Рішення № 126580866, 14.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року Справа№200/1005/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Територіального управління ДСА України в Донецькій області щодо нездійснення з 01.11.2024 нарахування та виплати суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу (щомісячно) відповідно до наказу голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від №20-кг від 11.10.2023;

зобов`язати Територіального управління ДСА України в Донецькій області (юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 2) провести, починаючи з 01.11.2024 нарахування та виплату суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з урахуванням доплати за вислугу у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області № 20-кг від 11.10.2023.

В обґрунтування позову зазначив, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 425/2016 від 24.09.2016, позивача призначено на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області строком на 5 років. Повноваження позивача на здійснення правосуддя припинилися 29.09.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено. Повідомив, що станом на день подання позовної заяви до суду вона обіймає посаду судді у зазначеному суді, але не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням строку повноважень. Згідно з наказом голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області № 20-кг від 11.10.2023, на підставі ч. 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу. Стверджує, що такий наказ є чинним у судовому порядку не скасованим та не оспореним. Отримавши з листопада 2024 року винагороду судді, позивач дізнався про те, що розмір винагороди не відповідає розміру установленому Законом, а саме винагорода судді виплачена без щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення. Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та виплати суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області позивачу у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області № 20-кг від 11.10.2023, звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 13.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з перебуванням судді Давиденко Т.В з 05.03.2025 на лікарняному, протоколом від 19.03.2025 проведення повторно автоматизований розподіл судової справи та визначено головуючим суддею (суддя-доповідач): Шинкарьова І.В.

Ухвалою суду від 10.04.2025 прийнято справу до провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до ч.2 ст.135 Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Також вказує, що позивач, який був призначений на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Указом Президента України від 29.09.2016 №425/2016 і в якого закінчився п`ятирічний строк повноважень, в теперішній час не здійснює правосуддя та, відповідно, не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Зазначає, що інформаційним листом Державної судової адміністрації України від 28.10.2024 №6-20993/24 «Про результати заходів внутрішнього аудиту» доведено до територіальних управлінь ДСА України інформацію про те, що протягом 2024 року проведені комплексні аудити діяльності територіальних управлінь ДСА України з питань оплати праці та встановлено порушення чинного законодавства з питань виплати суддівської винагороди, нецільового використання бюджетних коштів. Зокрема, встановлено, що територіальними управліннями нараховувалася і виплачувалася суддівська винагорода суддям, які не здійснювали правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну, на який їх було призначено, у повному обсязі разом з доплатами до посадового окладу, що прямо суперечить вимогам ч.10. ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У зв`язку з цим з метою забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів, належної організації та координації роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, попередження порушень вимог Закону № 1402 та ризиків їх скоєння, рекомендовано територіальним управлінням ДСА України, місцевим судам як розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, що належать до мережі головного розпорядника бюджетних коштів - ДСА України:

Забезпечити нарахування та виплату суддівської винагороди з суворим дотриманням вимог ст.135 Закону №1402 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018. При цьому, зосередити особливу увагу на те, що відповідно до ч.10. ст.135 Закону №1402, яка є чинною, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 визначено лише три виключення з цього правила стосовно суддів, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них причин. Зазначені три причини, які тягнуть за собою ці виключні випадки, викладені у резолютивній частині рішення і розширеному тлумаченню не підлягають.

Зокрема, це такі положення Закону №1402:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Вищезгадані випадки і причини стосуються лише тих суддів, які були обрані безстроково за новими положеннями Конституції і Закону № 1402 і не втратили повноважень щодо здійснення правосуддя. Нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з втратою ним повноважень, зокрема, внаслідок закінчення п`ятирічного терміну, на який його було обрано, до таких випадків і причин рішенням Конституційного Суду України не віднесено.

Ця категорія суддів взагалі позбавлена повноважень здійснювати правосуддя не внаслідок якихось причин (залежних чи незалежних від них), а в силу вимог закону.

Враховуючи вищевикладене, територіальне управління вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) указом Президента України «Про призначення суддів» № 425/2016 від 29.09.2016 призначено на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області строком на 5 років.

Повноваження на здійснення правосуддя припинилися 29.09.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який позивача було призначено.

Позивач обіймає посаду судді у зазначеному суді, але не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Згідно з наказом голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області № 20-кг від 11.10.2023, на підставі ч. 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу за наявності стажу роботи більше 10 років.

З розрахункових листів за період листопада 2024 року - січень 2025 року слідує, що позивачу не виплачується щомісячна доплата за вислугу років.

Листом від 14.11.2024 № 04-1856/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області повідомило місцеві загальні суди Донецької області про те, що територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецьк області у зв`язку з надходженням інформаційного листа Державної судової адміністрації України від 28.10.2024 про результати заходів внутрішнього аудиту повідомляв. що з виявленням та фіксацією порушень в частині нецільового використання бюджетних коштів з листопада поточного року територіальним управлінням ДСА України в Донецькій області припиняється нарахування та виплата доплат до посадових окладів суддям, які не здійснюють правосуддя (крім випадків, зазначених у ч.10 ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Зміст даного листа просимо довести до відома заінтересованих осіб.

Не погоджуючись з припиненням виплати спірної доплати за вислугу років з 01.11.2024, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У ст.43 Основного Закону, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У преамбулі Закону України № 1402-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

У ст.4 цього Закону визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За ч.2 цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч.3 ст.135 Закону України № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

За змістом ч.5 ст.135 Закону України № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Згідно з ч.10 ст.135 Закону України № 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до п.17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1402-VIII повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.

У п.20 цього розділу передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII (далі Закон України № 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

У п.22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) закріплено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ (далі Закон України № 2453-VІ).

У п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) визначено що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VІ.

За змістом п.п.16 п.1 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX (далі Закон України № 193-IX) виключено п.22 і 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

Згідно з ч.1, 3 ст.133 Закону України № 2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII (далі Закон України № 192-VIII), суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

У ч.5 та 7 названої правової норми передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ч.10 ст.133 Закону № 2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.3, 10 ст.133 Закону України № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, зокрема, за якими суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Зі змісту п.п.3.4 рішення Конституційного Суду України слідує, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом України № 2453-VI у редакції Закону України № 192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом України № 1402-VIII.

Окрім того, названим рішенням Конституційного Суду України встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема, відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом України №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (ч.1 ст.55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (ч.8 ст.56, ч.1,2 ст.89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (ч.3 ст.82, ч.6, 7 ст.147).

Конституційний Суд України зробив висновок, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення ч.10 ст.133 Закону України № 2453-VI у редакції Закону України № 192-VІІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Суд зазначає, що застосований законодавцем у положенні ч.10 ст.133 Закону України № 2453-VI у редакції Закону України №192-VІІІ підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Отже, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Суд зауважує, що положення ч.10 ст.133 Закону України № 2453-VI у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII, які рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за № 11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням ч.10 ст.135 Закону України № 1402-VIII.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 120/1655/21-а дійшов висновку, що з набранням чинності законами № 1401-VIII та № 1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково. Водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п`ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, необхідним у такій категорії справи є з`ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення щодо кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до ч.5 ст.86 Закону України № 1402-VIII); закінчення п`ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої (обставини, з якою рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 пов`язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді).

Таким чином, від чіткої відповіді на питання щодо причин, які зумовили припинення виплати надбавок до посадового окладу, і залежить правильне вирішення спору.

Суд зазначає, що на сьогодні позивач обіймає посаду судді у Добропільському міськрайонному суді Донецької області, але не здійснює правосуддя з вересня 2021 року.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що до позивача застосоване дисциплінарне стягнення, передбаченого пп. 2-4 ч. 1 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та відсутня інформацією щодо відсторонення його від здійснення правосуддя на підставі рішення Вищої ради правосуддя, що мають наслідок позбавлення його права на отримання доплат до посадового окладу судді.

Згідно розрахункових листі за період листопад 2024 січень 2025 року позивач продовжує отримувати оклад судді у розмірі 63060,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто та не обумовлені його поведінкою, а тому, з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018, вона має право на отримання доплати до посадового окладу відповідно до наказу голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області № 20-кг від 11.10.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає, що відповідно до ст.382 КАС України, якою врегульовано питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості побоювань позивача щодо невиконання відповідачами даного судового рішення, суд вважає, що підстави встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі на час його постановлення відсутні, що не виключає право позивача подати відповідну заяву за наявності обґрунтованих підстав для встановлення судового контролю

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (адреса вулиця Незалежності, буд. 2, місто Слов`янськ, Донецька обл., 84112, код ЄДРПОУ 26288796) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нездійснення з 01.11.2024 нарахування та виплати суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу (щомісячно) відповідно до наказу голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від №20-кг від 11 жовтня 2023 року.

Зобов`язати Територіального управління ДСА України в Донецькій області провести, починаючи з 01.11.2024 нарахування та виплату суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області № 20-кг від 11 жовтня 2023 року.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.04.2025.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова