Ухвала суду № 126601020, 15.04.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4852/25

Провадження № 2/161/2436/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої судді Пушкарчук В.П.

з участю секретаря судового засідання Швед Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ДКП «Луцьктепло» звернулось в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 18.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

15.04.2025 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ДКП «Луцьктепло» про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору. У вказаній заяві представник позивача також просить вирішити питання щодо повернення судового збору.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438св21).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження в справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору, у зв`язку з чим заяву представника позивача в цій частині слід задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Порядок повернення судового збору встановлюється законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи висновок суду про закриття провадження в цій справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, то заява представника позивача в частині вимог про повернення сплаченого судового збору підставна та підлягає до задоволення. А тому, позивачу слід повернути сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.

Керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Повернути Державному комунальному підприємству «Луцьктепло» з державного бюджету судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 464 від 11 березня 2025 року.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали суду складений 15 квітня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук