Рішення № 126623460, 15.04.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 р. № 400/1045/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Друца Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаМіністерство оборони України, просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

За участю:

представника позивачки Шепілова Олексія Олександровича;

представника Міністерства оборони України Дубчака Дмитра Володимировича;

представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 ;

представника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача (в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) щодо повернення на доопрацювання документів про призначення позивачці - члену сім`ї загиблого захисника України сержанта ОСОБА_6 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), оформлені витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 № 30/Д;

зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення позивачці - члену сім`ї загиблого захисника України сержанта ОСОБА_6 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 з урахуванням висновків суду у цьому судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 18.01.2024 її батько загинув під час участі у бойових діях, а тому з цієї дати члени сім`ї, батьки та його утриманці набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168. У зв`язку з цим, вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату їй вищенаведеної допомоги. Однак, згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 № 30/д її документи повернуті на доопрацювання з тієї підстави, що позивачка не має права на цю допомогу, так як не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого. Позивачка не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки за своєю правовою природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону та є дискримінаційним.

У відзиві на позовну заяву від 26.02.2025 Міністерство оборони України заперечило проти позову і просило в його задоволені відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що на дату загибелі ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) позивачка досягла 23-річного віку. Тому вона не вважається утриманцем (непрацездатною особою), тобто такою, що має право на пенсію в разі втрати годувальника або такою, якій призначено даний вид пенсії за загиблого. Відповідно до статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) (в редакції, чинній станом на 18.01.2024 - дату смерті батька позивачки) право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Пунктом 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога (в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону № 2011-ХІІ. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Відповідач стверджує, що право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця, а тому для визначення такого права в цьому спорі підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на таку дату - 18.01.2024. За таких обставин, оскільки позивачка не надала документи, що підтверджували б факт перебування її на утриманні батька, відповідач правомірно повернув її документи на доопрацювання.

27.02.2025 представник позивачки подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги. У відповіді на відзив він наголосив на тому, що позивачка є належним суб`єктом спірних правовідносин і на неї розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» саме з 09.12.2023 (дата прийняття цього Закону Верховною Радою України), а не з 29.03.2024, як зазначає відповідач.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у поясненнях від 11.02.2025 повідомив, що 10.05.2024 позивачка звернулась до нього із заявою про нарахування та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю під час проходження військової служби та дії воєнного стану її батька. 15.05.2024 він надіслав матеріали заяви позивачки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 23.10.2024 до нього надійшов витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 № 30/Д, згідно з яким матеріали відносно позиваки повернуті на доопрацювання з метою надання документів, що підтверджують перебування її на утриманні загиблого військовослужбовця. 24.10.2024 він надіслав вказаний витяг позивачці. Таким чином, третя особа вважає, що цей позов є передчасним, оскільки позивачка не скористалась правом звернутись до суду із заявою про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, а саме: що вона перебувала на день загибелі її батька на його утриманні.

У відповідні на пояснення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.02.2025 представник позивачки закцентував увагу на положеннях пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», згідно з якими цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

13.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, який за формою та змістом є поясненням третьої особи щодо позову. У цих поясненнях третя особа просила суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки на дату загибелі ОСОБА_6 позивачка, яка навчалася в Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, досягла 23-річного віку. Поряд з цим, за поданими нею документами комісія Міністерства оборони України не могла встановити, чи є позивачка непрацездатною (особою з інвалідністю) та / або перебувала на утриманні загиблого батька. Тому комісія Міністерства оборони України прийняла законне та обґрунтоване рішення за наслідками розгляду заяви позивачки.

17.02.2025 представник позивачки подав до суду відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка за своїм змістом і формою є письмовими поясненнями. В цих поясненнях представник позивачки знов звернув увагу на положеннях пункту розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги». На його переконання, з моменту загибелі ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) позивачка набула право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому пунктом 2 Постанови № 168, відповідно до її частки, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

Відповідач у встановлений строк правом на подання заперечень не скористався.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витребувано у відповідача копії документів, на підставі яких було прийнято спірне рішення.

26.02.2025 відповідач подав до суду витребувані в нього докази.

