Ухвала суду № 126607479, 14.04.2025, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" квітня 2025 р. Справа № 925/120/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , с. Стецівка,

Звенигородського району, Черкаської області

про забезпечення позову

у справі

за позовом ОСОБА_1 , с. Стецівка, Звенигородського

району, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ПОЖМАШИНА, смт. Ладан, Прилуцького району, Чернігівської області

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального

округу Чернігівської області Зеленського Сергія Миколайовича, м. Прилуки, Чернігівської області

2. Звенигородського відділу державної виконавчої служби у

Звенигородському районі Черкаської області Центрального

міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

м. Звенигородка, Черкаської області

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає

виконанню.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулась ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ПОЖМАШИНА про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Зеленським Сергієм Миколайовичем та зареєстрований в реєстрі за № 407 від 08 березня 2024 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ПОЖМАШИНА.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 вважає здійснення виконавчого напису нотаріуса № 407 від 08 березня 2024 року неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 25 березня 2025 року.

Залучено приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленського Сергія Миколайовича та Звенигородський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 25 березня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 11 год. 30 хв. 17 квітня 2025 року.

11 квітня 2025 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 08 березня 2024 року, вчиненого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленським Сергієм Миколайовичем, зареєстрованого в реєстрі №407, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ПОЖМАШИНА заборгованості в розмірі 13 071 000 грн.

Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що 20 березня 2024 року старшим державним виконавцем Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Донець Оксаною Анатоліївною відкрито виконавче провадження №74510096 щодо примусового виконання виконавчого напису №407 від 08 березня 2024 року, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ПОЖМАШИНА заборгованості в розмірі 13 071 000 грн.

Водночас, державним виконавцем в межах виконавчого провадження №74510096 вчиняються виконавчі дії та виноситься ряд постанов, таких як: стягнення з боржника виконавчого збору, стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, постанова про арешт коштів боржника, формуються платіжні інструкції на списання грошових коштів, постанова про арешт майна боржника, постанова про розшук майна боржника, що підтверджується інформаційною довідкою виконавчого провадження №74510096.

08 квітня 2025 року відновлено вчинення виконавчих дій виконавцем по виконавчому провадженню №74510096.

Також 08 квітня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна позивача.

10 квітня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Отже, державним виконавцем вчиняються виконавчі дії для стягнення коштів, арешту та реалізації майна позивача, що порушує її права як власника даного майна.

Позивач вказував, що забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з доходів заявника та усунення перешкоди у користуванні її майном у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою та просить суд вжити заходи забезпечення позову.

Крім того, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 407 від 08.03.2024, який оскаржується) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи державним виконавцем буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, стягнено кошти, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

14 квітня 2025 року від відповідача до суду надійшло заперечення стосовно заяви позивача про забезпечення позову.

Зокрема, відповідач вказує, що відповідна заява є необґрунтованою, в ній не вказується про докази та факти, які підтверджують порушення прав заявника при здійсненні виконавчих дій на підставі виконавчого напису №407 від 28 березня 2024 року, виданого приватним нотаріусом ПРНО Чернігівської області Зеленським Сергієм Миколайовичем.

Заява про забезпечення позову подана 10 квітня 2025 року містить посилання на ті ж факти і обставини, що і заява про забезпечення позову, яка була подана 07 лютого 2025 року та яка була скасована постановою Північного апеляційного господарського суду 18 березня 2025 року у справі № 925/120/25.

З урахуванням висновків вищевказаної постанови відповідач вважає, що і заява про забезпечення позову від 10 квітня 2025 року подана заявником без надання відповідних доказів та без наведення відповідних фактів для здійснення зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, що свідчить про відсутність у заявника належних та допустимих доказів, для вирішення по суті і винесення правового рішення, яке має базуватися на принципах змагальності і верховенства права.

У зв`язку з вищенаведеним, відповідач просив суд у задоволенні заяви позивача відмовити повністю.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , судом враховано наступне:

Ухвалою місцевого господарського суду від 10 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 08 березня 2024 року, вчиненого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленським Сергієм Миколайовичем, зареєстрованого в реєстрі №407, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ПОЖМАШИНА заборгованості в розмірі 13 071 000 грн.

