Рішення № 126625728, 15.04.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 року м.ЧернігівСправа № 620/2637/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та просить наступне.

1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09.10.2024 № 254050010566 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинськійобласті зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу період роботи в колгоспі з 21.10.1978 по 01.07.1981, з 25.08.1990 по 09.03.2000, період роботи з 01.09.1984 по 03.05.1985 та з 01.02.2001 по 09.03.2001, період отримання допомоги по безробіттю з 27.10.2000 по 01.02.2001 та повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Ухвалою судді від 13.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

03.10.2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Відповідач) від 09.10.2024 № 254050010566 про відмову в призначенні пенсії.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09.10.2024 № 254050010566 про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою відмови пенсії є те, що до страхового стажу, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , не зараховано період роботи в колгоспі з 21.10.1978 (дата звільнення та вихододні відсутні) та період роботи з 01.09.1984 по 03.05.1985, оскільки на титульній сторінці трудової наявне виправлення в даті народження, яке не завірене належним чином.

Не зараховано періоди роботи та одержання допомоги по безробіттю в Центрі зайнятості згідно записів вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці не повна дата народження заявниці, зазначено тільки рік та не чітка печатка підприємства, яке вперше заповнювало трудову.

Не зараховано період роботи у 1990-2000 роках згідно довідки №31 від 02.09.2024, так як відсутні підстави видачі довідки.

Не погодившись з цим, позивачка звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", іншими законами і нормативно - правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон) визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 01.01.2026 по 31.12.2026 - від 15 до 23 років.

Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення відповідного віку.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга Закону).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону).

У статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому разі, якщо не встановлювався мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 27 Порядку № 637 у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Відповідно до пункту 1 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.

Відповідно до пункту 2 Основних положень трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно пункту 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

В разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людино-днів ділиться на 25,4.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

У трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 вбачається, що позивач з 21.10.1978 прийнята в члени колгоспу «Росія» ОСОБА_2 однак відсутня дата звільнення.

Крім того, на сторінці 18 трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , Відомості: Трудова участь у громадському господарстві, мається запис, що позивач дійсно працювала з 1978 по 1981 роки, за 1978 рік встановлений трудовий мінімум 276 - виконано 176, за 1979 встановлений трудовий мінімум 275 - виконано 216, за 1980 відомості не занесені, за 1981 встановлений трудовий мінімум 275 - виконано 273.

Таким чином, враховуючи вимоги п. 27 Порядку № 637, у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця Відповідачем повинен зазначений стаж був зарахований з 21.10.1978 по 01.07.1981.

За період роботи позивача в колгоспі трудова книжка не містять інформації про не виконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Щодо не врахування трудового стажу в колгоспі згідно вкладишу в трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 від 10.02.2000 та довідки № 31 від 02.09.2024 періоду роботи з 25.08.1990 по 09.03.2000, суд зазначає наступне.

Як вбачається із вкладишу в трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 від 10.02.2000 та довідки № 31 від 02.09.2024 то позивач дійсно з 25.08.1990 по 09.03.2000 працювала та була членом колгоспу ім. Г.С. Сковороди Чорнухинського району Полтавської області.

На сторінці 12 вкладишу в трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 від 10.02.2000, Відомості: Трудова участь у громадському господарстві, мається запис, що позивач дійсно працювала з 1990 по 1999 роки; за 1990 рік встановлений трудовий мінімум 80 - виконано 105, отримано коштів - 619,34 грн; за 1991 рік встановлений трудовий мінімум 220 - виконано 303, отримано коштів - 3216,18 грн; за 1992 рік встановлений трудовий мінімум 220 - виконано 292, отримано коштів - 38171,69 грн; за 1993 рік встановлений трудовий мінімум 220 - виконано 342, отримано коштів - 1514513 грн; за 1994 рік встановлений трудовий мінімум 220 - виконано 114, отримано коштів - 6804041 грн; за 1995 рік встановлений трудовий мінімум 220 - виконано 224, отримано коштів - 6794041 грн; за 1996 рік встановлений трудовий мінімум 220 - виконано 20, отримано коштів - 25,04 грн; за 1997 рік встановлений трудовий мінімум 220 - виконано 110, отримано коштів - 173.43 грн; за 1998 рік встановлений трудовий мінімум 220 - виконано 139, отримано коштів - 424,56 грн; за 1999 рік встановлений трудовий мінімум 180 - виконано 300, отримано коштів - 971.44 грн.

Підстава особові рахунки.

За 2000 рік встановлений трудовий мінімум відсутній.

Вдовідках № 30 від 02.09.2024 та № 31 від 02.09.2024 зазначено, що позивач дійсно з працювала в колгоспі з 01.08.1990 по 01.04.2000.

В довідці № 31 від 02.09.2024 зазначено, що позивач виробила 70 трудоднів за 2000 рік.

Від так суд констатує, що зазначений стаж з 01.08.1990 по 01.04.2000 повинен був врахований Відповідачем для призначення пенсії.

За період роботи позивача в колгоспі, вкладиш в трудову книжку не містить інформації про не виконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Крім цього, необхідно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано.

У позивача наявна трудова книжка та вкладиш до неї, які дають можливість встановити період роботи в колгоспі.

Наявність інших довідок на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Окремо суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Щодо не врахування стажу роботи з 01.09.1984 по 03.05.1985, оскільки на титульній сторінці трудової наявне виправлення в даті народження, яке не завірене належним чином згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та зарахування періоди роботи та одержання допомоги по безробіттю в Центрі зайнятості з 27.10.2000 по 01.02.2001 згідно записів вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 від 10.02.2000, оскільки на титульній сторінці не повна дата народження заявниці, зазначено тільки рік та не чітка печатка підприємства, яке вперше заповнювало трудову суд зазначає наступне.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 вбачається, що позивач дійсно працювала з 01.09.1984 по 03.05.1985 в Івковецькій середній школі на посаді прибиральника.

Зазначені записи містять накази про прийняття та звільнення з роботи, число та місяць, рік прийняття та звільнення, печатку підприємства та підписи відповідальних осіб.

Згідно записів вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 від 10.02.2000 вбачається, що позивач з 27.10.2000 по 01.02.2001 отримувала допомогу по безробіттю та з 01.02.2001 по 09.03.2001 прийнята на роботу в агрофірму «Оберіг» - дояркою.

Зазначені записи містять накази про прийняття та звільнення з роботи (початок та закінчення виплати допомоги), число та місяць, рік прийняття та звільнення, печатку підприємства/центру зайнятості та підписи відповідальних осіб.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі ст.56-63 Закону №1788-XII.

При цьому суд зазначає, що основним документом який підтверджує стаж позивача є трудова книжка.

Однак не всі недоліки записів у трудовій книжці, можуть бути підставою для не врахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09.10.2024 № 254050010566 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, є не правомірним та підлягає скасуванню.

Відтак слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу період роботи в колгоспі з 21.10.1978 по 01.07.1981, з 25.08.1990 по 09.03.2000, період роботи з 01.09.1984 по 03.05.1985 та з 01.02.2001 по 09.03.2001, період отримання допомоги по безробіттю з 27.10.2000 по 01.02.2001 та повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43027) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09.10.2024 № 254050010566 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу період роботи в колгоспі з 21.10.1978 по 01.07.1981, з 25.08.1990 по 09.03.2000, період роботи з 01.09.1984 по 03.05.1985 та з 01.02.2001 по 09.03.2001, період отримання допомоги по безробіттю з 27.10.2000 по 01.02.2001 та повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2025 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