Ухвала суду № 126643178, 11.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16952/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024000000001574 від 31.07.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця станиця Ленінградська, Краснодарського краю, Російської Федерації, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням у кримінальному провадженні № 12024000000001574про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .

У клопотанні слідчий зазначає, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.

Задля дієвості цього провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, у виді запобіжного заходу, посилаючись на мету і підстави застосування такого запобіжного заходу слідчий просить застосувати ОСОБА_4 тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, надави письмові заперечення, у яких вказав на те, що підозра пред`явлена ОСОБА_4 не ґрунтується на доказах, які в своїй сукупності вказують на вчинення останнім кримінального правопорушення. Вказані слідчим у клопотанні ризики є узагальнюючими та не мають достатнього підґрунтя. Також, вказав, що всупереч ст. 194 КПК України стороною обвинувачення не доведено обставин, що буде недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому враховуючи наявність міцних соціальних зв`язків та позитивних характеризуючих даних особи підозрюваного просив відмовити в задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_4 доводи захисника підтримав.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції Україниза процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001574, у якому 09.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що викладенні у клопотанні обставини, дають підстави підозрювати особу ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, а долучені матеріали підтверджують ці обставини, зокрема: висновком експерта від 19.11.2024; протоколом огляду від 12.09.2024; протоколом огляду від 18.10.2024; протоколом огляду від 27.12.2024; висновком експерта від 19.11.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.12.2024; протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 18.10.2024; протоколами огляду від 27.12.2024, від 13.03.2025; протоколами допиту свідків від 21.03.2025, від 27.03.2025, від 31.03.2025.

Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зважаючи, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З наведених підстав, доводи захисника про відсутність доказів причетності підозрюваного до інкримінованого кримінального правопорушення, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про їх наявність з огляду на значну суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків та конкретні обставини кримінального провадження.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що у клопотанні не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Отже, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя перевіряючи наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, виходить із наступного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Вказуючи на наявність ризиків слідчий у клопотанні та прокурори в судовому засіданні посилались на можливість вчинення ОСОБА_4 дій щодо переховування від органу досудового розслідування та суду; знищення, приховання або спотворення речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість незаконного впливу на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, які слідчий суддя вважає частково доведеними в силу наступного.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні про те, що ОСОБА_4 на час ухвалення рішення підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжких.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Слідчим суддею в контексті встановлення наявності зазначеного ризику враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, перебуває у цивільному шлюбі, є інвалідом ІІ-групи, має постійне місце реєстрації та проживання.

Крім того, ОСОБА_4 будучи тривалий час обізнаним про обставини кримінального провадження № 12024000000001574в порядку ст. 208 КПК України не затримувався, з`явився у призначений час до Печерського районного суду м. Києва на розгляд клопотання про застосування відносно нього найсуворішого запобіжного заходу.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, хоч і маючи стримуючі фактори у вигляді міцних соціальних зв`язків та маючи достатні матеріальні ресурси, з певним ступенем вірогідності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, проте проявляє належну процесуальну поведінку.

Викладене переконує слідчого суддю в частковій обґрунтованості доводів слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні щодо наявності цього ризику.

Щодо ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то доводи сторони обвинувачення про наявність цього ризику обумовлені стадією кримінального провадження, зокрема, досудове розслідування наразі триває і процес збирання доказів не завершений.

Крім того, клопотання не містить переконливих доводів щодо можливості безпосередньої або опосередкованої можливості ОСОБА_4 знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі не допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочинів, слідчий суддя вважає, що ризик в частині можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків з метою спотворення показань є достатньо реальним.

Ризик перешкодити кримінальному провадженню іншим чином зумовлений можливістю ОСОБА_4 координувати дії інших невстановлених співучасників інкримінованого злочину, задля приховання його слідів та засобів, незаконного впливу на свідків для уникнення від кримінальної відповідальності.

Аналогічне твердження слідчого про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється також переконує слідчого суддю в частковій його обґрунтованості.

При цьому, можливість настання зазначених ризиків оцінюється слідчим суддею з урахуванням існування стримуючих їх настання факторів, як наявність міцних соціальних зв`язків, що переконує у частковій його обґрунтованості.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про часткову доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

В судовому засіданні прокурор не зміг обґрунтувати, чому інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та спростувати доводи сторони захисту з цих обставин.

Як вже зазначалось, підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, перебуває у цивільному шлюбі, є інвалідом ІІ-групи, має постійне місце реєстрації та проживання.

Зазначені обставини значно зменшують існування частково доведених та встановлених ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на наведене, прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», з урахуванням наявності частково доведених ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваного, які значно зменшують їх існування, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді, який зможе запобігти заявленим у кримінальному провадженні ризикам, а саме, застави у розмірі співмірному з суспільною небезпекою, пропорційному з урахуванням можливого настання негативних наслідків, завданих інкримінованими діяннями.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного танаявність частково доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на тяжкість та характер злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у розмірі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. Тому слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, який перевищує встановлений п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України. Адже в даному випадку кримінальне провадження здійснюється про особливо тяжкий злочин пов`язаний із незаконним обігом наркотичних засобів.

Визначаючи необхідність застосування запобіжного заходу у виді застави в більшому розмірі, слідчий суддя виходить із обставин цього кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, його майнового стану та вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у виді застави у розмірі 600 (шестиста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин на достатньому та необхідному рівні зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірною для нього.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Крім цього, застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у виглядізастави, яку необхідно внести не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу, вважаю за необхідне з урахуванням даних про особу підозрюваного зобов`язати його прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 07.06.2025 наступні обов`язки; не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, письмовий перелік яких зобов`язати прокурора надати ОСОБА_4 під підпис; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 600 (шестиста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень.

У разі внесення застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 07.06.2025 наступні обов`язки;

-не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора та суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, письмовий перелік яких зобов`язати прокурора надати ОСОБА_4 під підпис;

-здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 07.06.2025.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві за реквізитами: отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України, м. Київ; р/р UA128201720355259002001012089, призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).

Роз`яснити підозрюваному, що не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави він зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту застосування запобіжного заходу у виді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладений на нього обов`язок, пов`язаний із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Роз`яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України. Також заставодавцю роз`яснюється, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_7