Суд першої інстанції постановляючи 10 лютого 2025 року ухвалу про забезпечення позову вважав, що в разі, якщо до закінчення розгляду спору по суті у справі за майбутнім позовом щодо оскарження виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем буде фактично здійснене стягнення у безспірному порядку на підставі оспорюваного ОСОБА_1 виконавчого напису, то заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах майбутнього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

При цьому судом було враховано, що державним виконавцем винесено постанови про опис та арешт майна боржника з примусового виконання виконавчого напису, а заявник буде оскаржувати такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, суд першої інстанції зазначав, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 08 березня 2024 року, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на кошти (майно)) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_1 вважав, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 08 березня 2024 року, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на кошти, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

При цьому судом першої інстанції було враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 серпня 2021 року зі справи №902/81264/20.

Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 березня 2025 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10 лютого 2025 року у справі №925/120/25 - скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову відмовлено.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 10 лютого 2025 року про забезпечення позову суд апеляційної інстанції вказав, що заява ОСОБА_1 не містить фактів порушення прав заявника при здійсненні виконавчих дій на підставі виконавчого напису нотаріуса №407, які саме права порушуються, які підстави чи докази порушують її права, відсутні належні докази та факти які взагалі підтверджують заборгованість заявника та з яких саме правочинів, чому заявник вважає, що саме її права порушуються з доказів, які відсутні у суду при винесенні ухвали про забезпечення позову, а тому заява є не обґрунтованою.

Колегією суддів також встановлено, що ОСОБА_1 не надала доказів, яким чином позов про скасування виконавчого напису може призвести до відновлення порушених прав заявника, які правові підстави для його скасування відповідно до правової позиції заявника будуть застосовуватись.

В заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви заявником не доведено суду першої інстанції як виконавче провадження №74510096, яке відкрито 20.03.2024 державним виконавцем Донець Оксаною Анатоліївною Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області, впливає на права заявника при не виконанні останнім вимог державного виконавця.

Також, заявницею не надано доказів суду першої інстанції, які саме недобросовісні дії з боку скаржника можуть бути або вже існують, задля попередження потенційних труднощів у подальшому реальному та ефективному виконанні судового рішення, заявник не навів відповідних фактів.

Заява не містить також доказів, що такий захід, як забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з доходів заявника та усуне перешкоди у користуванні майном заявника.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 року у справі №916/2907/24 виклав позицію, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 року у справі №911/2268/21 наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником/позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції при розгляді справи №925/120/25 застосував неналежну правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2021 року зі справи №902/81264/20 оскільки в даній справі позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що такий напис вчинено нотаріусом на підставі документів, які містять неправдиву інформацію відносно кількості, вартості та строків поставки товару, не дослідивши документи, на підставі яких видано аграрну розписку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі №911/2268/21 вказано, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 20.01.2025 року у справі №916/2907/24 адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом із тим, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: наявності спору між сторонами; ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.05.2024 в справі №922/5196/23 та у постанові від 31.10.2022 року в справі № 910/4192/22 зазначає, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову до подання позову не надано доказів відповідно до яких суди мали б з урахуванням відповідних та належних доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в утрудненні виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача.

Вищевказану постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку позивачем оскаржено не було.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судом враховано, що згідно ч. 4 ст. 29 ГПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Примусове виконання виконавчого напису №407 від 08 березня 2024 року, виданого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленським С.М. здійснюється старшим державним виконавцем Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Донець Оксаною Анатоліївною.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Отже, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно обґрунтованості позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

Господарський суд також звертаються до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, а саме:

33. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

34. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

35. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20);

37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18);

46.Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом враховано, що заява про забезпечення позову подана 10 квітня 2025 року фактично містить посилання позивача на ті ж обставини, що і заява про забезпечення позову, яка була подана 07 лютого 2025 року та яка була скасована постановою Північного апеляційного господарського суду 18 березня 2025 року у справі № 925/120/25.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення повторної заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 10 квітня 2025 року залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович