Рішення № 126614073, 15.04.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/446/25

2/302/232/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2025 селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно за законом.

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Тюшка Міжгірського району Закарпатської області померла його мати ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , спадкодавець), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим за нею відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшли земельні ділянки загальною площею 0,5145 гектарів в межах території колишньої Тюшківської сільської ради народних депутатів Міжгірського району Закарпатської області, на даний час Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, а саме: урочище «Біля хати» - 0,084 га; ур. «Плоснина» - 0,1758 га, ур. «Діл» - 0,2547 га.. Позивач єдиним прийняв спадщину, проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через неподання спадкоємцем оригіналу державного акту на право приватної власності на землю та через відсутність інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності на зазначене вище нерухоме майно. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивач просив визнати за ним право власності на згадані земельні ділянки в порядку спадкування за законом до майна померлої матері ОСОБА_2 ..

02 квітня 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивач в підготовче засідання не з`явився.

Представниця позивача адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву від 14 квітня 2025 року, в якій просила розглянути справу без участі позивача та її представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка доводилася позивачу матір`ю та зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у зв`язку з смертю ОСОБА_2 за нею відкрилась спадщина.

19 червня 2014 року за спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 було зареєстровано спадкову справу, що доводиться Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19.06.2014 за № 37672322 (а.с. 11).

З врахуванням положень статей 1222, 1223, 1258 та 1261 ЦК України у ОСОБА_1 у зв`язку з відкриттям спадщини за ОСОБА_2 , враховуючи відсутність заповіту, виникло право на спадкування, та він став спадкоємцем та належав до першої черги спадкоємців за законом.

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом видане 05.05.2000 року ОСОБА_3 , державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , 1945 р.н., мешканка АДРЕСА_1 , успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , земельну ділянку загальною площею 0,5145 гектарів в межах території Тюшківської сільської ради народних депутатів Міжгірського району Закарпатської області. Вказана земельна ділянка належала померлій ОСОБА_4 на праві приватної власності на землю серії IV-ЗК № 019649, виданого Річківською сільською радою народних депутатів 31.05.1995 року, та з внесеними до нього змінами 02.11.1995 року, на підставі Рішення другої сесії першого скликання за № 1 Тюшківської сільської ради від 02.11.1995 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 35. Дана земельна ділянка складається з трьох фактично автономних земельних площ, а саме: урочище «Біля хати» - 0,084 га; ур. «Плоснина» - 0,1758 га, ур. «Діл» - 0,2547 га (а.с.13).

Згідно з приписами статті 1218 ЦК України зазначені ділянки увійшли до складу спадщини за ОСОБА_2 ..

Відтак, з врахуванням положень статей 1268-1270 та 1273-1275 ЦК України єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1 , який відповідно до приписів статей 1296-1298 ЦК України має право й обов`язок отримати свідоцтво про право на спадщину щодо нерухомого майна земельних ділянок, належних спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Позивач не мав в наявності оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серія ІV-ЗК № 019649 від 31.05.1995 року, виданого Річківською сільською радою, Міжгірського району, Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 35, засвідчена копія якого була йому надана відділом № 3 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 24.01.2025 № 22/225-25-0.36,3 (а.с. 14-15).

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, якому надав засвідчену копію державного акту. Останньою йому було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії на підставі підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Приватний нотаріус постановила відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання не подала оригінали документів (на підтвердження права власності на майно). Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтв про право на спадщину за законом) від 14 лютого 2025 року (а.с.16).

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Чинним на час видачі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІV-ЗК № 019649 від 31.05.1995 року, законодавством не передбачалось державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Більше того зазначений акт, оформлений згідно з актуальними нормативними вимогами, відповідно до приписів статті 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на 11.06.2003) і був єдиним документом, яким посвідчувалось право власності на землю. Відтак вказаний державний акт є документом, який достовірно підтверджував належність згаданої земельної ділянки на праві власності спадкодавцю ОСОБА_4 й доводить їх належність до складу спадщини.

Враховуючи наведене суд встановив, що позивач, як єдиний спадкоємець першої черги за законом за його померлою матір`ю ОСОБА_2 , який прийняв спадщину набув право на спадкування за ним майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема: - загальною площею 0,5145 га - в урочищі «Біля хати» площею 0,084 га; урочище «Плоснина» - 0,1758 га, урочище «Діл» - 0,2547 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, які зазначені в Державному акті на право приватної власності на землю Серія IV-ЗК № 019649 виданого Річківською сільською радою народних депутатів 31.05.1995 року на ім`я ОСОБА_4 , та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 35.

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивача від спадкування за ОСОБА_2 ..

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачем за ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд встановив, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право у порядку спадкування за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на загальною площею 0,5145 га - в урочищі «Біля хати» площею 0,084 га; урочище «Плоснина» - 0,1758 га, урочище «Діл» - 0,2547 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, які зазначені в Державному акті на право приватної власності на землю Серія IV-ЗК № 019649 виданого Річківською сільською радою народних депутатів 31.05.1995 року на ім`я ОСОБА_4 , та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 35.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 15.04.2025.

Повне найменування учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустський район, Закарпатська область, 90011.

Головуючий суддя: О. І. Повідайчик