Рішення № 126581844, 14.04.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2025 р. справа № 300/5896/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Гавриленко Віктор Григорович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, за змістом якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області від 20.11.2023 № 092850017435 про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 періодів для призначення пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.06.1989 по 01.07.1992, з 01.07.2003 по 30.09.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 30.06.2006 та з 01.04.2020 по 01.06.2020 та здійснити з 26.12.2022 перерахунок пенсії з урахування зазначеного стажу.

Позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, мотивовані тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 № 300/2176/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії від 10.02.2023 № 092850017435; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди: з 26.06.1989 по 01.07.1992 - роботи слюсарем-ремонтником аварійно-відновлювальних робіт у Військовій частині НОМЕР_1 ; з 01.02.1993 по 20.11.1996 - роботи в приватному підприємстві "Карат"; з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 30.06.2006 - здійснення підприємницької діяльності. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі № 300/2176/23 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.02.2023 № 1797: зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду роботи покрівельником 4 розряду в приватному підприємстві "Карат" з 01.02.1993 року по 20.11.1996 року; вирішити питання про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи ОСОБА_1 з 26.06.1989 по 01.07.1992 - слюсарем-ремонтником аварійно-відновлювальних робіт у військовій частині НОМЕР_1 та здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 01.07.2006, з врахуванням висновків суду, що викладені в мотивувальній частині цієї постанови. На виконання вказаної постанови, пенсійний орган повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у зарахуванні періодів для призначення пенсії від 20.11.2023 за № 092850017435, вказано, що до страхового стажу не враховано періоди з 26.06.1989 по 01.07.1992, оскільки є виправлення в даті наказу про звільнення з роботи; з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 01.07.2006 періоди здійснення підприємницької діяльності, оскільки відсутня сплата внесків у індивідуальних відомостях про застраховану особу, що не відповідає вимогам статті 24 Закону. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні періодів, чим грубо порушив право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв`язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.39).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.43).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через підсистему «Електронний суд» 25.09.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача складає 31 рік 04 місяці 20 днів. Зазначено, що в результаті розгляду заяви та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області 20.11.2023 прийнято рішення № 092850017435 про відмову у врахуванні періодів роботи до страхового стажу: з 26 червня 1989 року по 01 липня 1992 року оскільки є виправлення в даті наказу про звільнення; з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2006 року по 30 червня 2006 року періоди здійснення підприємницької діяльності, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, що не відповідає вимогам статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.47-53).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.02.2023 звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та доданими до заяви документами.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області прийнято рішення від 10.02.2023 № 092850017435, яким відмовлено позивачу у призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки зазначено, що відповідно до частини першої статті 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, документи про стаж), страховий стаж позивача складає 27 років 8 місяців 0 днів. До страхового стажу період роботи з 01.02.1993-20.11.1996 згідно довідки №1/2 не враховано, оскільки в трудовій книжці запис не відповідає періоду вказаному в довідці. Враховано стаж по свідоцтвах про сплату єдиного податку та для права з 04.2005-12.2005, та даних ОК-5.

Не погоджуючись із вказаним рішення пенсійного органу ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту свої прав.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 №300/2176/23 позов задоволено (а.с.29-35).

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії від 10.02.2023 №092850017435.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди: з 26.06.1989 по 01.07.1992 - роботи слюсарем-ремонтником аварійно-відновлювальних робіт у Військовій частині НОМЕР_1 ; з 01.02.1993 по 20.11.1996 - роботи в приватному підприємстві "Карат"; з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 30.06.2006 - здійснення підприємницької діяльності.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 26.12.2022 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №300/2176/23 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково (а.с.24-26).

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області № 092850017435 від 10.02.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 03.02.2023 року № 1797 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.02.2023 року № 1797:

- зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду роботи покрівельником 4 розряду в приватному підприємстві "Карат" з 01.02.1993 року по 20.11.1996 року;

- вирішити питання про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи ОСОБА_1 з 26.06.1989 по 01.07.1992 - слюсарем-ремонтником аварійно-відновлювальних робіт у військовій частині НОМЕР_1 та здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 01.07.2006, з врахуванням висновків суду, що викладені в мотивувальній частині цієї постанови.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 300/2176/23 пенсійним органом повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.11.2024 № 092850017435 відмовлено в зарахуванні періодів роботи до страхового стажу: з 26.06.1989 по 01.07.1992, оскільки є виправлення в даті наказу про звільнення; з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 30.06.2006 періоди здійснення підприємницької діяльності, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, що не відповідає вимогам статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.28).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частина перша статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Закон України № 1058-ІV) визначає, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно із положеннями частини 2 статті 26 Закону України № 1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Частинами 2, 4 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до якої, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Щодо можливості зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 26.06.1989 по 01.07.1992 та з 01.04.2020 по 01.06.2020, суд зазначає наступне.

Згідно статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року № 110 (далі Інструкція № 58), встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції № 58).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції № 58).

Пунктом 2.14 Інструкція № 58 встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки Відомості про роботу пишеться: прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції № 58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Так, суд встановив, що записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 (а.с.10-16) підтверджується період роботи позивача:

- з 26.06.1989 прийнятий на роботу в в/чпп НОМЕР_1 на посаду слюсаря-ремонтника аварійно-відновлювальних робіт, відповідно до наказу 132 від 26.06.1989;

- з 01.07.1992 звільнений у зв`язку із закінченням терміну трудового договору, пункт 2 статті 29 КЗОТ, відповідно до наказу № 108;

- з 19.02.2020 прийнятий на роботу на посаду касира торговельного залу згідно трудового договору № 5 від 19.02.2020, відповідно до наказу від 18.02.2020;

- з 01.06.2020 звільнений з роботи згідно пункту 1 статті 36 ЗпП України за угодою сторін, відповідно до наказу від 01.06.2020.

Так, аналізуючи форму РС-право щодо зарахування до стажу ОСОБА_1 період з 19.02.2020 по 01.06.2020, судом встановлено, що оскаржуваний період тільки частково був зарахований пенсійним органом, а саме період з 19.02.2020 по 31.03.2020 та 01.06.2020.

Водночас, в частині зарахування періоду з 01.04.2020 по 31.05.2020 відповідачем ні в рішенні Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області від 20.11.2023 № 092850017435, ні в відзиві на позовну заяву не вказано жодних належних підстав щодо відмови у зарахуванні оскаржуваного періоду роботи.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Щодо посилання відповідача на порушення заповнення трудової книжки позивача, що не дає законних підстав відповідачу зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.06.1989 по 01.07.1992, суд відхиляє з огляду на наступне.

Пунктом 1.5 Інструкції № 58 визначено, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, відповідно до пункту 1 якого, як вже зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Окрім того, суд зазначає, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене, відповідачем безпідставно не взято до уваги спірні періоди роботи позивача з 26.06.1989 по 01.07.1992, з 01.04.2020 по 31.05.2020.

Щодо можливості зарахування до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 30.06.2006, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, частинами 1, 2 статті 21 Закону № 1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV визначено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, законодавством, яке діяло на час звернення позивача за призначенням пенсії, передбачено зарахування до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періодів провадження ними підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 встановлено, що для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637, а за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Таким чином, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата страхових внесків (єдиного внеску). При цьому, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) є обов`язковим відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1.

Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, відповідно до якої належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» (який був чинний на момент здійснення позивачем підприємницької діяльності та втратив чинність 01.01.2012) суб`єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб`єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім`ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов`язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов`язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї.

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов`язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 16-6 від 19.10.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» передбачено, що до Пенсійного фонду України органами місцевого бюджету перераховуються 10 відсотків від суми фіксованого податку, 17 відсотків від суми коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових патентів, та відділеннями Державного казначейства України 42 відсотки від сум єдиного податку, 68 відсотків від сум фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п. 16.1 розділу 16, п. 18.3 та п. 18.4 розділу 18 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління ПФУ від 06.09.1996 № 1-1 (яка діяла у спірні період 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 30.06.2006 та втратила чинність 07.02.2011 на підставі постанови правління Пенсійного фонду № 1-1 від 13.01.2011) суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, зобов`язані вести облік зборів до Пенсійного фонду та витрачання його коштів, своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду страхові збори, а також подавати йому відповідні звіти та зберігати облікові дані про нарахування, утримання та сплату страхових зборів до Пенсійного фонду протягом трьох років.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 № 300/2176/23 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в оскаржені періоди підприємницької діяльності перебував на спрощеній системі оподаткування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 , виданого Калуською ОДПІ Державної податкової адміністрації України 25.12.2003 (а.с.21) та серії НОМЕР_4 , виданого - 01.01.2006 (а.с.22), фізичною особою-суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було сплачено єдиний податок за 2004, 2006 роки.

Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які свідчать про те, що позивач у періоди з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 30.06.2006 не проводив сплату страхових внесків.

Матеріали справи також не містять відомостей про наявну у позивача заборгованість, що свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.

Більш того, жодних доказів про застосування фінансових санкцій до позивача за несплату страхових внесків, відповідачами також суду не надано.

Отже, відповідачем не наведено жодних порушень з боку позивача, які б відповідно до чинного законодавства стали підставою для не зарахування до страхового стажу періодів провадження ним підприємницької діяльності.

Вказане свідчить про необхідність зарахування періодів провадження підприємницької діяльності, за які позивачем сплачено страхові внески, до його страхового стажу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №300/2176/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.02.2023 року № 1797, зокрема, вирішити питання про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи ОСОБА_1 з 26.06.1989 по 01.07.1992 - слюсарем-ремонтником аварійно-відновлювальних робіт у військовій частині НОМЕР_1 та здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 01.07.2006, з врахуванням висновків суду, що викладені в мотивувальній частині цієї постанови.

Водночас, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що пенсійним органом не в повному обсязі досліджено вказане питання та не враховано висновки суду під час винесення оскаржуваного рішення, внаслідок чого, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.11.2023 № 092850017435, яким позивачу відмовлено у зарахуванні періодів для призначення пенсії, є протиправним та підлягає скасування.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 18.07.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 20.11.2024 №092850017435.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) періоди з 26.06.1989 по 01.07.1992, з 01.07.2003 по 30.09.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 30.06.2006, 01.04.2020 по 31.05.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) з моменту її призначення, із врахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.