Вирок № 126603042, 15.04.2025, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1175/21

Провадження № 1-кп/697/11/2025

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретарів с/з - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

потерпілого - ОСОБА_8 ,

представника потерпілого - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грищенці, Канівського району, Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм відділу освіти Бобрицької ОТГ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , 26.11.2019 близько 17 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись на території Канівського району Черкаської області, по дорозі сполученням Канів-Ржищів-Фастів, зі сторони м. Канів, Черкаської області, в напрямку с. Грищенці, Канівського району Черкаської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б); 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами і доповненнями (далі ПДР), знаходячись на +950 м. від вказівного знаку «Тростянець» вказаної автодороги, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну у вигляді появи на проїзній частині перешкоди, а саме розсипаних колод деревини та автомобіля «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився у нерухомому положенні на смузі руху автомобіля «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , передньою частиною до напрямку руху даного автомобіля, які він об`єктивно був спроможний виявити, однак не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та після зіткнення вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився біля водійських дверцят автомобіля «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 , згідно з висновком експерта № 03-01/1105 від 27.11.2019, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми голови та тулуба з ушкодженням внутрішніх органів, яка супроводжувалась внутрішньою кровотечею, що привело до гострого недокрів`я внутрішніх органів, від отримання яких загинув на місці пригоди.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованованого правопорушення не визнав повністю та показав, що дійсно 26.11.2019, близько 17:30 год. сталася дорожньо-транспортна пригода. В цей день він працював на роботі до 17:00 години на товаристві «Ергопак». Після роботи він зі своїм сином ОСОБА_11 , який також працював в той час та проживав неподалік товариства «Ергопак», домовилися їхати в с. Грищинці. О 17:00 годині він вийшов з роботи, підійшов до сина, який проживав через дорогу та домовилися їхати в село. За тиждень чи два до цього часу син придбав автомобіль «ВАЗ 21093», червоного кольору. До цього часу він цей автомобіль не бачив. Поки вони перекурювали біля автомобіля, він попросив у сина проїхати на цьому автомобілі, на що син дозволив. За кермо тоді сів він і побачив, що автомобіль був перероблений, оскільки задня його частина була припіднята та можливо на задню частину встановлені відповідні вставки, оскільки ближнє світло фар світить трохи нижче, ніж на його власному автомобілі. Однак вказаній обставині він не приділив особливого значення, оскільки до села було їхати 8 кілометрів. Розпочавши рух в м. Каневі, ввімкнув ближнє світло фар. Доїжджаючи до зупинки «Наша Ряба», побачив, що на зупинці стояв їхній сусід ОСОБА_12 , який також їхав з роботи та був гарно захмелений, п`яний. Він зупинився, щоб забрати ОСОБА_12 додому та останній сів в автомобіль на заднє сидіння і вони поїхали. На ділянці дороги зі сполученням Канів-Ржищів-Київ був жвавий рух, тому в основному він рухався на ближньому світлі фар, так як напроти часто рухалися інші транспортні засоби. Їхав зі швидкістю 70-80 км/год, оскільки рухався поза межами населеного пункту. Проїжджаючи тростянецький поворот, далі пішов спуск. Цю дорогу він добре знає, оскільки проїздив по ній вже більше 20 років. Проїжджаючи затяжний поворот, зустрічних транспортних засобів не було і тому він з ближнього світла фар перемикався на дальнє світло. В цей момент, коли він саме перемикався з ближнього світла фар на дальнє світло, перед ними, метрів за 20-25 побачив на дорозі дрова. На ближньому світлі фар він їх не бачив. Оскільки він дуже злякався, тому крикнув: «Дрова на дорозі!» і намагався зупинити автомобіль, натиснувши на педаль гальм. Однак, було вже пізно, оскільки він вже наїхав колесами на ці колодки дров, автомобіль підкинуло і він втратив над ним керування та з автомобілем вже нічого не міг зробити. Тоді вони відчули удар автомобіля та почали перекидатися. Коли отямилися, то побачили, що їх автомобіль перевернутий догори. До них відразу підбіг ОСОБА_14 та допоміг вибратися з автомобіля. Коли вони вибралися з автомобіля, то ОСОБА_14 просив не викликати поліцію, оскільки вони були п`яні з батьком. Коли вони стояли та приходили до тями, він побачив, що на обочині лежало тіло людини, оскільки транспортні засоби, які рухалися, фарами періодично присвічували на обочину. Він запитав: «А то хто такий?», на що ОСОБА_10 відповів: «Батько». Після чого вони викликали швидку та поліцію. Тоді вони побачили, що удар відбувся об автомобіль «ВАЗ 2105» білого чи жовтого кольору, та в нього була пошкоджена ліва сторона. Допомогу чоловіку, який лежав на обочині він не надавав, оскільки й сам був травмований, отримав струс головного мозку та були поламані ребра. Шкоду потерпілій стороні він не відшкодовував, оскільки вважає себе потерпілим. Крім того, вважає, що в даній ДТП вина лежить на Сторчеусах, оскільки саме вони створили аварійну обстановку, не виставивши при цьому жодних знаків, чим не перешкодили руху транспортним засобам.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнає, зазначив про те, що вина обвинуваченого повинна бути доведена поза будь-яким сумнівом. Звернув увагу на докази, які були досліджені в судових засіданнях під час розгляду справи. Так, огляд місця події ДТП було проведено з порушенням правил територіальної підслідності, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова прокурора про визначення територіальної підслідності, тобто не вирішено питання територіальної підслідності між слідчим відділенням Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та СУ ГУНП в Черкаській області та як наслідок, будь-які докази здобуті з порушенням вимог КПК України є недопустимими і до доказів здобутих в такий спосіб необхідно застосовувати Доктрину «плодів отруєного дерева». У свою чергу, це призводить до порушення прав обвинуваченого на застосування до нього належної правової процедури та доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення в законному порядку, а за певних обставин - до порушення права на захист. Починаючи з 18:00 год. 26.11.2019 по 06:30 год. 27.11.2019 ОСОБА_6 був у статусі фактично затриманої особи, оскільки весь цей час перебував під примусовим контролем працівників поліції. На час існування такої форми обмеження прав і свобод у вигляді такого затримання та час проведення огляду місця події, перебування в приміщенні відділу поліції, права затриманого роз`яснено не було, захисника допущено не було, що є порушенням права на захист. Крім того, за участю обвинуваченого ОСОБА_6 слідчий експеримент не проводився і навіть проведення такої слідчої дії за його участю слідчим не вимагалося та не пропонувалося. Будь-яких доказів стосовно технічного стану автомобіля, висоти кліренсу передніх, задніх коліс, підйому амортизаторів, наявності пружин чи вставок в опори стійок стороною обвинувачення не надано. Не зібрано даних про кут розсіювання фар керованого ним автомобіля. На проведення слідчого експерименту слідчим залучено автомобіль, який за всіма своїми технічними характеристиками взагалі не відповідав технічним характеристикам та технічному стану автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 . Зокрема, залучений аналог був 2009 року випуску, а фактичний автомобіль 1990 року випуску. Органом досудового розслідування не з`ясовано важливу деталь - кут нахилу передніх фар, відстань розсіювання світла передніх фар при ближньому та дальньому світлі автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , колір світла (жовтий чи білий), чи відповідав статистичний аналог автомобіля ВАЗ 2109 залучений до проведення слідчого експерименту аналогічним або приблизним чи схожим характеристикам. Крім того, органом досудового розслідування не зібрано належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити версію досудового розслідування про те, що автомобіль ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 перебував в русі, чи був зупинений, чи був освітлений фарами або габаритними вогнями. Згідно експертизи технічного стану автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 встановлено, що диски передніх коліс мають значні ушкодження, що підтверджує те, що дерев`яна колода на яку первинно було здійснено наїзд лежала впоперек на його шляху. За цих обставин, дані отримані з протоколу слідчого експерименту є повністю неспроможними, недостовірними, а покладені в основу вихідні дані отримані в такий спосіб, не може сприйматися як достовірне джерело належної та допустимої інформації щодо визначення невідповідності дій обвинуваченого п.п. 2.3 в та 12.3 ПДР України і наявності технічної можливості уникнення ним зіткнення як з перешкодою у вигляді колоди дерева, так і з подальшою перешкодою у вигляді автомобіля ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 . Також під час виконання вимог ст. 290 КПК України, речові докази слідчим не відкрито. Місце перебування речових доказів (автомобіль, автомобіль, причіп) невідоме, даним протоколу ОМП не відповідає, що ставить під сумнів висновок експертиз щодо технічного стану транспортних засобів. Разом з тим, захисник звертає увагу, що потерпілий та його син створили всі умови для того, щоб ця подія могла мати місце внаслідок своєї особистої недбалості: перебували у стані алкогольного сп`яніння; причіп з проїжджої частини не прибрали; тіло потерпілого знаходилося на відстані 40 метрів від місця зіткнення транспортних засобів, що свідчить про достатність часу для облаштування обмежувальних дорожніх або попереджувальних знаків щодо виявлення водіями, які рухаються в напрямку села Грищенці перешкод у подальшому русі. Висновком електротехнічної експертизи не встановлено факту перебування в робочому стані фар або габаритних вогнів автомобіля ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 .

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав повністю, його вина у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_8 , наданими ним в судовому засіданні про те, що ОСОБА_10 був його батьком. В двадцятих числах листопада 2019 року, приблизно біля 17:00 год. вечора, йому зателефонували та повідомили, що сталася дорожньо-транспортна пригода: збили його батька та він лежить на дорозі. Він швидко зірвався та попросив товариша відвезти його на місце пригоди. Коли вони приїхали десь хвилин через 20-30 після настання ДТП, то побачив батька, який вже помер та лежав на обочині, 30 м від свого автомобіля. Тіло батька було ще тепле. Також був перевернутий автомобіль ОСОБА_6 , який знаходився набагато далі в напрямку с. Грищенці. На дорозі були розкидані дрова в різних напрямках. Основна частина колод знаходилася на правій стороні дороги в напрямку с. Грищенці. Батьковий автомобіль був ударений та знаходився частково на правій стороні, а також виступав на ліву сторону дороги, розвернутим в напрямку м. Канева. На обох автомобілях було вимкнене світло фар та вимкнені двигуни. Далі від автомобіля батька стояв відчеплений прицеп, який знаходився ближче до села, стояв рівно біля обочини та був з дровами, однак не повний. Брат знаходився на місці пригоди. Також на місці пригоди був ОСОБА_16 разом зі своїм сином ОСОБА_11 . За словами його брата, допомогу батькові ніхто не надавав, оскільки після ДТП, ОСОБА_6 зі своїм сином ОСОБА_11 та ОСОБА_12 перебували у автомобілі на якому вони їхали. Його батька навіть побачили на обочині не відразу після ДТП, а вже пізніше. Також зазначив, що його брат, замість того, щоб надати допомогу батькові, побіг надавати допомогу та витягувати з автомобіля ОСОБА_6 . Також зазначив, що після свого приїзду, швидка вже була місці ДТП. Однак, хто її викликав, йому не відомо. Після приїзду він просив медичних працівників допомогти його батькові, однак вони повідомили, що вже пізно. На місці пригоди він знаходився орієнтовно до півночі чи першої години ночі. Після ДТП він з ОСОБА_6 не спілкувався. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди з їхньої сторони не було ні йому особисто, ні його сім`ї, оскільки вони вважають себе невинуватими в цій ДТП. Навіть не надали жодної допомоги на поховання його батька. Тому він також підтримує поданий цивільний позов. У матері суттєво погіршився стан здоров`я, вона перебуває на обліку у лікаря-психіатра, їй необхідні ліки, які також коштують значну суму, вона вдома одна, без жодної допомоги, оскільки заробляв кошти батько, а тепер все господарство утримує його мама. В нього також погіршився стан здоров`я, порушилася нервова система, змінився душевний та емоційний стан. Більше того зазначив, що вони з ОСОБА_6 є родичами і така його поведінка ще більше впливає на його душевний стан та стан здоров`я його матері. Вважає, що в даній ДТП вина лежить на ОСОБА_6 , оскільки він, керуючи автомобілем, перевищив швидкість, що безпосередньо й призвело до даної ДТП. Якби він рухався з нижчою швидкістю, то вказаних наслідків можливо було б уникнути. Щодо міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду, однак просить призначити реальну міру покарання;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , наданими ним у судовому засіданні про те, що ОСОБА_6 знає досить давно, оскільки вони є односельчанами. Потерпілий ОСОБА_8 є його рідним братом. 26.11.2019, ввечері, точного часу не пам`ятає, він разом з батьком ОСОБА_10 їхали на автомобілі «ВАЗ 2105» та везли на прицепі дрова, які разом з батьком на нього завантажили. За кермом був батько. Їхали зі швидкістю орієнтовно 60-70 км/год. Стан дорожнього покриття - сухий асфальт, ямів та вибоїн на дорозі не було, освітлення дороги відсутнє. Прицеп був завантажений дровами повністю. Вказані дрова за допомогою троса вони не закріплювали, оскільки вони лежали не вище бортів прицепа. Всі борти прицепа були закриті. Спускаючись по дорозі з гори, відчули як прицеп почало носити та на ньому лопнуло колесо, тому батько зупинив автомобіль посеред дороги, на обочину не з`їжджав, оскільки й обочини як-такої не було та через близько півметра від краю дороги росли дерева та кущі. Після зупинки побачили, що по дорозі розкидалися дрова. Він вийшов з автомобіля, відчепив прицеп, а батько розвернув автомобіль, увімкнув ближнє світло фар, оскільки надворі вже сіріло та поставив автомобіль на дорозі таким чином, щоб була можливість підсвітити на дорогу де були розкидані дрова, щоб їх позбирати з проїжджої частини. Їх розкидалося близько десяти та вони були невеликої товщини. Жодних знаків аварійної зупинки на дорозі вони не виставляли та він розкидав дрова, починаючи від прицепа до автомобіля. Від прицепа до автомобіля була відстань метрів п`ятнадцять. Коли батько вийшов з автомобіля, чи починав з нього виходити, точно не пам`ятає, він почув, що рухається інший автомобіль (спускається з гори) та в подальшому, коли лише встиг підняти голову, почув як відбулося зіткнення їхнього автомобіля з автомобілем «ВАЗ 2109», червоного кольору. Пізніше з`ясувалося, що на цьому автомобілі їхав ОСОБА_6 . Він їхав досить швидко та швидкість з якою він рухався є недопустимою на даній ділянці дороги. Пам`ятає, що на автомобілі ОСОБА_6 світили обидві фари. Однак, чи це було ближнє світло, чи дальнє, він не пам`ятає. Безпосередньо самого зіткнення він не бачив, оскільки в той момент відкидав дрова з дороги. Після удару автомобіль ОСОБА_6 покотився на нього та він відскочив, а потім підбіг до них, щоб допомогти їм вибратися з автомобіля. На той момент в салоні автомобіля «ВАЗ 2109», перебувало троє осіб: ОСОБА_6 , його син ОСОБА_11 і ще один пасажир. Він їм допоміг вийти з автомобіля та навіть не зрозумів, що його батька збили та думав, що в момент ДТП батько відскочив. Потім він почав просити ОСОБА_6 , щоб той не викликав поліцію, бо знає, що батько перебував в стані алкогольного сп`яніння та щоб потім батька не позбавили права керування. Такі обставини пояснив тим, що він не міг керувати автомобілем, оскільки також перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вже пізніше ОСОБА_16 побачив, що на обочині хтось лежить та запитав: «Хто то лежить на обочині?» та потім з`ясувалося, що то лежить ОСОБА_10 . Також вказав, що після ДТП була можливість об`їхати розкидані дрова на дорозі, оскількі їх об`їжджали інші транспортні засоби, які рухалися в напрямку м. Києва. Вважає, що розкидані на дорозі дрова можливо було б вчасно побачити, оскільки їх вже об`їжджали інші транспортні засоби. Вважає, що є дві причини внаслідок яких сталася вказана ДТП: розсипання дров на дорозі та неуважність водія автомобіля «ВАЗ 2109»;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , наданими ним у судовому засіданні про те, що з ОСОБА_6 є односельчанами та сусідами. 26.11.2019, коли надворі було вже темно, він їхав з роботи та вийшов на зупинку «Наша Ряба». В цей час з м. Канева до с. Грищенці на автомобілі їхали ОСОБА_16 з сином та зупинились, щоб його підвезти. Він сів на заднє пасажирське сидіння з правої сторони та під час руху. На дорогу він не дивився, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння. З якою швидкістю вони рухалися, він не знає, на показники спідометра не дивився. Наближаючись до с. Грищенці, пам`ятає, що передня частина автомобіля піднялася та він лише встигнув запитати: «Що це було?», на що хтось із ОСОБА_6 відповів, що лежали дрова на дорозі, а далі все відбулося дуже швидко та сталася ДТП. Чи гальмував ОСОБА_16 він не пам`ятає. Зазначив також, що вуличне освітлення на ділянці дороги де сталася ДТП було відсутнє. Безпосередньо після ДТП з автомобіля їм допоміг вибратися ОСОБА_14 . Після того, як він вибрався з автомобіля ОСОБА_6, він детально дорожню обстановку не дивився, лише пам`ятає, що стояв інший автомобіль посеред дороги в напрямку м. Канева. Він пішов додому, вмився, переодягнувся та потім зрозумів, що насправді сталося. Після того, до нього приїхали працівники поліції та відвезли у відділення поліції для надання показань в якості свідка, де він пробув до 27.11.2019 до 6 годин ранку, після чого ОСОБА_6 підвезли його додому;

- показаннями свідка ОСОБА_22 , наданими ним у судовому засіданні про те, що працює оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Віддіду поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області. 26.11.2019 він працював на посаді слідчого. Цього ж дня, ввечері, на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що сталася ДТП в напрямку руху з м. Канева до с. Грищенці (орієнтовно між поворотом на с. Тростянець та с. Грищенці, в лісовій місцевості), та він виїжджав в складі слідчо-оперативної групи на місце пригоди. По приїзду на місце пригоди було з`ясовано, що ДТП сталася зі смертельним випадком особи чоловічої статі. Після чого також було викликано слідчо-оперативну групу з слідчого управління з м. Черкаси, яка в подальшому проводила документування даного факту. Він перебував на місці події як слідчий та лише допомагав іншим слідчим. Пам`ятає, що ДТП сталася на заокругленій ділянці дороги між декількома автомобілями (марок не пам`ятає) по причині наїзду на розкидані дрова, які випали з прицепа в одного з учасників ДТП та лежали на проїжджій частині. Також пам`ятає, що хтось ці дрова збирав на дорозі. Інший учасник ДТП, рухаючись по дорозі, наїхав на них. Також повідомив, що як стало йому відомо на місці пригоди був ще один свідок вказаної ДТП, однак по приїзду СОГ його на місці вже не було, а тому проводили пошуки цієї особи. Відразу на місці події нікого з учасників ДТП він безпосередньо не опитував, оскільки в першу чергу потрібно було задокументувати місце події та звільнити проїжджу частину дороги. Опитування учасників проводилося вже на наступний день у відділі поліції. Час, який зазначений в протоколах допиту відповідає дійсності, іншого часу бути зазначено не може. Допускає також, що особа може перебувати у відділі поліції, однак не бути зазначена в реєстраційному журналі відвідувачів.

Крім того, вина ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами:

- витягом з ЄРДР за кримінальним провадженням № 12019250000000326, внесеного 27.11.2019 о 09.10 год., правова кваліфікація ч. 2 ст. 286 КК України (т.1 а.с.158) з якого вбачається, що 26.11.2019 близько 17 год. 30 хв. на дорозі Канів-Фастів, поблизу с.Грищенці, Канівського району, Черкаської області, водій автомобіля ВАЗ-2105, н.з. НОМЕР_2 з автомобільним причепом, н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевозячи вантаж у вигляді колод дров, не надійно закріпив багаж на причепі, в результаті колоди дров розсипалися по автодорозі. Водій ОСОБА_10 зупинив автомобіль, відчепив причіп, повернувся назад, де біля розсипаних колод впоперек дороги та вийшов з авто, під час чого водій автомобіля ВАЗ-2109, н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався в попутному напрямку від м.Канів в напрямку с. Грищенці, вчинив наїзд на колоди дров, потім вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_10 та передньою частиною допустив зіткнення в ліву передню бокову частину автомобіля ВАЗ-2105. В результаті даної ДТП ОСОБА_10 загинув на місці ДТП.

- протоколом огляду місцевості від 26.11.2019 з фототаблицею до нього (т.1 а.с.159-170) проведеного ст.слідчим ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_24 , за участю ст. інспектора-криміналіста ОСОБА_25 , у присутності обвинуваченого ОСОБА_6 , понятих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , з якого вбачається, що місцем події є а/д Канів-Ржищів-Фастів, +950м від вказівного знаку «с.Тростянець». Огляд проводився в темну пору доби, штучне освітлення, без опадів при температурі -8С; вид покриття: асфальтобетонне, стан покриття: сухе; дорожнє покриття для двох напрямків шириною 3,4 м та 3,3 м., ширина узбіччя 1,7 м., ширина розділяючої смуги 0,1м, на проїжджій частині нанесена розмітка 1.1, до проїжджої частини примикають: праворуч - узбіччя з ґрунтово-трав`яним покриттям, розкридані колоди деревини, ліворуч - узбіччя з ґрунтово-трав`яним покриттям. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків - відсутні. Загальний стан видимості дороги 150 м. Положення транспортних засобів на місці пригоди: автомобіль ВАЗ-2105, р.н. НОМЕР_2 , знаходиться посередині проїзної частини, передньою частиною в сторону правого узбіччя по напрямку руху зі сторони м.Канів у напрямку с. Грищенці. Автомобіль ВАЗ-21093, р.н. НОМЕР_1 , знаходиться на правому узбіччі по напрямку руху зі сторони м.Канів у напрямку с.Грищенці перпендикулярно до проїзної частини, передньою частиною у напрямку лівого краю проїзної частини, на правому боці. Причіп 1166 ІА - вздовж правого краю проїзної частини, задньою частиною до м.Канів, передньою частиною (з механізмом кріплення) у напрямку с.Грищенці. Місце розташування вказаних транспортних засобів згідно план-схеми №1. Сліди гальмування: 1) подряпини асфальтобетонного покриття: L1 = 0,5м, L2 = 0,25м, 2) подряпини асфальтобетонного покриття зі слідами лакофарбованого покриття червоного кольору L3 = 0,9м, L4 = 2,0м, L5 = 5,5м, 3) подряпини асфальтобетонного покриття зі слідами деревини L6 = 7,9м, L7 = 4,0м, L8 = 4,5м, L9 = 4,4м, L10 = 6,45м, L11 = 1,35м, L12 = 0,34м., L13 = 0,2м, L14 = 22,3м. Між транспортними засобами виявлено осип скла, лакофарбового покриття, уламки пластику, сліди мастила під автомобілем ВАЗ-2105, під двигуном, значна кількість дерев`яних колод, брусків на правому узбіччі, дерев`яні колоди зі слідами наїзду згідно план-схеми №2. Ознаки напрямку руху транспортних засобів встановлено зі слів учасників: ВАЗ-21093, р.н. НОМЕР_1 , їхав зі сторони м.Канів у напрямку с. Грищенці, ВАЗ-2105, р.н. НОМЕР_2 не рухався. На правому узбіччі по напрямку від м.Канів до с.Грищенці виявлено труп гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Труп лежить на спині, лицем догори, ногами у бік м.Канів, головою в сторону с.Грищенці, правою стороною до проїзної частини дороги. Одягнутий в клітчату сорочку, коричневий светр, чорну куртку, сірі штани, чорні черевики. Оглядом транспортних засобів встановлено: автомобіль ВАЗ-2105, р.н. НОМЕР_2 - локалізація механічних пошкоджень передньої лівої частини, деформація кузова автомобіля, автомобіль ВАЗ-21093, р.н. НОМЕР_1 - локалізація механічних пошкоджень по всій площині кузова, причіп, р.н. НОМЕР_5 - відігнутий назовні правий борт, спущене праве колесо. Під час огляду з автомобілів ВАЗ-21093, р.н. НОМЕР_1 та ВАЗ-2105, р.н. НОМЕР_2 , вилучено змиви з водійського керма, які поміщено до окремих паперових пакетів та опечатано. Після огляду з місця пригоди вилучені транспортні засоби, причіп, лампочки сигналів поворотів, габаритів задніх та передніх фар, які поміщено до окремих конвертів за типом та опечатано в сейф-пакети. Транспортні засоби та причіп направлено для зберігання до спецмайданчику Канівського ВП ГУНП. Заяв та зауважень від учасників огляду не надходило;

- постановою про визнання речовим доказом від 27.11.2019 (т.1 а.с.171) з якої вбачається, що електролампи з елементами та частинами автомобілів ВАЗ-2105, р.н. НОМЕР_2 та ВАЗ-2109, р.н. НОМЕР_1 , вилучені в ході огляду місцевості 26.11.2019 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12019250000000326 від 27.11.2019 та залишено на зберігання в органі досудового розслідування;

- постановою про визнання речовим доказом від 27.11.2019 (т.1 а.с.172) з якої вбачається, що автомобілі ВАЗ-2105, р.н. НОМЕР_2 та ВАЗ-2109, р.н. НОМЕР_1 , автомобільний причіп, р.н. НОМЕР_3 - визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12019250000000326 від 27.11.2019 та залишено зберігати на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів при Канівському відділенні поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області (м. Канів, вул. Енергетиків, 86), після проведення слідчих дій та експертиз необхідно вирішити питання про їх передачу для подальшого зберігання власникам;

- ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду суду м. Черкаси ОСОБА_28 від 28.11.2019 (т.1 а.с.173-174), якою накладено арешт на речовий доказ, а саме: автомобіль ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого 19.12.2003, належить ОСОБА_29 та залишено зберігати на території спецмайданчику Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області до проведення всіх необхідних експертиз, чи для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019250000000326, чи до прийняття кінцевого рішення у зазначеному кримінальному провадженні;

- ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду суду м. Черкаси ОСОБА_28 від 28.11.2019 (т.1 а.с. 175-176), якою накладено арешт на речовий доказ, а саме: автомобіль ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , виданого 09.11.2000, належить ОСОБА_30 та залишено зберігати на території спецмайданчику Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області до проведення всіх необхідних експертиз, чи для проевдення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019250000000326, чи до прийняття кінцевого рішення у зазначеному кримінальному провадженні;

- ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду суду м. Черкаси ОСОБА_31 від 28.11.2019 (т.1 а.с.177), якою накладено арешт на речовий доказ, а саме: автомобільний причіп, р.н. НОМЕР_3 , який перебував у постійному користуванні та володінні ОСОБА_10 та тимчасово зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів при Канівському відділенні поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області;

- висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №4/713 від 12.12.2019 (т.1 а.с.180-185) з якого вбачається, що до моменту ДТП деталі підвіски автомобільного причепа д.н.з. НОМЕР_3 знаходились в працездатному стані. Оскільки, для встановлення причин та часу руйнації шини правого колеса автомобільного причепа д.н.з. НОМЕР_3 необхідні спеціальні знання за експертною спеціальністю 10.3 «Деталі машин», що виходить за межі питань, які вирішує експертна спеціальність 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», тому дати висновок щодо працездатності ходової частини до моменту ДТП не представляється можливим. Автомобільний причеп д.н.з. НОМЕР_3 конструктивно не обладнаний робочою гальмівною системою, тому вирішення питання в частині працездатності вказаної системи, з технічної точки зору, втрачає сенс. Згідно з вимогами п.31.4.5. а), г), е) Правил дорожнього руху України, експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. До моменту ДТП деталі підвіски автомобільного причепа д.н.з. НОМЕР_3 знаходились в працездатному стані. Оскільки, для встановлення причин та часу руйнації шини правого колеса автомобільного причепа д.н.з. НОМЕР_3 необхідні спеціальні знання за експертною спеціальністю 10.3 «Деталі машин», що виходить за межі питань, які вирішує експертна спеціальність 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», тому дати висновок щодо працездатності ходової не представляється можливим. Автомобільний причеп д.н.з. НОМЕР_3 конструктивно не обладнаний робочою гальмівною системою, тому вирішення питання в частині працездатності вказаної системи, з технічної точки зору, втрачає сенс. Згідно з вимогами п. 31.4.5. а), г), е) Правил дорожнього руху України, експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. Водій автомобіля ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_2 , до якого був приєднаний автомобільний причіп р.н. НОМЕР_3 , мав можливість виявити вказані невідповідності шляхом огляду причепа перед виїздом;

- висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №4/715 від 21.12.2019 (т.1 а.с.188-197) з якого вбачається, що до моменту ДТП деталі рульового керування, робочої гальмівної системи та ходової частини автомобіля ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 , знаходились в працездатному стані. Оскільки, товщина гальмових дисків передніх та задніх коліс не відповідають вимогам підприємства виробника, тому згідно з вимогами п.31.4.1. а) Правил дорожнього руху України, експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. До моменту ДТП деталі рульового керування, робочої гальмівної системи та ходової частини автомобіля ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 , знаходились в працездатному стані. Оскільки, товщина гальмових дисків передніх та задніх коліс не відповідають вимогам підприємства виробника, тому згідно з вимогами п.31.4.1. а) Правил дорожнього руху України, експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. Водій автомобіля ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 мав можливість виявити вказані невідповідності шляхом проведення своєчасного технічного обслуговування автомобіля;

- висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №4/714 від 19.12.2019 (т.1 а.с.200-212) з якого вбачається, що в первинний контакт вступала передня ліва частина автомобіля ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 , а саме: передній бампер, переднє ліве крило, передня ліва фара, та передня ліва частина автомобіля ВАЗ 2105 р.н. НОМЕР_2 , а саме: передній бампер, панель радіатора, капот, переднє ліве крило. Кут між повздовжніми вісями автомобілів ВАЗ 2109 р.н. НОМЕР_1 та ВАЗ 2105 р.н. НОМЕР_2 у момент первинного контакту знаходиться в межах близько 180°±5". Місце зіткнення автомобіля ВАЗ 2109 р.н. НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 2105 р.н. НОМЕР_2 знаходиться в районі розташування подряпин асфальтобетонного покриття (позначка l1, l2 на план-схемі до протоколу огляду місця ДТП), тобто на смузі руху автомобіля ВАЗ 2109 р.н. НОМЕР_1 . Оскільки на план-схемі відсутні відомості про сліди шин коліс транспортних засобів до моменту зіткнення та у момент контактування, а також якими частинами та якого транспортного засобу залишені подряпини на асфальтобетонному покритті (позначка l1, l2 на план-схемі до протоколу огляду місця ДТП), тому відповісти на питання «Як саме розташовувались автомобіль ВАЗ 2105 р.н. НОМЕР_2 та автомобіль ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 , відносно елементів проїзної частини та місця зіткнення в момент первинного контактування один з одним, враховуючи сліди зафіксовані в протоколі огляду місцевості та план-схеми до нього?» не представляється можливим;

- висновком експерта КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» №03-01/1105 від 27.11.2019 (т.1 а.с.215-217) з якого вбачається, що на підставі проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2., даних судово-токсикологічної експертизи, відомих обставин випадку та у зв`язку з поставленими питаннями вбачається, що причиною смерті є сполучена травма голови та тулуба з ушкодженням внутрішніх органів, яка супроводжувалась внутрішньою кровотечею, що привело до гострого недокрів`я внутрішніх органів. При експертизі трупа виявлено наступні ушкодження. Сполучена травма голови та тулуба складовими якої є: численні переломи ребер справа з розривами міжреберних м`язів та плеври, перелом правої ключиці, забій правої легені, крововилив у клітковину середостіння, розрив дуги аорти, поширений крововилив у м`які тканини грудної клітки справа, крововиливи у м`які тканини грудної клітки в підлопатковій області зліва, відшарування шкіри з підшкірно-жировою клітковиною від підлягаючих м`язів в поперековій області справа з переходом на праву сідницю, синець потиличної області справа, крововилив у м`які покрови черепу, перелом кісток склепіння та основи черепу і крововилив під м`які оболонки правої півкулі головного мозку. Вказана травма виникла від дії предметів, що володіють ознаками твердих тупих, могла виникнути за обставин дорожньо-транспортної пригоди та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Між отриманою сполученою травмою голови та тулуба і настанням смерті мається прямий причинний зв`язок. Судячи з трупних явищ, смерть настала близько 1,5 доби тому назад до експертизи трупа в морзі або в час наближений до вказаного, могла настати в час дорожньо-транспортної пригоди зазначений в постанові про призначення експертизи трупа. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа виявлено етиловий спирт в кількості 1,34 проміле. Така його концентрація може відповідати легкому ступеню алкогольного сп`яніння у живих людей;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2019 та фототаблицею до нього (т.1 а.с.218-230) у присутності понятих ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , за участю свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_7 з якого вбачається, що свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_14 , перебуваючи на місці події, в умовах максимально наближених, які були на час пригоди із застосуванням транспортних засобів що відповідають за технічними характеристиками тим, за участю яких відбулася дорожньо-транспортна пригода та за участю статиста у відповідному одязі та комплекції, який відобразив загиблого відобразили обставини ДТП, що мала місце 26.11.2019 на а/д Канів-Ржищів-Фастів;

- протоколом огляду від 16.06.2020 (т.1 а.с.231-234) з якого вбачається, що старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_24 , у каб. №433 в приміщенні буд. №61 по вулиці Грибоєдова, провів огляд: сейф-пакету №3322252 та сейф-пакету №3351104, поверті ДНДЕКЦ МВС України з елементами та деталями автомобілів ВАЗ 2105 та ВАЗ 2109, вилученими в ході огляду місцевості 26.11.2019.

Під час огляду виявлено:

На огляд представлено сейф-пакет №3322252, в опечатаному виді, з відповідним пояснюючим надписом «об`єкти досліджень до акту про невідповідність №3 у к/п 12019250000000326». При відкритті пакету, всередині виявлено:

1) розпечатаний сейф-пакет №4457182 з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19, плата заднього правого фонаря ВАЗ 2109» та підписами учасників. Всередині пакету виявлено плату заднього правого фонаря ВАЗ 2109, без захисного скла (пластику), з 5-ма електролампочками;

2) розпечатаний сейф-пакет №7009169 з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19, плата заднього лівого фонаря ВАЗ 2109» та підписами учасників. Всередині пакету виявлено плату заднього правого фонаря ВАЗ 2109, без захисного пластику (скла), з 2-ма електролампочками;

3) розпечатаний сейф-пакет №7009171, з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19 фара, яка знаходиться поряд з авто ВАЗ 2109» та підписами учасників. Всередині пакету виявлено частину передньої лівої блок фари основного світла автомобіля ВАЗ 2105, без захисного скла, з однією електролампочкою основного світла «Philips h4 12342 premium 12v 60/55w». Дану електролампочку основного світла поміщено в окремий сейф-пакет №7073934, на якому виконано відповідний пояснюючий надпис та запечатано.

4) розпечатаний сейф-пакет №7009170 з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19, фара, яка знаходиться на лівому узбіччі в напрямку м.Канів між автомобілями ВАЗ 2105 та ВАЗ 2109» та підписами учасників. Всередині пакету виявлено частину передньої лівої блок фари - показника повороту ВАЗ 2109, з пошкодженим захисним склом, з однією жовтою електролампочкою;

5) опечатаний сейф-пакет IZN1041829 з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19, лампа правого переднього повороту та лівий повторювач повороту ВАЗ 2109». При відкритті всередині, виявлено два паперових згортки: №1 - з надписом «лівий повторювач повороту ВАЗ 2109», в якому знаходиться лівий повторювач повороту автомобіля ВАЗ 2109 у зборі з однією жовтою електролампочкою; №2 - з надписом «лампа правого переднього повороту ВАЗ 2109», в якому знаходиться одна жовта електролампочка;

На огляд представлено сейф-пакет №3351104, в опечатаному виді, з відповідним пояснюючим надписом «об`єкти досліджень до акту про невідповідність №2 к/п 12019250000000326». При відкритті пакету, всередині виявлено:

6) розпечатаний сейф-пакет №4524069 з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19, фара яка знаходиться на узбіччі з лівого боку в напрямку м.Канів на відстані близько 2х метрів в бік авто ВАЗ 2105 (передня фара)» та підписами учасників. Всередині пакету виявлено праву передню блок фару автомобіля ВАЗ 2109 у зборі, з пошкодженим захисним склом, з однією електролампочкою основного світла «Philips h4 12342 premium 12v 60/55w» та однією діодною лампочкою габариту. Вказані електролампочку основного світла та діодну лампочку габариту поміщено до сейф-пакету INZ2006773, на якому виконано відповідний пояснюючий надапис та запечатано;

7) розпечатаний сейф-пакет №IZN4037280, з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19 фара, яка знаходиться на лівому узбіччі в напрямку м.Канів поблизу авто ВАЗ 2105» та підписами учасників. Всередині пакету виявлено праву передню блок-фару автомобіля ВАЗ 2105 в зборі, з пошкодженим захисним склом, з однією електролампочкою основного світла «h4 12v 60/55w tes-lamps 1112», однією електролампочкою габариту з надписом «12v 4w», однією електролампочкою покажчика правого повороту з надписом «b12v21wll83». Вказані електролампочку основного світла, електролампочку габариту, електролампочку покажчика правого повороту поміщено в окремий сейф-пакет №INZ2006774, на якому виконано відповідний пояснюючий надапис та запечатано;

8) розпечатаний сейф-пакет №INZ2022031 з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19, плата заднього лівого фонаря ВАЗ 2105» та підписами учасників. Всередині пакету виявлено плату заднього лівого фонаря ВАЗ 2105, без захисного скла (пластику), з 4-ма електролампочками, дві які закріплені у патронах на платі в місці кріплення для показників заднього ходу, повороту, дві знаходяться у спареному патроні, від`єднаному від плати - габариту та протитуманного світла. Вказану плату з 4-ма електролампочками поміщено в окремий сейф-пакет № INZ2006775, на якому виконано відповідний пояснюючий надапис та запечатано;

9) опечатаний сейф-пакет №7073975 з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19, дві лампи поворотників передньої частини авто ВАЗ 2105». При відкритті всередині, виявлено два паперових згортки: №1 - з надписом «лампочка, яка знаходилась під авто ВАЗ 2105», в якому знаходиться одна електролампа головного світла з надписом «Osram (нерозбірливо) Н4 12v 60/55w 50440». Враховуючи виявлення даної електролампи основного світла на місці ДТП, а також те, що обидві електролампи основного світла автомобіля ВАЗ 2105 та електролампа основного світла правої передньої блок-фари автомобіля ВАЗ 2109 вже встановлені, встановлено, що це електролампа основного світла лівої блок-фари автомобіля ВАЗ 2109; №2 - з надписом «лампочка правого поворотника ВАЗ 2105», в якому знаходиться одна електролампочка з надписом «12v 4w», з кріпленням, у пошкодженому стані у вигляді від`єднання скляної частини від цоколя. Враховуючи ідентичність даного кріплення та електролампочки до електролампочки габариту з кріпленням, яку виявлено у передній правій блок-фарі автомобіля ВАЗ 2105, що знаходилась у сейф-пакеті №IZN4037280, встановлено, що це електролампочка габариту передньої лівої блок-фари автомобіля ВАЗ 2105, що знаходиться у сейф-пакеті №7009171. Вказану електролампочку основного світла лівої блок-фари автомобіля ВАЗ 2109 поміщено в окремий паперовий конверт, на якому виконано відповідний пояснюючий надпис та запечатано. Вказану електролампочку габариту передньої лівої блок-фари автомобіля ВАЗ 2105 поміщено в окремий паперовий конверт, на якому виконано відповідний пояснюючий надапис та запечатано;

10) розпечатаний сейф-пакет №INZ2007276 з пояснюючим надписом «ОМП від 26.11.19, задній правий фонар (плата, лампи) ВАЗ 2105» та підписами учасників. Всередині пакету виявлено плату заднього правого фонаря ВАЗ 2105, без захисного скла (пластику), з 5-ма електролампочками, які закріплені у патронах на платі в місці кріплення для показників заднього ходу, повороту, гальмування, дві знаходяться у спареному патроні - габариту та протитуманного світла. Вказану плату з 5-ма електролампочками поміщено в окремий сейф-пакет № INZ2006776, на якому виконано відповідний пояснюючий надапис та запечатано.

Предмети, оглянуті за порядковими номерами 1) плату заднього правого фонаря ВАЗ 2109, з 5-ма електролампочками, 2) плату заднього правого фонаря ВАЗ 2109, з 2-ма електролампочками, 4) частину передньої лівої блок фари - показника повороту ВАЗ 2109, з однією жовтою електролампочкою, 5) лівий повторювач повороту автомобіля ВАЗ 2109 у зборі, з однією жовтою електролампочкою, одна жовта електролампочка, 6) праву передню блок фару автомобіля ВАЗ 2109 у зборі, поміщено до окремого сейф-пакету №INZ4037141, на якому виконано пояснюючий надпис та запечатано.

Предмети, оглянуті за порядковими номерами 3) частина передньої лівої блок фари основного світла автомобіля ВАЗ 2105, 7) праву передню блок-фару автомобіля ВАЗ 2105 в зборі, поміщено до окремого сейф-пакету №№INZ4037142, на якому виконано пояснюючий надпис та запечатано.

- висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19-20/18132-ІТ від 13.07.2020 (т.1 а.с.237-247) з якого вбачається, що дати висновок щодо роботи галогенної електричної лампи головного світла та діодної лампи габариту передньої правої блок-фари автомобіля ВАЗ 2109, номерні знаки НОМЕР_1 , на момент зіткнення транспортних засобів не представляється можливим, з причин зміст яких описано в дослідницькій частині даного висновку експерта. Дати висновок щодо режиму роботи галогенної електричної лампи головного світла передньої правої блок-фари автомобіля ВАЗ 2109, номерні знаки НОМЕР_1 , не представляється можливим, з причин зміст яких описано в дослідницькій частині даного висновку експерта. Електролампа головного світла передньої лівої блок-фари автомобіля ВАЗ 2109, номерні знаки НОМЕР_1 , на момент зіткнення випромінювала світло (працювала). Електролампа головного світла передньої лівої блок-фари автомобіля ВАЗ 2109, номерні знаки НОМЕР_1 , працювала у режимі ближнього та дальнього світла фар;

- висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19-20/18135-ІТ від 27.07.2020 (т.1 а.с.250-271) з якого вбачається, що дати відповідь на поставлені запитання у постанові від 16.06.2020 про призначення експертизи деталей транспортного засобу, не представляється можливим;

- постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_24 від 09.07.2020 про призначення судової автотехнічної експертизи (т.1 а.с.305-311);

- висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №4/632Т від 29.07.2020 (т.1 а.с.273-280) з якого вбачається, що у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля ВАЗ 2109 р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.2., 12.3; Правил дорожнього руху України.

У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за зазначених в постанові слідчого вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 для забезпечення безпеки руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.22.2. Правил дорожнього руху України.

- постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_24 від 18.03.2021 про призначення додаткової судової автотехнічної експертизи (т.1 а.с.312-319);

- висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/124-21/3559-ІТ від 19.03.2021 (т.1 а.с.283-290) з якого вбачається, що у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.2; 12.3; Правил дорожнього руху України.

У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за зазначених в постанові слідчого вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 для забезпечення безпеки руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.22.2. Правил дорожнього руху України.

Оскільки водій автомобіля ВАЗ 2109 р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на перешкоду у вигляді дерев`яних колод на проїзній частині, а тому і мав можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_2 шляхом застосування екстреного гальмування.

Оскільки водій автомобіля ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на перешкоду у вигляді дерев`яних колод на проїзній частині, а тому і мав можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_2 шляхом застосування екстреного гальмування, тому в його діях, з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України.

В причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, було невжиття водієм ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 заходів до зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля та його зупинки з метою уникнення наїзду на перешкоду.

- постановою про уточнення відомостей від 21.05.2021 (т.1 а.с.292) з якої вбачається, що постановлено вважати вірним в матеріалах кримінального провадження № 12019250000000326 анкетними даними відомостями загиблого - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2

- постановою про уточнення відомостей від 21.05.2021 (т.1 а.с.293) з якої вбачається, що постановлено вважати вірним в матеріалах кримінального провадження № 12019250000000326, маркою та моделлю, реєстраційний номер автомобіля ВАЗ-21093, р.н. НОМЕР_1 .

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Надані стороною обвинувачення та досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані, в сукупності між собою підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 , інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, такі зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими Закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними й допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Крім того, за клопотанням сторони захисту в судових засідання були допитані свідки сторони захисту, а саме:

- ОСОБА_35 в судовому засіданні пояснила, що працює лікарем-невропатологом в КНП «Канівська багатопрофільна лікарня». Так, 27.11.2019, вранці, хворий ОСОБА_6 звернувся до лікарні зі скаргами на головний біль. Зі слів хворого травма була спричинена 26.11.2019. Після того як вона оглянула хворого, поставлений був діагноз «струс головного мозку» і призначено консультацію травматолога. Хворому була зроблена рентгенографія черепа та призначено лікування. Проте, в день його звернення до лікаря від госпіталізації він відмовився. Його поведінка була цілком адекватною. На наступний день він знову звернувся до лікаря у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та був госпіталізований в неврологічне відділення;

- ОСОБА_36 в судовому засіданні пояснив, що раніше працював лікарем в Канівській лікарні. Так, восени, років 5-6 тому, точної дати не пам`ятає, близько 9-10 годин ранку, на прийом звернувся ОСОБА_6 . При обстеженні лікарем він втратив свідомість. Після огляду йому надали відповідну медичну допомогу та зробили міжреберну блокаду з льодокаїном для знеболення ребра. Потім направили на рентген-обстеження для встановлення діагнозу. Обстеження тривало орієнтовно півтори-дві години. Після чого направили до невропатолога та госпіталізували у неврологічне відділення;

- ОСОБА_37 в судовому засіданні пояснив, що є двоюрідним братом ОСОБА_6 . Точної дати не пам`ятає, ввечері зателефонував син ОСОБА_6 , який був на місці ДТП для того, щоб він забрав його матір і привіз на місце ДТП, яке сталося в районі с. Грищенці зі сторони м. Канева. Він забрав її і вони разом приїхали на місце ДТП. На місце події вони прибули близько 18 години та він побачив два пошкоджені автомобілі, один з яких лежав в кюветі, прицеп на проїжджій частині, який знаходився метрів за двадцять від жовтого автомобіля та були розкидані дрова на проїджій частині на відрізку метрів сорока. На той час на місці ДТП вже були працівники поліції та зібралося багато людей. Якщо їхати зі сторони м. Канева в напрямку с. Грищинці, то дрова були розкидані по правій стороні, а більше по лівій стороні дороги стояв автомобіль, який також виступав на осоьову її частину. Перебуваючи на місці пригоди, вони довго чекали експертів з м. Черкаси та проводилися різні слідчі дії, які тривали орієнтовно до півночі. Учасників ДТП забрали до лікарні для проведення їх огляду на стан сп`яніння, а потім відвезли до відділу поліції для оформлення ДТП і там він з ними перебував орієнтовно до 6 години ранку. Також зазначив, що ОСОБА_6 постійно скаржився на стан свого здоров`я. Після чого він на своєму автомобілі забрав їх додому, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ОСОБА_12 . Однак вранці в ОСОБА_6 погіршився стан здоров`я та він поїхав до лікарні;

- ОСОБА_41 в судовому засіданні пояснив, що працює водієм в Канівському райавтодорі. 27.11.2019, вранці, орієнтовно о 7:30 год., прибувши на роботу та перебуваючи в побутовій кімнаті, побачив ОСОБА_12 , який працював механізатором та розповів, що вчора ввечері коли їхав додому, потрапив у ДТП. Потім він пішов і забрав трудову книжку, оскільки це був останній день роботи та працівників фактично позвільняли. Близько дев`ятої години ранку з колишнього місця роботи він пішов. Куди потім подівся ОСОБА_12 і що він робив далі, йому не відомо;

- ОСОБА_43 в судовому засіданні пояснила, що працювала на підприємстві «Канівський райавтодор» до часу його ліквідації, до кінця 2019 року на посаді оператора ЕВМ з покладенням обов`язків інспектора відділу кадрів та комірника. В 2019 році в них на підприємстві склалася така ситуація, що була наявна велика заборгованість по заробітній платі працівникам протягом 6 місяців. Працівники почали масово звільнятися та вона також допомагала тим хто звертався до неї, готувати до суду позовні заяви про стягнення з підпримства заборгованості по заробітній платі. До неї також по питанню звільнення звернувся ОСОБА_12 . Так, 27.11.2019 близько 8 години ранку він звернувся за допомогою з приводу оформлення позовної заяви. Вона погодилася допомогти, відповідно він чекав у неї, оскільки потрібно було написати й наказ про звільнення, ознайомити ОСОБА_6 з цим наказом та щоб він отримав у бухгалтерії довідку про заборгованість по заробітній платі. Повідомила, що до першої половини дня 27.11.2019 він точно був на підприємстві, оскільки не лише він один звертався з приводу звільнення з роботи, а з цього питання зверталися й інші працівники підприємства.

Однак, надані показання свідків сторони захисту суд не покладає в основу даного вироку, оскільки за своїм змістом вони не містять будь-якої інформації саме про обставини події, яка є предметом дослідження у даному провадженні та такі свідки не були безпосередньо свідками дорожньо-транспортної пригоди.

З приводу доводів сторони захисту про недопустимість отриманих доказів, у зв`язку з відсутністю постанови прокурора про визначення територіальної підслідності та у зв`язку з цим, не вирішенням питання територіальної підслідності між слідчим відділенням Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та СУ ГУ НП в Черкаській області, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено стороною захисту, 27.11.2019 о 09:01 год. старшим слідчим СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_24 на підставі повідомлення ОСОБА_44 від 26.11.2019 до ЄРДР внесено кримінальне провадження № 12019250000000326 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Але до цього часу не було з`ясовано питання територіальної підслідності справи, з урахуванням того, що органом досудового розслідування (слідчий підрозділ вищого рівня - СУ ГУ НП в Черкаській області), слідчий якого провів огляд місця події, розпочав досудове розслідування на час прибуття на місце події станом на 20:00 год. 26.11.2019 вже достеменно було відомо про те, що місце події знаходилося в адміністративних межах Канівського району Черкаської області куди ще 18:00 год. прибула слідчо-оперативна група (СОГ) територіального підрозділу поліції - Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області під юрисдикцією якого на той час перебувала територія міста Канева та Канівського району.

За змістом ч. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

При цьому, законодавець, розподіливши кримінальні правопорушення в межах підслідності різних органів досудового розслідування, виходив із презумпції, що саме цей орган здатний здійснити належне досудове розслідування кримінальних проваджень щодо зазначеного переліку кримінальних правопорушень: у силу характеристик кримінального правопорушення, організаційних можливостей органу, звичаїв, потреб у спеціалізації тощо.

Стратегічна мета інституту підслідності полягає в забезпеченні права особи на об`єктивне й неупереджене розслідування, і як результат - гарантування передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК України.

У розумінні п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, реалізація органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, як підстава для визнання доказів недопустимими означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до предмета відання цих органів.

Нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб`єктами покликана забезпечити вчинення цих дій особами з необхідною кваліфікацією, які виконують свої професійні обов`язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб.

У відповідності до п.1 розділу Х «Особливості організації взаємодії при розслідуванні дорожньо-транспортних пригод» Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.07.2017 № 575 (далі - Інструкція № 575), на місце дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої спричинено середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, для проведення огляду направляється слідчий підрозділу з розслідування ДТП слідчого управління (відділу) ГУНП, слідчий територіального органу, підрозділу поліції, який спеціалізується на розслідуванні таких кримінальних правопорушень, інспектор-криміналіст, працівники уповноваженого підрозділу Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України, до керівників органу досудового розслідування відносяться, зокрема, заступники начальника слідчого управління, які діють у межах своїх повноважень.

Згідно постанови заступника начальника ГУНП в Черкаській області ОСОБА_45 про доручення досудового розслідування групі слідчих від 27.11.2019, доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019250000000326 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2019 групі слідчих та визначено старшим слідчої групи старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_24 (т.2 а.с.56-57).

Відповідно до Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570, начальник слідчого управління є відповідальним за стан досудового розслідування в підпорядкованих органах Національної поліції України, організацію їх роботи, виконання покладених на них завдань. Начальник слідчого управління відповідно до кримінального процесуального законодавства визначає слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а в разі здійснення досудового розслідування слідчою групою визначає старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих Національної поліції України.

Визначення у складі групи слідчих слідчого зі слідчого управління не є тотожним зміні підслідності кримінального провадження.

Відтак, твердження сторони захисту про те, що огляд місця події ДТП було проведено з порушенням правил територіальної підслідності є помилковими, оскільки Інструкцією № 575 прямо передбачено, що у разі загибелі людей на місце ДТП для проведення огляду може направлятись слідчий управління (відділу) ГУНП.

Враховуючи те, що юрисдикція слідчого управління ГУ НП в Черкаській області поширюється на всю територію Черкаської області, яке, зокрема, безпосередньо здійснює розслідування дорожньо-транспортних пригод унаслідок порушень правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілих, інших кримінальних правопорушень, тому старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП у Черкаській області ОСОБА_24 , проводячи огляд місця події, за результатами якого склав протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.11.2019 зі схемою та фототаблицею до нього, діяв у відповідності до вимог КПК України та в межах своєї компетенції, що в свою чергу, в силу вимог ч. 2 ст. 218 КПК України, не вимагало постанови прокурора про визначення підслідності, оскільки за обставин цього кримінального провадження слідчий проводив розслідування кримінального правопорушення, яке віднесене до його компетенції.

Таким чином, суд вважає, що старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП у Черкаській області ОСОБА_24 був наділений процесуальними повноваженнями на здійснення досудового розслідування, а тому досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено уповноваженою на те особою з дотриманням правил територіальної підслідності.

Відтак, суд відхиляє доводи сторони захисту в цій частині.

Щодо доводів сторони захисту про порушення права на захист обвинуваченого, його фактичне затримання та перебування у відділі поліції з 18:00 год. 26.11.2019 по 06:30 год. 27.11.2019 під примусовим контролем працівників поліції для створення психологічного тиску та отримання бажаних показів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Відповідно до ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою службовою особою.

Як зазначав Європейський суд з прав людини, невідкладний доступ до адвоката є частиною процесуальної гарантії, якій Суд надає особливого значення, коли досліджує, чи зруйнувала процедура саму суть привілеї проти самовикриття. Щоб право на справедливий судовий розгляд за статтею 6 § 1 залишалось «практичним і здійсненим», доступ до адвоката має, як правило, надаватися з першого допиту підозрюваного поліцією, якщо тільки не доведено, що з огляду на особливі обставини справи існували вагомі причини обмежити це право (справа Salduz v. Turkey [GC], no. 36391/02, §§ 54-55, ECHR 2008). Затримана поліцією особа користується правом не викривати себе і зберігати мовчання та має право на допомогу захисника, як тільки їй ставлять питання, іншими словами, коли існує «кримінальне обвинувачення» проти неї. Інформування затриманої особи про право зберігати мовчання є настільки важливим, що, навіть коли особа добровільно погоджується дати свідчення поліції після того, як її поінформували, що її твердження можуть бути використані як докази проти неї, це не може вважатися цілком інформованим вибором, якщо вона не була ясно поінформована про її право зберігати мовчання та якщо її рішення було прийняте за відсутності допомоги з боку захисника (справа Stojkovic v. France and Belgium, no. 25303/08, § 54, 27 October 2011).

Разом з тим, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що в даному кримінальному провадженню ОСОБА_6 затримувався в аспекті положень статей 208, 209 КПК України. Об`єктивних даних, які б вказували на застосування працівниками поліції щодо нього незаконних методів психологічного тиску, матеріали провадження не містять.

Таким чином, доводи захисника про порушення права на захист ОСОБА_6 при його затриманні працівниками поліції є безпідставними та необгрунтованими, оскільки останній в порядку ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні не затримувався.

Щодо доводів захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з приводу недопустимості доказів, а саме: проведення слідчого експерименту за відсутності ОСОБА_6 , невідповідності висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-21/3559-ІТ від 19.03.2021 в основу якого покладено протокол слідчого експерименту, що свідчить про однобічність проведення експертизи, суд зазначає наступне.

Так, стороною захисту зазначено, що в ході проведення досудового розслідування не встановлено будь-яких даних стосовно технічного стану автомобіля, висоти кліренсу передніх, задніх коліс, підйому амортизаторів, наявності пружин чи вставок в опори стійок, а також не зібрано даних про кут розсіювання світла фар керованого автомобіля. На проведення слідчого експерименту слідчим залучено автомобіль, який за всіма своїми технічними характеристиками взагалі не відповідав технічним характеристикам та технічному стану автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 . Зокрема, залучений аналог був 2009 року випуску, а фактичний автомобіль 1990 року випуску. Органом досудового розслідування не з`ясовано важливу деталь - кут нахилу передніх фар, відстань розсіювання світла передніх фар при ближньому та дальньому світлі автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , колір світла (жовтий чи білий), чи відповідав статистичний аналог автомобіля ВАЗ 2109 залучений для проведення слідчого експерименту аналогічним або приблизним чи схожим характеристикам.

З даного приводу суд зауважує, що жодних клопотань про проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , останній не заявляв. Внаслідок проведення слідчих дій було зібрано достатньо даних, а тому слідчий експеримент із обвинуваченим не проводився. Крім цього, як вбачається зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 06.12.2019, такий слідчий експеримент проводився дуже детально, розкладалися колоди в різних положеннях, а також в різних положеннях з`ясовувалася їх видимість на дорозі.

Суд зауважує, що ціль вказаного слідчого експерименту чітко зазначена в самому протоколі проведення слідчого експерименту від 06.12.2019, а саме: «встановлення видимості перешкоди на проїзній частині дороги у вигляді дерев`яних колод». Проведення такої слідчої дії не пов`язано із відтворенням дій, обстановки, обставин подій, проведення дослідів чи випробувань, тобто обставин, які тісно пов`язані чи за основу яких береться пояснення свідків, потерпілих чи підозрюваного.

Жодних інших питань вказаним слідчим експериментом не вирішувалось. Вказана обставина ніяким чином не порушує права учасників дорожньо-транспортної пригоди, оскільки завдання вказаного слідчого експерименту полягало в безпосередньому встановленні видимості проїзної частини та перешкод на ній, і не пов`язано із будь-якими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди. Присутність чи відсутність в даному випадку обвинуваченого ОСОБА_6 жодним чином не впливає на зміст отриманих результатів, оскільки не ґрунтується на його поясненнях.

Крім цього, вказаний слідчий експеримент проводився за участі понятих, яким, відповідно до вимог статей 11, 13, 15 та 223 КПК України, було роз`яснено їхні права та обов`язки. Протокол слідчого експерименту та доданої до нього схеми підписали поняті, зазначивши про відсутність зауважень і доповнень.

Матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченими ст. 240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей в ході проведення слідчого експерименту.

Доказ, отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, відповідно до ст. 86 КПК України є допустимим. У той же час у матеріалах провадження відсутні підстави, визначені ст. 87 цього Кодексу, для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.

Щодо визнання недопустимим доказом висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-21/3559-ІТ від 19.03.2021, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено стороною захисту, зазначений висновок експерта складений на основі недопустимих доказів, зокрема вказаного вище протоколу проведення слідчого експерименту від 06.12.2019, а тому, згідно доктрини «плодів отруйного дерева» є теж недопустимим доказом.

Однак, такі доводи сторони захисту не заслуговують на увагу, оскільки метою автотехнічної експертизи є встановлення науково-обгрунтованої характеристики процесу дорожньо транспортних пригод у всіх стадіях, визначення об`єктивних причин ДТП і поведінки його окремих учасників, установлення відповідності дій водія транспортного засобу у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водія та дорожньо-транспортною пригодою, що повністю узгоджується з висновком автотехнічної екпертизи № СЕ-19/124-21/3559-ІТ від 19.03.2021.

Крім того, зі змісту висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-21/3559-ІТ від 19.03.2021 вбачається, що для проведення вказаної експертизи судовому експерту надавалися матеріали кримінального провадження на 230 арк., тобто експертом досліджувались та враховувались всі встановлені обставини по справі.

Суд також звертає увагу, що до обов`язку судового експерта статтею 12 Закону України "Про судову експертизу" віднесений обов`язок провести повне дослідження і дати обгрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Експерт має право керуватись виключно тими даними та досліджувати тільки ті докази, які йому надані стороною кримінального провадження.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 70 КПК України передбачена відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків у суді, невиконання інших обов`язків, за яке експерт несе відповідальність, встановлену законом.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах" № 8 від 30.05.1997, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У справі № 640/1664/18 від 03.04.2020, Верховний Суд наголосив, що у кримінальних провадженнях, які стосуються дорожньо-транспортних пригод, експертне дослідження може вплинути на остаточне рішення або позначитися на остаточному рішенні суду. Тому право захисту спростувати висновки експертів, надані обвинуваченням, за допомогою іншого висновку наданого захистом, має бути забезпечене судом.

Розглядаючи питання забезпечення дотримання гарантії змагальності сторін у контексті експертних висновків, ЄСПЛ неодноразово висловлював свою позицію та сформував відповідну практику.

Так, у справі "Матиціна проти росії" цей суд вказав, що зазвичай не є завданням ЄСПЛ визначати, чи є певний експертний висновок, наданий суду, достовірний. За певними виключеннями, загальне правило полягає у тому, що національний суддя має широкі межі розсуду у виборі між суперечливими висновками експертів і визначенні того, який він або вона вважає послідовним і надійним.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що експертиза проведена кваліфікованим експертом, на підставі відповідної постанови слідчого, висновок експерта належним чином аргументований, ґрунтується на ретельному дослідженні, зробленому на підставі діючого законодавства, містить відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновку відносяться до справи і мають доказове значення.

Будь-яких сумнівів в обґрунтованості висновків вказаної вище експертизи немає, вони базуються на дослідженні даних, що були отримані під час досудового розслідування. При цьому судом встановлено, що дані експертні дослідження були проведені за встановленою КПК процедурою, зміст висновків відповідає ст.ст. 101, 102 КПК України, експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, тому зазначений висновок є належним і допустимим доказом.

Вказуючи на відсутність доказового значення вказаного висновку, захисником не надано суду жодних доказів своїх тверджень, не надані стороною захисту й інші висновки, що могли б створювати сумніви в належності вказаного висновку. Заперечення сторони захисту зводяться до особистої незгоди із висновками експерта без зазначення конкретних доказів чи фактів такої незгоди.

Таким чином, посилання сторони захисту на те, що висновок судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-21/3559-ІТ від 19.03.2021 складений на основі протоколу проведення слідчого експерименту не відповідає обставинам справи.

З приводу доводів захисника про те, що речові докази всупереч вимог ст. 290 КПК України не відкривалися стороні захисту, то такі доводи суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися із доказами (в тому числі речовими доказами) кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Слід звернути увагу, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.

Як зазначено прокурором, стороні захисту надавалась можливість ознайомлення з речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Проте, зважаючи, що транспортні засоби не перебували безпосередньо на місці ознайомлення через їхні габарити, які унеможливлюють їх доставлення в певне місце за бажанням певної особи, тому сторона захисту посилалась на не ознайомлення з такими речовими доказами, хоча її було поінформовано про місцезнаходження речових доказів, надавався доступ до них та повідомлялося про можливість ознайомлення з речовими доказами.

Крім цього, згідно листа СУ ГУНП в Черкаській області від 28.05.2021 № б/н/24/10-2021, старшим слідчим повідомлено обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про надання їм доступу до речових доказів, а саме: автомобілі ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_2 та ВАЗ 21093, р.н. НОМЕР_1 , автомобільний причеп, р.н. НОМЕР_3 , які перебувають на зберіганні на спецмайданчику відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області (підрозділ знаходиться за адресою: м. Канів, вул. Енергетиків, 86). Зазначено також про можливість ознайомлення з речовими доказами в будь-який зручний час. Також повідомлено, що інші речові докази, а саме: електролампи з елементами та частинами автомобілів ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_2 та ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 перебувають на зберіганні в органі досудового розслідування та ознайомитись з ними можливо відразу, або у будь-який зручний час. Зазначений лист отримано 28.05.2021 о 12 год. 45 хв. ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_7 , про що свідчить відповідна розписка в цьому листі (т.1 а.с.52, 99).

Також стороні захисту вручався реєстр матеріалів досудового розслідування, в якому, зокрема, було зазначено про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів. Обвинувачений не був позбавлений права, у разі необхідності, ознайомитися з цими речовими доказами.

Зважаючи на викладене, порушень вимог ст. 290 КПК України не встановлено.

Крім вищезазначених доводів, сторона захисту зазначає, що будь-якого зіткнення не відбулося б за обставин, якби на проїжджій частині по смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 не було ні дерев`яних колод, ні зазначеного автомобіля або одного з цих елементів. Обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за наслідками зіткнення транспортних засобів проведеною судово-медичною експертизою не виключаються, але при цьому необхідно звернути увагу на ті обставини, що потерпілий або його син вже створили всі умови для того, щоб ця подія могла мати місце внаслідок своєї особистої недбалості: перебували в стані алкогольного сп`яніння, причіп з проїжджої частини не прибрали, тіло потерпілого знаходилося на відстані близько 40 метрів від місця зіткнення транспортних засобів, що свідчить про достатність часу для облаштування обмежувальних дорожніх або попереджувальних знаків щодо виявлення водіями, які рухаються в напрямку с. Грищенці перешкод у подальшому русі.

Зазначені доводи сторони захисту суд оцінює критично та вважає, що вказана позиція обвинуваченого ОСОБА_6 щодо невизнання своєї вини спрямована на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене та його вина у скоєнні кримінального правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, в тому числі експертними дослідженнями, якими встановлено, що в діях водія ОСОБА_6 по керуванню автомобілем ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3. ПДР України та в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору було невжиття водієм ВАЗ 2109, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 заходів до зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля та його зупинки з метою уникнення наїзду на перешкоду.

Отже, судом на підставі доказів чітко встановлено, що суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_6 . ОСОБА_10 , який в момент наїзду знаходився біля водійських дверей автомобіля ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_2 , хоча і допустив порушення ПДР, однак ці порушення не виключають винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і наслідками ДТП. Саме ОСОБА_6 у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, в темний час доби та в умовах недостатньої видимості повинен був здійснювати рух автомобілем з такою швидкістю, щоб мати змогу зупинити його на відстані видимості дороги, а у момент виникнення небезпеки для його руху (в момент об`єктивної можливості виявлення перешкоди у вигляді дерев`яних колод на його смузі руху), негайно прийняти міри до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, тобто застосувати екстрене гальмування, як найефективніший спосіб уникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, а тому доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з приводу того, що ОСОБА_10 або його син вже створили всі умови для того, щоб ця подія могла мати місце внаслідок своєї особистої недбалості, є безпідставними та необгрунтованими.

Разом з тим, у матеріалах провадження взагалі не міститься даних про те, що ОСОБА_6 якимось чином намагався уникнути наїзду на ОСОБА_10 . За таких обставин, порушення ОСОБА_10 Правил дорожнього руху в даному випадку не виключає винуватості водія ОСОБА_6 . Тому відповідні доводи сторони захисту не заслуговують на увагу.

Оцінюючи зібрані по кримінальному провадженню докази, в їх сукупності, в результаті всебічного, повного та об`єктивного їх розгляду в судовому засіданні, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України - доведено.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_6 суд враховує те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, працює водієм відділу освіти Бобрицької ОТГ Черкаської області, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також тяжкість наслідків вчиненого злочину.

Разом з тим, суд враховує те, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок якого настала смерть людини, вину у скоєному кримінальному правопорушенні не визнав, жодних відшкодувань з метою компенсації моральної або матеріальної шкоди не здійснював, під час всього судового розгляду намагався перекласти вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення на іншого учасника ДТП.

Також суд враховує думку потерпілого та його представника, які наполягали на призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 реальної міри покарання.

Викладені обставини у своїй сукупності не дають підстав для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та його звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, тому суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, у вигляді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує знову ж таки порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що призвело до смерті людини, що беззаперечно встановлює суспільну небезпеку з реальною загрозою заподіяння істотної шкоди людині, а тому приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк, визначений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Крім того, суд зазначає, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є їх роботою, джерелом засобів для існування тощо. Ці обставини потребують врахування з точки зору більш виваженого підходу до аспектів призначення покарання, однак не вказують на неможливість застосування такого додаткового покарання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України, необхідним і достатнім буде покарання у виді позбавлення волі, з реальним його відбуванням, в межах санкції частини 2 статті 286 КК України із застосовуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, так як порушення ОСОБА_6 правил дорожнього руху призвели до наслідків у виді смерті потерпілого, і таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених кримінальних првопорушень та являлись передумовою для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України, судом не встановлено.

У даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 на його користь майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 37 810,00 грн. та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 300 000,00 грн.

В обгрунтування цивільного позову зазначає, що матеріальна шкода в сумі 37 810,00 грн., які фактично витратив позивач, включає в себе витрати на оплату ритуальних послуг, придбання предметів для проведення обряду поховання, оплату поминального обіду.

Крім матеріальної шкоди, як зазначено позивачем, завдана також велика моральна шкода, яка найбільшою мірою полягає у втраті рідної людини - батька. Біль та страждання, які сім`я позивача переживали з моменту, коли довідалися про страшну трагедію, не припинялися. Позивач відчував нестерпний душевний біль. Коли його батько помер, він пережив невимовне відчуття втрати, відчував безвихідь та безпорадність перед страшною звісткою про смерть рідної людини. До цього часу він не може змиритися з непоправною втратою, відчуває гострий душевний біль від того, що немає близької йому людини. Смерть батька є непоправною втратою для сина, у зв`язку з чим порушені нормальні життєві норми через неможливість продовження активного спілкування з рідною людиною, порушені сімейні зв`язки позивача внаслідок смерті одного з членів сім`ї. Смерть батька завдала моральної шкоди, яка полягає у негативних наслідках немайнового характеру, нервовому стресі, моральних стражданнях та переживаннях, в тому числі під час похорону близької йому людини, кардинально змінився звичайний ритм та спосіб життя. Спогади про страшну аварію тримають позивача у постійній нервовій та психологічній напрузі, що впливаж на відносини в сім`ї та на роботі. Завдані моральні страждання спричинили негативні зміни в його житті: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, пожиттєва відірваність від активного соціального життя та роботи, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість.

Вирішуючи цивільний позов, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, який суд згідно зі ст. 129 КПК України має вирішити.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільний позивач є сином померлого ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_8 (т.1 а.с.96).

Витрати на проведення поховання батька ОСОБА_10 в розмірі 37 810,00 грн., позивач обґрунтовує товарними чеками б/н від 26.11.2019 (т.1 а.с.92, 93, 94), які підтверджують витрати на оплату ритуальних послуг, придбання предметів для проведення обряду поховання в сумі 17 790,00 грн. та накладною № 2, яка підтверджує оплату поминального обіду в сумі 20 020,00 грн.

Однак, суд не бере до уваги надані товарні чеки б/н від 26.11.2019 на підтвердження витрат на оплату ритуальних послуг, придбання предметів для проведення обряду поховання на суму 17 790,00 грн., оскільки вони не містять інформації щодо платника, а тому неможливо ідентифікувати особу, яка була платником ритуальних послуг і зазначених товарів та що саме ОСОБА_8 сплачував зазначені суми коштів.

Таким чином, суд вважає, що витрати на проведення поховання батька позивача в розмірі 17 790,00 грн. (оплата ритуальних послуг, придбання предметів для проведення обряду поховання) не підтвердженні належними та допустими докази, а тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_6 вартості поминального обіду у розмірі 20 020,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих; надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно з ст. 2 вказаного Закону, поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання (а саме поминальні обіди та роковини) не відносяться до витрат на поховання.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 554/1793/15-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 185/687/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 753/23826/16-к, від 26 січня 2024 року у справі № 392/1727/19.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування витрат за поминальний обід в сумі 20 020,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимог цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди, суд виходить з наступного.

За приписами статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Згідно з п. 7 зазначеної постанови, заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, потерпілому дійсно були завдані моральні (душевні) страждання, які він оцінив у 300 000,00 грн., викликані втратою рідної людини - батька, внаслідок нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого ОСОБА_10 , у зв`язку з чим порушився його звичайний і нормальний спосіб життя, він відчував і відчуває сильні душевні страждання через невідновну втрату, переживає постійні душевні страждання, втратив душевний спокій, суттєво були порушені його нормальні життєві зв`язки та змушений докладати значних зусиль для організації свого життя.

Суд вважає за необхідне привести правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 (справа № 755/18006/15-ц; провадження № 14-176 цс 18).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пункт 27.3 цього Закону визначає, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

З урахуванням вказаного, суму моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн., яку просить стягнути ОСОБА_8 з відповідача, необхідно зменшити на 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, що складає 50 076 (12 х 4173 = 50 076).

З цих підстав, враховуючи обсяг та глибину, спричинених фізичних та душевних страждань позивача, суд дійшов висновку, що справедливим може бути визначено розмір відшкодування відповідачем ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 249 924 грн. (300 000 - 50 076 = 249 924). Такий розмір моральної шкоди, на думку суду, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості і конкретним обставинам справи, визначений з урахування характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат та є співрозмірним завданій шкоді.

Запобіжний захід до обвинуваченого по даному кримінальному провадженню не застосовувався.

Початок строку відбування основного покарання обвинуваченим ОСОБА_6 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчих суддів під час досудового розслідування підлягає скасуванню.

Питання речових доказів у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення судових експертиз необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 249 924,00 грн. (двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні, 00 копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.11.2019 на автомобіль ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.11.2019 на автомобіль ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_2 - скасувати.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.11.2019 на автомобільний причеп, реєстраційний номер НОМЕР_3 - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває на зберіганні на спецмайданчику відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області - повернути власнику ОСОБА_29 ;

- автомобіль ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобільний причеп, реєстраційний номер НОМЕР_3 , які перебувають на зберіганні на спецмайданчику відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області - повернути потерпілому ОСОБА_8 ;

- електролампи з елементами та частинами автомобілів ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_2 та ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які перебувають на зберіганні в органі досудового розслудування - знищити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню за залучення експертів по кримінальному провадженню:

- на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 12.12.2019 № 4/713 в розмірі - 1 884,12 грн.;

- на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 21.12.2019 № 4/715 в розмірі 2 512,16 грн.;

- на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи від 19.12.2019 № 4/714 в розмірі - 2 512,16 грн.;

- на проведення судової експертизи дослідження деталей транспортного засобу від 13.07.2020 № СЕ-19-20/18132-ІТ в розмірі - 6 538,00 грн.;

- на проведення судової експертизи дослідження деталей транспортного засобу від 27.07.2020 № СЕ-19-20/18135-ІТ в розмірі - 9 807,00 грн.;

- на проведення судової автотехнічної експертизи від 29.09.2020 № 4/632 в розмірі - 1 307,60 грн.;

- на проведення судової додаткової судової автотехнічної експертизи від 19.03.2021 № СЕ-19/124-21/3559-ІТ в розмірі - 1 307,60 грн.,

а всього на загальну суму 25 868,64 грн. (двадцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень, 64 копійки).

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1