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення, а також зазначені норми та положення законодавства, якими врегульоване питання встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

З матеріалів справи вбачається, що управлінням соціального захисту населення Самарівської міської ради з урахуванням заяви та наданих документів ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 № 685 «Деякі питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 306 «Деякі питання встановлення зв`язку інвалідності з пораненням чи іншими ушкодженнями здоров`я» було вирішено встановити ОСОБА_1 статус «особа з інвалідністю внаслідок війни», відповідно до пункту 4 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразка.

20 грудня 2024 року ОСОБА_1 управлінням соціального захисту населення Самарівської міської ради видано посвідчення серії НОМЕР_2 , як особі з інвалідністю першої групи внаслідок війни.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради щодо ненадання належної якості друку відповіді на його заяву підписану КЕП через портал «Дія», оскільки відповідач напевно знав про вади зору позивача та той факт, що позивач є особою з інвалідністю, чим обмежив доступ до ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради щодо ненадання належної якості друку відповіді на його заяву підписану КЕП через портал «Дія», оскільки відповідач напевно знав про вади зору позивача та той факт, що позивач є особою з інвалідністю, чим обмежив доступ до інформації та допустив зневагу до нього, як до особи з інвалідністю, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. інформації та допустив зневагу до нього, як до особи з інвалідністю, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Питання отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, перелік осіб та вимоги до документів врегульовано Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, яким визначено правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни.

Законом України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 №5203-VІ визначено правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг та передбачено створення Центрів надання адміністративних послуг, як постійних робочих або виконавчих органів (структурний підрозділ) органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги.

Відповідно до статті 1 Закону №5203 адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов`язків такої особи відповідно до закону.

Відповідно до статті 5 Закону №5203 визначено, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються:

1) найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання;

2) суб`єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги;

3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги;

4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги;

5) граничний строк надання адміністративної послуги;

6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

Разом з тим, адміністративні послуги визначаються виключно законом.

Суб`єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб`єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується, на що вказує пункт 1 статті 8 Закону №5203.

Згідно з вимогами пункту 4 статті 8 Закону №5203 інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію про:

1) суб`єкта надання адміністративної послуги та/або центр надання адміністративних послуг (найменування, місцезнаходження, режим роботи, телефон, адресу електронної пошти та веб-сайту);

2) перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання, а у разі потреби - інформацію про умови чи підстави отримання адміністративної послуги;

3) платність або безоплатність адміністративної послуги, розмір та порядок внесення плати (адміністративного збору) за платну адміністративну послугу;

4) строк надання адміністративної послуги;

5) результат надання адміністративної послуги;

6) можливі способи отримання відповіді (результату);

7) акти законодавства, що регулюють порядок та умови надання адміністративної послуги.

Міністерством у справах ветеранів України, відповідно до статті 8 Закону України «Про адміністративні послуги», розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 року №523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг» (зі змінами), пункту 9 Положення про Міністерство у справах ветеранів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 року №1175, наказом №145 від 20.06.2023 року затверджені типові інформаційні картки та технологічні картки адміністративних послуг у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, згідно переліку.

Так, серед переліку, затверджена типова інформаційна картка адміністративної послуги «Встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видача посвідчення/довідки, продовження строку дії посвідчення (вклеювання бланка-вкладки)».

Наказом Міністерства у справах ветеранів України від 23.10.2024 року № 345 «Про внесення змін до наказу Міністерства у справах ветеранів України від 20.06.2023 року №145» викладено в новій редакції інформаційні картки адміністративних послуг у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, зокрема в новій редакції викладено типову інформаційну картку адміністративної послуги

«Встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видача посвідчення/ довідки, продовження строку дії посвідчення (вклеювання бланка-вкладки)», зміни внесені на момент звернення позивача до управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради.

Інформаційна картка адміністративної послуги «Встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видача посвідчення/ довідки, продовження строку дії посвідчення (вклеювання бланка-вкладки)» (ідентифікатор послуги 00241), відповідно до вимог пункту 4 статті 8 Закону №5203 містить інформацію про послугу, а саме, що особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, органами соцзахисту видається посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Отримати послугу можна через структурний підрозділ, на який покладено функції з питань ветеранської політики, районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або через центр надання адміністративних послуг.

Для отримання послуги заявник подає заяву особисто або через законного представника.

До місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики особи, зазначені у пунктах 1-10 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", подають документи необхідні для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, згідно встановленого переліку:

- заява довільної форми подана до структурного підрозділу, на який покладено функції з питань ветеранської політики, районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради ( за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видачу посвідчення/довідки, продовження строку дії посвідчення у порядку визначеному Положенням № 302;

- копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності або висновку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу про встановлення особі віком до 18 років категорії "дитина з інвалідністю";

- копія паспорта громадянина України/тимчасового посвідчення громадянина України (для громадян України), паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про звернення за визнанням особою без громадянства (для іноземців та осіб без громадянства);

- копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, внесені до паспорта громадянина України;

- копія документа, який надає повноваження законному представнику або уповноваженій особі представляти заявника, оформленого відповідно до законодавства (для осіб віком до 14 років - свідоцтва про народження) - у разі подання документів законним представником або уповноваженою особою;

- фотокартка (кольорова, матова) 3х4 см.

Заява разом з доданими до неї копіями (сканованими копіями) документів подається:

1) Безпосередньо місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб): - у паперовій формі особисто з пред`явленням документа, що посвідчує особу заявника, або через законного представника чи уповноважену особу або засобами поштового зв`язку;

2) Через центр надання адміністративних послуг особисто з пред`явленням документа, що посвідчує особу заявника, або через законного представника чи уповноважену особу: - у паперовій формі за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб).

Результатом надання адміністративної послуги, за заявою у паперовій формі є видача посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни або повідомлення про відмову у наданні статусу, разом з тим посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни вручається заявнику особисто або за дорученням, оформленим в установленому законом порядку, уповноваженим особам.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №568970 від 21.11.2024, виданою КЗ «Обласним клінічним центром МСЕ «ДОР» МСЕК №4, є особою з інвалідністю першої «Б» групи з 14.11.2024 року, внаслідок поранення чи іншого ушкодження здоров`я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. По зору.

Рішенням міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отриманих особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №10/ІІІ/81/1 від 14.11.2024 року встановлено факт отримання постраждалою особою поранення чи іншого ушкодження здоров`я, одержаного від вибухонебезпечних предметів на території заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 .

26 листопада 2024 року гр. ОСОБА_1 особисто звернувся до управління соціального захисту населення Самарівської міської ради для подачі заяви та пакету документів для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та відповідного посвідчення.

27 листопада 2024 року ОСОБА_1 на електронну пошту управління соціального захисту населення Самарівської міської ради надіслав звернення від 27.11.2024 вх.№ГОРГМ - 051 з проханням роз`яснити про причини, з яких управління соціального захисту населення Самарівської міської ради, отримавши 21.11.2024 року електронними засобами зв`язку підписану на порталі «Дія» засобами ЄЦП заяву на видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, змусили 26.11.2024 позивача особисто з`явитись для написання заяви повторно.

На звернення ОСОБА_1 вх.№ГОРГМ - 051 від 27.11.2024 управлінням соціального захисту населення Самарівської міської ради була надіслана відповідь вих.№547/0/22-24 від 09.12.2024, в якій було роз`яснено про умови необхідні для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення, а також зазначені норми та положення законодавства, якими врегульоване питання встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

З матеріалів справи вбачається, що управлінням соціального захисту населення Самарівської міської ради, з урахуванням заяви та наданих документів ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 № 685 «Деякі питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 306 «Деякі питання встановлення зв`язку інвалідності з пораненням чи іншими ушкодженнями здоров`я» було вирішено встановити гр. ОСОБА_1 статус «особа з інвалідністю внаслідок війни», відповідно до пункту 4 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразка.

20 грудня 2024 року ОСОБА_1 управлінням соціального захисту населення Самарівської міської ради видано посвідчення серії НОМЕР_2 , як особі з інвалідністю першої групи внаслідок війни.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради жодним чином не обмежило позивача в його праві на отримання посвідчення, як особі з інвалідністю першої групи внаслідок війни відповідно до пункту 4 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірною відповідь УСЗН НМР через її неналежну якість та зобов`язання УСЗН НМР надати якісну та належним чином обґрунтовану відповідь, суд зазначає, що Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради визнало, що відповідь вих..№547/0/22-24 від 09.12.2024 на звернення ОСОБА_1 вх. № ГОРГМ-051 від 27.11.2024 року дійсно була надіслана з друком низької якості, у зв`язку з чим 10.02.2025 року позивачеві була надіслана повторно відповідь на звернення №ГОРГМ - 051 від 27.11.2024 на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 Таким чином, вказана вимога виконана відповідачем.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн., суд має зазначити наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статі 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання - це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання - чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо.

Поряд з цим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У контексті спірних правовідносин саме на позивача законодавець покладає обов`язок доведення факту завдання йому моральної шкоди, а також надання доказів на підтвердження того, що саме рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвело до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Однак, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, не обґрунтовано розмір моральної шкоди в сумі 40000,00 грн., що не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник