Рішення № 126607339, 15.04.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/430/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003), до Приватного підприємства "Віталія-Плюс" (пров. Олександрійський, 2, м. Харків, 61057), про стягнення коштів у розмірі 78 867, 19 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Віталія-Плюс", м. Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 78 867, 19 грн, за використання земельної ділянки по вул. Сергія Тимошенка, ріг вул. Манюшка, у м. Харкові, з кадастровим номером 6310136900:05:015:0010 за період з 01.02.2021 по 18.02.2021. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/430/25. Розгляд справи № 922/430/25 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу у строк, протягом п`ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, ч. 5 ст. 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Ч. 1 ст. 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ч. 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки відповідач станом на 17.02.2025 не мав зареєстрованого електронного кабінету, ухвала про відкриття провадження у даній справі була направлена судом за адресою його місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61013, м. Харків, пров. Олександрівський, 2. Однак, дана ухвала була повернута до суду з довідкою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 17.02.2025 є врученою відповідачу.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3118/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак відповідач своїм правом на участь у розгляді даного спору не скористався, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

У зв`язку з цим суд зазначає, що згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 248 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2020 № НВ-0005710182020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:015:0010 складає 0,3329 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 14.12.2007. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки - завершення будівництва адміністративно-промислової будівлі (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.06.2023 № 335063731 право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:05:015:0010 площею 0,3329 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сергія Тимошенка, ріг вул. Манюшка зареєстровано з 25.03.2020 за Харківською міською радою.

09.10.2007 між Харківською міською радою та ПП «Віталія-Плюс» укладено договір оренди землі по вул. Сергія Тимошенка, ріг вул. Манюшка у м. Харкові (кадастровий номерм 6310136900:05:015:0010) загальною площею 0,3329 га, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в державному реєстрі земель 14.12.2007 за № 440767100102, строком до 01.05.2009 (далі - договір).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:015:0010 площею 0,3329 га по вул. Сергія Тимошенка, ріг вул. Манюшка у м. Харкові, припинено з 25.03.2020 на підставі акта приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 13.03.2020 № 83/20.

08.06.2023 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С., у порядку ч 2. ст. 83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по вул. Сергія Тимошенка, ріг вул. Манюшка у м. Харкові.

За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:05:015:0010 площею 0,3329 га по вул. Сергія Тимошенка, ріг вул. Манюшка у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. «А-3» право власності на яку, на даний час зареєстроване за Гончаровою О.В., на підставі договору-купівлі продажу від 19.02.2021 № 1079.

Отже, як вказує позивач, ПП «Віталія-Плюс» з дати припинення договору оренди землі - 25.03.2020 та по 18.02.2021, використовувало вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:05:015:0010 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, у відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Факт використання ПП «Віталія-Плюс» земельної ділянки без оформленого права користування встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 у справі № 922/1112/21, яким стягнуто з ПП «Віталія-Плюс» безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:015:0010 площею 0,3329 га за період з 01.04.2020 по 31.01.2021 у сумі 1 226 822, 90 грн.

Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 24.02.2023 № 2648/5/20-40-04-02-12 ПП «Віталія-Плюс» у період 2020-2022 років не обліковувалось платником земельного податку за використання земельної ділянки, площею 0,3329 га з кадастровим номером 6310136900:05:015:0010, розташованої по вул. Сергія Тимошенка, ріг вул. Манюшка у м. Харкові.

Отже, ПП «Віталія-Плюс» у період з 01.02.2021 по 18.02.2021 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по вул. Сергія Тимошенка, ріг вул. Манюшка у м. Харкові, внаслідок чого зберегла за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 78 867, 19 грн.

У зв`язку з цим, Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому на підставі ст. 1212-1214 ЦК України просить стягнути з ПП «Віталія-Плюс» 78 867, 19 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Таким чином, набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).

Ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин, відповідач повинен відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Суд також зазначає, що за змістом визначення, наведеного у ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0, 3329 га (кадастровий номер 6310136900:05:015:0010) по вул. Сергія Тимошенка ріг вул. Манюшко у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2020 № НВ-0005710182020.

Водночас, судом враховано, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Матеріали містять витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки (кадастровий номер 6310136900:05:015:0010) від 14.09.2020 № 5522, виданий відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до якого встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером: 6310136900:05:015:0010 площею 3329 кв.м. становить 18 402 343, 00 грн.

Отже судом встановлено, наявність наданих позивачем у справі доказів про вищевказану земельну ділянку, яка використовується відповідачем, якими підтверджується сформування даної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, та наявність у матеріалах справи Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, ст. 12 ЗК України визначає, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, належать, зокрема, повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства (п.п. а, є ст. 12).

Перевіривши розрахунок Харківської міської ради Розмір збережених відповідачем коштів у період з 01.02.2021 по 18.02.2021 в сумі 78 867, 19 грн, який здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 14.09.2020 № 5522, виданий відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, суд дійшов висновку, що він є вірним та здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте відповідач доказів сплати вказаних у позові грошових коштів суду не надав, обставин справи не спростував.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Ч. 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові обставини, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.

У зв`язку з цим, позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Віталія-Плюс" 78 867, 19 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 129 ГПК України, з огляду на висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача.

На підставі ст. 1, 2, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Віталія-Плюс" (пров. Олександрівський, 2, м. Харків, 61013, ідентифікаційний код 32134095) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 7, ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 78 867, 19 грн за використання земельної ділянки по вул. Сергія Тимошенка, ріг вул. Манюшка у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:05:015:0010 за період з 01.02.2021 по 18.02.2021 та судовий збір в сумі 3 028, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 7, ідентифікаційний код 04059243);

Відповідач - Приватне підприємство "Віталія-Плюс" (пров. Олександрівський, 2, м. Харків, 61013, ідентифікаційний код 32134095).

Повне рішення складено 15.04.2025.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/430/25