Ухвала суду № 126654668, 16.04.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №755/17736/24 Провадження №4-с/760/34/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Бережної С. П.,

представника скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в особі начальника відділу Біляєва Бориса Євгеновича, про визнання неправомірними дій посадової особи виконавчої служби та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2024 року до Солом`янського районного суду міста Києва за ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року за підсудністю надійшла цивільна справа за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в особі начальника відділу Біляєва Бориса Євгеновича, про визнання неправомірними дій посадової особи виконавчої служби та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги зазначає наступне. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.09.2019 року у справі №760/15686/19 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено - вирішено Стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30 травня 2019 року, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виконання вказаного рішення суду здійснює Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - виконавче провадження ВП НОМЕР_1 від 14.03.2020 року за виконавчим листом №760/15686/19 від 12.02.2020 року, виданим Солом`янським районним судом міста Києва у справі №760/15686/19.

Так, 14.03.2020 року Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

10.09.2020 року з метою забезпечення виконання рішення Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виніс постанову про арешт майна ОСОБА_2 та внесено відомості про обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В результаті цього Дніпровськиv районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було накладено арешт на квартиру загальною площею 44,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 243184080000, номер відомостей про речове право: 3869140), право власності на яку ОСОБА_2 набув 16.12.2013 року.

10.09.2020 року державним виконавцем винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.

15.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та направлено на виконання виконавчий документ до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" на виконання.

24.09.2020 року Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виніс постанову про скасування арешту з коштів ОСОБА_2 .

Крім того, 24.09.2020 року Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виніс: постанову про припинення розшуку майна боржника; постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (постанова); постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання; постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю; постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; постанову про скасування заходів примусового виконання.

12.08.2024 року ОСОБА_2 набув право власності на квартиру загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2987761880000, номер відомостей про речове право: 56257989).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 392418336 від 26.08.2024 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження 38188392 щодо арешту всього нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови про арешт майна боржника від 10.09.2020 року, виданого Дніпровським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві у ВП НОМЕР_2.

З цього слідує, що Постановою про арешт майна боржника від 10.09.2020 року ОСОБА_2 позбавлений правом розпоряджатись на власний розсуд належним йому на праві приватної власності нерухомим майном, у тому числі: квартирою загальною площею 44,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 243184080000, номер відомостей про речове право: 3869140), право власності на яку ОСОБА_2 набув 16.12.2013 року; квартирою загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2987761880000, номер відомостей про речове право: 56257989), право власності на яку ОСОБА_2 набув 12.08.2024 року.

Таким чином, вже після винесення Постанови про арешт майна боржника від 10.09.2020 року, ОСОБА_2 набув нерухоме майно - квартиру загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Втім, з огляду на Постановою про арешт майна боржника від 10.09.2020 року, вказана квартира також є обтяженою арештом.

Частинами четвертою, п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із аналізу наведеної норми статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що підставою для зняття державним виконавцем раніше накладеного арешту на майно боржника є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

За змістом цієї норми таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 14.03.2020 року, у межах якого Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наклало арешт на майно ОСОБА_2 відсутня, що підтверджується Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 13.09.2024 ВП НОМЕР_1 року, складений старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Калініченко О.М. (копія додається).

ОСОБА_2 щомісячно перераховує грошові кошти у якості аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 , про що у Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є вся необхідна інформація.

Крім того, до цієї скарги додаються платіжні інструкції про проведення ОСОБА_2 розрахунків в ході виконавчого провадження, у тому числі за жовтень 2024 року.

16.09.2024 року ОСОБА_2 подано до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву від 16.09.2024 року про скасування арешту з квартири загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2987761880000, номер відомостей про речове право: 56257989), право власності на яку ОСОБА_2 набув 12.08.2024 року.

26.09.2024 року Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено ОСОБА_2 в скасуванні арешту з квартири загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 копія листа додається).

З викладеного вбачається, що виконання рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_2 вже забезпечено з 10.09.2020 року квартирою загальною площею 44,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , на яку Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на підставі Постанови про арешт майна боржника від 10.09.2020 року.

На підставі викладеного вище, вважає, що арешт на майно ОСОБА_2 , яким є квартира загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 за відсутності в нього заборгованості по сплаті аліментів, на даний час є безпідставним, тому такий арешт слід зняти, а відмова Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є невиправданим втручанням у право ОСОБА_2 на мирне володіння майном.

Визначений ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» перелік підстав для зняття виконавцем арешту, є вичерпним. При цьому, відповідно до вказаної норми Закону виконавцем може зняти арешт як з усього майна (коштів) боржника, так і лише з його частини. Таке повноваження виконавця є дискреційним.

Крім того, у Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наразі відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 буде допущено прострочення в майбутньому, а тому Дніпровським районним відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) мав усі законні підстави для скасування арешту з частини майна боржника - з квартири загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Докази існування у Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) реального ризику унеможливлення виконання рішення суду про сплату аліментів станом на дату звернення ОСОБА_2 з цією заявою про зняття арешту з майна відсутні, що підтверджується листом Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 26.09.2024 року (копія додається).

З огляду на викладене вважає, що існують визначені чинним законодавством підстави для скасування арешту з частини нерухомого майна ОСОБА_2 - квартири загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2987761880000, номер відомостей про речове право: 56257989), яку ОСОБА_2 набув у власність 12.08.2024 року.

З врахуванням вищевикладеного просив визнати неправомірними дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Біляєва Бориса Євгеновича щодо відмови у знятті арешту з частини нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме: з квартири загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2987761880000, номер відомостей про речове право: 56257989), яку ОСОБА_2 набув у власність 12.08.2024 року, на яку накладено арешт на підставі постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.09.2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2; зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з частини нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме: з квартири загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2987761880000, номер відомостей про речове право: 56257989), яку ОСОБА_2 набув у власність 12.08.2024 року, на яку накладено арешт на підставі постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.09.2020 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

20 листопада 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 26 листопада 2024 року.

02 грудня 2024 року Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва скаргу залишено без руху. На виконання вимог ухвали від 02 грудня 2024 року про залишення скарги без руху на адресу суду 03 грудня 2024 року надійшла заява про усунення недоліків скарги. Недоліки скарги усунуто.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року відкрито провадження за скаргою.

Одночасно судом було витребувано від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Ухвалою від 27 лютого 2025 року застосовано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заходи процесуального примусу у вигляді попередження; повторно витребувано від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.

04 березня 2025 року до суду надійшли витребувані копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1.

В судове засідання скаржник не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник скаржника в судове засідання 19 березня 2025 року з`явився, скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, які в ній викладені.

В судове засідання призначене на 16 квітня 2025 року представник скаржника не з`явився, телефонограмою повідомив суд, що не може з`явитися в судове засідання через перебування на лікарняному.

Заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, правом на подання до суду пояснень по суті скарги не скористались.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності заінтересованих осіб.

Вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 14.03.2020 року, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №760/15686/19, виданого 12.02.2020 року Солом`янським районним судом м. Києві зі стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.05.2019 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 75 - 76).

Постановою про арешт майна боржника від 10.09.2020 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 накладено арешт на все майно що належить боржнику ОСОБА_2 (а.с. 77 - 78).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №391418336 від 26.08.2024 року, ОСОБА_2 належить на праві власності: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 97,4 кв.м., дата державної реєстрації 12.08.2024 року, а також квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,9 кв.м., дата державної реєстрації 16.12.2013 року (а.с. 25 - 27).

Право власності скаржника на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 97,4 кв.м. підтверджується також витягом з державного реєстру речових прав; дата державної реєстрації 12.08.2024 року (а.с. 74).

Також, як вбачається з вищезазначеної Інформації, 15.09.2020 року було внесено інформацію щодо обтяження - арешт нерухомого майна, обтяжувач: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), постанова про арешт майна боржника НОМЕР_2.

Таким чином, судом встановлено, що на цей час накладено арешт як на квартиру, яка перебувала у власності скаржника на момент винесення постанови про накладення арешту на майно, так і на квартиру, яку він набув після винесення вказаної постанови.

При цьому, як вбачається з висновку про вартість об`єкта оцінки, станом на 04.10.2024 року вартість квартири площею 44,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , становить 2 310 737,00 грн. (а.с. 79 - 84).

Згідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП НОМЕР_1 від 13.09.2024 року, станом на вересень 2024 існує переплата (а.с. 21 - 22).

Відповідно до листа Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) (Вих. №110868 від 26.09.2024 року), у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №760/15686/19 від 12.02.2020 року Солом`янсього районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 заборгованість станом на момент відповіді відсутня (а.с. 23 - 24).

Судом також досліджено надані представником скаржника до матеріалів справи платіжні доручення щодо сплати аліментів за період січень 2021 рік - вересень 2024 рік (а.с. 28 - 73), з яких вбачається, що скаржником регулярно здійснюється сплата аліментів у вказаному виконавчому провадженні.

Представником скаржника засобами пощтового зв`язку на адресу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) направлялась заява про скасування арешту з нерухомого майна боржника (уточнена) (Вих. №1 від 16.09.2024 року) (а.с. 11 - 20).

Інформації стосовно зняття арешту з майна станом на момент розгляду скарги до суду не надійшло.

Судом також досліджено матеріали виконавчого провадження, копії яких надійшли суду на виконання ухвали суду, з яких вбачається що у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) на виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_1.

Станом на серпень 2020 року у боржника існувала заборгованість зі сплати аліментів.

10 вересня 2020 року була винесена Постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_2 , Повідомлено боржника про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників (Вих. НОМЕР_1 від 10.09.2020 року), 10.09.2020 року винесено Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, 10.09.2020 року винесено Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, 10.09.2020 року винесено Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолошеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, 10.09.2020 року винесено Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, 10.09.2020 року винесено Постанову про розшук боржника,15.09.2020 року винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, 24.09.2020 року винесено Постанову про зняття арешту з коштів, 24.09.2020 року винесено Постанову про припинення розшуку майна боржника, 24.09.2020 року винесено Постанову про скасування заходів примусового виконання, 24.09.2020 року винесено Постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання, 24.09.2020 року винесено Постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, 24.09.2020 року винесено Постанову про касування заходів примусового виконання.

Як вбачається з розрахунку від 16.08.2024 року, заборгованість станом на вказану дату складала 4 390,61 грн.

Інших доказів суду надано не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 вказано закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, як вбачається з наведеної норми виконавець має право зняти арешт як зі всього майна, так і з його окремої частини.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником ОСОБА_2 було здійснено погашення заборгованості з періодичних платежів, яка виникла станом на серпень місяць 2020 року.

Крім того, представником скаржника надано суду докази на підтвердження того, що на цей час накладено арешт на дві квартири, які належать скаржнику на праві власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

В статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

У Постанові від 17 січня 2024 року у справі № 472/333/22 Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Також, Європейським судом з прав людини сформовано так званий трискладовий тест. Він включає три складові: 1) законність - обмеження прав повинно бути передбачене законом. Це означає, що має існувати чітка правова основа, яка регулює це обмеження, і що закон повинен бути доступний та передбачуваний; 2) законна мета: обмеження повинно переслідувати одну чи більше законних цілей, таких як національна безпека, громадський порядок, економічний добробут країни, захист здоров`я або моралі, захист прав і свобод інших людей тощо; 3) необхідність у демократичному суспільстві: обмеження повинно бути необхідним для досягнення зазначеної мети та відповідати принципу пропорційності. Це означає, що обмеження повинно бути адекватним і не надмірним, і застосовується за умови, що менш обмежувальні засоби не можуть бути використані для досягнення тієї ж мети.

При цьому, судом встановлено, що скаржником було здійснено погашення заборгованості з періодичних платежів у межах виконавчого провадження в забезпечення виконання якого було накладено арешт на все майно скаржника як боржника у виконавчому провадженні, в подальшому боржником здійснюються належним чином періодичні платежі.

Крім того, належне виконання зобов`язань боржника забезпечено окрім іншого накладенням арешту на інше майно боржника, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,9 кв.м.

З врахуванням наведеного, втручання у право власності скаржника не можна вважати пропорційним.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що бездіяльністю Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) обмежується право власності скаржника, внаслідок бездіяльності яка оскаржується, суд приходить до висновку про задоволення скарги.

На підставі викладено, керуючись Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76 - 81, 259 - 261, 268, 352 - 355, 447 - 451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в особі начальника відділу Біляєва Бориса Євгеновича, про визнання неправомірними дій посадової особи виконавчої служби та зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з частини нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме: з квартири загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2987761880000, номер відомостей про речове право: 56257989),

Зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з частини нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме: з квартири загальною площею 97,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2987761880000, номер відомостей про речове право: 56257989), на яку накладено арешт на підставі постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.09.2020 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. І. Тесленко