Ухвала суду № 126652643, 16.04.2025, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1776/24

Номер провадження 2-ві/530/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2025 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючої судді Ситник О.В., за участі секретаря судового засідання Сахно З.С. розглянувши заяву про самовідвід судді Должка С.Р. у справі № 530/1776/24 за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

14.08.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Зіньківської міської ради про визнання права власності. Дана справа згідно протоколу автоматизованого розподілу справ суду надійшла у провадження головуючого судді Должко С.Р..

Ухвалою судді Должка С.Р. від 20.12.2024 вказана цивільна справа була залишена без розгляду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.04.2025 було скасовано ухвалу судді Должко С.Р. про залишення позовної заяви без розгляду від 20.12.2024 - та повернуто справу для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 11.04.2025 справа надійшла для продовження розгляду судді Должко С.Р.

14.04.2025 головуючим суддею Должко С.Р. в даній справі було заявлено самовідвід, оскільки 19.12.2024 позивачем по справі Дуденком М.І. до постановлення ухвали про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду головуючому судді Должко С.Р. був заявлений відвід.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується судом без повідомлення учасників справи, окрім тих випадків, коли суд визнає за потрібне заслухати учасників справи.

Суд, вивчивши заяву вважає за можливе вирішити питання про відвід судді без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд клопотання про відвід здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши заяву про самовідвідсудді Должка С.Р. зазначає наступне :

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України, згідно якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, якою визначена заборона повторної участі судді в розгляді справи.

Незалежність і недоторканність суддів гарантують ст. ст. 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону.

В ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом.

У рішенні по справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) від 10.12.2009 року (пункти 66-70) Європейський суд з прав людини зазначає, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими і у цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з ч. 2 , абзацом 1 ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження .

Відповідно до ч 5. ст. 40 ЦПК України, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що постановляється ухвала, яка оформлюється окремим документом. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Суд звертає увагу, що в Зіньківському районному судді Полтавської області на даний час працює менше трьох суддів, а саме двоє - Должко С.Р. та Ситник О.В., отже в даному випадку має застосовуватись саме положення ч 5. ст. 40 ЦПК та вирішення питання про відвід має здійснити суддя, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що постановляється ухвала, яка оформлюється окремим документом

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У справі «Преда і Дардарі проти Італії» суд вказав, що метою норми ст. 17 Конвенції є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зловживанням правом визнається і така діяльність, яка фактично не спричинила шкоди, однак мала своєю метою у майбутньому використати певне право для порушення прав інших осіб.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи викладене суд приходить до переконання про необхідність повернення цивільної справи №530/1776/24 за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про визнання права власності в провадження головуючого судді Должко С.Р. з метою одноосібного вирішення питання про самовідвід.

На підставі викладено, керуючись ст.36, 39,40,247,258,259,260 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Канцелярії суду повернути цивільну справу №530/1776/24 за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про визнання права власності головуючому судді Должку С.Р. з метою виконання вимог ч 5. ст. 40 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Ситник