Вирок № 126608567, 15.04.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1590/25

Провадження № 1-кп/346/531/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: с. Рожнятів, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, відповідно до ст. 89 КК України, не судимий, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні сержанта,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, не з`явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Злочин вчинено при наступних обставинах.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) 10.03.2022 року, призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України та прийнятий на службу до роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Надалі, відповідно до наказу №327 від 01.11.2022 року, сержант ОСОБА_4 , призначений на посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) № 298-РС від 30.11.2022 року ОСОБА_4 направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

У подальшому, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ?327 від 01.12.2022 сержант ОСОБА_4 вважається таким, що справи та посаду здав і вибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 до нового місця служби у військову частину НОМЕР_1 .

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Про введення в дію воєнного стану сержанту ОСОБА_4 , достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Однак, сержант ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 02.12.2022 року не з?явився вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) після переведення його з ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 , та незаконно, без поважних причин, перебував поза їх розташуванням до 10.02.2025 року, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов?язуючи його із проходженням військової служби.

10.02.2025 року сержант ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_8 та повідомив про себе, як про військовослужбовця, який не з?явився до розташування військової частини НОМЕР_1 .

Сержант ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 02.12.2022 року не з?явився вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) після переведення його з ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 , та незаконно, без поважних причин, перебував поза їх розташуванням по 10.02.2025 року, цим самим проводить службовий час на власний розсуд не пов?язуючи його із проходженням військової служби.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав та повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

На підставі ч. 3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

Таким чином, вина обвинуваченого в судовому засіданні доведена повністю, його діяння відповідають ознакам складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки він вчинив дії, які полягають у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України визнання вини, щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України - відсутні.

За приписами ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого, суд доходить висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для призначення йому покарання не пов`язаного з позбавленням волі, а також для застосування до нього ст.75 КК України, а тому йому слід призначити покарання за ч.5ст.407ККУкраїни у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5ст. 407 КК України.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407КК України, та призначити покаранняу виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з 18 лютого 2025 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1