Рішення № 126583778, 14.04.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2025 року м. Рівне№640/6680/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження речових прав на об`єкт нерухомого майна: корпус типу А за № 22 по вул. Столичне шосе, 149, в. м. Києві, та зобов`язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) внести до Державного реєстру прав відповідний запис про скасування заборони відчуження об`єкта нерухомого майна: корпусу типу А за № 22 по вул. Столичне шосе, 149, в м. Києві на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2014 року по цивільній справі №752/10699/14-ц (апеляційне провадження № 22-ц/796/11290/2014). В обґрунтування позовної заяви позивач стверджує, що він є власником об`єкта незавершеного будівництва корпус типу А за № 22 по вул. Столичне шосе, 149, в. м. Києві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 липня 2014 року індексний номер № 4960904, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2014 року у цивільній справі № 752/10699/14-ц були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінформсервіс" та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження об`єктів нерухомості та майнових прав на об`єкти нерухомості, зокрема, корпусу типу А за № 22 по вул. Столичне шосе, 149, в. м. Києві. На підставі цієї ухвали було внесено відповідний запис про обтяження вказаного об`єкта нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2014 року по цивільній справі № 752/10699/14-ц вказана ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2014 року була скасована. 03.12.2020 року позивач направив до Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернення з проханням внести до Державного реєстру прав відповідний запис про скасування заборони відчуження об`єктів нерухомого майна: корпусу типу А за № 22 по вул. Столичне шосе, 149, в. м. Києві на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2014 року по цивільній справі № 752/10699/14-ц. Проте, станом на час подання позову до суду жодної відповіді на своє звернення не отримав, відповідні відомості про скасування обтяження вказаних об`єктів нерухомості до Державного реєстру прав не внесені. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що він не є належним відповідачем у даному спорі. З цих підстав вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.

Наказом В.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 для розгляду справи № 640/6680/21 визначено суддю Т.О. Комшелюк.

Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято до провадження судді Комшелюк Т.О. адміністративну справу № 640/6680/21. Вирішено розгляд справи здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази суд встановив наступне.

Позивач є власником об`єкта незавершеного будівництва корпус типу А за № 22 по вул. Столичне шосе, 149, в. м. Києві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 липня 2014 року індексний номер № 4960904, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2014 року у цивільній справі № 752/10699/14-ц були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінформсервіс" та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження об`єктів нерухомості та майнових прав на об`єкти нерухомості, зокрема, корпусу типу А за № 22 по вул. Столичне шосе, 149, в. м. Києві.

На підставі цієї ухвали було внесено відповідний запис про обтяження вказаного об`єкта нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2014 року по цивільній справі № 752/10699/14-ц вказана ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2014 року була скасована.

03.12.2020 року позивач звернувся до Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою з проханням внести до Державного реєстру прав відповідний запис про скасування заборони відчуження об`єктів нерухомого майна: корпусу типу А за № 22 по вул. Столичне шосе, 149, в. м. Києві на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2014 року по цивільній справі № 752/10699/14-ц.

Станом на час розгляду справи в суді відповіді на своє звернення позивач не отримав, відповідні відомості про скасування обтяження вказаних об`єктів нерухомості до Державного реєстру прав не внесені. Доказів зворотного суду не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державні реєстратори у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі- Порядок № 1127) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Згідно із ст. 4 Закону № 1952 державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1952 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

За змістом ч. 3 ст. 10 Закону № 1952 державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону № 1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 1952 державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

При цьому, відповідно до статті 31-1 Закону № 1952 реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору. Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06.10.2016 № 1666-VIII передбачено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1952 визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Варто також зазначити, що згідно із ст. 11 Закону № 1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз зазначеної статті дає підстави вважати, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності для того передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Згідно із п. 1.1, 1.2 Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2013 № 1810, виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Основні засади організації діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), його апарату та структурних підрозділів визначаються законами України «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», міськими цільовими програмами, положеннями про структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рішеннями Київської міської ради, розпорядженням Київського міського голови, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та цим Регламентом.

Відповідно до п. 1, 30 Положення про Департамент (Центр) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджено рішенням Київської міської ради від 02.04.2015 № 318/1183 (із змінами та доповненнями), Департамент (Центр) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Центр), є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Центр є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в органах Державної казначейської служби, гербову печатку Центру, інші печатки й штампи та бланки.

Отже Департамент (Центр) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), є окремою юридичною особою, який самостійно несе відповідальність за свої дії та рішення.

Згідно із п. 1, 4.2, 5.3.1 Положення про Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджено рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 Nє 6021/6062 (далі - Положення про Департамент), Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Основним завданням Департаменту є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Департамент відповідно до покладених на нього завдань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень забезпечує проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; права власності та права довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності; заборони відчуження та/або користування, арешту, іпотеки, податкової застави, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва та інших обтяжень.

Пунктом 16 Положення про Департамент визначено, що Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

З огляду на вище викладене, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) не є належним відповідачем у даній справі позаяк, до повноважень відповідача не належить забезпечення проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно із ч. 1 ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

За правилами ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Із аналізу наведеного положення права слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Матеріалами справи стверджується, що позивач не звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного.

В той же час, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. А пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача. При цьому, вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю до вказаного відповідача. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є похідними від первинних вимог, а оскільки такі задоволенню не належать, то і в похідних вимогах слід відмовити повністю.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач не довів правомірності своєї позиції у спірних правовідносинах, тому позовні вимоги до задоволення не належать.

Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 квітня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Київська міська державна адміністрація (вул. Дегтярівська, 31, корп.2, м. Київ, 03680, ЄДРПОУ/РНОКПП 00022527)

Суддя Т.О. Комшелюк