Рішення № 126582230, 14.04.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/37898/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Осадьком Олександром Олексійовичем, до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та доручення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), поданим в його інтересах адвокатом Осадьком Олександром Олексійовичем (далі представник позивача), до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 04 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати доручення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 04 грудня 2020 року № 8010.8.5-50392/80.2-20 про заборону в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 7 липня 2020 року Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області прийняло:

рішення за № 80114500000012/128 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (реквізити національного паспорта: НОМЕР_1 , виданий МВС 77811 23 жовтня 2018 року);

рішення за № 80112500010603/128 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 , що видана 26 лютого 2020 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року у справі № 640/18462/20, яке набрало законної сили 4 серпня 2021 року:

визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 7 липня 2020 року № 80114500000012/128 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;

визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 7 липня 2020 року № 80112500010603/128 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;

зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 7 липня 2020 року № 80114500000012/128 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

З метою отримання інформації щодо можливості безперешкодного в`їзду позивачу на територію України, представником позивача направлено адвокатські запити до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та Державної прикордонної служби України.

Листом від 14 вересня 2021 року № 8010.6.1-41613/80.3-21 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомило, що ним на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року по справі № 640/18462/20 визнано дійсним дозвіл на імміграцію в Україну від 13 лютого 2020 року та посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 від 26 лютого 2020 року, видані громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державна прикордонна служба України листом від 27 вересня 2021 року № 91-37365/0/15-21-Вих повідомила, що станом на 27 вересня 2021 року відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280, нею виконується доручення Управління ДМС України у м. Києві та Київській області від 04 грудня 2020 року № 8010.8.5-50392/80.2-20, щодо заборони виїзду позивачу в Україну строком на три роки, до 4 грудня 2023 року.

26 жовтня 2021 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з проханням надати належним чином посвідчену копію рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 від 4 грудня 2020 року та належним чином посвідчену копію доручення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 4 грудня 2020 року. Позивачу копія зазначеного рішення не вручалась.

4 листопада 2021року листом № 8010.8.2-51348/80.2-21 відповідач надав представнику позивача запитувані документи, з яких встановлено що 21 травня 2020 року до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшло повідомлення від Департаменту внутрішньої безпеки НПУ від 21 травня 2020 року вих. № 5094/42-08/01-20 «Про скасування дозволів на імміграцію та посвідок», з подальшим прийняттям рішення про заборону в`їзду в Україну.

Оскільки рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 7 липня 2020 року № 80114500000012/128 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 та № 80112500010603/128 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 визнані судом протиправними та скасовані, представник позивача вважає, що і рішення про заборону в`їзду в Україну від 4 грудня 2020 року, яке є похідним, також підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року:

- позовну заяву залишено без руху;

- відмовлено представнику громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 адвокату Осадьку Олександру у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п`ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 цю справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року:

прийнято адміністративну справу до провадження;

розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), повторно розпочавши розгляд справи по суті;

запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по цій справі повідомити суду про таке протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») або у паперовій формі шляхом надіслання поштовим зв`язком на тимчасову адресу для листування (абонементна скринька 4585, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 28, поштовий індекс 49089);

встановлено учасникам справи нові строки на подання заяв по суті справи;

зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про прийняття справи до провадження надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (за виключенням тих, що вже надані позивачем), та докази ознайомлення позивача з рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 04 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну.

Правом на подання суду додаткових пояснень сторони не скористались.

Ухвалою від 24 березня 2025 року:

зобов`язано адвоката ОСОБА_2 протягом 7 (семи) днів з дня отримання цієї ухвали надати суду в електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: документ, що посвідчує його повноваження на здійснення представництва інтересів громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 в Луганському окружному адміністративному суді, або письмову заяву про припинення повноважень представника на здійснення представництва позивача у справі;

зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області протягом 7 (семи) днів з дня отримання цієї ухвали надати суду в електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (за виключенням тих, що вже надані позивачем), та докази ознайомлення позивача з рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 04 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну; інформацію про перебування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ) на території України із зазначенням місця перебування та його контактних даних (у разі наявності);

зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України протягом 7 (семи) днів з дня отримання цієї ухвали надати суду в електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: інформацію про перебування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ) на території України станом на теперішній час; інформацію щодо перетину державного кордону України у період з 16 грудня 2021 року по теперішній час громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ) із зазначенням дати та часу такого перетину.

Листом від 25 березня 2025 року за № 19/24145-25-Вих Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив суду про те, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 16 грудня 2021 року по 25 березня 2025 року в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» не виявлено.

Заявою від 8 квітня 2025 року адвокат Осадько Олександр Олексійович повідомив про припинення повноважень представника на здійснення представництва позивача у справі.

