Ухвала суду № 126581253, 14.04.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

14 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/9922/25

категорія 113040000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до Державної регуляторної служби України про визнання протиправним та скасування припису,

установив:

Центрально-західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом про визнання протиправним та скасування припису Державної регуляторної служби України, викладеного в акті позапланової перевірки №04/56-Д-2025 від 18 березня 2025 року.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у цій справі слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Таким чином, предметом судового розгляду в адміністративному судочинстві є публічно-правовий спір, який вирішується в порядку позовного провадження.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також установити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

За змістом частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

У постановах від 13 листопада 2019 року у справі №826/3115/17, від 04 грудня 2019 року у справі №826/6233/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«Державна регуляторна служба України та Міністерство екології та природних ресурсів України є органами державної влади, діяльність яких, зокрема, полягає у здійсненні виключних функцій контролю (нагляду) у сфері здійснення ліцензійної діяльності. При цьому позивач здійснює відповідні виключні функції контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, а відповідач здійснює виключні функції контролю (державного нагляду) за дотриманням Міністерством екології та природних ресурсів України як органом ліцензування господарської діяльності, зокрема з поводження з небезпечними відходами, законодавства у сфері ліцензування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції між Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною регуляторною службою України. Позивач звертається з вимогою скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, якому відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» він підзвітний і підконтрольний, і який, реалізуючи компетенцію у сфері нагляду за органами ліцензування, скасував рішення позивача як підконтрольного органу.

Зважаючи на те, що право Міністерства екології та природних ресурсів України на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування розпорядження Державної регуляторної служби України не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, правильним є висновок апеляційного суду про те, що Міністерство екології та природних ресурсів України у цій справі не має права на звернення до суду.».

Подібних висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 10 грудня 2019 року у справі №826/3111/17, від 04 грудня 2019 року у справі №826/6228/17, від 27 лютого 2020 року у справі №640/18401/18, від 23 червня 2020 року у справі №826/3061/16, від 10 грудня 2020 року у справі № 826/25387/15, від 05 квітня 2021 року у справі №826/6234/17, 03 червня 2021 року у справі №826/14307/17.

Спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у зв`язку з прийняттям Державною регуляторною службою України припису, яким зобов`язала позивача забезпечити дотримання пункту 15 Порядку №1107 в частині недопущення безпідставної відмови у продовженні дії дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; забезпечити дотримання абзацу 2 частини 1 статті 43 Закону № 2073 в частині зазначення виявлених недоліків, що стосуються поданих заяв; повторно розглянути подані ТОВ «КВІНТА» заяви на продовження строку дії дозволів на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 07 листопада 2019 року № 779.19.18, від 13 листопада 2019 року № 787.19.18 та на виконання робіт підвищеної небезпеки від 13 листопада 2019 року № 786.19.18, від 07 листопада 2019 № 778.19.18 з урахуванням висновків, викладених у акті перевірки.

Звертаючись до суду з відповідним позовом Центрально-західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не зазначило на підставі яких положень нормативно-правових актів подано відповідний позов, а також не вказало на реалізацію яких повноважень вчинено такі дії.

Судом також не встановлено положень чинного законодавства, які б надавали позивачу право на звернення до суду з відповідним позовом.

Ураховуючи сформовану практику Великої Палати Верховного Суду з питань юрисдикції спорів зазначеної категорії, суд уважає, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

За наведених обставин, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити Центрально-західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці у відкритті провадження у справі за позовом до Державної регуляторної служби України про визнання протиправним та скасування припису.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дати її постановлення.

Суддя Т.О. Окис