Рішення № 126623465, 15.04.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 р. № 400/1844/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

прозобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (відповідач), в якому просить:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надати довідки про заробітну плату згідно Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, а саме: довідку про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (Додаток 4 ); довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах , віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної (Додаток 6 ).

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити і здійснити нарахування ОСОБА_3 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на підставі виданих довідок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона неодноразово зверталась до відповідача з заявами про видачу довідок, необхідних для призначення пенсії по інвалідності державного службовця. Позивачка зазначає, що вона має право на таку пенсію з огляду на наявність стажу державної службу більше 20 років і враховуюче те, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи. Відмову відповідача, мотивовану недосягненням позивачкою необхідного віку, позивач вважає такою, що суперечить ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і висновкам Великої Палати Верховного Суду , висловленим у Постанові від 13.02.2019 по справі № 822/524/18. Позивач просить адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді від 03.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 13.03.2025. Відповідач вказує, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу. Оскільки на час звернення Позивач не досягла визначеного пунктом 3 Порядку №622 пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, у Головного управління відсутні підстави для видачі довідок про складові заробітної плати для державного службовця за формою згідно Додатків 4 та 6 до Порядку № 622. Відповідач підсумовує, що його поведінка у межах спірних правовідносин є правомірною, з огляду на що просить у задоволені позову відмовити повністю.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №521299 від 10.07.2024 позивачка є особою з ІІ групою інвалідності, встановленої безстроково.

Позивачці призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 .

Відомостями трудової книжки позивачки серія НОМЕР_2 підтверджується, і цей факт не є спірним між сторонами, що позивачка має стаж державної служби, який становить 20 років 08 місяців 20 днів. Цей стаж здобуто до 01.05.2016. Трудова діяльність позивачки у період з 27.11.2001 по 22.06.2015 пов`язана з Вознесенським районним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області.

В матеріалах справи є заяви позивача до відповідача з проханням надати довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) для призначення пенсії державного службовця.

Листом від 04.11.2024 № 1400-0503-8/8786 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомило позивачку, що в зв`язку з недосягненням пенсійного віку відсутні підстави для видачі довідок для призначення пенсії державного службовця.

Аналогічні підстави для відмови у видачі довідок викладені і Пенсійним фондом України у листі № 17.12.2024 у відповідь на скаргу позивачки на бездіяльність органу Пенсійного фонду України регіонального рівня.

Відповідач такі ж мотиви відмови (недосягнення пенсійного віку) зазначив і у листі на адресу позивачки від 06.01.2025.

Позовні вимоги позивачки містять лише вимоги зобов`язального характеру щодо видачі довідок, проте оцінка їх підставності здійснюється судом з урахуванням оцінки правомірності поведінки відповідача щодо відмови у видачі зазначених вище довідок.

Вирішуючи спір, суд враховує такі норми права.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності з 01 травня 2016 року.

Згідно із статтею 90 указаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 закріплюють, що:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, при наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.

Відповідно до частини 9 статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, за якими право на призначення пенсії відповідно до частини 9 статті 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону №889-VIII не встановлено.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823, яка застосовується з 1 січня 2024 року) (далі - Порядок № 622).

Відповідно до п. 5 Порядку № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу.

Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає, що оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, має відповідний стаж на посаді державної служби, вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону №3723-XII.

Суд відхиляє посилання відповідача на необхідність досягнення пенсійного віку позивачем, оскільки відповідна норма не поширюється на інвалідів І та ІІ груп, які вже отримують пенсію по інвалідності.

З огляду на викладене, відмова відповідача у видачі позивачці довідок з тих мотивів, що остання не має права на пенсію державного службовця як особа, що не досягла пенсійного віку, є протиправною.

Як вже зазначалось вище, позовна заява містить лише вимоги зобов`язального характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у разі встановлення факту порушення прав і свобод громадянина суб`єктом владних повноважень, суд, керуючись наданими повноваженням, визначеними ст. 245 КАС України, зобов`язаний прийняте таке рішення, яке зможе ефективно відновити порушені права або їх захистити від такого порушення, у тому числі, й шляхом виходу за межі позовних вимог.

Таким чином, у даній справі суд вважає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивачки, слід визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачці довідок про заробітну плату державних службовців, визначених додатками 4, 6 до Порядку № 622.

Водночас, оцінюючи вимогу позивачки зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити і нарахувати їй пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ на підставі виданих довідок, суд зазначає таке.

Спірними обставинами в даній справі є наявність у позивача права на отримання довідок про заробітну плату державних службовців, визначених додатками 4, 6 до Порядку № 62. Відмова відповідача як юридичної особи, в якій позивач проходила державну службу, від видачі таких довідок стала підставою для звернення до суду. При цьому, за встановленими обставинами, позивач не зверталась до відповідача як до суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого відноситься призначення і виплата пенсій, з заявою про таке призначення. Відтак, права позивача в цій частині не є порушеними. У цьому контексті право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке виникає у суб`єкта лише в момент їх порушення або оспорювання. Тому захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту. Отже ці позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позов.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору суд не вирішує питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково..

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у наданні ОСОБА_3 довідок про заробітну плату згідно Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, а саме: довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (Додаток 4 ); довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах , віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної (Додаток 6 ).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надати ОСОБА_3 довідки про заробітну плату згідно Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, а саме: довідку про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (Додаток 4 ); довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах , віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної (Додаток 6 ).

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко