Рішення № 126622806, 14.04.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/33681/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Деснянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, Оболонського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Деснянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, Оболонського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просили суд:

- зобов`язати відповідачів вилучити всю інформацію і знищити унікальний номер запису реєстру (УНЗР) з бази даних міграційної служби, які були надані при оформленні паспорту для виїзду за кордон малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ;

- зобов`язати відповідача-ІІ та відповідача-ІІІ видати паспорти для виїзду за кордон у формі книжечки та без присвоєння номерів УНЗР або будь-яких інших номерів позивачам.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

24.02.2021 відповідачем-І надано відзив.

12.03.2021 позивачами надано відповідь на відзив, та клопотання про залучення співвідповідача ДМС України.

12.03.2021 позивачами надано заяву про уточнення позовних вимог:

- зобов`язати Державну міграційну службу України анулювати єдиний унікальний номер запису у реєстрі та видалити персональні дані, зареєстровані в Єдиному державному демографічному реєстрі при видачі паспорта у формі карти присвоєний неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- зобов`язати ДМС України анулювати єдиний унікальний номер запису у реєстрі та видалити персональні дані, зареєстровані в Є Єдиному державному демографічному реєстрі при видачі паспорта у формі карти присвоєний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- зобов`язати відповідача -ІІ видати паспорти для виїзду за кордон у формі книжечки та без присвоєння номерів УНЗР позивачам.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 прийнято адміністративну справу № 640/33681/20 до провадження, визначено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 залучено до участі у справі № 640/33681/20 співвідповідача - Державну міграційну службу України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470), зобов`язано Державну міграційну службу України у строк до 04 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є матір`ю та юридичним представником сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У травні 2016 року колишній чоловік ОСОБА_4 без згоди матері у 2016 році оформив паспорт для виїзду за кордон малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ці дії з матір`ю погоджені не були і з ними представник позивачів не згодна у зв`язку з наданням та присвоєнням унікального номеру запису реєстра - УНЗР та внесення його персональних даних у базу даних міграційної служби.

Син проживає разом з матір`ю з моменту розлучення, у якої відсутній цифровий ідентифікатор (РНОКПП та УНЗР).

Рішенням Деснянського районного суду від 18.04.2019 проживання неповнолітнього ОСОБА_2 визначено разом з його матір`ю.

При оформленні закордонного паспорту дитині ОСОБА_4 ввів в оману про те, що він проживає разом з дитиною.

В 2017 році представник уповноваженого Верховної ради України надав відповідь, згідно із якою відповідно до п. 20 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 17.06.2014 № 152 в редакції від 27.08.2015 визначено, зокрема, що оформлення, обмін та видача паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 16-річного віку, у разі якщо батьки не перебувають у шлюбі, здійснюється на підставі заяви-анкети того з батьків, з ким проживає особа.

ОСОБА_1 зверталася до відповідача-І та отримала відповідь від 02.11.2020, в якій зазначено, що батьком дитини були надані всі необхідні документи для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 .

Щодо видалення УНЗР відповідач-І відповів: «Згідно Закону УНЗР не може бути видалений з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосуванням засобів Реєстру.

УНЗР був виданий незаконно, оскільки батько дитини юридично не міг його отримувати на дитину, він проживав і проживає окремо від дитини.

11.05.2020 термін дії паспорта дитини закінчився, залишився код УНЗР, який потрібно анулювати, і сину потрібен новий паспорт для виїзду за кордон у формі книжечки.

В березні 2015 року позивачем -2 було подано документи для оформлення паспорта для виїзду за кордон та сплачене державне мито за видачу паспорта у формі книжечки до відповідача-ІІІ. При підписанні документів ОСОБА_3 повідомила про те, що вона віруюча людина та не приймає ніяких кодів та номерів, показавши свій паспорт, в якому міститься відмітка про те, що вона відмовилася від ідентифікаційного номеру. Відповідач-ІІІ пояснив про необхідність поставити свій підпис про те, що її внесуть в Єдиний демографічний реєстр. Про те, що їй буде присвоєно номер УНЗР, там не було зазначено. І лише коли прийшла забирати паспорт, її попросили поставити підпис про те, що вона згодна на присвоєння УНЗР. ОСОБА_3 не поставила свій підпис про те, що згодна на присвоєння УНЗР.

ОСОБА_3 звернулася до відповідача-ІІІ з проханням ліквідувати її паспорт для виїзду за кордон, повернути її кошти, та видалити УНЗР, згоду на який вона не давала. Відповідач-ІІІ у листі від 31.10.2020 відмовився видалити номер УНЗР.

ОСОБА_3 паспорт не отримала і їй не були повернуті гроші за оформлення паспорту для виїзду за кордон.

21.04.2021 сплинув строк дії паспорту для виїзду за кордон у формі книжечки ОСОБА_1 , їй потрібен новий паспорт у вигляді книжечки та без присвоєння номера УНЗР.

Відповідач-ІІ та відповідач-ІІІ відповіли, що відповідно до статей 35,68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

З посиланням на норми статей 6, 8, 22, 32, 35, 68 Конституції України, Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр», Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист персональних даних», ОСОБА_1 зазначила, що вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є віруючими громадянами та вірними чадами Української Православної Церкви, сповідують православну релігію, у своєму житті дотримуються православного способу життя. Відповідно до вчення Православної Церкви будь-який замінник християнського імені (цифровий ідентифікатор - номер УНЗР), який надається державними службами, являє собою цифрове ім`я, що є тим числом звіра (антихриста), яке буде наноситись (начертатись) на руку або чоло кожної людини і ніхто не зможе нічого купити чи продати без цього начертання. Православна Церква суворо застерігає своїх вірних про те, що приймати число звіра (будь-який замінник імені віруючого) та начертання імені звіра категорично неможливо, оскільки людина назавжди втратить можливість отримати вічне життя з Богом, в Царстві Небесному. Це вчення викладене в останній Книзі Біблії - Одкровенні Іоанна Богослова (гл. 13 та 14). Жоден Закон України не дозволяє присвоювати будь-які номери своїм громадянам. Сам факт присвоєння людині номера суперечить висновкам Нюрнберзького трибуналу 1946 р., що ратифікований ВРУ під № 3248-VI від 19.04.2011, і не має давнини, який прямо засудив присвоєння номерів по відношенню до людини і визнав такі дії злочином проти людяності. Таким чином, грубо порушується законне право особи на ім`я, яке встановлено статтею 28 ЦК України.

12.03.2021 позивачами надано заяву про уточнення позовних вимог:

- зобов`язати Державну міграційну службу України анулювати єдиний унікальний номер запису у реєстрі та видалити персональні дані, зареєстровані в Єдиному державному демографічному реєстрі при видачі паспорта у формі карти присвоєний неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- зобов`язати ДМС України анулювати єдиний унікальний номер запису у реєстрі та видалити персональні дані, зареєстровані в Єдиному державному демографічному реєстрі при видачі паспорта у формі карти присвоєний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- зобов`язати відповідача -ІІ видати паспорти для виїзду за кордон у формі книжечки та без присвоєння номерів УНЗР позивачам.

24.02.2021 відповідачем-І надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, зокрема, що згідно із Законом № 5492 УНЗР не може бути видалений з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосуванням засобів Реєстру, не передбачено підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з реєстру.

З посиланням на норми Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ № 152 від 07.05.2014, Закону № 5492, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», статті 35 Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», відповідач-І зазначив, що Закон не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалений з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосуванням засобів Реєстру. У особи, яка отримала паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм відсутні підстави для повернення дійсного та придатного до використання паспорта. Крім того, відповідальність за зберігання та обов`язок зберігати паспорт громадянина України покладається на особу, на ім`я якої було видано паспорт.

Тобто, у відповідача-ІІ та відповідача-ІІІ відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у вигляді книжечки без присвоювання УНЗР.

Також відповідач-І заперечував проти задоволення вимоги про покладення всіх судових витрат та послуг адвоката на відповідачів.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.04.2021 відповідачем-І надано заперечення проти на заяву про стягнення судових витрат, в якій, зокрема, зазначено, що з 15.12.2017 КАС України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до яких для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15.12.2017 договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів № 481 від 16.09.2013.

Відповідач-ІІ, відповідач-ІІІ та відповідач-IV

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси яких представляє у цій справі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.04.2019 у справі № 754/11444/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.09.2019, визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 (арк.спр.18-25, 26-30).

19.12.2017 за вих. № 10.1/7-Р291145.17-2/26-130 представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надав ОСОБА_1 відповідь на звернення, в якій, зокрема, зазначив, що відповідно до п.20 Порядку № 152 визначено, що оформлення, обмін та видача паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 16-річного віку, у разі, якщо батьки не перебувають у шлюбі, здійснюються на підставі заяви-анкети того з батьків, з ким проживає особа. Зважаючи на зазначене, та керуючись статтею 101 Конституції України, статтями 17,22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», направлено повторний запит до Державної міграційної служби України з проханням повернутися до розгляду фактів, викладених у зверненні, за результатами якого вжити відповідних заходів (арк.спр. 9).

20.10.2020 за № Р-5854/6/8010-20/8010.13.2/6038-20 відповідачем-І надано ОСОБА_1 відповідь на звернення від 13.10.2020 щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в якій, зокрема, зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій (арк.спр. 31-32).

Листом від 27.10.2020 № Р-5852/6/8010-20/8010.13.2/5984-20 відповідачем-І надано відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 та видалення УНЗР з ЄДДР, в якій зазначено, що згідно Закону УНЗР не може бути видалений з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосування засобів Реєстру. Також роз`яснено, що відповідно до Порядку № 152 заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон на ім`я неповнолітньої дитини подає такі документи: паспорт для виїзду за кордон, що полягає обміну; свідоцтво про народження; документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (арк.спр. 33).

У листі від 20.10.2020 № Р-5642/6/8010-20/8010.13.2/6073-20 відповідач-І повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання (арк.спр. 34).

Листом від 02.11.2020 № Р-5641/6/8010-20/8010.13.2/6457-20 відповідач-І повідомив ОСОБА_1 , що 11.05.2016 Деснянським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, термін дії якого до 11.05.2020. Встановлено, що батьком дитини було надано всі необхідні документи для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 , тому паспорт для виїзду за кордон виданий без порушень чинного законодавства та скасуванню не підлягає. Щодо видалення УНЗР з ЄДДР - у статті 9 Закону № 5492 визначені права осіб, персональні дані (інформація про особу), яких внесені до ЄДДР. Законом на передбачені підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з вищевказаного реєстру (арк.спр. 35).

27.10.2020 за № 8026/21456-20 Деснянський районний відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надав ОСОБА_1 відповідь на звернення щодо відмови оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм засобами ЄДМР, відмови від присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі та видалення УНЗР з Реєстру малолітного ОСОБА_2 , в якій зазначено, що УНЗР не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосуванням засобів Реєстру, та про відсутність підстав для оформлення та видачі малолітньому ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон у вигляді книжечки без присвоєння УНЗР (арк.спр. 36-39).

Також 27.10.2020 за № 8026/21458-20 Деснянський районний відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надав ОСОБА_1 відповідь на звернення щодо відмови оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм засобами ЄДДР, відмови від присвоєння УНЗР в Реєстрі, в якій повідомлено про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у вигляді книжечки без присвоєння УНЗР (арк.спр. 40-43).

31.10.2020 за № 8029.13-2261/8029.2-20 Оболонський районний відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надав ОСОБА_6 відповідь на звернення щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм засобами ЄДДР, а також відмови від присвоєння УНЗР та видалення УНЗР з Реєстру, в якій зазначено Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосуванням засобів Реєстру. Отже у особи, яка отримала паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм відсутні підстави для повернення дійсного та придатного до використання паспорта. Відповідальність та обов`язок за зберігання паспорта громадянина України покладається на особу, на ім`я якої його було видано. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_1, Оболонським РВ ЦМУ ДМС в м Києві та Київській області анульовано та знищено відповідно до пункті 92-95 Порядку № 152, про що складено відповідний акт про знищення недійсних документів відповідно до Наказу ДМС від 14.04.2017 № 104. Кошти, сплачені за паспорт громадянина України для виїзду за кордон, повернути не вбачається за можливе, оскільки була надана адміністративна послуга оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обмін паспорта громадянина України для виїзду за кордон з дня оформлення заяви-анкети у строк не пізніше ніж через 20 робочих днів, бланкова продукція була виготовлена. Також повідомлено, що з 1 січня 2015 року запроваджено оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, зразки бланків яких затверджено постановою КМУ № 152, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (арк.спр. 44-45).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначаються Законом від 20.11.2021 №5492- VІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492- VІ) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктами 1, 6, 7 частини першої статті 3 Закону №5492-VI встановлено, що для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: "безконтактний електронний носій" - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом; "ідентифікація особи" - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо; "ім`я особи" - прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Положеннями абзацу 3 частини першої статті 4 Закону №5492-VI визначено, що єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з частинами першою, третьою, сьомою статті 7 Закону №5492-VI до Реєстру вноситься така інформація про особу: 1) ім`я особи; 2) дата народження/смерті; 3) місце народження; 4) стать; 5) дата внесення інформації про особу до Реєстру; 6) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників; 7) відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України; 8) реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб`єкт, що видав документ, строк дії документа); 9) реквізити документів, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 10) відцифрований зразок підпису особи; 11) відцифрований образ обличчя особи; 12) відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта); 13) за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України); 14) додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу). Інформація в Реєстрі зберігається для визначених цим Законом цілей. Порядок отримання, вилучення з Реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук встановлює Кабінет Міністрів України. Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія та видачі документа особі вилучаються з Реєстру та знищуються. Шаблони відцифрованих відбитків пальців рук особи використовуються лише для цілей ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну передбачених цим Законом документів. Передача шаблонів відцифрованих відбитків пальців рук особи забороняється. Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладається на уповноважених суб`єктів, передбачених пунктами 1, 2, 4-7 частини першої статті 2 цього Закону. Відцифровані відбитки пальців рук особи отримуються після досягнення нею дванадцятирічного віку.

Положеннями частини третьої статті 8 Закону №5492-VI передбачено, що внесена до Єдиного державного демографічного реєстру інформація є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, це паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Частиною третьою статті 13 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші визначені Законом документи містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з вимогами частин першої-четвертої, сьомої статті 22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон.

Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.

До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім`я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).

Постановою №152 затверджені зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Частиною четвертою цієї постанови визначено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Відповідно до пункту 1 Порядку №152 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім`я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.

Згідно з пунктом 7 Порядку №152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються: 1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа; 3) особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника.

Відповідно до пункту 35 Порядку №152 заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає такі документи: 1) паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку та проживає в Україні); 2) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку. Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру); 3) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків; 4) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 5) у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO) Doc 9303.

Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон (пункт 43 Порядку №152).

Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа має право відмовити заявнику в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) стосовно видачі паспорта для виїзду за кордон звернулася особа, яка не досягла 16-річного віку, або її законні представники/уповноважена особа, які не мають документального підтвердження повноважень на отримання паспорта для виїзду за кордон; 3) особа вже отримала два паспорти для виїзду за кордон, які є дійсними на день звернення (крім випадків, передбачених пунктом 22 цього Порядку); 4) заявник подав не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон; 5) дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформацію, надану заявником (пункт 82 Порядку №152).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26 листопада 2014 року №669, якою затверджено Порядок отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи (Порядок - №669)

Цей Порядок визначає процедуру отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, які у передбачених законодавством випадках вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта (далі - документи).

Підпунктом 1 пункту 2 Порядку №669 установлено, що відцифровані відбитки пальців рук отримуються і вносяться до Реєстру у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта.

Згідно з пунктом 3 Порядку №669 до Реєстру вносяться відцифровані відбитки вказівних пальців рук особи. У разі пошкодження, відсутності вказівного пальця руки або відсутності можливості через якість отриманого графічного зображення відцифрованого відбитка (відбитків) пальця (пальців) рук (руки) особи ідентифікувати її беруться парні відбитки інших пальців рук або два будь-які відбитки пальців руки, про що зазначається в заяві-анкеті для внесення інформації до Реєстру.

У разі відсутності можливості через якість отриманого графічного зображення відцифрованих відбитків усіх пальців рук особи ідентифікувати її відцифровані відбитки пальців рук не отримуються, про що складається акт, який затверджується керівником відповідного територіального органу / підрозділу ДМС або працівником закордонної дипломатичної установи, та зазначається в заяві-анкеті для внесення інформації до Реєстру. Зазначений акт сканується засобами Реєстру та додається до заяви-анкети.

Відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі відсутності у особи всіх пальців рук, про що зазначається в заяві-анкеті для внесення інформації до Реєстру.

У разі коли особа не може пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, відцифровані відбитки пальців рук не отримуються, про що складається акт, який затверджується керівником відповідного територіального органу/підрозділу ДМС або працівником закордонної дипломатичної установи, та зазначається в заяві-анкеті для внесення інформації до Реєстру. Зазначений акт сканується засобами Реєстру та додається до заяви-анкети.

Паспорт є зшитою нитками обрізною книжечкою розміром 88 х 125 міліметрів, що складається з обкладинки, 32 (або 64) паперових сторінок та сторінки, виготовленої з багатошарового полімерного матеріалу (сторінки даних), ушитої між внутрішнім лівим боком обкладинки та першою сторінкою паспорта (пункт 5 Положення).

Зразок паспорта затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт 7 Положення).

Нормами статті 35 Конституції України передбачено право на свободу світогляду і віросповідання, але також визначено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви; ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Стаття 68 Основного Закону України передбачає обов`язок кожного щодо неухильного додержання Конституції України та законів України.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 23.04.1991 №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон України №987-ХІІ) в Україні усі правовідносини, пов`язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України №987-ХІІ кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до статті 4 Закону України №987-ХІІ громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов`язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Як зазначено у статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу зобов`язання органів ДМС України видати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Позивачі вважають порушеним своє право на отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних на підставі Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою №719-V.

Так, положеннями пункту 5 Постанови №719-V передбачено, що паспорт є зшитою нитками обрізною книжечкою розміром 88 х 125 міліметрів, що складається з обкладинки, 32 (або 64) паперових сторінок та сторінки, виготовленої з багатошарового полімерного матеріалу (сторінки даних), ушитої між внутрішнім лівим боком обкладинки та першою сторінкою паспорта. Додаткова інформація (зокрема біометрична) про пред`явника паспорта, зміст якої визначається відповідно до законодавства, може відтворюватися на безконтактному електронному носієві, вмонтованому в паспорт.

Відповідно до пункту 7 цієї постанови зразок паспорта затверджується Кабінетом Міністрів України.

Однак фактично бланки таких паспортів станом на сьогоднішній день не виготовляються у зв`язку з втратою чинності 1 квітня 2015 року положень постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження технічного опису та зразка бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 26 червня 2007 року №858, до якої відсилав пункт 7 Постанови №719-V.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 8 грудня 2022 року у справі №380/6916/20 та від 23 вересня 2024 року у справі №360/3686/21.

Поряд з цим, з 1 січня 2015 року запроваджено оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено Постановою №152, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Аналіз наведених чинних норм законодавства свідчить про те, що наразі паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок і сторінки даних.

