Рішення № 126640430, 16.04.2025, Тетіївський районний суд Київської області

16.04.2025 Провадження по справі № 2/940/277/25

Справа № 940/435/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П..

при секретарі : Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Коллект Центр», що є правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал, що є правонаступником АТ «Райффайзен Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0955/82/0302291 від 28.12.2018 року в сумі 135231,79 гривень та судові витрати по справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.12.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль», що змінило назву на АТ «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0955/82/0302291, відповідно якого відповідачу надано кредит в сумі 45763,09 гривень на строк 48 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних в період з 28.12.2018 року по 27.01.2019 року та 52,9% річних в період з 28.01.2019 року, в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору. На виконання умов договору банк свої зобов`язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте останній своїх зобов`язань належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 135231,79 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За загальним правилом (ч. 1ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Із матеріалів справи встановлено, що 28.12.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль», що змінило назву на АТ «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0955/82/0302291, відповідно якого відповідачу надано кредит в сумі 45763,09 гривень на строк 48 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних в період з 28.12.2018 року по 27.01.2019 року та 52,9% річних в період з 28.01.2019 року, в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору (а.с. 17-24). На виконання умов договору банк свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти (копія виписки з особового рахунку ОСОБА_1 а.с. 30-33), проте останній своїх зобов`язань належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 135231,79 грн., в тому числі 44774,60 грн. заборгованості за тілом кредиту та 83172,43 грн. заборгованості за відсотками та 7284,76 грн. заборгованості за пенею, що підтверджується розрахунками заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0955/82/0302291 від 28.12.2018 року а.с. 34-35, 36-37).

Відповідно договору відступлення права вимоги № 114/2-19-F від 20.09.2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» право вимоги за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0955/82/0302291 від 28.12.2018 року, укладеним з ОСОБА_1 , відступило ТОВ «Вердикт Капітал» (копія договору а.с. 38-41, копія платіжного доручення № 1 від 11.10.2019 року а.с. 42, копія Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-19-F від 20.09.2019 року та копія витягу з нього а.с. 43-46, 47).

Відповідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.03.2023 року та додаткової угоди до нього від 19.11.2024 року, ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0955/82/0302291 від 28.12.2018 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , відступило ТОВ «Коллект Центр» (копія договору а.с. 48-53, копія додаткової угоди а.с. 56-58, копія змін в Реєстрі боржників до про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.03.2023 року та додаткової угоди до нього від 19.11.2024 року та копія витягу з них а.с. 59-62, 63).

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормоюст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зіст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно дост. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із дослідженого судом договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0955/82/0302291 від 28.12.2018 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , встановлено, що останній укладений в письмовій формі та зі сторони споживача підписано власноручним підписом.

Отже, підписання кредитного договору № 014/0955/82/0302291 від 28.12.2018 року свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідност. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1статті 1050 ЦК Українипередбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернувсумупозики,він зобов`язанийсплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу -боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2статті 77 ЦПК Українивстановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимогст. 81 ЦПК Українижодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.

Таким чином,виходячи зізмісту заявленихпозовних вимог,аналізу положеньчинного законодавстваУкраїни таматеріалів справи,суд вважає,що позовнівимоги позивачанеобхідно задовольнитиповністю,оскільки відповідачемпорушено умовидоговору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0955/82/0302291 від 28.12.2018 року, укладеного між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль», та не виконано взятих на себе зобов`язань.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ,інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 0502980075 від 10.03.2025 року (а.с.8), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі № 160/12268/19).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 року у справі № 479/475/21, провадження № 61-6583св22 дійшов наступного висновку.

Так, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Як вбачається з договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», від 01.07.2024 року (а.с. 71-73), із заявки на надання юридичної допомоги № 862 від 01.01.2025 року (а.с. 75) та із витягу з акту № 4 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року (а.с. 76), розмір правових послуг адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги ТОВ «Коллект Центр» складає 25000 гривень, в тому числі 4000 гривень усна консультація з вивченням документів, 3000 гривень письмова консультація з вивченням документів та 18000 гривень складання позовної заяви.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування з відповідача таких витрат в заявленому розмірі, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та є завищеним, виходячи з ринкових цін на адвокатські послуги.

Визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій вже склалася стала судова практика та яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій, характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, а саме усна консультація та складання позовної заяви, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи.

З урахуванням наведеного суд стягує з відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатським об`єднанням на надання правничої допомоги у суді.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 536, 610, 625, 629, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги товариства зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

СтягнутизОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926,юридична адреса:01133,м.Київ,вул.Мечнікова,3,офіс 306,-135231(стотридцять п`ятьтисяч двістітридцять одну)гривню 79копійок заборгованостіза договоромпро наданнябанківських послугта послугу сферістрахування №014/0955/82/0302291від 28.12.2018року,укладеного міжАТ «РайффайзенБанк Аваль»та ОСОБА_1 ,та 5422 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя : Т.П.Косович