Ухвала суду № 126603743, 05.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8511/25-к

пр. 1-кс-9474/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

21.02.2025 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилученого 20.02.2025 року в ході затримання особи, а саме на: - грошові кошти в сумі 58 000 гривень;

- грошові кошти в сумі 1 800 доларів США;

- станок для гоління;

- дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_6;

- банківська картка № НОМЕР_1 ;

- два вай-фай роутери;

- зубна щітка;

- 8 ключів та 3 домофонних ключа, бірки до ключів;

- сім-картки мобільного оператору з номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

Сторона обвинувачення вказує на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018040380000280 від 03.06.2018, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України.

Статтею 3 Конституції України, передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 29 Конституції України, гарантується, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи підійшли до входу до відділення анестезіології, реаніматології та інтенсивної терапії вищевказаного медичного закладу, який у нічний час доби є зачиненим, та, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, зневажаючи існуючі в України правила та норми поведінки, почали намагатися зайти у приміщення, при цьому поводячись агресивно, вживаючи нецензурну лексику, пошкодивши вхідні двері відділення анестезіології, реаніматології та інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня».

В подальшому, перебуваючи у приміщенні відділення, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи у групі, продовжуючи свої дії, спрямовані на порушення громадського порядку, діючи, спрямовані на порушення громадського порядку, з особливою зухвалістю, заподіяли ОСОБА_6 тілесні ушкодження, завдавши множинні удари кулаками рук в область голови та тулуба ОСОБА_6 .

Після цього останні схопили ОСОБА_6 за волосся та силоміць потягнули в бік приймального відділення Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня», де, продовжуючи свої дії, діючи у групі, знов заподіяли ОСОБА_6 тілесні ушкодження, завдавши не менше десяти ударів кулаками рук та ногами в область голови та тулуба, при цьому вживаючи нецензурну лексику та оскорбляючи медичний персонал лікарні.

Згодом, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були вимушені припинити свої хуліганські дії через необхідність надання медичної допомоги ОСОБА_7 , якого вони привезли з собою у стані сильного алкогольного сп`яніння.

Після вказаних подій, ОСОБА_6 госпіталізовано до стаціонарного відділення Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня» з тілесними ушкодженнями, де йому було діагностовано закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій грудної клітини зліва, гематому лівої ушної раковини, забій спинки носа, посттравматичний риніт, що відповідно до висновку експерта № 120 від 05.06.2019 є легкими тілесними ушкодженнями, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 23.07.2022 ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи прибули до готелю «Колос», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, 127В/4, де оселилися в готельному номері № 4 з метою відпочинку на вихідні.

На наступний день, а саме 24.07.2022, під час відпочинку у готельному номері № 4 готелю «Колос», приблизно о 17 год. 10 хв. у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті попередньо виниклого конфлікту, виник раптовий умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 дав вказівку присутньому в готельному номері № 4 готелю «Колос» ОСОБА_10 здійснити телефонний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_9 з метою його запрошення до вищевказаного готельного номеру під приводом розмови.

ОСОБА_10 відразу ж здійснив дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_9 та передав прохання ОСОБА_4 приїхати до готелю під приводом розмови, на яке ОСОБА_9 в ході телефонної розмови погодився та пообіцяв невдовзі приїхати до готелю.

В цей час ОСОБА_4 , діючи умисно, переслідуючи мету заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, дав вказівку присутньому в готельному номері № 4 готелю «Колос» ОСОБА_8 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, нанести ОСОБА_9 тілесні ушкодження за допомогою ножа, який ОСОБА_8 мав при собі, на що ОСОБА_8 погодився, дістав ніж та, тримаючи його в руці, фактично приготувався застосувати предмет, конструктивно призначений за своїми властивостями для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м`язової сили людини, почав очікувати на ОСОБА_9 в готельному номері № 4 біля вхідних дверей.

За деякий час до парковки готелю «Колос» на автомобілі ОСОБА_11 приїхав ОСОБА_9 , після чого, припаркувавши автомобіль, піднявся на другий поверх готелю, підійшов до готельного номеру № 4 та почав заходити в номер.

О 17 год. 17 хв., в той час, коли ОСОБА_9 перебував у дверях готельного номеру № 4 готелю «Колос», ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , розуміючи можливі наслідки від застосування ножа у вигляді заподіяння смертельних поранень, допускаючи настання будь-яких наслідків, у тому числі і заподіяння смерті, скориставшись фактором раптового нападу, завдав ОСОБА_9 три удари лезом ножа в область правого передпліччя, лівої частини грудної клітини та лівої частини живота, що спричинило колото-різане поранення довжиною до 3 см на 2 см вище пупка по зовнішньо-ключичній лінії, колото-різане поранення довжиною до 1 см в ділянці 4 міжребер`я по середньо-ключичній лінії, колото-різане поранення верхньої третини правого передпліччя, чим заподіяв ОСОБА_9 проникаюче поранення живота, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 363/44 від 17.10.2022, є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння.

Не очікуючи нападу з боку ОСОБА_8 та отримавши ножові поранення в область розташування життєво важливих органів, ОСОБА_9 , реально сприйнявши небезпеку для свого життя та здоров'я від умисних цілеспрямованих дій озброєного ножем ОСОБА_8 , почав тікати.

ОСОБА_4 в цей час схвально відгукнувся на дії ОСОБА_8 та рішуче відмовився йти будь-куди з готельного номеру № 4 готелю «Колос», незважаючи на аргументи присутніх в готельному номері осіб про те, що після звернення ОСОБА_9 до медичного закладу до готелю ймовірно прибудуть працівники поліції.

Через деякий час, в цей же день, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та дві невстановлені досудовим розслідуванням особи вийшли з приміщення готельного номеру № 4 готелю «Колос», сіли в автомобіль та почали рухатися автомобілем в бік м. Першотравенськ Дніпропетровської області, де, перебуваючи у русі, ОСОБА_8 через вікно автомобіля викинув ніж, яким до цього наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 .

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, вчиненому групою осіб, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що фермерське господарство «Олімп» (код ЄДРПОУ: 32598341), засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_12 та товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Гарант-Агро 4» (код ЄДРПОУ: 33117387), керівником якого є ОСОБА_13 , засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого, окрім інших, є ОСОБА_7 , здійснюють свою діяльність на території Української сільської територіальної громади Дніпропетровської області (до 2018 року - Троїцька сільська рада), при цьому землі сільськогосподарського призначення зазначених товариств межують між собою.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено.

З листопада 2022 року ОСОБА_12 перебуває в особистих стосунках зі ОСОБА_14 , а саме спільно проживає з останнім та між ними склалися відносини, що притаманні подружжю, без реєстрації шлюбу, тобто ОСОБА_12 та ОСОБА_14 є близькими родичами.

Влітку 2023 року, точний час досудовим слідством не встановлений, але не пізніше серпня 2023 року, перебуваючи у невстановленому місці, ОСОБА_7 вступив у попередню змову з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими досудовим слідством особами для вчинення злочину проти власності як джерела для здобуття коштів та матеріальних благ.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, вирішив висунути ОСОБА_14 вимогу передачі чужого майна, а саме вимогу про переоформлення ОСОБА_12 земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності та в оренді фермерського господарства «Олімп», на користь ОСОБА_7 , погрожуючи застосуванням насильства над потерпілим чи його близькими родичами.

Так, 24.08.2023 в обідній час ОСОБА_7 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння майном ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, діючи з корисливих мотивів, зателефонував ОСОБА_18 та наказав йому зі ОСОБА_14 прибути на зустріч під приводом розмови, яка була запланована на наступний день.

На наступний день, 25.08.2023 в обідній час ОСОБА_7 , перебуваючи на території бази відпочинку «Угольок», розташованої неподалік від с. Троїцьке Петропавлівського району Дніпропетровської області за координатами 48.44824, 36.38469, знову зателефонував ОСОБА_18 та наказав йому зі ОСОБА_14 прибути для зустрічі на базу відпочинку «Угольок».

Того ж дня, у післяобідній час, точний час досудовим слідством не встановлений, ОСОБА_14 разом із ОСОБА_18 на автомобілі прибули на базу відпочинку «Угольок», де на них чекали ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та інші невстановлені досудовим слідством особи.

Під час зустрічі, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, з корисливих мотивів, висловив ОСОБА_14 погрозу у нанесенні тілесних ушкоджень, вчиненні фізичної розправи над ним та його близькими родичами, не даючи при цьому змоги піти з місця події, та висунув вимогу переоформлення ОСОБА_12 земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності та в оренді фермерського господарства «Олімп», на його користь.

Не отримавши згоди ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, з корисливих мотивів, дав вказівку присутнім в альтанці для відпочинку ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 нанести ОСОБА_14 тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_7 та останні почали наносити ОСОБА_14 численні удари кулаками рук та ногами по голові та тулубу ОСОБА_14 , від яких останній втратив свідомість.

Після того, як ОСОБА_14 прийшов до свідомості, він, реально сприйнявши небезпеку для свого життя та здоров'я від умисних цілеспрямованих дій, будучі дезорієнтованим у просторі, побіг в бік річки Самари, розташованої на приблизній відстані 5 метрів від альтанки для відпочинку та стрибнув у річку. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, наказав ОСОБА_17 та ОСОБА_16 повернути ОСОБА_14 до альтанки, на що останні стрибнули у річку та почали силою занурювати ОСОБА_14 у воду, змушуючи опускатися на дно, тобто топити останнього, після чого силоміць витягнули на берег та примусово притягнули до альтанки.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, заподіяли ОСОБА_14 тілесні ушкодженні, які згідно з висновком експерта № 042-802-2024 від 27.08.2024 віднесені до категорії середнього ступеня тяжкості.

В подальшому, ОСОБА_7 висунув ОСОБА_14 вимогу переоформлення ОСОБА_12 земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності та в оренді фермерського господарства «Олімп», на користь ОСОБА_7 до 31.12.2023 року, після чого ОСОБА_14 припинили утримувати на базі відпочинку «Угольок» та дозволили піти.

При цьому, у ОСОБА_14 обґрунтовано склалося враження, що у разі невиконання вимог про переоформлення ОСОБА_12 земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності та в оренді фермерського господарства «Олімп», погрози ОСОБА_7 та інших осіб будуть виконані.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у вимаганні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України.

17.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189 КК України шляхом вручення повідомлення про підозру близьким родичам та направлення засобами поштового зв`язку. В подальшому його оголошено в розшук.

20.02.2025 о 12:35 год. ОСОБА_4 було затримано на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання з метою приводу для участі у розгляді запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході складання протоколу затримання було здійснено обшук затриманої особи, під час якого виявлено та вилучено:

- грошові кошти в сумі 58 000 гривень;

- грошові кошти в сумі 1 800 доларів США;

- станок для гоління;

- дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_6;

- банківська картка № НОМЕР_1 ;

- два вай-фай роутери;

- зубна щітка;

- 8 ключів та 3 домофонних ключа, бірки до ключів;

- сім-картки мобільного оператору з номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

Постановою слідчого вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, пересування, передачі та відчуження..

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Вищевказане майно, є об`єктами матеріального світу, що відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вищевказані речі мають значення для встановлення об`єктивної істини у справі, оскільки містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим постановою від 20.02.2025 вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Статтею 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною п. 1 ч. 2 вищевказаної правової норми визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що з метою збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та забезпечення збереження речових доказів, що визначено пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилученого 20.02.2025 року в ході затримання особи, а саме на: - грошові кошти в сумі 58 000 гривень;

- грошові кошти в сумі 1 800 доларів США;

- станок для гоління;

- дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_6;

- банківська картка № НОМЕР_1 ;

- два вай-фай роутери;

- зубна щітка;

- 8 ключів та 3 домофонних ключа, бірки до ключів;

- сім-картки мобільного оператору з номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1