Ухвала суду № 126603715, 14.04.2025, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10896/24

Провадження № 2-ві/756/4/25

У Х В А Л А

14 квітня 2025 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Примак-Березовська О.С. розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Луценка Олександра Миколайовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Євангельських християн-баптистів «Пробудження» у Оболонському районі м. Києва про заборону діяльності, яка створює загрозу життю, здоров`ю і майну фізичної особи, -

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні судді Оболонського районного суду м. Києва Луценко О.М. перебуває вказана цивільна справа № 756/10896/24.

10 квітня 2025 року надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Луценка О.М., яку обґрунтовано тим, що у позивача є сумнів у безсторонності та неупередженості головуючого у цій справі. Заявник вважає, що суддя Луценко О.М. ухвалюючи процесуальні рішення, у тому числі щодо залишення позовної заяви без руху, сформував свою позицію щодо обставин справи та не може забезпечити право ОСОБА_1 на справедливий суд і здійснювати її подальший розгляд. На думку заявника, у діях судді вбачається ознаки дисциплінарного проступку, про що ОСОБА_1 повідомив Вищу раду правосуддя.

ОСОБА_1 стверджує, що усі наведені обставини вказують на упередженість судді, а тому просить його відвести від розгляду справи.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва Луценка О.М. від 11 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 визнано необґрунтованою, а справу передано до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних і адміністративних справ для визначення складу суду та розгляду зави про відвід головуючому у порядку частини 1 статті 33 та статті 40 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Після проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями Оболонського районного суду м. Києва заява ОСОБА_1 про відвід передана на розгляд судді Примак-Березовської О.С.

Згідно з частинами 7, 11 статті 40 ЦПК України відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вимоги частини 8 статті 40 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись із вказаною заявою про відвід, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Євангельських християн-баптистів «Пробудження» у Оболонському районі м. Києва про заборону діяльності, яка створює загрозу життю, здоров`ю і майну фізичної особи.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

11 вересня 2024 року позивачем заявлено відвід судді-доповідачу Луценко О.М., тобто до відкриття провадження у справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року суддею ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні відводу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав не усунення недоліків, визначених ухвалою від 09 вересня 2024 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року скасовано ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року щодо повернення позову ОСОБА_1 , справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року Луценко О.М. від 10 лютого 2025 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 09 травня 2025 року.

З підстав ухвалення зазначених процесуальних рішень судді Луценко О.М. заявлено повторно відвід, у якому ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року відмовлено на підставі частини 4 статті 36 ЦПК України.

В подальшому позивач вкотре заявив відвід, посилаючись на упередженість останнього у розгляді цієї справи та у зв`язку із поданням дисциплінарної скарги стосовно головуючого судді Луценка О.М. до Вищої ради правосуддя.

Із поданих до заяви про відвід від 10 квітня 2024 року доказів, зокрема вказаної дисциплінарної скарги, вбачається що її зміст зводиться до порушення, на думку ОСОБА_3 , процесуального порядку вирішення суддею питання щодо відводу, який заявлено 11 вересня 2024 року.

Оцінивши усі наведені доводи заявника та дослідивши докази, подані у їх обґрунтування, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відводу, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

За змістом частини першої статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 2 статті 36 ЦПК України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Частиною 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість та необ`єктивність.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, тобто з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Стаття 2, 16 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов`язковими для виконання Україною. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерело права.

Тобто ЄСПЛ розрізняє чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру у його упередженості в конкретній справі (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»).

Таким чином, ЄСПЛ визнає, що підставою відводу судді може бути, як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду, є право сторони на подання заяви про відвід.

Тобто згідно з практикою ЄСПЛ наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію, беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Білуха проти України», стосовно об`єктивного критерію, слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).

Водночас, у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

При цьому, суд зауважує, що можливість обґрунтування зацікавленою стороною законності вчинених судом процесуальних дій залежить не лише від бажання та здатності особи сприймати таке обґрунтування, а від правового розуміння цих дій, у тому числі у випадку, коли вони можуть не відповідати її прямим інтересам.

Застосування Бангалорських принципів поведінки судді, зокрема положень щодо незалежності судових органів, об`єктивності, чесності та дотримання етичних норм, вказує про те, що судді слід виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.

Разом з цим, питання особистої довіри зацікавленої сторони до суду, є оціночним та суб`єктивним поняттям і залежить від внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин. Тому цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але всупереч інтересам однієї зі сторін, можуть сприйматися цією стороною як негативні, що може зумовити певну недовіру.

У даному випадку заява про відвід судді не містить належних доводів та обґрунтувань, які б могли свідчити про вчинення головуючим суддею дій, що слугують підставою для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справі.

Детально вивчивши заяву про відвід та оцінивши доводи представника відповідача, вважаю, що заява щодо відводу за своєю суттю зводиться до незгоди із процесуальним рішенням судді Луценка О.М. під час розгляду цієї справи.

Водночас частиною 4 статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Суд вважає, що обставини, на які посилається заявниця у заяві про відвід судді, не доводять наявності визначених процесуальним законом підстав, за яких суддя підлягає відводу.

Крім того, наявність дисциплінарної скарги ОСОБА_1 стосовно судді Луценка О.М. не може бути виключною підставою для його відводу, якщо відсутні інші переконливі докази у його безсторонності та неупередженості. Така правова позиція відповідає рішенню Ради суддів України від 08 червня 2017 року № 34, яке встановлює, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.

Відтак судом, на даній стадії розгляду справи, не встановлено існування будь-якої з підстав для відводу судді Луценка Д.О., визначених статтями 36 - 37 ЦПК України.

Інших обґрунтованих сумнівів у неупередженості, безсторонності судді чи наявності конфлікту інтересів, у тому числі, на підставі подання позивачем вказаної дисциплінарної скарги, судом також не вбачається.

Отже, суд дійшов висновку про те, що аргументи заявника щодо сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Луценка Д.О. є необґрунтованими, а тому заява про його відвід від розгляду цивільної справи № 756/10896/24 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 41, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Луценка Олександра Миколайовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Євангельських християн-баптистів «Пробудження» у Оболонському районі м. Києва про заборону діяльності, яка створює загрозу життю, здоров`ю і майну фізичної особи.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СУДДЯ О.С. Примак-Березовська