Рішення № 126643972, 14.04.2025, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6742/24

Провадження № 2/210/350/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 квітня 2025 року Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Чайкіної О.В. за участю секретаря Кучевасової А.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Кривий Рігв порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Територіальноїгромади вособі Криворізькоїміської радипро встановленняфакту постійногопроживання ізспадкодавцем надень смерті,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Приблизно за 5 місяців до смерті в матері позивача погіршився стан здоров`я постійний високий тиск призвів до інсульту, який став причиною того, що ОСОБА_2 стала прикутою до ліжка і не могла вже обходитися без сторонньої допомоги. Тому в період з вересня 2010 року по 09 лютого 2011 року позивач стала постійно мешкати з матір`ю надавати їй цілодобовий догляд та допомогу. Інших дітей у померлої не було.

Спадкове майно, що залишилося після смерті матері, складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 15.04.1994 року, яке видане УЖКГ Криворізької міської ради.

31 жовтня 2024 року позивач, як спадкоємець померлої за законом, звернулася до ОСОБА_3 державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, але нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено в зв`язку із тим, що у встановлений законодавством строк із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері до нотаріальної контори вона не звернулася, відповідно до цього пропустила строк, встановлений для прийняття спадщини, а також позивачем не надано відповідних документів, які б підтверджували факт постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті, а саме рішення суду, яке набрало законної сили про встановлення факту постійного проживання із померлою відповідно до ст. 1268 ЦК України. На підставі вищевказаного позивач вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Аргументи учасників справи

Представник позивача адвокат Палішева Н.О. підтримала позовні вимоги та обставини, зазначені в позовній заяві. Додатково пояснила, що померлій ОСОБА_2 було 84 роки, Позивачка з вересня 2010 року по час відкриття спадщини постійно проживала з матір`ю, надавала їй цілодобовий догляд та допомогу, в силу похилого віку та хвороб. Враховуючи, що на момент смерті спадкодавця позивачка з нею проживала, то вважала що автоматично прийняла спадщину. Крім того, померла склала заповіт саме на свою доньку, інших дітей в родині не було.

Допитана в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 показала, що з матір`ю спілкувалася постійно, після того як у матері погіршився стан здоров`я вона проживала з нею за адресою АДРЕСА_1 , доглядала та допомагала їй у всьому. Після смерті ОСОБА_2 позивач знала, що є заповіт, який складений померлою, та думала, що він автоматично надає право власності. Інших спадкоємців не має, в квартирі зараз ніхто не проживає. Батько також помер.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що померла ОСОБА_2 була її сусідкою, проживала одна в квартирі АДРЕСА_2 . Все життя донька були поруч з нею, опікувалася, допомагала, в тому числі з ремонтами в квартирі. Свідок бачила, що ще до смерті ОСОБА_2 донька переїхала до неї та проживала з нею, привозила ліки, постійно знаходилася в квартирі з матір`ю. Окрім позивачки померлою ніхто не опікувався.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що являється подругою ОСОБА_1 , ходили в гості один до одного. Коли у ОСОБА_2 погіршився стан здоров`я, то ОСОБА_1 проживала з нею за адресою АДРЕСА_1 (період з 2020 по 2011 рік) була поруч та допомагала.

Представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , у віці 83 років, свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 10 лютого 2011 року, видане Дзержинським відділом ДРАЦС м. Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №118 (а.с.4).

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками позивачки ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 25 липня 1958 року зареєстрованого Дзержинським районним бюро РАЦС в м. Кривий Ріг (а.с.5).

07 травня 1977 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_8 , який зареєстрований у Дзержинському відділі РАЦС 07 травня 1977 року серія НОМЕР_4 , свідоцтво видане Дзержинським відділом РАЦС м. Кривого Рогу, актовий запис № 433. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_9 » (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син позивачки (а.с. 39). Батько позивачки ( ОСОБА_6 ) помер до смерті матері.

За життя ОСОБА_2 06.02.2003 року склала заповіт, посвідчений нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №1-312, яким заповіла ОСОБА_1 , квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 15 квітня 1994 року квартира за адресою АДРЕСА_3 на праві приватної власності належала ОСОБА_2 (а.с.8).

Позивач звернулася до державного нотаріуса Третьої Криворізької державної нотаріальної контори для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , яка на праві власності належала ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Сушковій В.С. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , яка на праві власності належала ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що спадкоємиця пропустила строк для прийняття спадщини (а.с.10).

Відповідно до акту, завіреного майстром дільниці ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» ОСОБА_10 . ОСОБА_1 , 1958 року народження, у період з червня 2010 року до 09 лютого 2011 року мешкала за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації. (а.с.60).

Допитані з залі судового засідання свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожен окремо підтвердили, що знають ОСОБА_1 . Матір позивачки ОСОБА_2 проживала за адресою АДРЕСА_1 , в силу похилого віку хворіла і тому ОСОБА_1 у 2010 році переїхала та постійно проживала у матері ОСОБА_2 , доглядала її по час смерті.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За правилами частини першої статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).

Позивач звернувся до державного нотаріуса Третьої Криворізькоїдержавної нотаріальноїконтори із заявою про прийняття спадщини лише 15 жовтня 2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини. Згідно матеріалів спадкової справи № 477/2024 інші спадкоємці, окрім позивача, яка є донькою спадкодавця, відсутні.

Встановлено, що адреси реєстрації спадкодавця та позивача не співпадають, однак згідно показів свідків ОСОБА_1 за пів року до смерті матері ОСОБА_2 фактично проживала за адресою реєстрації матері та здійснювала за нею догляд. Згідно акту про постійне проживання, позивач з червня 2010 року постійно проживала разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації.

На момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 сама, інші особи, які на момент смерті були зареєстровані з спадкодавцем відсутні.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №1-312, яким заповіла ОСОБА_1 , квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Відомості про скасування чи визнання недійсним заповіту в матеріалах спадкової справи відсутні.

Суд враховує, що акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками, а саме односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця. Факт прийняття спадщини одним із спадкоємців породжує правові наслідки лише безпосередньо для даної особи і жодним чином не впливає на юридичне положення інших спадкоємців. Риса універсальності прийняття спадщини стосується не лише прийняття спадщини за однією підставою - за заповітом або за законом, але також поширюється і на випадки закликання спадкоємця до спадкування одночасно і за заповітом, і за законом (в тому числі в порядку спадкової трансмісії). Якщо спадкоємець здійснює волевиявлення щодо прийняття спадкового майна, залишеного на його користь за заповітом, це означає, що до нього автоматично переходить також спадщина за законом. Для придбання права на таку спадщину він не повинен її приймати яким-небудь особливим актом.

Юридичні факти це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суд зауважує, що відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьоїстатті 1268 ЦКУкраїнипідтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів. Таким чином законодавство пов`язує фактичне проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за одною адресою, а не факт реєстрації та відповідними записами про реєстрацію в паспортах.

Аналогічна позиція зазначена в Постанові Верховний Суд від 01 серпня 2018 року по справі № 212/9157/15-ц, Постанові Верховного суду від 17.01.2022 року по справі № 643/790/20.

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зістаттею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання вУкраїні»не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець непроживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьоюстатті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (ч.1 ст.95 ЦПК України)

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що спадкоємцем за заповітом є позивач, непрацездатних спадкоємців за законом, а саме: малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатних вдови (вдівця) та непрацездатних батьків судом не встановлено.

Проаналізувавши письмові матеріали справи у сукупності з показаннями свідків, які, кожен окремо, під присягою засвідчили, що ОСОБА_1 останні пів року перед смертю матері переїхала мешкати на АДРЕСА_4 , саме там де мешкала її похила мати ОСОБА_2 , то проживала за цією адресою і на день смерті ОСОБА_2 , тобто на день відкриття спадчини.

Свідки також підтверджують, що позивач піклувалась про матір, яка за станом здоров`я не могла сама про себе піклуватися, надавала їй всю необхідну допомогу, та проживала разом з померлою на час її смерті.

Свідки розповіли детальні обставини життя ОСОБА_1 та її матері, обізнані про їх життєві проблеми та обставини життя, хворобу спадкодавця, тому суд вважає, що надана свідками інформація свідчить про те, що їх показання є правдивими, логічними та послідовними.

Суд приходить до переконання про те, що Позивачем подано належні та допустимі докази, у відповідності до ст.ст.76-80 ЦПК України, що Позивачка дійсного мешкала з померлою станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за однією адресою з 2010 року.

Судом встановлено, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов задоволенню, оскільки судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 , постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме з червня 2010 року по час смерті спадкодавця по ІНФОРМАЦІЯ_1 , то позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Підстав для розподілу судових витрат зі сплати судового збору, а саме з відповідача не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,263-265,279,280,281,282,289,354 ЦПК України, ст..ст. 2 та 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 1241, 1258, 1261, 1265, 1268-1270 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Криворізької міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме, що спадкоємець ОСОБА_1 , постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_3 , а саме з червня 2010 року по час смерті спадкодавця по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено та підписано 16 квітня 2025 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

- відповідач: Територіальна громади в особі Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ: 33874388, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1).

Суддя: О. В. Чайкіна