Ухвала про прийняття справи до провадження від 10 лютого 2025 року та ухвала про витребування інформації та доказів від 24 березня 2025 року в електронному вигляді доставлені Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області до електронного кабінету за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 10 лютого 2025 року та 24 березня 2025 року відповідно, а судом повідомлення про доставлення електронного документа до електронного кабінету отримано 10 лютого 2025 року та 25 березня 2025 року відповідно, про що свідчать довідки про доставку електронного документа за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до електронного кабінету учасника процесу.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, вимоги ухвал суду щодо надання всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі (за виключенням тих, що вже надані позивачем), та доказів ознайомлення позивача з рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 4 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну, не виконав.

Згідно з положеннями частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 від 23 жовтня 2018 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 26 лютого 2020 року було видано посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 зі строком дії до 24 лютого 2030 року.

4 грудня 2020 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області прийняло рішення про заборону в`їзду в Україну, яким заборонило громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

Докази ознайомлення позивача з вказаним рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 4 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну суду не надані.

У рішенні від 4 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну відповідач зазначив, що 21 травня 2020 року до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області надійшло повідомлення від Департаменту внутрішньої безпеки НПУ від 21 травня 2020 року вих. № 5094/42-08/01-20 «Про скасування дозволів на імміграцію та посвідок», з подальшим прийняттям рішення про заборону в`їзду в України, в якому вказане таке: у ході виконання обов`язків, покладених на поліцію, встановлено, що ОСОБА_1 входить до злочинного угрупування, члени якого організували постачання наркотичних засобів з іноземних країн до України з метою збуту. Крім того, отримано відомості, що ОСОБА_1 тісно співпрацює з учасниками та лідерами інших кримінальних угрупувань на території України, у тому числі етнічних, негативно впливає на криміногенну обстановку, схиляє та залучає громадян України до розповсюдження наркотичних засобів, а також до вчинення злочинів, що загрожують правопорядку та безпеці суспільства.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги те, що дії позивача загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають в Україні, керуючись пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідачем прийнято оскаржуване рішення про заборону в`їзду в Україну.

На підставі рішення від 4 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області надало Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення від 4 грудня 2020 року № 8010.8.5-50392/80.2-20 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , із терміном контрою до 4 грудня 2023 року.

Листом від 27 вересня 2021 року за № 91-37365/0/15-21-Вих Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив представнику позивача про виконання доручення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 4 грудня 2020 року № 8010.8.5-50392/80.2-20 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 строком на 3 роки, до 4 грудня 2023 року.

Також судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року у справі № 640/18462/20, яке набрало законної сили 4 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 7 липня 2020 року № 80114500000012/128 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;

визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 7 липня 2020 року № 80112500010603/128 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;

зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 7 липня 2020 року № 80114500000012/128 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI).

Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну передбачені статтею 13 Закону № 3773-VI.

Так, частиною першою статті 13 Закону № 3773-VI регламентовано, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Вищенаведений перелік підстав, які передбачають заборону в`їзду в країну, є вичерпним.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 3773-VI за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну (частина третя статті 13 Закону № 3773-VI).

Суд зазначає, що відповідачем в порушення приписів абзацу другого частини другої статті 77 КАС України не подано суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі.

Твердження Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області у рішенні від 4 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну про те, що дії позивача загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають в Україні, нічим не доведені, а отже, є безпідставними та голослівними.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження зазначених в оскаржуваному рішенні підстав для заборони в`їзду позивачу в Україну, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 04 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

Оскільки рішення від 04 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 слугувало підставою для надання Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення від 4 грудня 2020 року № 8010.8.5-50392/80.2-20 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , із терміном контрою до 4 грудня 2023 року, таке доручення також є протиправним та підлягає скасуванню судом.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2270,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (такий правовий висновок про застосування норм Закону № 3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано об`єднанні декількох вимог, був зроблений Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, від 05 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 02 вересня 2022 року у справі № 804/2339/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 9901/67/20).

З викладеного слідує, що однією позовною вимогою немайнового характеру є:

вимога про визнання протиправним акта як передумова для застосування способу захисту порушеного права - скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення;

вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права - зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо.

Позивачем в позовній заяві заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1816,00 грн, що підтверджено квитанціями від 15 грудня 2021 року № 38 та від 29 грудня 2021 року № 39.

З огляду на те, що позов задовольняється судом повністю, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 від 23 жовтня 2018 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), поданий в його інтересах адвокатом Осадьком Олександром Олексійовичем, до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: вул. Березняківська, буд. 4-А, м. Київ, 02152) про визнання протиправними та скасування рішення та доручення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 4 грудня 2020 року про заборону в`їзду в Україну, яким громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , заборонений в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

Визнати протиправним та скасувати доручення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 4 грудня 2020 року № 8010.8.5-50392/80.2-20, надане Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із терміном контрою до 4 грудня 2023 року, про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська