Рішення № 126582877, 14.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3238/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №111 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 08 травня 2024 року про заборону громадянину Республіки Вірменія на установчі дані: ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзду в Україну строком на 3 роки.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було прийняте рішення про заборону громадянину Республіки Вірменія в`їзд в Україну строком на 3 роки. Відповідно до оскаржуваного Рішення ГУ ДМС України в Одеській області 08.05.2024 року відносно позивача було прийнято рішення про примусове повернення в країну походження №74, оскільки Позивач на території України перебуває незаконно, тому відсутні реєстрація та достовірні відомості про його місце перебування, що ускладнює пошук особи правоохоронними органами у разі вчинення ним правопорушення в тому числі кримінального, чим порушуються права і законні інтереси громадян України та інших осіб, які проживають в Україні. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком натри роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Позивач вважає, що рішення про заборону в`їзду на територію України строком на 3 роки, є безпідставним та протиправним, тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

27.02.2025 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що під час здійснення профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства у міграційній сфері співробітниками ВП № 3 ОРУП № 1 ГУПН в Одеській області виявлено громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійного зареєстрованого місця проживання не мав, офіційно не працевлаштований. Встановлено, що станом на 08.05.2024 позивач перебуває на території України незаконно, а саме перевищив строк перебування в Україні більш як на 30 днів. Так, за порушення ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення від 08.05.2024 ПР МОД № 011057 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 08.05.2024 ПН МОД № 011056 притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 5100 гривень 00 копійок. Згідно квитанції до платіжної інструкції від 08.05.2024 позивач сплатив накладене на нього адміністративний стягнення. Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України. Позивач не звертався до ГУ ДМС в Одеській області із заявою для добровільного повернення до країни походження або третьої країни. Про те, що він є нелегальним мігрантом, останній розуміє. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. ГУ ДМС в Одеській області 08.05.2024 за № 5101110100014066 (№ 111) про примусове повернення в країну походження або третю країну позивача та зобов`язав останнього покинути територію України у термін до 22.05.2024. Згідно розписки у рішенні про примусове повернення від 08.05.2024 позивач зобов`язався покинути територію України у визначений термін. З рішення ознайомлений.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Вірменія, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 23.05.2024 року.

18.12.2023 року під час здійснення профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства у міграційній сфері співробітниками ВП № 3 ОРУП № 1 ГУПН в Одеській області виявлено громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому відповідачем під час здійснення перевірки законності перебування позивача на території України було встановлено, що ОСОБА_2 , є громадянином Республіки Вірменія, та з 2012 року проживає на території України зі своїм сином ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та його родиною. Син позивача проживає на території України на підставі посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 . Під час перебування на території України позивач тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

08.05.2024 року постановою ГУ ДМС України в Одеській області серії ПН МОД №011156 ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД №011057 від 08.05.2024 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн.

Зазначений штраф позивачем було добровільно сплачено 08.05.2024 року, що підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи.

08.05.2024 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення №74 про примусове повернення позивача в країну походження та зобов`язано його залишити територію України у термін до 22.05.2024 року, оскільки останній своїми діями порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

08.05.2024 року відповідачем було винесено рішення №11, яким громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонено в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

Вважаючи вказане рішення про заборону в`їзду в України протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року №3773-VI (далі ЗУ №3773-VI).

Відповідно до п. 6 ст. 1 цього Закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Приписи статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", які кореспондуються з положеннями статті 26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗУ №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, мають право у встановленому порядку вільно залишити територію України, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 8 Закону України №1710-VI уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови:

1) наявності в нього дійсного паспортного документа;

2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну;

3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;

4) підтвердження мети запланованого перебування;

5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону (частини 2 ст. 8 ЗУ №1710-VI).

Згідно частини 3 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі виїзду з України за умови:

1) наявності в нього дійсного паспортного документа;

2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону виїзду з України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну регламентовані статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Так, відповідно до вказаної статті Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

- якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 26 Закону №3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360 (далі - Положення), Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства у випадках, передбачених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі Інструкція №353/271/150).

Згідно п. 4 цієї Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є:

дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України (п. 5).

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначено Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою Наказом МВС України від 17.12.2013 року №1235 (надалі Інструкція №1235).

Відповідно до п. 3 цієї Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно із п. 4 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за ініціативою:

а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій;

б) підрозділів кримінальної міліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;

в) слідчих підрозділів органів внутрішніх справ - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;

г) підрозділів міліції громадської безпеки - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку;

ґ) органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

д) за власною ініціативою - у разі невиконання особою постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції ДМС України.

Відповідно до п. 5 Інструкції після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС України або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Пунктом 6 Інструкції визначено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

Порядок направлення рішення про заборону в`їзду в Україну особі до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України, визначений у п. 8 вказаної Інструкції.

Висновки суду.

Суд зауважує, що предметом оскарження в цій адміністративної справа є саме рішення відповідача від 08.05.2024 року №111, яким громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було заборонено в`їзд в Україну терміном на 3 (три) роки, яке прийнято з посиланням на положення ч.2 статті 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Так відповідно до п.2 статті 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Встановлена, ч. 2 ст. 26 Закону №3773-VI, можливість прийняття рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну, свідчить про наявність в органу ДМС України дискреційних повноважень. Тобто, суб`єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих правомірних рішень.

Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в ч.2 ст. 26 Закону №3773-VI, рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну є не обов`язковою санкцією, а факультативною, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.

При цьому, ст. 26 Закону №3773-VI не визначено підстави для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на 3 роки, у випадку прийняття рішення про примусове повернення.

Суд зауважує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, соціальні цінності, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідачем в межах адміністративної справи жодних обґрунтованих посилань обґрунтованості та необхідності прийняття разом із рішенням від 08.05.2024 року №74 про примусове повернення ОСОБА_5 в країну походження та зобов`язання його залишити територію України у термін до 22.05.2024 року, додатково ще рішення про заборону позивачу подальшого в`їзду в Україну строком на три роки не вказано.

При цьому всі посилання відповідача у відзиві ґрунтуються лише на правомірності та обґрунтованості прийняття ГУ ДМС України в Одеській області рішення від 08.05.2024 року №74 про примусове повернення позивача в країну походження та зобов`язання його залишити територію України у термін до 22.05.2024 року, оскільки останній своїми діями порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Міграційний орган також зазначає, що рішення про заборону позивачу подальшого в`їзду в Україну строком на три роки було прийнято у зв`язку із необхідністю охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Водночас жодних доказів того, що нелегальне перебування позивача на території України з 2012 року призвело до порушення здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, або можливості вчинення позивачем таких дій (порушень) у майбутньому, до суду надано не було.

Враховуючи обставини, встановлені судом при розгляді даних спірних правовідносин, формальний підхід відповідача до прийняття оскаржуваного рішення без з`ясування всіх фактичних обставин, які могли вплинути на результат вирішення питання щодо застосування до позивача заборони в`їзду на територію України, щире каяття позивача у справі про адміністративне правопорушення, сплату ним штрафу, суд доходить висновку, що заборона ОСОБА_5 в`їзду в Україну терміном на три роки порушує одне із основоположних прав людини на возз`єднання сім`ї, а тому оскаржуване рішення від 08.05.2024 року №111 є необґрунтованим, а тому протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 08 травня 2024 року №111 про заборону громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзду в Україну строком на 3 роки.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко