Рішення № 126596139, 14.04.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1909/25

Провадження № 2/750/1188/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар Веремій А.С.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенціяз поверненняборгів» (далі позивач) звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103476451 від 06.02.2022 у розмірі 12200,00 грн та понесених у зв`язку з розглядом справи судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 06.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (даті - ТОВ «МІЛОАН») та відповідачем укладено кредитний договір № 103476451, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 8000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти були надані відповідачу шляхом безготівкового переказу на його картковий рахунок.

ТОВ «МІЛОАН» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору, натомість відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 12200,00 грн.

16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» і позивачем укладено договір факторингу № 1666072024 (далі - Договір факторингу), за умовами якого позивач отримав право грошової вимоги за кредитним договором № 103476451 від 06.02.2022.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредиту в розмірі 12200,00 грн.

Представник позивача в своєму позові та заяві просив справу розглядати без його участі, позов підтримує, проти проведення заочного розгляду справи він не заперечує.

Ухвалою суду від 12.02.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в частині тіла кредиту, заперечивши проти стягнення процентів за користування кредитом та комісії банку. Вказав, що коли отримував кредитні кошти то вважав, що процентна ставка становить 0,1%. Кредит збирався повернути одразу, але такої змоги не було. Пізніше в телефонній розмові з кредитодавцем він дізнався, що на тіло кредиту нараховані відсотки та просив їх списати. Відповідачу було повідомлено, що право стягнення за кредитом передано іншій фінансовій установі. При спілкуванні з цією фінансовою установою, яка є позивачем у справі, також просив списати відсотки та зобов`язувався погасити основний борг, однак дізнався, що справа вже передана до суду.

Також ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, суд відхилив клопотання позивача про долучення доказів та витребування доказів, яке надійшло через канцелярію суду 08.04.2025, з огляду на пропуск, встановленого ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України строку для звернення до суду з відповідним клопотанням та відсутності клопотання про поновлення такого строку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06 лютого 2022 року відповідач з використанням особистого електронного кабінету на офіційному сайті ТОВ «МІЛОАН» miloan.ua підписав кредитний договір № 103476451 (а.с. 7-12) за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору споживчого кредиту.

Шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого електронним повідомленням від ТОВ «МІЛОАН» 06.02.2022 відповідач підтвердив прийняття умов Договору про споживчий кредит № 103476451, розміщеного в електронному кабінеті відповідача (далі договір), вступивши з Товариством у кредитні правовідносини.

Згідно із визначеними договором про споживчий кредит умовами, позичальник (відповідач) отримує кредитні кошти у розмірі 8000 грн, кредит надається загальним строком на 75 днів з 06.02.2022 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів та завершується 21.02.2022. Поточний період складає 60 днів і закінчується 22.04.2022 (п.1.3).

Відповідно до п.1.5 позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та сплатити проценти в рекомендовану дату платежу 21.02.2022, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.04.2024. Комісія за надання кредиту складає 1600,00 грн (20 % від суми кредиту). Позивач сплачує проценти за кредитування у розмірі 1800,00 грн (1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) протягом пільгового періоду та 24000,00 грн. (5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) протягом поточного періоду.

Пунктом 2.3 договору визначено умови щодо пролонгації кредиту.

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (22.04.2022), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, у тому числі, а не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , пунктом 3.2.5 договору (пункт 2.4.2 договору).

Пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договори сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. У цьому випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Відповідно до п. 2.1 договору, на підставі платіжного доручення № 39378051 (а.с. 14) ТОВ «МІЛОАН» 06.02.2022 на картковий рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 8000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Відтак відповідач продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично.

Згідно Відомістю про щоденні нарахування та погашення без номера та дати (а.с.20) 06.02.2022 відповідачу надано кошти в розмірі 8000, 00 грн та нараховано комісію у розмірі 1600,00 грн. У період з 07.02.2022 по 21.02.2022 щоденно нараховувалися проценти за користування кредитом у відповідності до п.1.5.2 договору у розмірі 120,00 грн. У період з 22.02.2022 по 24.02.2022 здійснювалося нарахування процентів у відповідності до п. п. 1.5.3. договору у розмірі 400,00 грн на день.

16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» і позивачем укладено договір факторингу № 16072024 (далі - Договір факторингу), за умовами якого позивач отримав право грошової вимоги за кредитним договором № 103476451 від 06.02.2022 (а.с. 16-17).

Згідно із витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу від 16.07.2024 у цьому Реєстрі зазначено відповідача, заборгованість якого по тілу кредиту становить 8000,00 грн, по нарахованих процентах 2600,00 грн, за комісіями 1600,00 грн, а всього 12200,00 грн (а.с. 19).

Факти приймання-передачі заборгованості та її оплати підтверджуються відповідним актом від 16.07.2024 (а.с. 18).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін.

За правилами ч. ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За приписами п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1ст. 1077 ЦКУкраїни визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачу при пред`явленні вказаного позову необхідно було довести факти укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, неналежного виконання позичальником умов договору та обставини переходу прав вимоги до позивача як нового кредитора.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого ТОВ «МІЛОАН» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання договору позики.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Факт перерахування відповідачу коштів підтверджується відповідним платіжним дорученням ТОВ «МІЛОАН», розмір заборгованості підтверджується Відомістю про щоденні нарахування та погашення.

Також суд вбачає підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 1600 грн, яка передбачена п. 1.5.1. Кредитного договору.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Суд доходить висновку, що факт виникнення між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин, отримання відповідачем та використання кредитних коштів, утворення заборгованості по оплаті тіла кредиту, процентів та комісії підтверджений належними допустимими та достатніми доказами.

Також позивачем підтверджено факт правонаступництва у питанні стягнення боргу, що виник на підставі укладеного договору факторингу.

Ураховуючи те, що фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, зобов`язання за вказаним договором належним чином відповідач не виконав, протягом дії договору не сплачував кредит вчасно та у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 3028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) підлягає стягненню на користь позивача.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача інших заявлених судових витрат, зокрема, пов`язаних з витребуванням доказів, їх оглядом за місцезнаходженням, забезпеченням доказів, оскільки будь-якими документами факти вчинення цих процесуальних дій та понесення позивачем відповідних витрат не підтверджені.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 103476451 від 06.02.2022 у розмірі 12200,00 (дванадцять тисяч двісті) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 35625014) 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення небуло вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 15.04.2025.

Суддя Олег КОСЕНКО