Рішення № 126622992, 14.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 рокусправа № 380/24372/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Клочко Н.С.

за участю:

представника позивача - Артамонова С.О..представника відповідача - Роман Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета та підстав позову, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення щодо відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні транспортного засобу №UA209260/2024/000032;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригуванні митної вартості товарів №UA209000/2024/000730/3 від 09.12.2024 року.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант за власним бажанням може подати додаткові пояснення та наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Відповідачу наданий перелік документів, з яких вбачається, що всі необхідні документи для підтвердження числових значень складових митної вартості товару надано у повному обсязі. Надані документи не містять ніяких розбіжностей, неоднаковості як стосовно ціни товару, так і будь-якої іншої інформації. Митним органом не надано жодного доказу, що надані документи були неповними, містили розбіжності чи ознаки підробки. Автентичність документів, поданих ним, ніким не спростована.

Відповідач у відзиві зазначив, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Отже, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтоімпорт» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що митним орган витребувались додаткові документи, проте, не конкретизувалось, які самі розбіжності виявлені та не зазначалось, якими документами їх можна підтвердити. Позивачем подано до митного органу стандартний пакет документів, який, зазвичай, є достатнім.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, просить у їх задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 23.12.2024 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі.

17.02.2025 року ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

17.03.2025 року ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

З метою митного оформлення товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію № 24UA209260002065U2.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення для надання додаткових документів з метою здійснення митного оформлення вантажу.

Позивачем надано контролюючому органу додаткові документи.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000554/2 від 18.09.2024 року.

Вказане рішення було скасоване на підставі листа Держмитслужби 15/15-02-02/8.19/6323 від 05.12.2024 року, за наслідками чого було прийняте нове рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000730/3 від 09.12.2024 року, в якому зазначено наступні порушення:

- згідно із заявленими у графі 31 ЕМД від 09.09.2024 № 24UA209260002065U2 відомостями легкові автомобілі мають стан «бувші у використанні», що суперечить пункту 2 Специфікації (продавець гарантує та зобов`язується поставити покупцю товар нові автомобілі з урахуванням положень пункту 1.2 Контракту. Усі гарантії щодо якості товару, зазначені в розділі 5 Контракту, застосовуються до цього товару в повному обсязі (пункт 2 Специфікації)). Відповідно до пунктів 1.2 та 5 Контракту стан автомобілів визначається їх пробігом. Однак така інформація відсутня в товаросупровідних документах. Документи, визначені пунктом 4.3 Контракту, зокрема сертифікат походження, сертифікат заводу виробника, специфікація на товар та технічна специфікація (комплектація) до митного оформлення декларантом не надавались.

- згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товари, декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.09.2024 № 441, яка не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Крім того, банківські реквізити продавця, зазначені в платіжній інструкції в іноземній валюті від 05.09.2024 № 441, не відповідають реквізитам для оплати за товари, передбачених пунктом 13 Контракту. Однак документів, які підтверджують зміну банківських реквізитів продавця відповідно до вимог пункту 12.1 Контракту, декларантом не надано. Відповідно до пунктів 3 та 5 Специфікації, до митного оформлення не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари.

- пунктом 4 Специфікації передбачені умови поставки CFR Gdansk, згідно з якими відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. З огляду на маршрут транспортування товару (Hong Kong Gdansk Україна) при умовах поставки CFR Gdansk експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товарів в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості до ЕМД від 09.09.2024 № 24UA209260002065U2 декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язану з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. При цьому, інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих декларантом документах.

- доставка товару здійснювалась на підставі Договору-заявки, укладеному між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі перевізник) та ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» (далі замовник), пунктами 1.3 та 1.5 якого визначено, що дана заявка підписана у двох примірниках та набирає чинності з дати її підписання. Однак підписи та печатки перевізника та замовника в даному Договорі-заявці відсутні, що свідчить про її нечинність.

- наданий рахунок-фактура 01/09 від 06.09.2024 не може слугувати підтвердженням транспортних витрат, оскільки не містить інформації щодо умов платежу та відомостей, які дають можливість встановити належність послуг до товарів. Разом з тим, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до рахунку-фактури, на розгляд не надано.

- відповідно до положень міжнародного законодавства коносамент це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення, підтверджує укладання договору перевезення, підписується капітаном судна або іншими представниками, що підтверджує факт передачі вантажу для перевезення. Таким чином, поданий до митного оформлення коносамент від 10.07.2024 № AMS280840 (OOLU2149280840) без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваних товарів до перевезення. Водночас, у даному коносаменті вантажоотримувачем товарів зазначена компанія CARGO PRESTIGE, що суперечить відомостям, заявленим у графі 8 (вантажоотримувач) ЕМД від 09.09.2024 24UA209260002065U2.

- відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», коду документа 9610 відповідає найменування «копія митної декларації країни відправлення». Проте у ЕМД від 09.09.2024 №24UA209260002065U2 під кодом 9610 декларантом внесені відомості про експортну ліцензію Китайської Народної Республіки від 28.05.2024 № 24-19-615064, яка дає лише дозвіл на експорт та не засвідчує факт його здійснення.

- пунктом 12.1 контракту UAI20220920 від 20.09.2020 передбачено що доповнення до контракту підписуються уповноваженими особами обох сторін. Згідно умов контракту UAI20220920 з сторони покупця уповноваженою особою виступає ОСОБА_2 , з сторони продавця уповноважені особи не визначені ні контрактом ні додатковою угодою. Підписи Продавця в контракті і додатковій угоді є відмінними один від одного.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209260/2024/000032.

Змістом спірних правовідносин є відповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000730/3 від 09.12.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209260/2024/000032 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. (п.51 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу «належного урядування»;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

- визначення митної вартості декларантом;

- перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У підтвердження застосування основного методу до митної декларації позивачем додано: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice); коносамент (Bill of lading); автотранспортна накладна (Road consignment note); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, банківський платіжний документ, що стосується товару, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) про перевезення, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом; інші підтверджуючі документи.

Перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

При цьому, судом уважаються необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

Щодо першого порушення суд зазначає наступне.

Між позивачем (покупець) та HK EASTERN DYNAMICS LIMITED (продавець) було укладено контракт №UA120220920 від 20.09.2022 року, пунктом 1.2 якого передбачено, що товар вважається новим, якщо він має пробіг від 0 до 300 км і не має слідів експлуатації. В інших випадках товар є таким, що був у використанні.

При цьому, суд звертає увагу, що усі надані контролюючому органу документи (висновок експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу; долучені фото, витяги з інтернет-сайтів з оголошеннями продажу придбаних позивачем авто) вказують на те, що придбані автомобілі виготовлені у 2020 та 2024 роках, тобто, не є новими.

Більше того, працівники відповідача під час здійснення огляду вказаних автомобілів були в змозі перевірити одометр із зазначенням пробігу цих авто.

Щодо другого порушення.

Суд зазначає, що вартість товару, сплачена відповідно до згаданої платіжної інструкції, у повній мірі відповідає вартості зазначеній в інших наданих контролюючому органу документах, що ним не заперечується.

Більше того, позивачем надано додаткову угоду №7 від 20.09.2022 року до контракту, в якій передбачена зміна банківських реквізитів.

При цьому, інші твердження, на переконання суду, мають формальний характер та не могли вплинути на можливість перевірки відповідачем заявленої позивачем митної вартості імпортованих автомобілів.

Щодо третього порушення.

В матеріалах справи наявна транспортна накладна AGN Leanway international logistics co. ltd, з якої вбачається, що спосіб доставки товару door to door. Зазначене означає, що відповідальним за транспортний процес є експедитор. Він забирає товар від дверей або в приміщенні продавця/експортера і доставляє його до дверей або в приміщення покупця/імпортера. Іншими словами, у даному випадку саме експедитор був відповідальний за навантаження, вивантаження та обробку товару. Як наслідок, вартість згаданих складових була включена у вартість послуг експедитора.

Щодо четвертого порушення.

Зазначене порушення має формальний характер та на могло вплинути на можливість перевірки заявленої позивачем митної вартості товару.

Щодо п`ятого порушення.

Окрім згаданого відповідачем рахунку-фактури №01/09 від 06.09.2024 позивачем було надано також договір-заявку на перевезення №0309 від 03.09.2024 року, з якої вбачаються умови платежу та відомості, які дають можливість встановити належність послуг, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , з перевезення до імпортованих позивачем автомобілів.

Щодо шостого порушення.

З матеріалів справи встановлено, що у даному випадку автомобілі були передані морському перевізнику Cargo prestige. Натомість, Cargo prestige передав вказані авто перевізнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , який уже надава транспортно-експедиційні послуги Gdansk Львів.

В електронній митній декларації, поданій позивачем, зазначено його як кінцевого отримувача імпортованих автомобілів.

Більше того, відсутність на коносаменті підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може вплинути на можливість визначення митної вартості імпортованого декларантом товару.

Щодо сьомого порушення.

Усі надані контролюючому органу документи підтверджують факт здійснення продавцем експорту згаданого товару.

Як наслідок, зазначене порушення не може бути покладене в основу даного рішення.

Щодо восьмого порушення.

З пояснень позивача вбачається, що у даному випадку для більш зручнішого для обох сторін співробітництва особа підписанта з боку продавця не зазначалась у контракті. Особа, яка має повноваження на підписання документів наділяється такими повноваженнями у відповідності до вимог законодавства КНР.

Зазначена обставина пояснює відсутність уповноважених осіб продавця товару ні в контракті, ні в додатковій угоді.

Окрім того, як уже згадувалось раніше, надані позивачем інші документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару.

Висновуючи викладене, суд уважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митній декларації поза межами повноважень наданими законодавством, аналізував обставини виконання контракту та надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що і є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Такий підхід буде відповідати принципу «належного урядування».

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Також, у цьому контексті, суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 року у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Аргументи відповідача спростовуються викладеним.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 04.11.2024 року, акт надання правових послуг від 04.11.2024 року, рахунок-фактуру від 04.11.2024 року.

При цьому, він просить стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що у даному випадку заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Львівською митницею за №UA209000/2024/000730/3 від 09.12.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209260/2024/000032.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (адреса: м.Дніпро, вул.6-и Стрілецької дивізії, 9, офіс 1, код ЄДРПОУ 39274508) сплаченого судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (адреса: м.Дніпро, вул.6-и Стрілецької дивізії, 9, офіс 1, код ЄДРПОУ 39274508) 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 15 квітня 2025 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович