Рішення № 126620429, 15.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 рокуСправа №640/17102/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасуванння вимоги, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.06.2021р.), в якому просить:

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України по нарахуванню ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період отримання доходу як особа, що проводить незалежну професійну діяльність - адвокат.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України №Ф-7560-50/67У від 19.02.2020;

Зобов`язати Державну податкову службу України в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відповідно до висновків суду.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючим органом необґрунтовано було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7560-50/67У від 19.02.2020, оскільки позивач перебував в трудових відносинах і за нього сплачувався ЄСВ.

18.02.2025р.з Київського окружного адміністративного суду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду дійшла адміністративна справа № 640/17102/21 та за результатами автоматизованого розподілу судових справ між суддями, передана для розгляду судді Златіну С.В.

Ухвалою суду від 19.02.2025р. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/17102/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 14.08.2009 по сьогодні перебуває на обліку в Правобережному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник податків єдиного податку, державна реєстрація за №22270000000049798. Вид діяльності, згідно КВЕД 60.22.0 - діяльність у сфері посередництва, права.

З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, Державною податковою службою України в базі АІС «Податковий блок» в інтегровану картку платників (далі - ІКП) з кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям. Розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році складав 3200,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 704,00 грн. (3200*22%).

Розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році складав 3723,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 819,06 грн. (3723*22%).

Розмір мінімальної заробітної плати у 2019 році складав 4173,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 918,06 грн. (4173*22%).

Розмір мінімальної заробітної плати у 2020 році складав 4723,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 1039,06 грн. (4723*22%).

Для здійснення контролю за сплатою єдиного внеску Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників (далі - ІКП) по коду» бюджетної класифікації 71040000.

За період з 2017 - 2020 роки в автоматичному режимі, згідно розробленого алгоритму, в ІКП адвокату Волошку А.С. нараховано єдиний внесок на загальну суму 38888,74 гривень. У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями, контролюючим органом, сформовано та направлено узгоджені вимоги від 14.11.2018 № Ф-7560-50/67У на суму 15819,54 грн та від 19.02.2020 № Ф-7560-50/67У на суму 13473,9 грн до Новокодацького відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для виконання у встановленому законодавством порядку. Згідно ІКП платника податків Новокодацьким відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в межах виконавчих проваджень № 60240498 та № 63087078 були стягнуті кошти на загальну суму 29293,44 грн (15819,54 грн - 29.11.2019 та 13473,90 грн - 30.12.2020), які зараховані на рахунок контролюючого органу в рахунок погашення боргу. Станом на теперішній час згідно ІКП по коду бюджетної класифікації 71040000 (єдиний внесок) у адвоката ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) з єдиного внеску у сумі 9595,30 гривень.

Адвокат Волошко А.С. 23.03.2020 звернуся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-7560-50/67 від 14.11.2018. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2021 № 640/12181/20 вимога ГУ ДПС від 14.11.2018 № Ф-7560-50/67 скасована.

Оскільки рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2021 № 640/12181/20, яким скасовано вимогу ГУ ДПС від 14.11.2018 № Ф-7560-50/67, не містить інформації щодо скасування нарахувань з єдиного внеску по зазначеній вимозі та внесення змін до ІКП, у ГУ ДПС відсутні підстави для повернення коштів стягнутих в межах виконавчих проваджень, які зараховані на рахунок контролюючого органу в рахунок погашення податкового боргу

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 з 21.07.2009р. на підставі свідоцтва № 2035 отримав право на здійснення адвокатської діяльності.

Згідно з довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» позивач у період з 2007р. по 2019р. був в трудових відносинах.

Головним управління ДПС в Дніпропетровській області винесено відносно позивача вимогу №Ф-7560-50/67У від 19.02.2020 про стягнення боргу в розмірі 13473,90 грн.

Вважаючи таку вимогу протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці або як самозайняті особи, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці або самозайняті особи (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 судом встановлено, що фізична особа-підприємець або самозайнята особа звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Судом встановлено, що позивач у період з 2017-2020 р. бу найманим працівником, що підтверджується з довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», при цьому у зазначеному періоді роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено, що позивач будучи найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.

Неврахування відповідачем всіх обставин статусу позивача як найманого працівника та відрахування за нього роботодавцем сум єдиного внеску призвело до невірного обчислення податковим органом суми єдиного внеску виставленою вимогою, відтак, оскаржувана вимога №Ф-7560-50/67У від 19.02.2020 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про визнати протиправними дії Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України по нарахуванню ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період отримання доходу як особа, що проводить незалежну професійну діяльність адвокат, суд зазначає, що право позивача було порушено вимогою №Ф-7560-50/67У від 19.02.2020, а не діями контролюючого органу, у зв`язку з чим така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 908 грн

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7560-50/67У від 19.02.2020 винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відповідно до висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін