Рішення № 12660150, 02.12.2010, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

копія

Справа №2-3427/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 грудня 2010 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Разумової І.Є.

при секретарі Цукановій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Дніпровського районного центру зайнятості м.Києва про поновлення на роботі, стягнення 4385 грн. 45 коп. заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, зобов”язання надати довідку про заробітну плату, анулювати запис про зняття трудового договору з обліку та оплатити лікарняні листи, стягнення 2000 грн. моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити її на роботі на посаді продавця у відповідача ОСОБА_2, зобов”язати останнього надати довідку про її заробітну плату за останні 6 місяців, стягнути з нього заробітну плату за серпень та 1 вересня 2010 року в сумі 2585,45 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1800 грн., зобов”язати ОСОБА_2 оплатити їй лікарняні листи з 2 по 13 вересня 2010 року та з 14 вересня 2010 року по 17 січня 2011 року, стягнути з нього 2000 грн. моральної шкоди, мотивуючи тим, що з 26 червня 2009 року по 1 вересня 2010 року включно вона працювала продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі трудового договору, зареєстрованого Дніпровським районним центром зайнятості за № 2009062600005, в якому було зазначено, що їй встановлена мінімальна заробітна плата, 8-годинний робочий день з наданням відпустки тривалістю 24 робочих дні. Однак в поточному році їй була надана відпустка тривалістю лише 10 робочих днів, з 1 по 14 липня 2010 року. Також після того, як вона повідомила відповідачу про вагітність, з його боку відчула шалений тиск, ОСОБА_2 вирішив її звільнити, щоб не відправляти в декретну відпустку. Тому 1 вересня 2010 року він відвіз її до Дніпровського райцентру зайнятості м.Києва, при цьому не дав чоловіку можливості супроводжувати її, казав, що в разі, якщо вона підніме шум, він зробить так, що вона в нього не працювала. В центрі зайнятості при звільненні інспектор підписала екземпляр трудового договору, не витребувавши її паспорта, трудової книжки, заяви про звільнення. Від відчаю, під тиском відповідача вона підписала договір, після чого її відвезли на робоче місце, де був складений акт приймання-передачі, передані гроші та цінності. При цьому їй не була виплачена зарплата за серпень та 1 вересня 2010 року, компенсація за 18 днів невикористаної відпустки на загальну суму 4385,45 грн. Також на її прохання не була видана довідка про зарплату за 6 місяців. Після такого звільнення вона потрапила до лікарні із загрозою поривання вагітності, де знаходилася з 2 по 13 вересня 2010 року, а з 14 вересня 2010 року вона перебуває у відпустці по вагітності та пологах. Під час вищевказаних подій вона зазнала неймовірних душевних страждань, бо розуміла, що може не отримати лікарняних, втрачає трудовий стаж, змушена була повернутися до м.Конотопа, щоб зменшити затрати на своє утримання та утримання майбутньої дитини, тому просить стягнути 2000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уточнили позов, крім заявлених позовних вимог, також просять зобов”язати Дніпровський райцентр зайнятості м.Києва анулювати запис від 1 вересня 2010 року про зняття з обліку трудового договору № 2009062600005, укладеного 26 червня 2009 року позивачкою та ФОП ОСОБА_2, уточнені позовні вимоги підтримали , просять їх задовольнити, пояснили, що позивачка працювала у відповідача з 26 червня 2009 року, з 1 вересня минулого року вона була переведена постійним продавцем до торгового центру “Комод”, де працювала з 10 до 22 год. Їй була встановлена заробітна плата в розмірі 120 грн. у день, про що з відповідачем була усна домовленість. 1 вересня 2010 року відповідач викликав позивачку до офісу, посадив її в автомобіль, не допустивши чоловіка, повіз до центру зайнятості, весь час погрожував, що вивезе її в ліс. В центрі зайнятості, скориставшись положенням позивачки, без черги прорвався до інспектора, з якою про щось розмовляв. Після чого інспектор показала позивачці, де розписатися, потім останню відвезли назад.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з”явився, просить розглядати справу без його участі, також надіслав письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки 1 вересня 2010 року ОСОБА_1 була звільнена за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням. В той день вони зустрілися та поїхали до Дніпровського районного центру зайнятості м.Києва, де після надання всіх необхідних документів було оформлене звільнення, яке відбулося по ініціативі позивачки, котра в райцентрі зайнятості самостійно заповнювала бланки та підписувала договори, будь-яких зауважень, скарг не висловлювала. Всю заробітну плату за період з 26 червня 2009 року по 1 вересня 2010 року та компенсацію за невикористану відпустку за 14 днів ОСОБА_1 отримала, їй в день звільнення також була видана довідка про заробіток за 6 місяців, інших довідок вона не вимагала. Після звільнення ОСОБА_1 з”ясувалося, що відсутні розрахункові відомості нарахування їй заробітної плати, відпускних та заява ОСОБА_1 на звільнення. Графіки роботи, надані позивачкою, не відповідають дійсності, вона працювала згідно умов договору. ОСОБА_1 звільнилася за власним бажанням,тому проблеми зі здоров”ям не можуть бути наслідком звільнення і підставою для відшкодування моральної шкоди (а.с.25-27,55).

Представник відповідача: Дніпровського районного центру зайнятості м.Києва в судове засідання не з”явився, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с.51), надіслали письмові пояснення, в яких вказали, що на державну службу зайнятості покладений обов”язок реєстрації, зняття з реєстрації трудових договорів, укладених між фізичною особою-роботодавцем та найманим працівником, підтвердження записів, внесених особами-роботодавцями до трудових книжок працівників. Зняття такого договору з реєстрації в державній службі зайнятості відбувається за особистої присутності сторін трудового договору, що його уклали. Оскільки п.17 трудового договору був заповнений, а саме: фізична-особа-підприємець в ньому зазначив, що договір розірвано сторонами, вказав підстави припинення договору, обидві сторони підписали договір. Посадова особа центру зайнятості внесла запис в трудовий договір, що він знятий з реєстрації, завірила своїм підписом та печаткою (а.с.22,23).

Суд, вислухавши пояснення представників позивачки, дослідивши матеріали справи , вважає, що позов підлягає частковому задоволенню .

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець у Дніпровській районній у м.Києві державній адміністрації 1 серпня 2000 року (а.с.9).

З трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.8) вбачається, що 26 червня 2009 року її прийнято на роботу до приватного підприємця ОСОБА_2 на посаду продавця за трудовим договором № 2009062600005 від 26 червня 2009 року, зареєстрованим в Дніпровському РЦЗ м.Києва (а.с.5), що підтверджується самим трудовом договором, в якому мається відмітка, що він розірваний сторонами 1 вересня 2010 року за ст.38, за власним бажанням і який в цей самий день знятий з реєстрації в Дніпровському райцентрі зайнятості м.Києва. В даному договорі маються підписи фізичної особи та працівника (а.с.4).

П.6,7 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260, в редакції, що діяла станом на 01.09.2010 р., було передбачено, що у разі закінчення трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні ст.КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів. На підставі цього запису відповідальна особа центру зайнятості робить на трьох примірниках трудового договору запис: Трудовий договір від “__ “ ____ 200_ р. №_ знято з реєстрації “__” ____200_р. М.П.____ (прізвище, ім”я, по батькові посадової особи служби зайнятості).

В судовому засіданні було встановлено, що позивачка та відповідач ОСОБА_2 1 вересня 2010 року удвох були присутні в Дніпровському районному центрі зайнятості м.Києва, яким був зареєстрований трудовий договір, укладений між ними, де поставили підписи в цьому договорі під записом про його розірвання за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням, і договір був знятий з реєстрації, про що пояснили і представники позивачки.

В повідомленні прокуратури Дніпровського району м.Києва також зазначено, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 звільнено фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 відповідно до ст.38 КЗпП України з 1 вересня 2010 року. У зв”язку з чим Дніпровський районний у м. Києві центр зайнятості зняв трудовий договір № 2009062600005 від 26 червня 2009 року з реєстрації, про що зроблено в ньому запис. Прокуратурою за результатом перевірки заходи прокурорського реагування не вживались (а.с.78).

Позивачка та її представники не оскаржували дану відповідь.

При цьому в судовому засіданні представниками позивачки не було надано доказів, як це передбачено ст.10,60 ЦПК України, на підставу тих обставин, що на неї з боку відповідача ОСОБА_2 чинився тиск, висловлювались погрози, внаслідок чого вона поставила підпис в трудовому договорі при його розірванні, і що при знятті трудового договору з реєстрації працівником центру зайнятості були допущені будь-які порушення.

Позивачка була присутня в центрі зайнятості, сама поставила підпис в трудовому договорі, не заявляла, що не бажає його розривати. Примусу з боку фізичної особи-підприємця прокуратурою Дніпровського району м. Києва також не виявлено.

Відповідно до п.2-20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб-суб”єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов”язану з наданням послуг, зберігаються безпосередньо у працівників.

Трудовий договір був розірваний за власним бажанням, тому відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України заборона на звільнення вагітних жінок стосується лише розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу і не поширюється на випадки припинення договору з інших підстав.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

А ч.4 ст.60 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, слід відмовити в задоволенні позовних вимог в частині поновлення позивачки на роботі у відповідача, зобов”язання анулювати запис від 1 вересня 2010 року про зняття з обліку трудового договору і відповідно про зобов”язання оплатити листки непрацездатності з 2 по 13 вересня 2010 року та з 14 вересня 2010 року по 17 січня 2011 року, оскільки позивачка знаходилася на лікарняному після звільнення її з роботи.

Що стосується вимог про стягнення заробітної плати за серпень та 1 вересня 2010 року, компенсації за невикористану відпустку, то вони підлягають задоволенню таким чином.

В трудовому договорі № 2009062600005 від 26 червня 2009 року, зареєстрованому в Дніпровському РЦЗ м.Києва (а.с.5), було визначено, що ОСОБА_2 зобов”язується оплачувати працю позивачки в розмір 625 грн. на місяць. Розмір зарплати визначений за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Час виконання робіт встановлений з 9 до 13 та з 14 до 18 год., вихідні дні - субота, неділя, тривалість щорічної оплачуваної відпустки - 24 календарних дні за заявою (а.с.4). Іншого в трудовому договорі не було визначено, зміни до нього також не вносились. Позивачка погодилась з такою заробітною платою, скарг не пред”являла.

При цьому позивачка та її представники не надали доказів на підтвердження позовних вимог про те, що розмір заробітної плати позивачки за серпень 2010 року становив 2500 грн. та що розрахунок зарплати за 1 вересня 2010 року, компенсації за невикористану відпустку належить робити теж з такої зарплати.

Як вже відмічалось вище, відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. А згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Тому суд не може прийняти до уваги дані про середньомісячну зарплату за регіонами (а.с.71,72), пропозиції роботи (а.с.73-76), відомості про торгово-розважальний центр “Комод” (а.с.57-65), графік (а.с.10).

Ст. 2 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” встановлені розміри мінімальної заробітної плати на 2010 рік: з 1 січня - 869 грн., з 1 квітня - 884 грн., з 1 липня - 888 грн.

При цьому в індивідуальних відомостях про застраховану особу Пенсійного фонду України, наданих представниками позивачки, вказана заробітна плата ОСОБА_1 в 2009-2010 роках, в т.ч. - в серпні 2010 року - 888 грн.(а.с.67).

До речі, розрахунок виплат по лікарняним листам зроблений представником позивачки ОСОБА_3 саме відповідно до такої заробітної плати.

Тому на підставі наданих доказів суд вважає, що розмір заробітної плати позивачки вказаний в індивідуальних відомостях (а.с.67), з чим, по-суті, погодилась і представник позивачки ОСОБА_3

Однак ст.110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

У ст.30 Закону України “Про оплату праці” міститься аналогічна норма, доповнена зобов”язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Але відповідач ОСОБА_2 не надав суду розрахунково-платіжних відомостей, що засвідчують виплату позивачці заробітної плати за спірний період роботи.

З приводу зникнення таких відомостей, як про це заявляє ОСОБА_2, останній в правоохоронні органи не з”являвся.

Тому суд вважає, що позивачці при звільненні не виплачені заробітна плата за серпень, 1 вересня 2010 року та компенсація за невикористану відпустку за 14 днів, виходячи з встановленого розміру мінімальної заробітної плати. При цьому сам відповідач в своїх поясненнях вказав про компенсацію за відпустку саме за 14 днів.

І, виходячи з пояснень позивачки, що містяться в позові, періоду, коли їй була надана відпустка, невикористаними залишилось 14 днів відпустки.

Також слід зобов”язати відповідача надати позивачці довідку про її заробітну плату за останні 6 місяців, оскільки в довідках, що маються в матеріалах справи, вказані різні суми (а.с 28,66,67).

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тим, що позивачці не виплачена заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, не надана належна довідка про заробітну плату, відповідачем була заподіяна моральна шкода, яку суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, оцінює в 900 грн., враховуючи при цьому розмір мінімальної заробітної плати та стан здоров”я позивачки.

Виходячи із задоволених позовних вимог, з відповідача в прибуток держави слід стягнути 76 грн. 50 коп. судового збору, також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.38,110,116,237-1 КЗпП України, ст. 2 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.30 Закону України “Про оплату праці”, п.2-20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, П.6,7 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260, ст. ст. 10, 59,60,212,88 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов”язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 довідку про її заробітну плату за останні 6 місяців перед звільненням.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за серпень, 1 вересня 2010 року, компенсацію за невикористану відпустку за 14 днів, виходячи з встановленого розміру мінімальної заробітної плати, та 900 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в прибуток держави 76 грн. 50 коп. судового збору, а також - 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи для зарахування платежів до спеціального фонду державного бюджету (КЕКД 22050000, ОКПО 23635072, р\р 31219259700008, банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013), призначення платежу ІТЗ розгляду цивільної справи в Конотопському міськрайсуді.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Конотопського

міськрайонного суду І.Є.Разумова