Рішення № 126580496, 14.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 рокуСправа №160/31303/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

25.11.2024 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради з вимогами про:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяви від 30.10.2024 про призначення та виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду.

Вобґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеної особою, військовослужбовцем, учасником антитерористичної операції та операції Об`єднаних Сил в Донецькій та Луганській областях. 30.10.2024 звернувся у встановленому порядку з заявою до Начальника Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради Кожемякіної О.М. щодо призначення позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилих приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, у відповідності з вимогами Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280. 06.08.2024 заява щодо призначення позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилих приміщення була розглянута на засіданні комісії щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилих приміщень деяких категорій осіб. За результатами розгляду заяви Листом від 01.11.2024 №15/6-1703 повідомлено, що позивач перебуває на квартирному обліку з 23.07.2024, право на отримання грошової компенсації мають учасники бойових дій з числа переміщених осіб, які перебували на квартирному обліку станом на 01.06.2024 у зв`язку з чим позивачу було відмовлено в задоволенні заяви. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішення, а тому звернувся з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 26.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, 11.12.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280визначено, що право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи або учасниками бойових дій, які перебувають на квартирному обліку і не менше як один рік на обліку в базі даних та які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24.02.2022. Позивач, звернувся за призначенням грошової компенсації 30.10.2024, що перевищує місячний строк після взяття на квартирний облік. Враховуючи вищевикладене, вважає позов безпідставним і просить суд відмовити в задоволенні такого позову в повному обсязі.

Позивач не погодився з доводами відповідача та 09.01.2025 подав відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, отримавши відповідь на відзив, скористався своїм правом на подачу заперечень, 17.01.2025 подав свої заперечення на відповідь на відзив, де зазначає, що відповідач діяв у межах своїх повноважень та просить відмовити в позові повністю.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомоїстатті 262 КАС Українивід учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятоїстатті 262 КАС Українирозглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеногостаттею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1 , з 30.01.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №1436-1115196-2017.

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.05.2015.

Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання встановлено, що ОСОБА_1 місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 15.01.2015 №2/ІІІ/І/13 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.

За результатами аналізу архівної бази даних встановлено, що позивач (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), з 11.09.2015 по 24.10.2017 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа (довідка № 1413019684) в управлінні соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (нині-департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради) за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Довідку внутрішньо переміщеної особи закрито причиною «вибув в інший район» та перенесено до архіву.

Довідкою Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської ради від 23.07.2024 №18-23/7 «Про прийняття на облік громадян та зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, внесення змін до облікових справ осіб» зі складом родини 1 особа, як внутрішньо переміщену особу з числа учасників бойових дій, зараховано на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та включено до списку осіб, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з правом першочергового одержання жилих приміщень, як учасник бойових дій. Номер у першочерговому списку 3621, у загальній черзі 7913.

Довідкою від 26.11.2021 №1411-5000414905 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, встановлено, що Зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_3 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Довідкою від 26.04.2022 №1201-50001344305, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 .

Листом Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 01.11.2024 №15/6-1703 позивачу було відмовлено у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Вважаючи відмову Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципузаборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно преамбулиЗакону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, цей Закон відповідно доКонституціїта законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1ст. 1Закону № 1706-VIIвизначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно ч. 2ст. 1 Закону № 1706-VII, адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цьогоЗаконувизнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частинами 1-4ст. 4Закону № 1706-VIIвизначено що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначенівстатті 1цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну. Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник). Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.

Відповідно ст. 4 (1)Закону № 1706-VIIЄдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб. Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи,затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509(даліПорядок № 509), цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка). Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 6 Порядку № 509, у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбаченихабзацом другимпункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно здодатком 2, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства суд зауважує, що довідка про взяття на облік ВПО видається в день надання заяви особою, яка має намір її отримати. Проте положенняЗакону № 1706-VIIвказують, що особа стає внутрішньо-переміщеною через низку обставин, які примусили цю особу залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру; довідка про взяття на облік лише підтверджує цей факт.

Відповідно п. 1 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280(даліПорядок № 280), цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 року заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно допунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно допунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону УкраїниПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, та які потребують поліпшення житлових умов, включені у списки осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими впункті 2цього Порядку (далі - квартирний облік), які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) до 24.02.2022 і перебувають не менш як один рік на обліку в базі даних.

Аналізуючи вказаний пункт Порядку № 280 суд зауважує, що умовою виплати компенсації є у тому числі перебування на обліку особи як внутрішньо переміщеної в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24.02.2022 не менш як один рік.

Тобто законодавцем закріплено, перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24.02.2022.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутній, на час призначення грошової компенсації, перебування ОСОБА_1 на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб вперше до 24.02.2022.

В той же час суд зазначає наступне.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені встатті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини перша, другастатті 4 Закону № 1706-VII)

Так, судом встановлено, що відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, за результатами аналізу архівної бази даних встановлено, що позивач (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), з 11.09.2015 по 24.10.2017 перебували на обліку як внутрішньо переміщена особа (довідка № 1413019684) в управлінні соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (нині-департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради) за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Довідку внутрішньо переміщеної особи закрито причиною «вибув в інший район» та перенесено до архіву.

При цьому, підстави для відмови внутрішньо переміщеній особі у призначенні грошової компенсації перелічені в пункті 13 Порядку № 280. Такими підставами є:

1) невідповідність в документах, що посвідчують внутрішньо переміщену особу або законного представника чи уповноваженого представника, від імені якої подається заява;

2) подання недостовірних відомостей;

3) внутрішньо переміщена особа не брала безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, чи у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (відсутні документи, передбаченіпідпунктами 3-6пункту 7 цього Порядку);

3-1) внутрішньо переміщена особа, зазначена вабзаці четвертомупункту 2 цього Порядку, не брала участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (відсутні документи, передбаченіпідпунктом 5-1пункту 7 цього Порядку);

4) внутрішньо переміщена особа не є особою, визначеною упунктів 19-21частини першої статті 6,пунктах 11-14частини другої статті 7 Закону УкраїниПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

5) скасування дії довідки про облік (за винятком випадків, коли дію довідки, виданої до 24.02.2022, скасовано з підстав її переоформлення у зв`язку із зміною фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, яка перемістилася з території, на якій ведуться бойові дії);

6) внутрішньо переміщена особа та члени її сім`ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеноїстаттею 47 Житлового кодексу України(на кожного члена сім`ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації;

7) внутрішньо переміщена особа не перебуває на квартирному обліку або перебуває на такому обліку після 01.06.2024;

8) внутрішньо переміщеній особі або членам її сім`ї вже надавалося житло або виплачувалася грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб`єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством;

9) внутрішньо переміщена особа не перебуває на обліку в базі даних на час призначення грошової компенсації згідно з відомостями бази даних;

9-1) внутрішньо переміщена особа вперше облікована в базі даних після 24.02.2022;

10) наявність обвинувального вироку суду у зв`язку із вчиненням внутрішньо переміщеною особою злочину проти України.

З огляду на що, така підстава як відсутність в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відомостей про реєстрацію в базі до 24.02.2022 відсутня в пункті 13 Порядку № 280.

Урішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституція Українивідокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно достатті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а самеу Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що, рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської радиї щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, а також членів їх сімей, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, є протиправним та підлягає скасуванню, адже прийняте без врахування обставин справи

Тому, суд може зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення грошової допомоги, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Отже, вимога позивача про призначення грошової допомоги не підлягає задоволенню.

Проте, суд вважає за необхідне зобов`язати Комісію щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб, створеної при Центральному управління соціального захисту населення Дні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення, з урахуванням висновків суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

За приписами ч. 1 та ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл такого не здійснюється.

Щодо судових витрат на правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, суд вважає важливим при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, щов підлягають стягненню з відповідача, врахувати, що позовна заява складалась з двох вимог, провадження щодо однієї з яких закрито в зв`язку з помилковим визначенням позивачем предметної юрисдикції.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятоюстатті 134 КАС України, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що дана справа відноситься до справ незначної складності, розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження, позов носить немайновий характер, дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів.

Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності, судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із розглядом даної справи підлягають відшкодуванню у розмірі 1500,00 грн.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Частиною 7ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження судових витрат представником позивача надано наступні докази, а саме: договір про надання юридичної (правничої) допомоги №14/06/2024 від 14.06.2024 .

Так, слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Зважаючи на незначну складність справи (з підстав чого була розглянута в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін), суд вважає, що сума у розмірі 12 000,00 грн на оплату наданих адвокатом послуг є завищеною.

Отже, вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у цьому випадку має бути зменшений з 12 000,00 грн до 1 500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) доЦентрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (49005, м. Дніпро, вул. Левка Лук`яненка, буд.39/41, код ЄДРПОУ 42788347) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.10.2024 про призначення та виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Зобов`язати Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2024 про призначення та виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення з урахуванням висновків суду.

Стягнути судові витрати на правничу допомогу з Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у розмірі 1500 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез