Рішення № 126615766, 15.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8790/24-ц

пр. 2-2510/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович, про повернення коштів, стягнутих в рамках виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 через свою представницю - адвокатку Мартинюк М. Р. звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков О. О., про повернення коштів, стягнутих в рамках виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого напису № 22880 від 22 грудня 2021 року з ОСОБА_1 стягнуто 40 778,00 грн.

Оскільки рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року у справі № 757/28084/23-ц вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, то відпала підстава для набуття грошових коштів, стягнутих в межах виконавчого провадження, а тому позивач просить їх повернути, як безпідставно набуті кошти.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року відмовлено у прийнятті до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за кредитним договором

04 липня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо стягнення основної винагороди виконавця ц розмірі 3 663,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 485,00 грн, оскільки ці кошти не надходили на рахунок ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Також відповідач заперечив щодо розміру витрат на правову допомогу, оскільки заявлений позивачем розмір є неспівмірним із складністю справи, а також позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Згідно з ч. 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не подали.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим О. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого напису № 22880 від 22 грудня 2021 року, що виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості у загальному розмірі 36 630,00 грн.

25 січня 2022 року винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 3 663,00 грн у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

25 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим О. О. винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_2, що становлять 485,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року у справі №757/28084/23-ц визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 22880, вчинений 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Золотих О.О.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказані правові позиція, викладені у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Оскільки Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року у справі №757/28084/23-ц визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 22880, вчинений 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Золотих О.О., суд приходить до висновку, що отримані ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 36 630,00 грн, підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

При цьому, суд наголошує, що поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України підлягає саме та сума коштів, яка була перерахована на рахунок ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Щодо позовної вимоги про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та основної винагороди виконавця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. ч.1, 2, 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій, які не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні ст. 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказана позиція підтверджується постановою Верховного суду від 05.02.2020 року, справа №201/8493/18.

Оскільки вказана основна винагорода та витрати на проведення виконавчих дій не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження, оскарження дій зі стягнення яких підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Визначаючись із розподілом витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України, суд враховує часткове задоволення позовних вимог, тому вважає за необхідне стягнути із відповідача (ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») на користь позивача судовий збір у розмірі 1 107,48 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81,82, 89, 95, 131, 137, 141, 174, 178, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, 82, 83, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 27, 45, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598; адреса: бульв. Л. Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович (адреса: АДРЕСА_2 ) та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович (пр. Бахтерівський, 4-Б, офіс 2, м. Київ, 04053), про повернення коштів, стягнутих в рамках виконавчого провадження - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598; адреса: бульв. Л. Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 36 630,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598; адреса: бульв. Л. Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 107,48 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С. В. Вовк