Відтак, прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, з 20 грудня 2016 року було припинено, а тому у посадових осіб міграційної служби відсутні правові підстави для видачі особам паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.

Суд також зазначає, що чинне законодавство щодо порядку видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон будь-яких прямих чи непрямих переваг, привілеїв чи обмежень за релігійними переконаннями (чи на підставі інших підстав) не встановлює.

Законом №5492-VI визначено обов`язковість внесення відповідних даних до Єдиного державного демографічного реєстру (із зняттям біометричних даних, тобто відцифруванням обличчя, підпису та відбитків пальців рук) при оформленні особою паспорту громадянина України для виїзду за кордон і альтернативи щодо визначення підстав для невнесення таких даних до Реєстру Закон не містить.

Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься лише у паспорті громадянина України.

Випадки відсутності інформації про відцифровані відбитки пальців рук особи для отримання нею паспорту громадянина України для виїзду за кордон деталізовано у пункті 3 Порядку №669, а саме: відсутність можливості через якість отриманого графічного зображення відцифрованих відбитків усіх пальців рук особи ідентифікувати її; недосягнення особою 12-річного віку; відсутність у особи всіх пальців рук; неможливість особи пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребування термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку.

Проте обставин того, що позивачі підпадають під вказаний перелік виключних обставин, за яких можлива відсутність інформації про відцифровані відбитки пальців рук особи судами попередніх інстанцій не встановлено.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №0240/3048/18-а.

З моменту прийняття норм Закону №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, механізм оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначений Порядком №152.

Звідси слідує, що інший спосіб оформлення закордонного паспорту громадянину України, ніж передбачений Порядком №152, не є можливим.

Отже, вимоги позивачів щодо видачі органами ДМС паспорту громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних, є безпідставними.

Суд зауважує, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справи № 8-6/3265/17, оскільки вказана правова позиція стосується визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, в той час як предметом розгляду цього спору є видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Наведені судом висновки в повній мірі узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2025 у справі № 420/14124/23, від 24.06.2021 у справі № 0240/3048/18-а, від 08.12.2022 у справі №380/6916/20, від 23.09.2024 у справі №360/3686/21.

Суд зауважує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами п`ятою та шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДМС України анулювати єдиний унікальний номер запису у реєстрі та видалити персональні дані, зареєстровані в Єдиному державному демографічному реєстрі при видачі паспорта у формі карти присвоєний неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та анулювати єдиний унікальний номер запису у реєстрі та видалити персональні дані, зареєстровані в Є Єдиному державному демографічному реєстрі при видачі паспорта у формі карти присвоєний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулює спеціальний закон, а саме Закон № 5492 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Також Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 260/99/19 зазначає: «щодо задоволених позовних вимог про анулювання єдиного унікального номеру запису в реєстрі (УНЗР) та персональних даних особи, зареєстрованих в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру оскільки спеціальним законом, а саме Законом України«Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492, не передбачено підстав для вилучення такої інформації. Суд апеляційної інстанції зазначив, що присвоєння унікального номера особі, як порушення її права на свободу віросповідання, не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону України № 5492-УІ та/чи робити з нього винятки. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що застосування у цій справі правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 806/3265/17 (на яку посилається позивач), як зразкової справи, відсутні».

З огляду на наведене, позовні вимоги в цій частині також не належать до задоволення.

Щодо доводів представника позивачів про порушення, допущені територіальними органами ДМС України, при видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон з застосуванням безконтактного електронного носія, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд зазначає, що такі порушення не є предметом розгляду у цій справі, виходячи з заявлених позовних вимог, а доказів оскарження відповідних дій територіальних органів ДМС України при виданні наведених паспортів громадянина України для виїзду за кордон у судовому порядку та визнання протиправними таких дій, притягнення до відповідальності осіб, що вчинили такі порушення, представником позивачів суду не надано.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивачів у відповідності до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Деснянського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, Оболонського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська