Рішення № 126599352, 08.04.2025, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5641/24

Провадження № 2/342/143/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В.

з участю представника позивачки Мінченка Я.В. представника відповідачки Ковтун Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городенка у режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного фермерського господарства «Геліос» про розірвання договорів оренди землі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мінченко Я.В., звернулася до суду з позовом до приватного фермерського господарства «Геліос», та просить: розірвати договір оренди землі № 7/17 від 09.03.2017, кадастровий номер 2621685500:05:001:0036, площею 1,8265 га, укладений між позивачкою та відповідачем; розірвати договір оренди землі № 6/17 від 09.03.2017, кадастровий номер 2621685500:08.002:0126, площею 0,2083 га, укладений між позивачкою та відповідачем.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 09.03.2017 між ОСОБА_1 та Приватним фермерським господарством «Геліос» (далі ПФГ «Геліос») укладено договори оренди землі № 7/17(кадастровий номер земельної ділянки 2621685500:05:001:0036) та № 6/17 (кадастровий номер 2621685500:08.002:0126), які є ідентичними. Право власності на земельні ділянки підтверджується державними актами на земельну ділянку, витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно п.11 Договорів №1 та №2 оренда плата вноситься у один етап до 20 грудня поточного року, тобто відповідач має сплачувати на користь позивача орендну плату в сумі 5% нормативної грошової оцінки за один рік користування земельною ділянкою до 20 грудня щорічно з врахуванням індексації, орендну плату за 2022 рік до 20 грудня 2022 року, а орендну плату за 2023 рік до 20 грудня 2023 року.

Позивачка, підписуючи договір оренди землі, очікувала отримувати кошти саме у строк, погоджений в договорах, де чітко зазначено про строк оплати.

Також податковим агентом позивача є ПФГ «Геліос», який має здійснювати виплату орендної плати орендодавцю (позивачу) після утримання та сплати належних податків та зборів, передбачених податковим кодексом України. З невідомих причин, починаючи з грудня 2022 року ПФГ «Геліос» не виплачувало орендну плату за вказаними договорами, але як податковий агент подавало звітність до органів ДПС та декларував податкові зобов`язання ОСОБА_1 за надання в оренду земельного паю за 2022, 2023 роки 10506,20 грн (сума податку 1891,12 грн, військовий збір 157,59 грн).

За таких обставин, ПФГ «Геліос», як податковий агент позивача, після подачі звіту форми 1-ДФ та утриманні та сплаті належних податків та зборів мав здійснювати виплату орендної плати орендодавцю, тобто після подачі звіту 1-ДФ строк оплати за договорами оренди настав.

25.09.2024 на електронну адресу відповідача направлено вимогу про погашення заборгованості за вказаними договорами оренди, та відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі по 8415, 20 грн, сума заборгованості відповідача становить 84,58 грн.

За таких обставин, відповідач систематично допускав порушення зобовязань по сплаті орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, тобто неналежно виконував умови договору у виді обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати, що є безумовним порушенням умов договору, що з огляду на вимоги ст.526 ЦК України дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору (плату за договором оренди за 2022 рік виплачено 30.09.2024, орендну плату за договором оренди за 2023 рік виплачено 30.09.2024).

Також відповідач змінював місцезнаходження юридичної адреси, не повідомляючи про це позивачку, а у вказаних договорах відсутні будь-які відомості про засоби зв`язку орендаря, що унеможливлює звернення до останнього.

Провадження у даній справі відкрито 18.11.2024, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

29.01.2025 від представника ПФГ «Геліос» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просила поновити строк на подання відзиву та у задоволенні позову відмовити. Зокрема у відзиві зазначено, що орендодавець не зверталася у визначений сторонами строк до орендаря ні до 20 грудня, ні після вказаної дати для отримання орендної плати та не повідомляла причин неможливості отримання орендних сум за договорами. Також від ОСОБА_1 на адресу ПФГ «Геліос» не надходило жодного листа з проханням перерахувати орендну плату на її розрахунковий рахунок з долученням довідки з реквізитами. Оскільки у договорах оренди не вказано банківські реквізити ОСОБА_1 , ПФГ «Геліос» фізично не мало змоги перераховувати суми орендних платежів саме на розрахунковий рахунок орендодавця, у визначений договорами строк. Крім цього, п.14 договорів орендар не несе відповідальності за порушення строків виплати у випадку, якщо таке порушення сталося з вини орендодавця, зокрема, якщо орендодавець не звернувся до орендаря у визначений термін для отримання орендної оплати. Тобто невиконання взятих позивачем зобов`язань перешкоджало своєчасному виконанню ПФГ «Геліос» зобов`язань по договору. Щодо ухилення від комунікації представник позивача зазначила, що місцезнаходження відповідача жодних чином не вплинуло і не впливає на комунікацію між сторонами договору, оскільки орендну плату за 2021 рік позивачка отримала, хоча і відбулася зміна юридичної адреси. Твердження представника позивача щодо недоплати орендної плати спростовується долученими позивачем документами, а саме випискою по картці, де вказано про суму комісії, що відповідає сумам, про які зазначає позивач- 42,29 грн, які сплачено вже за рахунок отримувача таких коштів. Відтак, заборгованість по орендній платі відсутня.

Доходи за надання в оренду земельного паю задекларував відповідач як податковий агент на виконання положень ПК України.

Також у відзиві зазначено, що оцінюючи дії учасника на предмет добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт виконання договору, але і волю сторін на таке виконання та досягнення відповідних їй юридичних наслідків. Звернено увагу, що факт отримання позивачкою орендної плати за договорами за користування земельними ділянками протягом 2017-2023 років підтверджено, як і відсутність претензій з приводу користування господарством земельними ділянками.

03.02.2025 від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, просили розірвати укладені між ОСОБА_1 та далі ПФГ «Геліос» укладено договори оренди землі № 7/17 та № 6/17. Зазначено, що доводи відповідача про те, що позивач повинен самостійно звертатися до відповідача про отримання орендної плати, є безпідставними, оскільки сторони узгодили істотні умови договору і у них відсутній обов`язок орендодавця щодо звернення до орендаря про отримання орендної плати, а закріплено обов`язок за орендарем надавати орендну плату щорічно у строк до 20 грудня.

У позивача відсутні будь-які претензії щодо нарахування пені за прострочення строку оплати оренди, як наслідок, п.14 Договору, на який посилається відповідач, не стосується спору у даній справі.

Враховуючи, що відповідач є стороною, яка займалася підготовкою проекту договору, спірних умов щодо орендної плати, тлумачення договору оренди землі повинно здійснюватися на користь позивача. Доводи відповідача, що сума банківської комісійної винагороди за безготівковий перерахунок коштів має бути сплачена за рахунок отримувача коштів, є хибним, оскільки умовами договору не передбачено, що сума орендної плати може бути зменшена на комісійну винагороду банку та/або інші витрати, повязані з безготівковим переказом коштів, тобто суперечить умовам п.9, п.10 договору та чинному законодавству України.

04.02.2025 від представника ПФГ «Геліос» надійшло заперечення, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначено, що ПФГ «Геліос» фізично не мало змоги перераховувати суми орендних платежів саме на розрахунковий рахунок орендодавця у визначений строк, оскільки у договорі щодо орендодавця вказано лише її паспортні дані. Також представник відповідача повторно звернула увагу, що невиконання взятих позивачкою зобов`язань перешкоджало своєчасному виконанню ПФГ «Геліос» зобов`язань по договору.

У судовому засіданні представник позивачки вимоги позову підтримав, з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив; представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві та запереченні.

Суд, вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду із вказаним позовом представник позивачки посилався на те, що відповідач порушує умови зобов`язання, які полягають у несвоєчасній сплаті орендної плати за 2022 та 2023 роки, що носить систематичний характер, а тому є підставою для розірвання договору оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 09.03.2017 між ОСОБА_1 та ПФГ «Геліос» укладено договори оренди землі: № 6/17 (кадастровий номер земельної ділянки 2621685500:08.002:0126), площа земельної ділянки 0,2083 га та № 6/17 (кадастровий номер 2621685500:05:001:0036), площа земельної ділянки 1,8265 га. Земельні ділянки належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

За змістом вказаних договорів такі укладено на 15 років, але в будь-якому разі строк цього договору закінчується не раніше завершення збирання врожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні під час дії цього договору (з урахуванням ротації сільськогосподарських культур). За домовленістю сторін, перебіг строку оренди розпочинається з дати державної реєстрації права оренди. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Поновлення договору оренди відбувається згідно діючого на той момент законодавства. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки у один етап до 20 грудня поточного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, пеня не справляється. Орендар не несе відповідальності за порушення строків виплати у випадку, якщо таке порушення сталося з вини орендодавця, зокрема, якщо орендодавець не звернувся до орендаря у визначений термін для отримання орендної плати. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Відповідно до приписів частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».

За змістом статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України, частини 2 статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 року у справі №918/391/23, провадження №12-19гс24, звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття систематичність у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №183/262/17, від 01.04.2020 року у справі №277/1186/18-ц, від 29.07.2020 року у справі №277/526/18, від 20.08.2020 року у справі №616/292/17, від 08.05.2024 року у справі №629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі №922/367/21, від 04.07.2023 року у справі №906/649/22, від 20.02.2024 року у справі №917/586/23, від 02.04.2024 року у справі №922/1165/23).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

Тож підставою розірвання договору оренди землі, згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

25.09.2024 представник ОСОБА_1 звернувся до ПФГ «Геліос» із вимогою про погашення заборгованості за договорами оренди землі №6/17 та №7/17 від 09.03.2017 на суму 21012,40 грн, оскільки з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, ПФГ «Геліос» як податковий агент було задекларовано доходи ОСОБА_1 за надання в оренду земельного паю: за 2022 рік у сумі 10506,20 грн (сума нарахованого доходу 10506,20 грн, ознака 106, сума виплаченого доходу 10506,20 грн, сума нарахованого податку 1891, 12 грн, ПДФО, сума перерахованого податку 1891 грн, ПДФО, сума нарахованого податку 157,59 грн, військовий збір, сума перерахованого податку 157,59 грн, військовий збір), за 2023 рік 10506,20 гривень (сума нарахованого доходу 10506,20 грн, ознака 106, сума виплаченого доходу 10506,20 грн, сума нарахованого податку 1891, 12 грн, ПДФО, сума перерахованого податку 1891 грн, ПДФО, сума нарахованого податку 157,59 грн, військовий збір, сума перерахованого податку 157,59 грн, військовий збір).

Згідно з пунктом 170.1.1. статті 170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до пункту 170.1.4. статті 170 ПК України, доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно статті 167.1. ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, річне податкове зобов`язання з військового збору з доходів платників, визначених пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, що включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2024 звітний (податковий) рік та остаточний розрахунок податкових зобов`язань щодо яких проводиться в поданій річній податковій декларації про майновий стан і доходи, у тому числі з іноземних доходів, визначається за ставкою військового збору у розмірі 1,5 відсотка (крім випадків, передбачених абзацом третім цього підпункту).

Відповідно до підпункту 170.1.2 статті 170 ПК України, Податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

Орендар, який виплачує фізичній особі дохід у вигляді орендної плати за нерухомість, виступає податковим агентом. Це означає, що орендар зобов`язаний утримати з нарахованої суми податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18 % та військовий збір за ставкою 1,5 %, а також перерахувати ці податки до бюджету під час виплати доходу.

Таким чином, орендар як податковий агент сукупно повинен утримати з орендної плати, зазначеної в договорі 19,5% від отриманого орендодавцем доходу.

Відповідно, із суми орендної плати за рік користування земельними ділянками утримуються податки згідно із законодавством України: 18 % податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 1,5 % військового збору.

Судом встановлено, що після вирахування цих податків сума, яку позивачка має отримати за договорами оренди, становить 8457,49 гривень (10506,20 гривень (18 % + 1,5% = 8457,49 гривень).

Відповідач здійснив на користь позивачки плату за оренду земельних ділянок площею 0,2083 га та 1,8265 у розмірі по 8457,49 грн за період 2022- 2023 року.

Наведене підтверджується копією довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 02.10.2024, платіжними інструкціями №500, 59 від 30.09.2024.

Зокрема, згідно копії квитанції від 30.09.2024 на карту ОСОБА_1 (коментар до платежу ПФГ «Геліос», орендна плата за землю (пай) за 2022, 2023 роки) перераховано суми у валюті операції по 8457,49 грн, суми у валюті картки 8415,20 грн, суми комісії 42,29 гривень.

Також на підтвердження сплати орендної плати за користування земельними ділянками представник відповідача надав платіжну інструкцію №622 від 16.12.2024 на суму 8291, 55 грн (орендна плата за землю (паї) за 2024 рік).

Тобто орендна плата за 2024 рік відповідачем сплачена позивачці вчасно.

Щодо доводів представника позивача про недоплату орендної плати у розмірі по 42,29 грн за договорами оренди землі за 2022-2023 рік, шо у платіжних інструкціях зазначено як комісії банку, то суд вважає, дані суми (по 42,29 грн) є витратами на банківське обслуговування та залежать від умов договору з банком, та їх суд не розцінює як заборгованість за договорами оренди.

Також посилання представника позивача на невідомих осіб, які сплачували суми на користь ОСОБА_1 за договорами оренди за 2022-2023 роки, суд вважає безпідставними, оскільки представник позивача у позовній заяві та під час розгляду справи не заперечував про отримання позивачкою сум у розмірі по 8457, 49 грн як орендні платежі за 2022, 2023 роки.

Разом з тим, суд зауважує, що представник ОСОБА_1 звернувся до ПФГ «Геліос» із вимогою про розірвання договорів оренди через систематичну несплату орендної плати.

Зокрема, за умовами договорів оренди від 09.03.2017 року №6/17 та №7/17 орендна плата виплачується орендарем до 20 грудня поточного року (пункт 11 договорів оренди).

Тобто, обов`язок зі сплати орендної плати покладено саме на відповідача.

На зауваження представника відповідача про незазначення у договорах банківських реквізитів, куди відповідач повинен був сплачувати орендну плату, доцільно зазначити, що позивач не зобов`язаний відкривати банківський рахунок та повідомляти його реквізити орендарю, адже у договорі погоджено, що орендна плата сплачується у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, без будь-яких зобов`язань зі сторони орендодавця відкривати банківський рахунок та отримувати орендну плату шляхом безготівкового розрахунку, а тому покладення відповідальності за неотримання вчасної орендної оплати за 2022, 2023 року на позивачку, яка ухилилась, на думку представника відповідача від комунікації, є неправильним.

Суд вважає, що вказані обставини не є поважною причиною невиплати позивачці орендної плати з порушенням строку та не звільняє від обов`язку орендаря своєчасно здійснювати виплату орендної плати.

Також зауваження представника відповідача, що невчасна сплата орендної плати виникла через невиконання взятих позивачкою зобов`язань, з посиланням на п. 14 договорів, не заслуговують на увагу, оскільки даний пункт стосується пені за невнесення орендної плати у строки, визначені договором, проте позивачка таких вимог не ставить.

Відповідачем не надано доказів щодо докладання ним усіх можливих зусиль для виплати орендної плати ОСОБА_1 до 20 грудня за період 2022-2023 років, зокрема, повідомлення про необхідність отримати орендну плату.

Також за змістом розділу «Орендна плата» договорів оренди землі від 09.03.2017 року №6/17 та №7/17 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем, а не сплачується тільки на вимогу орендодавця.

Таким чином, судом встановлено, що як у 2022, так у 2023 році мало місце порушення строків сплати орендної плати, та відповідна сума орендної плати була виплачена тільки 30 вересня 2024 року після направлення вимоги про погашення заборгованості, тобто невчасно.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.09.2021 року у справі № 650/628/19 (провадження № 61-21777св19) вказав, що згідно зі статтями 13,15,21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23 (п.п. 98-102) з посиланням на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/826/18, від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19, від 20 грудня 2022 року у справі № 914/1688/21, на які посилається заступник прокурора у касаційній скарзі, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі № 924/617/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 903/775/23, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, де зроблено висновки про те, що самий лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору, зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з наведеними правовими висновками касаційних судів у складі Верховного Суду про те, що факт погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позову про розірвання договору оренди.

Отже, той факт, що орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати). У контексті частини другої статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.

Оцінюючи встановлені обставини справи із нормами закону, який їх регулює, а також судову практику Верховного Суду, висновки щодо застосування відповідних норм права якого, викладені в постановах, та згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд вважає про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання відповідачем істотної умови цього договору щодо своєчасного внесення орендної плати.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (принцип диспозитивності). Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 526, 530, 610, 612, 651, 792 ЦК України, ст.ст.93, 96, 122, 141 ЗК України, керуючись ст.ст.82, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного фермерського господарства «Геліос» про розірвання договорів оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди землі № 7/17 від 09.03.2017 (кадастровий номер 2621685500:05:001:0036), площею 1,8265 га, укладений між ОСОБА_1 та Приватним фермерським господарством «Геліос».

Розірвати договір оренди землі № 6/17 від 09.03.2017 (кадастровий номер 2621685500:08.002:0126), площею 0,2083 га, укладений між ОСОБА_1 та Приватним фермерським господарством «Геліос»

Стягнути з Приватного фермерського господарства «Геліос» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1937, 92 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- представник позивачки ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- відповідач - Приватне фермерське господарство «Геліос», адреса: вул.Острозького князя, 29, м.Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 34161089;

- представник відповідача Ковтун Надія Олександрівна, адреса: вул.Коновальця, 19/21, м.Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область.

Повний текст судового рішення складено 15.04.2025 .

Суддя Андріюк І. Г.