Ухвала суду № 126645089, 16.04.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6693/25

Провадження № 2/344/2959/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (ТСЦ МВС № 2641) про визнання права власності на транспортний засіб, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у порядку Закону України «Про захист прав споживачів», про визнання права власності на транспортний засіб.

Нормами статей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми і змісту позовної заяви.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачкою заявлено вимогу про визнання за нею право власності на транспортний засіб марки Volkswagen, моделі Passat, 2012 року випуску, НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 .

В обґрунтування звільнення від сплати судового збору, позивачка покликається на статтю 22 Закону України «Про захист прав споживачів», положеннями якої передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Згідно зі статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Отже, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише у тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про фінансовий лізинг».

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на неможливість здійснення перереєстрації вказаного транспортного засобу за лізингоодержувачем в ТСЦ МВС № 2641, за наслідками перебування власника транспортного засобу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в Єдиному реєстрі боржників.

Разом із тим, позовна заява не містить викладу порушення будь-якого з вище вказаних прав позивачки, як споживача, нею не надано належного обґрунтування з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи вище викладене, суд не погоджується із твердженням позивача, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки у позовній заяві відсутні відомості про порушене право ОСОБА_1 , як споживача.

Таким чином, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» немає та позивачці необхідно сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви.

Як вбачається із позовної заяви, позивачка звернулася з вимогою майнового характеру та просить суд визнати за нею право власності на транспортний засіб.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 грн.

Відтак, при зверненні до суду позивачка до позовної заяви повинна була долучити документ про сплату судового збору, враховуючи ціну позову, у розмірі одного відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (15140,00 грн) за вимогу майнового характеру.

Відповідно до частини першої-другої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків шляхом надання документа про підтвердження сплати судового збору у визначеному законом розмірі.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (ТСЦ МВС № 2641) про визнання права власності на транспортний засіб, - залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для виправлення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Антоняк Т.М.