Рішення № 126607013, 04.04.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації)

до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

2) Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району

Херсонської області

3) Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін:

від Бериславської окружної прокуратури Херсонської області: Кобзар А.І.;

від позивача в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України: не з`явився;

від позивача в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації): Яців К.І. (брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідача 1): Новіков М.М. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від відповідача 2): не з`явився;

від відповідача 3): не з`явився.

Судове засідання 04.04.2025 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог.

31.12.2024 керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі Міндовкілля), Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) (далі Херсонська ОДА) звернувся із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» (вх. № 4/25 від 01.01.2025), до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, відповідач 1), Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (далі відповідач 2), Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (далі відповідач 3), в якій просить:

1. усунути перешкоди власнику державі в особі Херсонської ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 шляхом:

- визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», у частині передачі у комунальну власність Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського району та Великоолександрівського району) Херсонської області земельної ділянки площею 36, 5073 га кадастровим номером 6520684200:04:001:0368;

- скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерка О.С. індексний номер рішення 55985648 від 29.12.2020 про державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Милівської сільської ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 36,5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 39967924, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261740065206, шляхом скасування державної реєстрації речового права;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 площею 36, 5073 га;

2. вирішити розподіл судових витрат згідно із вимогами ст. 129 ГПК України та перерахувати їх на користь Херсонської обласної прокуратури.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У судовому засіданні 05.03.2025 судом оголошено протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.03.2025 о 10:00, про що оформлено відповідну ухвалу окремим документом після закінчення судового засідання у відповідності до ч. 5 ст. 233 ГПК України.

У судовому засіданні 04.04.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення по справі, у зв`язку з чим оголосив перерву до 11 год. 50 хв.

04.04.2025 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області.

Наказом Міндовкілля від 28.08.2020 № 70 затверджено Положення про національний природний парк «Кам`янська Січ» (далі - Парк), загальна площа якого становить 12261, 14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, та 6247, 899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів. Право Парку на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 30.11.2020 на підставі наказу № 19 передано Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського та Великоолександрівського районів) Херсонської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943, 5241 га згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення. П. 2 вказаного наказу визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 01.12.2020 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та Милівською сільською радою підписано акт приймання-передачі, п. 1 якого передбачено, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області передає із державної власності, а сільська рада приймає у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком, відповідно до якого у комунальну власність разом з іншими передано земельну ділянку площею 36, 5073 га, яка має кадастровий номер 6520684200:04:001:0368. Право комунальної власності Милівської сільської ради на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2020 за номером 39967924 на підставі рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Розковерка О.С від 29.12.2020 (індексний номер: 55985648), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261740065206.

Прокурор зазначив, що водночас, зібраними доказами встановлено, що земельна ділянка площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 відноситься до земель природно-заповідного фонду та земель лісогосподарського призначення.

На запит Бериславської окружної прокуратури адміністрація Парку листом від 31.10.2024 № 01-51/10 повідомила, що земельна ділянка площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 відповідно до матеріалів проекту створення Парку імовірно частково входить в орієнтовні його межі. Відповідно до попереднього функціонального зонування Парку земельна ділянка має накладення із заповідною зоною установи. За наявними картографічним матеріалом земельна ділянка ймовірно входить до земель державної власності, надання яких (у тому числі з вилученням у користувачів) у постійне користування Парку погоджено, та відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Бериславського району, відповідно до додатків 1, 2 до Указу Президента України від 11.04.2019 № 140.

На запит Бериславської окружної прокуратури Херсонська ОДА листом від 02.12.2024 № 01-01-66-12882/0/24/23 повідомила, що питання вилучення з територій Парку земельних ділянок, у тому числі для їх формування як земель сільськогосподарського призначення, з Департаментом захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської ОДА не погоджувалося. Розглянувши надане Бериславською окружною прокуратурою викопіювання з Державної кадастрової карти України повідомила, що можна стверджувати про входження земельної ділянки площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 до складу території Парку. Про це свідчать матеріали проекту створення Парку, зокрема картографічний матеріал орієнтовних меж та попереднього функціонального зонування Парку, погоджений з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. Згідно з картографічним матеріалом орієнтовних меж та попереднього функціонального зонування Парку вбачається, що земельна ділянка площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 розташована у зоні регульованої рекреації та в господарській зонах Парку. Повідомлень про віднесення ділянок Парку до земель сільськогосподарського призначення або передачу їх у комунальну власність до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської ОДА не надходило.

На запит Бериславської окружної прокуратури Міндовкілля листом від 30.10.2024 №11/11-05/4003-24 повідомило, що не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертних висновків щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території Парку. Проєкти рішень та матеріали щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, передачу її у комунальну власність та віднесення її до земель сільськогосподарського призначення до Міндовкілля не надходили.

Прокурор вказує, що згідно даних Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка сформована та 11.12.2019 зареєстрована, як землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) із цільовим призначенням « 16.00», а ГУ Держгеокадастру у Херсонській області розпорядилося нею шляхом передачі із державної власності в комунальну як ділянкою сільськогосподарського призначення, про що свідчить текст наказу від 30.11.2020 № 19, а також лист Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району від 04.12.2024 № 01-16/947, у якому зазначено, що у комунальну власність Милівської сільської ради передано одну із земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368.

ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, будучи в силу норм ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності та на виконання наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» розпорядилося вищезазначеною ділянкою саме як ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності. Зазначає, що факт розміщення спірної земельної ділянки в межах Парку також підтверджується відомостями із Національної кадастрової системи (https://nks.dzk.gov.ua), відомостями відкритих даних земельного кадастру України (https://kadastr.live), картографічним матеріалом до Проекту створення Парку, розміщеним на офіційному вебсайті Парку (https://www.npp-sich.org.ua/pro-nas/) у розділі «Орієнтовні межі Парку» (https://www.google.eom/maps/d/viewer7mid).

Вважає, що вказаними доказами у повній мірі підтверджено факт формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких розташований Парк, що є порушенням ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції на момент передачі земель з державної у комунальну власність) та ст. ст. 7, 9, 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Прокурор повідомив, що шляхом опрацювання відомостей баз даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України встановлено, що ділянка площею 36,5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 частково входить до складу кварталу 13 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» у зв`язку з чим робить висновок, що ділянка законодавчо увійшла до складу земель, запроєктованих для створення Парку, та мала бути передана у його постійне користування із вилученням у землекористувача зі зміною цільового призначення. Перебування ділянки в межах Парку також підтверджується співставленням та порівнянням даних Національної кадастрової системи (інформаційно-аналітичний шар «Природно-заповідний фонд»), розміщених на офіційному вебсайті Парку картографічними матеріалами, а також картографічними матеріалами до Проєкту створення парку.

Вказує, що передача у комунальну власність ділянки площею 36,5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 та визначення категорії «землі сільськогосподарського призначення» не відповідає приписам норм ч. ч. 2, 3 ст. 7, ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. ст. 44, 45 Земельного кодексу України та створює потенційну загрозу вибуття земель природно-заповідного фонду у приватну власність шляхом безоплатної приватизації громадянами ділянок, які віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Посилаючись на ст. ст. 11, 45, 43 п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України, вказує, що право державної власності на зазначену ділянку, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства, не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом виконавчої влади, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження землями лісового фонду, оскільки відповідно до ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України такі повноваження належали до виключної компетенції Кабінету Міністрів України та зміна цільового призначення особливо цінних земель та земельних лісових ділянок з метою їх використання для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства, допускається у виключних випадках, передбачених Земельним кодексом України.

Вказує, що на час прийняття ГУ Держгеокадастру у Херсонській області наказу та на теперішній час спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а тому власником (розпорядником) земель природно-заповідного фонду, державного лісового фонду, розташованих за межами населених пунктів, є обласні державні адміністрації. Наведене вище свідчить про незаконне розпорядження ГУ Держгеокадастру у Херсонській області землями державної власності природно-заповідного та лісового фонду. Вивченням даних Публічної кадастрової карти України (шари «Лісовий кадастр»/»Ліси») встановлено, що земельна ділянка площею 36, 5076 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 перебуває в межах лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами.

Повідомляє, що листом № 808 від 05.12.2024 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» направила прокуратурі схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Великоолександрівське лісове господарство» (квартал 13 Качкарівського лісництва згідно матеріалів лісовпорядкування 2015 року).

Підстави процесуального представництва інтересів держави в особі Міндовкілля, обґрунтовано тим, що останнє у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, є уповноваженим центральним органом виконавчої влади у даних правовідносинах у зв`язку з чим до нього Херсонською обласною прокуратурою скеровано запит з метою встановлення вжитих заходів задля повернення в державну власність оспорюваної земельної ділянки. З відповіді Міндовкілля не вбачається відповідного реагування та вжиття ним відповідних заходів щодо повернення у державну власність спірної земельної ділянки, натомість повідомлено обласну прокуратуру про те, що у разі відкриття провадження у відповідній судовій справі, ним буде надано обґрунтовану позицію відповідно до норм процесуального законодавства.

Підстави процесуального представництва інтересів держави в особі Херсонської ОДА обґрунтовано тим, що остання у відповідності до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України є розпорядником земель природно-заповідного фонду. Ураховуючи Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, положення ч. ч. 1, 2 ст. 4, ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Бериславською окружною прокуратурою Херсонської області направлено запит та повідомлено про виявлені порушення законодавства при розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду. Зі змісту листа Херсонської ОДА не вбачається, що уповноваженим органом самостійно вживалися заходи, спрямовані на усунення наведених прокурором порушень, що розцінюється як бездіяльність уповноваженого органу та є беззаперечною підставою для звернення прокурора з позовом на захист інтересів держави.

Вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави для вжиття відповідних заходів реагування прокурором, оскільки уповноважені органи Херсонська ОДА та Міндовкілля, незважаючи на поінформованість про виявлені прокурором порушення, належним чином захист інтересів держави не здійснюють. Враховуючи те, що вказані відомства були повідомленні окружною прокуратурою 24.10.2024 про наявні порушення чинного законодавства, а до моменту пред`явлення позову 25.12.2024, минуло достатньо часу для вжиття відповідних заходів реагування на виявлені прокуратурою порушення.

У відповіді, сформованій в системі «Електронний суд» 27.01.2025 (вх. № 2733/25 від 27.01.2025), на відзив прокурор, посилаючись на ч. 5 ст. 122 Земельного кодекс України, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, вказує, що дійсним розпорядником спірної земельної ділянки є Херсонська ОДА, яка має повноваження з питань використання та розпорядження землею наведеної категорії, а Міндовкілля є уповноваженим центральним органом виконавчої влади у даних правовідносинах. Вказані органи є уповноваженими у тому чи іншому розрізі своїх функцій. При цьому зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах.

Щодо належності обраного способу захисту та ефективності позову вказує про відповідність такого способу чинному законодавству України з посиланням на ст. 16 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19. Зазначає, що у справі № 922/614/19, на яку посилається відповідач 1, прокурор діяв як самостійний позивач в інтересах держави, тоді як у цій справі прокурор звернувся в інтересах конкретних органів Міндовкілля та Херсонської ОДА. В цій справі наявний спір між різними суб`єктами публічного права, що виключає застосування висновків, зроблених у справі № 922/614/19.

Посилаючись на ст. 21 ЦК України, ст. 155 Земельного кодексу України, абз. 5 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», зазначає, що законодавець установив, що у випадку здійснення незаконної державної реєстрації земельної ділянки єдиною можливою підставою для її скасування в Державному земельному кадастрі є саме судове рішення про скасування державної реєстрації ділянки, яке має супроводжуватися скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію, що була підставою формування відповідної земельної ділянки.

Оскільки незаконно сформована земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду лише частково, то лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави в особі обраного прокурором позивача, інша її частина це землі комунальної власності. З огляду на це, повернення (чи витребування) земельної ділянки площею 36,5073 га у власність держави порушуватиме право комунальної власності Милівської сільської ради, а часткове її повернення, з урахуванням її юридичного формування як єдиного об`єкта цивільних прав, є неможливим. Відповідно, зобов`язати відповідачів повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь Херсонської ОДА неможливо, так само неможливо здійснити поділ цієї землі. Ураховуючи викладене, на законодавчому рівні відсутній інший правовий механізм усунення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах (у випадку часткового накладення сформованої як об`єкт цивільних прав земельної ділянки на землі державного лісового фонду), крім розгляду заявленого прокурором позову про визнання недійсними спірних наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, що відповідає вимогам ст. ст. 16, 391 ЦК України і ч. 2 ст. 152 ЗК України. Вважає, що з метою забезпечення відновлення порушених інтересів держави, прокурором обрано ефективний спосіб захисту, передбачений законом.

Щодо відсутності проєкту створення Парку у матеріалах справи, зазначив, що вказаний документ не впливає на суть справи, оскільки питання визначення меж території та об`єктів підтверджується іншими наявними матеріалами справи. Водночас, до позовної заяви надано картографічний матеріал до Проєкту створення Парку.

Вказує, що факт розміщення земельної ділянки площею 36,5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 в межах Парку підтверджується, зокрема, відомостями із Національної кадастрової системи (https://nks.dzk.gov.ua), а не відомостями інтернет-сторінки сайту https://kadastr.live, як зазначає у відзиві відповідач 1, картографічним матеріалом до Проєкту створення Парку, розміщеним на офіційному вебсайті Парку (https://www.nppsich. org.ua/pro-nas/) у розділі «Орієнтовні межі Парку» (https://www.google.com/maps/d/viewer?mid).

Доводи позивача Міндовкілля.

Надано пояснення від 06.02.2025 (вх. № 4300/25 від 06.02.2025), в яких просить задовольнити позовну заяву Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в повному обсязі. Посилаючись на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, Указ Президента України від 11.04.2019 № 140/2019, Положення про Парк, вказує, що всупереч вимогам ч. 4 ст. 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ГУ Держгеокадастру у Херсонській області видано наказ від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та передано Милівській сільській раді земельну ділянку площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, яка знаходиться в межах території природно-заповідного фонду. Посилаючись на положення Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 44, 84, 79-1, 186 Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», зазначає, що внесені до Державного земельного кадастру відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, а саме: віднесення її до земель сільськогосподарського призначення, не відповідає вимогам законодавства, оскільки на даній земельній ділянці розташований Парк, що в силу статей 43, 44 Земельного кодексу України свідчить про те, що дані земельні ділянки є землями природно-заповідного фонду. Вважає, що необхідним для відновлення становища, яке існувало до порушення, є скасування державної реєстрації оспорюваної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та припинення речових прав Милівської сільської ради на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказує, що оскільки оспорювана земельна ділянка сформована за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких знаходиться ландшафтний заказник загальнодержавного значення, належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є усунення перешкод у здійсненні Херсонською ОДА права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, шляхом визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про передачу земельної ділянки з державної власності у комунальну власність та зобов`язання повернути її на користь держави в особі Херсонської ОДА, що дозволить законному володільцю реалізовувати набуття та розпорядження ділянкою природно-заповідного фонду, яка неправомірно включена до сформованих земельних ділянок як землі сільськогосподарського призначення.

Доводи позивача Херсонської ОДА.

Надано додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 29.01.2025 (вх. № 3084/25 від 29.01.2025), в яких повідомляє про підтримання позовних вимог Бериславської окружної прокуратури. Вказує підстави та норми, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Доводи відповідача ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Відповідач у відзиві, сформованому в системі «Електронний суд» 21.01.2025 (вх. № 2118/25 від 21.01.2025), на позовну заяву, вказує, що у ній прокурором не зазначено в чому полягає порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, в особі цих державних органів. При відсутності спору, розгляд справи в Господарському суді ініційовано виключно Херсонською обласною прокуратурою на підставі інформації, отриманої позивачем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, листування з Міндовкіллям, Херсонською ОДА, Парком та відомостей з сайту https://kadastr.live. Також, Парком у листі від 31.10.2024 № 01-51/10 не зазначено про порушення його прав чи створення будь-яких перешкод у користуванні землями природно-заповідного фонду при реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368.

Позовна вимога про скасування в частині наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» не є ефективним способом захисту права чи інтересу позивача, оскільки такий наказ реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконанням, а позовна вимога про визнання його незаконними та скасування не призведе до поновлення прав позивача. Посилається на висновки, викладені у постанові ВП ВС від 02.02.2021 у справі

№ 925/642/19 та в постановах ВС від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 07.03.2023 у справі № 911/632/19.

Щодо позовної вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації та скасування рішення державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності, відповідач 1 послався на постанову ВП ВС від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 та зазначив наступне.

До території Парку погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2.

Також доручено Кабінету Міністрів України: вирішити протягом 2019-2021 років відповідно до законодавства питання щодо надання Парку у постійне користування 6013,241 га земель, у тому числі з вилучення у землекористувачів, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та оформлення речових прав на земельні ділянки, а також проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території національного природного парку; розроблення протягом 2019-2020 років і затвердження в установленому порядку Проекту організації території Парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

Вказує, що ані прокурором у позовній заяві, ані іншими позивачами у листуванні на адресу Херсонської обласної прокуратури не зазначено про належність спірної земельної ділянки до земель згідно додатку 1, чи додатку 2 до вищезазначеного Указу Президента України.

Згідно змісту позовної заяви прокурор також зазначає, що до встановлення меж Парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проєкту створення парку. До цього часу до Державного земельного кадастру не внесені відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, включених до території Парку, на підставі проєкту його створення. Зазначає, що проєкт створення Парку прокурором не додано до матеріалів справи.

Вказує, що документи, які прокурор називає «викопіювання з Національної кадастрової системи про земельні ділянки Парку та спірну земельну ділянку створено з інтернет сторінки сайту https://kadastr.live, при цьому в ньому не позначено ні меж земель, які надані Парком, ні знаходження спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 площею 36, 5073 га у межах земель Парку, згідно додатку 1, чи додатку 2 до вищезазначеного Указу Президента України. Вказаний інтернет-ресурс використовується довідково та не має жодного відношення до Державного земельного кадастру України. Інформація з шару Публічної кадастрової карти «Природно-заповідний фонд», що відображає межі природно-заповідного фонду України, не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить лише інформативний характер. Вважає посилання прокурора на копії документів, створених з інтернет сторінки сайту https://kadastr.live такими, що не узгоджуються з приписами Закону України «Про землеустрій» та є не належними, не допустимими доказами. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області в межах повноважень, визначеними ст. 122 Земельного кодексу України, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, проведено інвентаризацію цих земель, в тому числі і спірної земельної ділянки, не за рахунок земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності до встановлення меж території Парку та внесення такої інформації до Державного земельного кадастру не порушує прав та законних інтересів державної установи Парку та не зменшує на даний час умовну (проєкт землеустрою на стадії проєктування) територію парку.

Вважає, що долучені до позову листи, викопіювання за правилами ГПК України не відносяться і до документів, що містять спеціальні знання та можуть прийматися до уваги судом, оскільки до таких віднесено лише висновки спеціалістів та експертів (ст. ст. 69, 71, 98 ГПК України).

Відповідач 1 зазначає, що позивачами жодних доказів на підтвердження знаходження спірної земельної ділянки в межах Парку не надано та обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідач 2 Милівська сільська військова адміністрація Бериславського району Херсонської області відзиву не надала, представника в судове засідання не направила, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце засідань суду була повідомлена згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвал в електронній формі до Електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронних листів, наявні у матеріалах справи.

Відповідач 3 Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області відзиву не надала, представника в судове засідання не направила, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце засідань суду був повідомлений згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвал в електронній формі до Електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронних листів, наявні у матеріалах справи.

Тобто, станом на дату ухвалення рішення відповідачі Милівська сільська військова адміністрації Бериславського району Херсонської області та Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області відзивів не надали, будь-яких пояснень по суті спору не представили.

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідачів 2 та 3 про розгляд справи та забезпечення реалізації ними своїх прав на судовий захист, в т.ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Указом Президента України «Про створення національного природного парку «Кам`янська Січ» від 11.04.2019 № 140/2019 створено на території Бериславського району Херсонської області національний парк «Кам`янська Січ». До території Парку погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.08.2020 № 70 затверджено Положення про Національний природний парк «Кам`янська Січ», п. 1.6. якого передбачено, що загальна площа Парку становить 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів.

Відповідно до п. 1.4. Положення Парк віднесено до сфери управління Міндовкілля.

Пунктом 1.2. Положення визначено, що Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Згідно з п. 1.9. Положення межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку, встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення Парку.

П. 4.3. Положення передбачено, що на території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони: заповідна зона; зона регульованої рекреації; зона стаціонарної рекреації; господарська зона. Для кожної зони з урахуванням її природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання.

Відповідно до п. 14.1. Положення зміна меж, категорії та скасування статусу території Парку проводиться відповідно до законодавства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» визначено передати Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського та Великоолександрівського районів) Херсонської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні.

П. 2 Наказу передбачено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У додатку «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які передаються у комунальну власність Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського та Великоолександрівського районів) Херсонської області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 (№ з/п 7), площею 36, 5073 га, місце розташування земельної ділянки (область, район, рада) Херсонська область, Бериславський район, Милівська сільска рада, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Згідно з актом приймання-передачі від 01.12.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 передає із державної власності, а Милівська сільська рада Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського та Великоолександрівського районів) Херсонської області приймає у комунальну власність Милівської сільської ради Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського та Великоолександрівського районів) Херсонської області земельні ділянки згідно з додатком.

У додатку до акту зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 (№ з/п 7), площею 36, 5073 га, місце розташування земельної ділянки (область, район, рада) Херсонська область, Бериславський район, Милівська сільська рада, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Державним реєстратором Розковерко О.С. 29.12.2020 прийнято рішення № 55985648 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: комунальна на земельну ділянку, кадастровий номер 6520684200:04:001:0368 за суб`єктом: Милівська сільська рада.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 399149521 від 14.10.2024 власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, площею 36, 5073 га, яка розташована за адресою: Херсонська обл., Бериславський район, с/рада Милівська, є Милівська сільська рада, право власності якої зареєстровано 23.12.2020 державним реєстратором Розковерко О.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55985648 від 29.12.2020; документи, подані для державної реєстрації: наказ № 19, виданий 30.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.12.2020.

В порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області звертався із запитами від 24.10.2024 № 50-3897ВИХ-24 до Міндовкілля, від 25.11.2024 № 50-4382вих-24 до Херсонської ОДА, від 24.10.2024 № 50-3898вих-24 до директора Парку Сергія Скорика, від 26.11.2024 № 50-4393вих-24 до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, від 26.11.2024 № 50-439вих-24 до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

У відповіді від 30.10.2024 № 11/11-05/4003-24 Департамент природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міндовкілля на запит Бериславської окружної прокуратури від зазначив, що Міндовкілля проєкти рішень та матеріали щодо вилучення, зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 6520684200:04:001:0368, 6520684200:04:001:0363, передачі їх у комунальну власність до Міндовкілля не надходили; Міндовкілля не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території Парку.

У відповіді від 31.10.2024 № 01-51/10 адміністрація Парку на запит Бериславської окружної прокуратури повідомила, що земельна ділянка площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 відповідно до матеріалів проекту створення Парку імовірно частково входить в орієнтовні його межі. Відповідно до попереднього функціонального зонування Парку земельна ділянка має накладення із заповідною зоною установи. За наявними картографічним матеріалом згадана ділянка ймовірно входить до земель державної власності, надання яких (у тому числі з вилученням у користувачів) у постійне користування Парку погоджено, та відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Бериславського району, відповідно до додатків 1, 2 до Указу Президента України від 11.04.2019 № 140.

У відповіді від 02.12.2024 № 01-01-66-12882/0/24/23 Херсонська ОДА на запит Бериславської окружної прокуратури, повідомила, що питання вилучення з територій Парку земельних ділянок, у тому числі для їх формування як земель сільськогосподарського призначення, з Департаментом захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської ОДА не погоджувалося; за результатами розгляду наданого викопіювання з Державної кадастрової карти України можна стверджувати про входження земельної ділянки площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 до складу території Парку, про що свідчать матеріали проєкту створення Парку, зокрема картографічний матеріал орієнтовних меж та попереднього функціонального зонування Парку, погоджений з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання; можна припустити, що земельна ділянка з кадастровим номером з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 розташована у зоні регульованої рекреації та в господарській зонах Парку; повідомлень про віднесення ділянок Парку до земель сільськогосподарського призначення або передачу їх у комунальну власність до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не надходило.

У відповіді від 03.12.2024 № 0-21-0.3-3672/2-24 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на запит Бериславської окружної прокуратури повідомило наступне. Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 площею 36, 5073 га, зареєстрована 11.12.2019 на території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області з цільовим призначенням: 16.00 землі запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, сформована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Згідно з даними Державного земельного кадастру відомості про Парк як обмеження у використанні земель, не внесено, отже інформація стосовно перебування в його межах земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 може бути підтверджена або спростована після внесення відомостей про межі вказаного об`єкта природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру.

У відповіді від 04.12.2024 № 01-16/947 Милівська сільська військова адміністрація Бериславського району Херсонської області на запит Бериславської окружної прокуратури повідомила наступне. Відповідно до п. 1 ст. 117 Земельного кодексу України, наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19, акту приймання-передачі від 01.12.2020 у комунальну власність Милівської сільської ради передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності; площею 78, 5849 га з кадастровим номером 650684200:04:001:0363 та площею 36, 5073 га з кадастровим номером: 6520684200: 04:001:0368. 23.12.2020 проведено державну реєстрацію права комунальної власності вищевказаних земельних ділянок у ЄДРРП за Милівською сільською радою, номер запису: 39967924 36, 5073 га та 39966524 78, 5849 га. Таким чином, у встановленому законом порядку набуто право комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Про факт, що ділянки, які передано у комунальну власність громади, є землями, що входять до меж території Парку, Милівській сільській раді, відомо не було, що підтверджується відсутністю підпису та печатки голови Милівської сільської ради на кресленні встановлення орієнтовних меж Парку, та діями органу виконавчої влади, а саме: здійснено передачу земель державної власності у комунальну власність, а не в постійне користування створеному Парку. Оскільки станом на 28.11.2024 Кабінетом Міністрів України не було забезпечено виконання вимог абз. 2 пп. 1 п. 3 Указу Президента України від 14.04.2019 № 140/2019 щодо організації та встановлення меж Парку у встановленому законом порядку, з вилученням земель і без такого на передачу у постійне користування, шляхом розроблення проекту землеустрою з проведенням відповідної державної реєстрації речового права у період 2019-2021, землевпорядкування території громади здійснювалося і здійснюється з урахуванням вищевказаних обставин та в правовому полі. Відповідно до п. 1 ст. 45 Земельного кодексу України землі природо-заповідного фонду можуть перебувати у комунальній власності. Технічною документацією інвентаризації земель від 14.08.2019 частину земель загальною площею 302, 576 га, з яких сформовано територію Парку, передано у комунальну власність з цільовим використанням (01.14 для цілей підрозділів 01.01.-01.13, 01.15-01.19 та для збереження та використання земель природо-заповідного фонду. Відповідно до абз. 1 п. 1 Указу Президента України від 14.04.2019 № 140/2019, а саме: додатків 1 та 2, частину території Парку сформовано із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, які в свою чергу передано в комунальну власність без зміни та зі зміною цільового призначення. Враховуючи той факт, що під час окупації території Милівської сільської територіальної громади було втрачено всі архівні документи у паперовому та цифрових носіях, відсутність доступу до Публічної кадастрової кари України, обмеження доступу до сервісу ДЗК (режим читання), частковою недостовірністю доступних геопросторових даних та інших обставин непереборної дії унеможливлює надання інформації щодо прийнятих рішень про передачу у власність чи користування громадянам або юридичним особам земельних ділянок їх частин та здійснених заходів Милівською сільською радою спрямованих на відчуження земель комунальної власності шляхом передачу у постійне користування Парку, зміни категорії земель та цільового призначення у 2020-2024 роках.

Листом № 808 від 05.12.2024 Державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція» повідомила, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368(1) мають частковий перетин з кварталом 13 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж лісового фонду з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368(1) з межами земель лісового фонду квартал 13 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 16, 2528 га із загальної площі ділянки 36, 5073.

До вказаного листа додану схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368(1) відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Великоолександрівське ЛГ» (кв. 13 Качкарівського лісництва згідно матеріалів лісовпорядкування 2015 року) на території Милівської сільської ТГ Бериславського району Херсонської області. Відповідно до вказаної схеми земельна ділянка площею 36, 5073 (кадастровий номер 6520684200:04:001:0368) має площу перетину, що складає 16, 2528 га.

На запит Бериславської окружної прокуратури ВО «Укрдержліспроект» листом від 07.01.2025 № 04/23-25 надало фрагменти картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 12-14 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське» за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки за кадастровим номером 6520684200:04:001:0368.

У листі від 08.01.2025 № 01-11/25 Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 площею 36,5073 га візуально накладається на земельну ділянку кварталу 13 виділ l,2,3,4,5,6,7 та кварталу 14 виділ 1,2,5,13,14,17 Качкарівського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (на даний час ДП «Великокопанівське ЛМГ»), відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року. Орієнтовна площа накладання становить 16,32 га, визначена за допомогою Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.

До вказаного листа додано копії: викопіювання з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України; план майстерської дільниці № 1 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександдрівське ЛМГ».

У листі від 23.01.2025 № 22 Державне підприємство «Великокопанівське лісомисливське господарство» на запит окружної прокуратури повідомило, що згідно матеріалів базового лісовпорядкування межі ділянки комунальної власності площею 36,5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 накладаються на межі ділянки лісового фонду України ДП «Великокопанівське ЛМГ» в кварталі 13 (виділи 1 7) та частково в кварталі 14 (виділи 1, 2, 13, 17 ) Качкарівського лісництва.

До вказаного листа додано копії: плану майстерської дільниці № 1 Качкарівського лісництва; Статуту ДП «Великокопанівське ЛМГ»; наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 19.05.2021 № 320 «Про припинення Державного підприємства «Великоолександрівське лісомисливське господарство» та затвердження складу Комісії з припинення».

У матеріалах справи наявні викопіювання з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України із зображенням меж спірної земельної ділянки та меж кварталу ДП «Великоолександрівське ЛМТ»; план майстерської дільниці № 1 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМТ»; схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368(1) відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Великоолександрівське ЛГ» (кв. 13 Качкарівського лісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2015) на території Милівської сільської ТГ, Бериславського району, Херсонської області; орієнтовні межі та попереднє функціональне зонування Парку; викопіювання з Національної кадастрової системи щодо ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368.

5. Позиція суду.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду.

Ч. 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Ч. ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України. Наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

З вищевикладеного слідує, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 38, 39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі немає, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 910/7152/24.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало, зокрема, відповідне листування з Міндовкіллям, Херсонською ОДА.

У відповіді від 30.11.2024 № 11/11-05/4003-24 Департамент природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міндовкілля на запит Бериславської окружної прокуратури від 24.10.2024 № 50-3897вих-24, повідомив, що проєкти рішень та матеріали щодо вилучення, зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 6520684200:04:001:0368, 6520684200:04:001:0363, передачі їх у комунальну власність до Міндовкілля не надходили; Міндовкілля не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території Парку; у разі відкриття провадження у відповідній судовій справі, Міндовкілля буде надано обґрунтовану позицію відповідно до норм процесуального законодавства.

У відповіді від 02.12.2024 № 01-01-66-12882/0/24/23 Херсонська ОДА на запит Бериславської окружної прокуратури від 25.11.2024 № 50-4382ВИХ-24, повідомила, що питання вилучення з територій Парку земельних ділянок, у тому числі для їх формування як земель сільськогосподарського призначення, з Департаментом захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не погоджувалося; можна стверджувати про входження земельної ділянки площею 36,5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 до складу території Парку, про що свідчать матеріали проєкту створення Парку, зокрема картографічний матеріал орієнтовних меж та попереднього функціонального зонування Парку, погоджений з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання; можна припустити, що земельна ділянка з кадастровим номером з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 розташована у зоні регульованої рекреації та в господарській зонах Парку; повідомлень про віднесення ділянок Парку до земель сільськогосподарського призначення або передачу їх у комунальну власність до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не надходило.

Таким чином, ураховуючи не вжиття Міндовкіллям та Херсонською ОДА належних заходів щодо повернення земельної ділянки з комунальної власності до земель державної власності у прокурора, відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міндовкілля та Херсонської ОДА.

У подальшому керівником Бериславської окружної прокуратури Херсонської області були направлені Херсонській ОДА та Міндовкілля повідомлення про наміри звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави (в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») від 11.12.2024 № 50-4618вих-24 та від 11.12.2024 № 50-4616вих-24.

Щодо позовних вимог про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Ч. 2 ст.1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ст. 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України, ч.1 ст. 17 ЛК України).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Ч. ч. 1, 2, 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Ст. 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Ч. 1 ст. 9 ЛК України передбачено, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У відповідності до п. 5 ст. 27 ЛК України Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Згідно з п. 4 ст. 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

За ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Таким чином, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.

Позиція щодо прирівнювання матеріалів лісовпорядкування до правовстановлюючих документів узгоджується з постановами Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 617/683/15-ц, від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, від 18.05.2022 у справі № 369/12149/16-ц, тощо.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, відомостями із Національної кадастрової системи, картографічним матеріалом до Проекту створення НПП «Кам`янська Січ», розміщеним на офіційному вебсайті Парку (https://www.nppsich. org.ua/pro-nas/) у розділі «Орієнтовні межі Парку» (https://www.google.com/maps/d/viewer?mid), планом майстерської дільниці № 1 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександдрівське ЛМГ», картографічними матеріалами, викопіюванням з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України із зображенням меж спірної земельної ділянки та межі кварталу ДП «Великоолександрівське ЛМТ», схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368(1) відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Великоолександрівське ЛГ» (кв. 13 Качкарівського лісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2015) на території Милівської сільської ТГ, Бериславського району, Херсонської області підтверджується факт розміщення земельної ділянки площею 36,5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 в межах Парку та накладення на земельну ділянку кварталу 13 виділ l,2,3,4,5,6,7 та кварталу 14 виділ 1,2,5,13,14,17 Качкарівського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (на даний час ДП «Великокопанівське ЛМГ»).

Таким чином, суд доходить висновку про те, прокурором належними та допустимими доказами доведено факт формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких розташований Парк.

Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача 1 стосовно того, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження знаходження спірної земельної ділянки в межах Парку.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 20 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Ч. 5 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

За змістом норм Земельного та Лісового кодексів України землі лісогосподарського призначення мають особливий статус, а тому є обмеженими в обороті, тобто можуть надаватися у власність або користування лише у виняткових випадках.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Згідно з ст. ст. 162, 163 ЗК України охорона земель це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, будь-яка інформація щодо погодження вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки відсутня.

Державним реєстратором Розковерко О.С. 29.12.2020 прийнято рішення № 55985648 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: комунальна на земельну ділянку, кадастровий номер 6520684200:04:001:0368 за суб`єктом: Милівська сільська рада.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на 14.10.2024 Милівська сільська рада є власником спірної земельної ділянки.

Право комунальної власності зареєстровано за Радою 23.12.2020 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55985648 від 29.12.2020 (номер відомостей про речове право: 39967924).

Підставою виникнення речового права зазначено: наказ, серія та номер: 19, виданий 30.11.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 01.12.2020, видавник: сторони акту.

На запит Бериславської окружної прокуратури листом від 08.01.2025 № 137-25 проінформувало, що спірна земельна ділянка візуально накладається на земельну ділянку кварталу 13 виділ l,2,3,4,5,6,7 та кварталу 14 виділ 1,2,5,13,14,17 Качкарівського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (на даний час ДП «Великокопанівське ЛМГ»), відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015.

Таким чином, вищезазначеним наказом до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності включено спірну земельну ділянку, частина якої відноситься до земель природно-заповідного фонду та земель лісогосподарського призначення державної власності, чим по суті неправомірно змінено її цільове призначення внаслідок порушення встановленої законом процедури такої зміни.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки волевиявлення (рішення) повноважного органу державної влади означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у користування земельної ділянки.

Таким чином, наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку, частина якої відноситься до земель природо-заповідного фонду та лісогосподарського призначення державної власності та розпорядження якою мала здійснювати Херсонська ОДА.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок:

"Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності в комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок, що належать до земель лісогосподарського призначення, які можуть перебувати виключно в державній власності, чим зумовлена недопустимість їх передачі в комунальну чи приватну власність, а також із урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Раді як земля сільськогосподарського призначення, суд виснує, що позовна вимога про визнання недійсним оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника (схожі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та в пункті 39 постанови від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачено в пункті 10 частини 2 статті 16 ЦК України та, за встановлених судами обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

Встановивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а не сільськогосподарського призначення, за відсутності жодних дій щодо надання згоди на зміну цільового призначення та отримання згоди землекористувача про передання у власність такої земельної ділянки, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним наказу.

Судом враховується, що доказів на спростування обставин незаконності вибуття спірної земельної ділянки з власності держави до матеріалів справи відповідачами не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі у комунальну власність Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського району та Великоолександрівського району) Херсонської області земельної ділянки площею 36, 5073 га кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 є незаконним, таким, що прийнятий всупереч приписам законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача 1, що позовна вимога в частині скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не є ефективним способом захисту права чи інтересу позивача.

Зважаючи, що рішення повноважним органом про вилучення спірної земельної ділянки з державної власності, зміну її цільового призначення та передачу її у комунальну власність Милівській сільській раді не приймалось, відтак право постійного користувача та дійсного володільця спірної землі до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право власності спірною земельною ділянкою у Милівської сільської ради, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення, не виникло.

З огляду на викладене, негаторний позов є ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення, за допомогою якого можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок.

Судом встановлено, що земельна ділянка наразі зареєстрована на праві власності за Милівською сільською радою, проте в силу закону вона не може перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею встановлені законом та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою через скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Такий спосіб захисту порушеного права узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, постанові Верховного Суду від 22.05.2024 № 2916/1750/22.

Усунення перешкод Херсонській ОДА у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав законодавство виокремлює такий спосіб захисту як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Херсонської ОДА є усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування наказів Держгеокадастру про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку, належному власнику (розпоряднику) Херсонській обласній державній адміністрації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22).

Отже, заволодіння земельною ділянкою лісогосподарського призначення, з порушенням Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (подібні висновки викладено у п. 71 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Зокрема, у цих постановах вказано, що заволодіння громадянами та юридичними особами титульними об`єктами всупереч вимогам законодавства є неможливим.

Набуття прав на такі об`єкти має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник може вимагати усунення порушення його права власності на ці об`єкти, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, припиняючи право власності на землю, скасовуючи державну реєстрацію об`єктів, як об`єктів цивільних прав, або вимагаючи повернути такі об`єкти (ст. 391 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство визначає усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном як спосіб захисту речових прав, який може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

За змістом ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Власник земельної ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/15).

У спорах стосовно земельних ділянок у складі земель з особливим правовим статусом (зокрема, лісів), які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирно володіти відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).

Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. а ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

Таким чином, з метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах доцільним є обрання способу захисту порушеного права шляхом скасування рішень державного реєстратора та припинення права власності відповідача на земельні ділянки шляхом скасування державної реєстрації.

Потрібно зауважити, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону.

Разом із тим, перебування земельної ділянки на законних підставах у володінні особи обумовлює обов`язковість використання цієї ділянки за цільовим призначенням. Таке володіння землею визнається законним, оскільки воно має певну правову основу (титул). Відтак, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є незаконним, тому не може визнаватися титульним володінням.

З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язує порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права комунальної власності Милівської сільської ради на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав держави як єдиного законного власника земель лігосподарського призначення.

Щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права на спірну земельну ділянку.

Ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з абз. 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав, тоді як правовими наслідками застосування таких способів захисту є припинення речового права, зареєстрованого за останнім набувачем на підставі скасованого судом незаконного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та подальше повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, тобто на користь попереднього набувача речового права, якщо останній звісно раніше реєстрував за собою відповідне речове право.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23, від 18.02.2025 у справі № 902/72/24.

Суд зауважує, що положення абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» послідовно узгоджуються з нормами п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 14 цього Закону, відповідно до яких розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки; набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту зазначених норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовим наслідком набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовуються рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, є закриття державним реєстратором відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке (закриття розділу) відбувається в разі неможливості повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, а саме на користь попереднього набувача речового права, якщо існує запис про право такого набувача.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Оскільки право комунальної власності у Милівської сільської ради на спірну земельну ділянку виникло на підставі протиправного наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19, і земельна ділянка вибула з порушенням норм Земельного кодексу України, то відповідне право у Милівської сільської ради на законних підставах не виникало.

Отже, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації, усунення порушень закону у даному випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Відтак, з урахуванням викладеного та висновків суду щодо скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», суд доходить висновку, що рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерка О.С. індексний номер рішення 55985648 від 29.12.2020 про державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 36,5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Милівської сільської ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 36,5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 39967924, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261740065206 є протиправними, а тому такими що підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (аналогічний висновок викладено в пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 зі спору, що виник із подібних правовідносин).

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник може вимагати усунення порушення його права власності на об`єкти, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, припиняючи право власності на землю, скасовуючи державну реєстрацію об`єктів, як об`єктів цивільних прав, або вимагаючи повернути такі об`єкти.

Потрібно зауважити, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону.

Разом із тим, перебування земельної ділянки на законних підставах у володінні особи обумовлює обов`язковість використання цієї ділянки за цільовим призначенням. Таке володіння землею визнається законним, оскільки воно має певну правову основу (титул). Відтак, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є незаконним, тому не може визнаватися титульним володінням.

Як вже було встановлено судом, ГУ ДГК у Херсонській області із перевищенням своїх повноважень, всупереч приписам законодавства України змінило цільове призначення земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення державної власності на землі сільськогосподарського призначення та в подальшому передала спірну земельну ділянку у комунальну власність Милівській сільській раді, про що до Державного реєстру речових прав були внесені відповідні відомості.

При цьому, вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки вірно пред`явлена в межах негаторного позову, про що свідчить зміст постанов Верховного Суду від 22.05.2024 по справам № 916/1749/22 та № 916/1750/22.

Ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також зауважує про безпідставність посилань відповідача 1 на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19. Так, спір у вказаній справі виник з приводу законності надання особі для ведення фермерського господарства земельної ділянки державної форми власності без проведення земельних торгів. Тобто предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, і встановлені судом фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є іншими.

Не є релевантною до спірних правовідносин у даній справі також правова позиція, на яку посилається Відповідач 1 у своїх запереченнях щодо позову, висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23), оскільки у зазначеній справі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, суб`єктний склад учасників і встановлені судом фактичні обставини не є тотожними до даної справи.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, на те, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору (пункт 125) та зазначила, що віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому в контексті обставин справи № 446/478/19 та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, яка набула право власності на іншу частину земельної ділянки правомірно на підставі законодавства, яке діяло до 01.01.2013 (у зв`язку з чим щодо неї (такої земельної ділянки немає спору), право власності за відповідачем було зареєстровано на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку та у межах строків позовної давності, як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки, частина якої перебуває під державною залізницею, не оскаржувалися.

За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що визнання недійсним цього державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення Кам`янко-Бузької міської ради від 28.01.2011 № 10, які вичерпали свою дію виконанням, не поновить порушеного права або законного інтересу позивача, а крім того, може призвести до порушень гарантій, встановлених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначені вище гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар (див. пункти 257, 258 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

У пункті 138 вказаної постанови ВП ВС зазначила, що у такій категорії справ, досліджуючи, чи добросовісно діє особа набувач майна, суду слід з`ясувати, чи могла така особа знати або обґрунтовано припускати, зокрема, що земельна ділянка, яку вона набуває, накладається на смугу відведення залізниці, чи дотримані інші критерії добросовісного набуття майна.

Натомість, у даній справі судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6520684200:04:001:0368 протиправно передана ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з державної власності в комунальну власність територіальної громади, її подальше відчуження не відбулося. Недобросовісна поведінка ГУ Держгеокадастру у Херсонської області не може свідчити про добросовісне набуття в комунальну власність Милівської сільської ради спірної земельної ділянки, оскільки такий висновок суперечив би одному з базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків», саме тому не можна вважати, що щодо іншої частини земельної ділянки, яка не має накладання на землі лісового фонду, відсутній спір, оскільки процедура її формування, як об`єкта цивільних прав з присвоєнням кадастрового номера, здійснена всупереч вимогам законодавства.

Щодо інших доводів відповідача 1 суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Інші доводи та заперечення сторін судом до уваги не беруться, оскільки такі не спростовують наведених вище висновків.

З урахуванням наведеного, оцінивши надані сторонами докази в сукупності із встановленими у справі обставинами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міндовкілля, Херсонської ОДА є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п. 3 ч. 5, ч. 9 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В даному випадку, суд вважає за доцільне звернути увагу на принцип "належного урядування".

Принцип належного урядування не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

На переконання суду, спір у цій справі виник внаслідок протиправних дій саме ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, оскільки наказ останнього від 30.11.2020 № 19 став підставою для незаконного формування та передачі у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 площею 36, 5073 га та, як наслідок, протиправного вилучення з державної власності та постійного користування ДП «Великокопанівське ЛМГ» земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, запроєктованих до включення в склад Національного природного парку «Кам`янська Січ», протиправної державної реєстрації прав комунальної власності на таку землю зі зміною відповідно її цільового призначення. Оскарження спірного наказу органу Держгеокадастру у даній справі зумовлене невідповідністю його закону та у зв`язку з фактичним запереченням відповідачем 1 належності вищевказаної ділянки до земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду і спрямоване на захист інтересу держави, який порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення) та його поновлення.

При цьому, в діях інших відповідачів у справі Милівської сільської військової Херсонської області та Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області суд не вбачає протиправної поведінки.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим у повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, площа Свободи, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 00022645) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 шляхом:

- визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69; ідентифікаційний код юридичної особи: 39766281) від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», у частині передачі у комунальну власність Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського району та Великоолександрівського району) Херсонської області земельної ділянки площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368;

- скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерка О.С. індексний номер рішення 55985648 від 29.12.2020 про державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (74351, Херсонська обл., Бериславський район, с. Милове, вул. Бериславська, буд. 36; ідентифікаційний код юридичної особи: 04401291) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Милівської сільської ради (74351, Херсонська обл., Бериславський район, с. Милове, вул. Бериславська, буд. 36; ідентифікаційний код юридичної особи: 04401291) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 36, 5073 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 39967924, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261740065206, шляхом скасування державної реєстрації речового права;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0368 площею 36, 5073 га.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69; ідентифікаційний код юридичної особи: 39766281) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний код юридичної особи: 04851120) судовий збір в розмірі 7267, 20 грн (сім тисяч двісті сімдесят шість гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 14 квітня 2025 року.

Суддя О.О. Мусієнко