25.02.2025 представник позивачки подав до суду заяву про кваліфікування невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 06.02.2025 як визнання адміністративного позову у справі № 400/1045/25. Відповідач подав 26.02.2025 заперечення на вказану заяву представника позивачки, зазначивши, що ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду він отримав 11.02.2025. У судовому засіданні 15.04.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволені вищенаведеної заяви представника позивачки від 25.02.2025 (протокол судового засідання в режимі відеоконференції від 15.04.2025 № 4373307).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , витребувано у відповідача додаткові докази, а також призначено судове засідання на 15.04.2025.

03.04.2025 відповідач подав до суду витребувані докази.

Суд надіслав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на їх поштові адреси, вказані ними у їх заявах про виплату одноразової грошової допомоги від 10.05.2024, копію ухвали від 19.03.2025, яку вони не отримали у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідками про причини повернення / досилання (ф. 20) від 26.03.2025 до поштового відправлення № 0610240607649 і 28.03.2025 до поштового відправлення № 0610240607622.

Отже, зазначена копія ухвали суду не була вручена вищевказаним третім особам з незалежних від суду причин.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак слід вважати, що копія вищенаведена ухвала вручена ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належним чином.

15.04.2025 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судове засідання не прибули.

Заслухавши позицію інших учасників справи щодо можливості проведення судового засідання за відсутності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання 15.04.2025 за їх відсутності (протокол судового засідання в режимі відеоконференції від 15.04.2025 № 4373307).

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження позивачки від 24.12.1999 серія НОМЕР_1 батьком позивачки є ОСОБА_6 .

У довідці Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука від 09.09.2024 № 125 позивачка з 01.09.2020 по 30.06.2024 навчалася на денній формі навчання факультету декоративно-прикладного мистецтва Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука.

Батько позивачки брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з російською військовою агресією проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2024 № 4/287.

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 21.02.2024 серія НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до наказа командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.02.2024 № 54 ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок бойових дій, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

10.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулись із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_3 , його батько ОСОБА_2 і позивачка.

Водночас донька ОСОБА_6 ОСОБА_7 подала ІНФОРМАЦІЯ_3 нотаріально завірену заяву про відмову від разової грошової допомоги відповідно до Постанови № 168.

У Доповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.06.2024 № 9/1/7486 про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД вказано, що за отриманням разової грошової допомоги відповідно до Постанови № 168 звернулися (можуть звернутися) батько ОСОБА_2 (має право), мати ОСОБА_8 (померла), дружина ОСОБА_3 (має право), дочка ОСОБА_1 (потребує уточнення) і дочка ОСОБА_7 (відмова).

Згідно з Висновком ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.06.2024 № 9/1/7487 право на одержання рівними частинами одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою № 168, мають батько ОСОБА_2 і дружина ОСОБА_3 . Водночас дочка ОСОБА_1 не надала в повному обсязі документи, що підтверджують її право на отримання цієї виплати, а саме: про перебування на утриманні загиблого.

Відповідно до пункту 54 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 № 224/168, затвердженого Міністром оборони України 14.10.2024, Комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 батьку та дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 у період дії воєнного стану ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) в розмірі 2/3 частини 15000000 грн, в сумі 10000000 (Десять мільйонів) грн 00 коп. у рівних частках кожному.

Натомість у пункті 38 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 № 30/д, затвердженого Міністром оборони України 14.10.2024, зазначено, що за поданими документами неможливо встановити, чи є позивачка непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на утриманні у загиблого військовослужбовця. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальними або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на розгляд Комісії не надано. З огляду на вказане, документи позивачки повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Вважаючи вищенаведене рішення Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання протиправним, позивачка звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (пункт 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до пункту 10 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом першим пункту 20 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 № 714) (далі - Порядок № 975), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

Абзацами першим і другим пункту 23 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Силу України в період дії воєнного стану визначений Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232 (далі - Порядок № 45).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 45 члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.

Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням (абзац перший пункту 4.2 Порядку № 45).

Згідно з абзацом третім пункту 4.3 Порядку № 45 результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки).

Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4.4 Порядку № 45 після тримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.

В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

Таким чином, рішення за результатами розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановленої Постановою № 168, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України приймається Комісією Міноборони.

Відтак комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум мала повноваження щодо розгляду заяви позивачки про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька та прийняття за результатами її розгляду відповідних рішень.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 3 статті 162 Закону № 2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.

Відповідно до статті 161 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній з 25.08.2022 по 29.03.2024, тобто станом на день загибелі батька позивачки) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Абзацами першим і другим пункту 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній з 11.08.2023 по 20.06.2024, тобто станом на день загибелі батька позивачки) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Отже, згідно з чинним на день загибелі ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) законодавством право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановлену Постановою № 168, мали:

батьки;

один із подружжя, який не одружився вдруге;

діти, які не досягли повноліття;

утриманці загиблого (померлого).

Таке право виникло у вищенаведений осіб у день його загибелі, тобто 18.01.2024.

Поряд з цим, підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон № 3515-ІХ) статтю 161 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 1 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до пункту 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 3515-ІХ встановлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 58 Основного Закону України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В абзаці другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Водночас приписи частини першої статті 58 Конституції України містять виняток з принципу незворотності дії закону в часі - вимогу зворотної дії в часі (lex retro agit in mitius), якщо нормативно-правовий акт скасовує або пом`якшує відповідальність особи, його застосовують до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99, зазначивши, що «положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб»; «але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті» (абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини) (абзаци перший і другий пункту 6.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 № 12-р(ІІ)/2024 (справа щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців)).

У пункті 90 постанови від 23.07.2024 у справі № 280/3308/23 Верховний Суд, розглядаючи правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою № 168, сформував правовий висновок, що дія нормативно-правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобто розрахованою на поведінку суб`єктів права, що виникає після набрання чинності актом. Проте, у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

У вищевказаній постанові Верховний Суд констатував, що:

«…правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.

Лише у разі якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб`єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

99. Крім того, Суд враховує, що зазначений висновок в повній мірі узгоджується із положеннями Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX), відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 якого, адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

100. Згідно статей 87 та 88 Закону № 2073-IX адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта. При цьому, разі внесення змін до закону або істотної зміни фактичних обставин правомірний адміністративний акт може бути відкликано за ініціативою адміністративного органу на шкоду особі з дня набрання чинності новим адміністративним актом, якщо публічний інтерес у відкликанні адміністративного акта переважає законний інтерес (довіру) особи.»

Отже, при прийнятті рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.

Суд встановив, що батько позивачки загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 при виконанні обов`язків військової служби при безпосередній участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з російською військовою агресією проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2024 № 4/287, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.02.2024 № 54 і свідоцтвом про смерть від 21.02.2024 серія НОМЕР_3 .

Із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) батька позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 10.05.2024, а оскаржуване рішення Комісія прийняла 11.10.2024.

За таких обставин, враховуючи частину першу статті 58 Конституції України, статті 87 і 88 Закону України «Про адміністративну процедуру» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2024 у справі № 280/3308/23, Комісія при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов`язана була застосовувати Закон № 2011-ХІІ в редакції Закону № 3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання позивачкою відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.

Суд відхилив як необґрунтоване твердження відповідача про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати редакцію Закону № 2011-ХІІ, яка була чинна станом на день загибелі її батька (18.01.2024).

Відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти.

Водночас абзац другий пункт 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ встановлює право на отримання цієї допомоги для всіх дітей загиблого не залежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого тощо.

Тому позивачка, як рідна дитина загиблого ОСОБА_6 , має право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою № 168, відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ).

Відтак рішення відповідача, оформлене протоколом засідання Комісії від 11.10.2024 № 30/д, в частині, що стосується повернення на доопрацювання документів позивачки, є протиправним.

У позовній заяві позивачка просить визнати протиправними дії відповідача щодо повернення на доопрацювання документів. Однак, протиправними суд визнав не всі дії відповідача щодо розгляду заяви позивачки, а лише його рішення, оформлене протоколом.

З огляду на це, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним і скасування рішення відповідача, оформлене протоколом засідання Комісії від 11.10.2024 № 30/д. Водночас у позовних вимогах щодо визнання протиправними інших дій відповідача слід відмовити.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжною інструкцією від 02.02.205 № 0.0.4167168194.1 підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 1211,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерство оборони України (пр-т Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022), треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_6 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_8 ), задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 № 30/д, затвердженого 14.10.2024 заступником Міністра оборони України, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Міністерство оборони України (пр-т Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) від 10.05.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_6 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства оборони України (пр-т Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) судовий збір у розмірі 1211 (Одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 15 квітня 2025 року