Ухвала суду № 126649953, 14.04.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/577/25 Провадження № 2-а/486/9/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про визнання заяви неподаною та повернення позивачу

14 квітня 2025 року м. Південноукраїнськ

Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волощук О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

02.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2-го взводу, 2-ої роти, 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта поліції Снігура В.В. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04.04.2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків з наступних підстав: для уточнення відомостей про сторони відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України; надання власного письмового підтвердження, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав відповідно до п.11 ч.5 ст.160 КАС України; визначення належного кола учасників провадження, згідно роз`яснень, викладених у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі за №742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а; докази сплати судового збору у відповідності до кількості заявлених позовних вимог та у відповідному розмірі з урахуванням висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17.

Копія ухвали суду була отримана позивачем засобами поштового зв`язку 11.04.2025 року.

14.04.2025 року до суду надійшла заява на виконання ухвали суду, в якій позивач зазначив про відсутність електронного кабінету, долучив копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, надав письмове підтвердження, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Окрім того, позивач надав клопотання про заміну неналежних відповідачів на належного відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України та про зменшення позовних вимог, в якому відмовився від позовної вимоги пред`явленої до сержанта поліції Снігура Владислава Валерійовича про визнання дій протиправними.

Щодо сплати судового збору у заяві позивач зазначив, що згідно з ч. 5 ст. 288 КУпАП звільнений від сплати судового збору при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення, а тому вважає вимогу суду про сплату судового збору в сумі 605,50 грн. безпідставною.

Водночас, залишаючи без руху позовну заяву в частині не сплати позивачем судового збору за вимогу про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, суд виходив з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 в яких зазначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачемсудового рішення.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За вказаних обставин, вимога щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення оплачуються судовим збором.

Проте, позивачем в частині сплати судового збору вимога ухвали суду не виконана.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України гарантовано, що однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами КАС, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За таких обставин позовна заява не може бути прийнята до провадження, позивачем не усунуто зазначені в ухвалі суду недоліки, фактично не виконано судове рішення в частині сплати судового збору, а тому позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно дочастин 3,4ст.169КАС Україниякщо позивачусунув недолікипозовної заявиу строк,встановлений судом,вона вважаєтьсяподаною удень первинногоїї поданнядо адміністративногосуду таприймається дорозгляду,про щосуд постановляєухвалу.Позовна заяваповертається позивачеві,якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 160, 169, 243, 248, 294 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.О. Волощук