Рішення № 126622346, 14.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року м.Київ №640/20145/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:

- бездіяльність Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, що полягає у відмові відвести земельні ділянки в розмірі 0,23га, а саме: для індивідуального дачного будівництва - 0.10 га для будівництва індивідуальних гаражів - 0,01га; для ведення садівництва - 0,12 га ОСОБА_1 , визнати протиправною.

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відвести ОСОБА_1 земельні ділянки в розмірі 0,23га, а саме: для індивідуального дачного будівництва - 0.10 га для будівництва індивідуальних гаражів - 0,01 га; для ведення садівництва - 0,12га.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 19.04.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що в березні 2021 року він звернувся до відповідача із клопотанням (заявою) про виділення їй земельної ділянки, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Проте, відповідач повідомив позивачку про те, що клопотання про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ЗК України та Порядку з відповідними графічними матеріалами до Департаменту не надходили, у разі надходження такого клопотання воно буде розглянуто відповідачем. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначив, про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює право осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи на отримання земельної ділянки, проте даний закон не встановлює відповідний порядок її отримання. Водночас, частина друга статті 78 ЗК України, передбачає, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Передача земельних ділянок комунальної власності міста Києва у власність чи користування регулюється ЗК України та Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві. Відповідач звертає увагу суду, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідними графічними матеріалами від позивача до Департаменту не надходили. Про даний факт, зазначав Департамент у листі-відповіді ОСОБА_2 від 24.02.2020 № 08/1-567-1437, що кожному із заявників потрібно подавати клопотання окремо. Проте, не усунувши недоліки, ОСОБА_1 звернулась до суду безпідставно, зважаючи на відсутність порушеного права.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.12.2011.

10.02.2020 позивачка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 звернулась до Київського міського голови Кличко В.В. та до Київської міської ради подавалась заява-клопотання про надання земельної ділянки в розмірі 0,23 га, а саме: для індивідуального дачного будівництва - 0.10 га; для будівництва індивідуальних гаражів - 0,01 га; для ведення садівництва - 0,12 га.

Листом відповідача від 24.02.2020 №057-08/І-567-1437 повідомлено позивачку про те, що набуття права на землю у місті Києві регулюється Земельним кодексом України та Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463. Відповідно до пункту 4 Порядку, громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах міста Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань клопотання про передачу земельної ділянки у власність з доданими документами, визначеними згідно з додатком 2 до рішення Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463. У клопотанні про передачу земельної ділянки у власність зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки. При цьому, вибір місця розташування земельної ділянки, збір матеріалів покладено на зацікавлену особу, яка виявила бажання отримати земельну ділянку (ділянки) для того чи іншого цільового призначення та у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України. Проте, до клопотання позивачки не додано графічних матеріалів із зазначенням конкретної земельної ділянки у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України. Також зазначено про те, що кожному із заявників необхідно подавати клопотання окремо. Крім того, позивачку повідомлено про те, що на підставі рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-4/1814 між Київською міською радою та підприємством «Вертикаль» «Благодійного фонду «Дзвін надії» на 5 років укладено договір оренди земельної ділянки площею 61,7433 га для будівництва індивідуальних будинків котеджного типу в селищі Троєщина на вул. Леніна та вул. Толстого у Деснянському районі м. Києва від 11.03.2003 (з урахуванням угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005 та угоди до договору оренди земельної ділянки від 31.10.2008). Строк дії договору до 31.10.2013. Земельні ділянки, зазначені на схемі, доданій до заяви позивачки, розташовані в межах зазначеної території, тому до клопотань необхідно долучити нотаріально посвідчені згоди землекористувача на вилучення частини земельної ділянки. В разі надходження таких клопотань, Департамент забезпечить належне їх опрацювання.

У подальшому, 24.03.2021 позивачка знову сумісно з чоловіком звернулась до КБУ "Контактний центр міста Києва" із заявою щодо виділення їй земельної ділянки як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Листом відповідача від 26.04.2021 №057-057/1-863-1611 повідомлено позивачку про те, що на неодноразові звернення позивача щодо забезпечення земельними ділянками громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до КБУ «Контактний центр м. Києва» Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надавались відповіді з роз`ясненнями порядку набуття права на землю у м. Києві (листи від 08.10.2020 № 057-057/1- 1808-4162, від 27.10.2020 № 057-057/1-1885-4384, від 02.11.2020 № 057-057/1- 2011-4446, від 06.11.2020 № 057-057/1-2031-4533, від 25.11.2020 № 057-057/1- 2118-4744, № 057-057/1-2122-4745). Відповідно до статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, обов`язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач. В той же час, окремий порядок виділення земельних ділянок для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нормативно-правовими актами не встановлено. Передбачене право на отримання земельних ділянок зазначеними вище категоріями осіб реалізується відповідно до Земельного кодексу України та . рядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 далі - Порядок). Проте, клопотання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до Земельного кодексу України та Порядку з відповідними графічними матеріалами до Департаменту не надходили. У разі надходження відповідного клопотання чи документації із землеустрою від позивача або інших осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департамент забезпечить їх належне опрацювання.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо належного розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо розподілу земельної ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами першою-п`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України обумовлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною шостою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Крім того, частиною першою статті 56 Закону України «Про землеустрій» визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Отже, аналіз положень ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій», в сукупності дають підстави дійти висновку про обов`язковість згоди користувача земельної ділянки (землекористувача) на поділ (об`єднання) земельної ділянки. Така згода є підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за рішенням власників земельних ділянок.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України, відповідно до частини 1 якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до приписів частини шостої статті 118 Земельного кодексу України Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами частини сьомої зазначеної статті обумовлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України обумовлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Як було встановлено судом в ході судового розгляду справи, 10.02.2020 позивачка разом з чоловіком звернулась до Київського міського голови з заявою-клопотанням про відведення їй земельної ділянки як особі з інвалідністю ЧАЕС ІІ групи, для будівництва, дачі, індивідуального гаража і садівництва у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, відповідно до ст. 121 ЗК України - 0,23 га, а саме для індивідуального дачного будівництва - 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів - 01,01 га, для ведення садівництва - 0,12 га.

У вказаному клопотанні позивачкою було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та були додані до клопотання посвідчення позивачки постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, графічні та інші матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки.

Зазначена заява за дорученням заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_3 була опрацьована відповідачем.

Листом відповідача від 24.02.2020 №057-08/І-567-1437 повідомлено позивачку про те, що до клопотання позивачки не додано графічних матеріалів, із зазначенням конкретної земельної ділянки у розмірах, визначених ст. 121 ЗК України, та земельні ділянки, зазначені на схемі, доданій до заяви позивача, розташовані у межах територій, які перебувають в оренді в інших підприємств, а тому до заяви слід долучити нотаріально посвідчені згоди землекористувача на вилучення частини земельної ділянки.

У березні 2021 року позивачка повторно звернулась з заявою-клопотанням про надання їй земельних ділянок як особі, постраждалої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Листом від 26.04.2021 №057-057/І-863-1611 Департамент земельних ресурсів надав аналогічну відповідь попередній відповіді.

Суд звертає увагу на те, що як обумовлено приписами пункту 2.1 та пункту 2.2. Порядку зацікавлена особа звертається до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

До клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або до заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок подаються документи, визначені конкретно для кожного виду документації із землеустрою, згідно з додатками 2, 3 до цього рішення.

Разом з тим, нормами пункту 2.5 Порядку визначено, що Департамент земельних ресурсів, керуючись даними міського земельного кадастру, містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру, аналізує подані матеріали клопотання на відповідність меж земельної ділянки, її заявленого функціонального призначення даним містобудівного кадастру та протягом не більше семи робочих днів готує проект рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, передає до секретаріату Київської міської ради у порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради. Пояснювальна записка до проекту рішення Київської міської ради обов`язково має містити інформацію щодо: правового статусу земельної ділянки; правового статусу об`єкта нерухомого майна (за наявності); особи заявника та іншу наявну інформацію, що має значення для прийняття рішення Київської міської ради.

До справи-клопотання обов`язково додаються: витяг з містобудівного кадастру та чергового кадастрового плану з ПК «Кадастр» про земельну ділянку; матеріали супутникової зйомки земельної ділянки, зробленої не пізніше ніж за один рік до дня реєстрації проекту рішення в секретаріаті Київської міської ради; матеріали актуальної фотофіксації, зробленої не пізніше ніж за тридцять календарних днів до дня реєстрації проекту рішення в секретаріаті Київської міської ради (за наявності), або на вимогу депутатів Київської міської ради.

Департамент земельних ресурсів несе відповідальність за достовірність і повноту інформації, зазначеної вище.

Проект рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується та приймається у порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради (п.2.7 Порядку).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за результатом розгляду клопотання фізичної (юридичної) особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади (Київською міською радою) вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням підстав такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч приписам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463, відповідач не розглянув заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки у місячний строк та не прийняв відповідного управлінського рішення за результатами розгляду такої заяви, зокрема доказів вчинення чого до суду надано не було.

Разом з тим, оформлення Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листів не є за своєю суттю рішенням яке приймається за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо розподілу земельної ділянки.

Суд зазначає, що у даній справі відповідач за наслідками розгляду заяви позивача в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування» був зобов`язаний прийняти відповідне управлінське рішення, передбачене приписами Земельного кодексу України.

Нормами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки чи відмову у його наданні, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які суб`єкт владних повноважень повинен був прийняти за законом.

Відтак, підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не розгляду в місячний термін клопотання ОСОБА_1 від 10.02.2020 про надання їй земельної ділянки.

При цьому, посилання відповідача на необхідність особистого звернення позивачки до відповідача з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає хибним, оскільки ним не спростовується факт наявності окремої заяви-позивачки про надання земельної ділянки, оформленого як додаток до заяви її чоловіка.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій при розгляді клопотання позивача.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.

Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд зазначає, що відповідачем не надавалася оцінка документам наданим щодо їх відповідності законам України в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо розподілу земельної ділянки. Надання ж оцінки обставинам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом місцевого самоврядування, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.02.2020 про надання земельної ділянки, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що під час звернення до суду позивача було звільнено від сплати судового збору, водночас доказів понесення інших витрат до суду не надано, тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не розгляду в місячний термін клопотання ОСОБА_1 від 10.02.2020 про надання земельної ділянки у с.Троєщина м.Києва, для індивідуального дачного будівництва - 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів - 0,01 га; для ведення садівництва - 0,12 грн.

Зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ - 26199097, вул.Хрещатик, 32а, м.Київ, 01601) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 10.02.2020 про надання земельної ділянки у с.Троєщина м.Києва, для індивідуального дачного будівництва - 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів - 0,01 га; для ведення садівництва - 0,12 грн, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.