Рішення № 126580077, 10.04.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2684/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Клочко А.С.,

представника позивача Немченко Л.А.,

представника відповідача Наглій Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Відділ ДВС у місті Луцьку) про зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження №32058173 на підставі постанови заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Приходько А.П. від 18 травня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; зобов`язання зняти з майна арешт, накладений у виконавчому провадженні №32058173, та припинити публічне обтяження нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису про обтяження: 12515615 від 19 травня 2012 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна ОСОБА_1 існує тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12515615. Підставою обтяження зазначено постанову заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про арешт майна від 18 травня 2012 року ВП №32058173. Виконавче провадження було відкрито для примусового виконання виконавчого листа від 27 лютого 2012 року №182, виданого Волинським окружним адміністративним судом про стягнення податкового боргу у сумі 514681,59 грн. Постановою від 07 травня 2014 року ВП №32058173 виконавчий лист повернуто стягувачеві. Виконавчий документ повторно не пред`являвся, строки його пред`явлення до виконання закінчені, а саме виконавче провадження знищене у зв`язку із закінченням строків зберігання.

Позивач зазначила, що 18 лютого 2025 року зверталася із заявою про зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження №32058173, однак відповідач повідомив, що наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа станом на день завершення виконавчого провадження №32058173 визначені пунктом 1 статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі Закон №606-ХІV); у разі повернення виконавчого документа на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону №606-ХІV підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.

Позивач вважає, що збереження протягом тривалого часу арешту нерухомого майна за відсутності чинних виконавчих проваджень з виконання вказаного виконавчого документа та за відсутності інших незавершених виконавчих проваджень щодо неї порушує її майнові права як власника. Крім того, у судовому порядку визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2007 року №0001891703/0, яке слугувало підставою стягнення податкового боргу, в частині визначення суми податкового зобов`язання у сумі 436681,59 грн (справа №2а-18284/09/0370), а Головне управління ДПС у Волинській області підтвердило, що станом на 05 лютого 2025 року ОСОБА_1 не має податкового боргу.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі; судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.35-36). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що виконавче провадження №32058173 завершене 07 травня 2014 року згідно з пунктом 7 частини першої статті 47 Закону №606-ХІV з тих підстав, що у боржника відсутні рахунки у банківських установах, рухоме майно не розшукане протягом року та відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення. Стаття 50 Закону №606-ХІV не давала підстав зняти арешт з майна боржника. Відсутні підстави для його зняття, визначені у статті 59 чинного Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VІІІ), до сплати боржником виконавчого збору. Також відповідач підтвердив, що виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи позову та позовні вимоги просила задовольнити; представник відповідача вважає позов безпідставним та у його задоволенні просила відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Як видно з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, у Другому відділі державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції (Другому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції) перебувало виконавче провадження №32058173 з примусового виконання виконавчого листа №182, виданого 27 лютого 2012 року Волинським окружними адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 514681,59 грн (стягувач Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області). Виконавче провадження було відкрито 03 квітня 2012 року.

18 травня 2012 року постановами заступника начальника відділу Приходько А.П. стягнуто виконавчий збір, накладено арешт на майно боржника. 28 грудня 2012 року також винесено постанову про оголошення розшуку транспортного засобу та затримання його на штрафмайданчик, зупинено виконавче провадження (у зв`язку із розшуком транспортних засобів, боржника). Виконавче провадження поновлено 07 травня 2014 року та того ж дня постановою державного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону №606-ХІV з тих причин, що рахунки у банківських установах боржника відсутні, рухове майно не розшукано, відсутня згода опікунської ради на продаж нерухомого майна, у якому зареєстровані неповнолітні діти, а інше майно відсутнє.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідка від 14 березня 2025 року №417955639) 19 травня 2012 року зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 12515615); підстава обтяження постанова заступника начальника Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Приходько А.П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 травня 2012 року ВП №32058173 (а.с.10-11).

Довідкою Головного управління ДПС у Волинській області від 05 лютого 2025 року підтверджено, що ОСОБА_1 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внесу, іншої заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (а.с.13).

18 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу ДВС у місті Луцьку із письмовою заявою (вх.№3872/23-11-26 від 18 лютого 2025 року) про зняття арешту з належного їй нерухомого майна (обтяження №12515615), накладеного на підставі постанови від 18 травня 2012 року ВП №32058173 (а.с.14-15).

Відповідач листом від 04 березня 2025 року №26158 повідомив наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа відповідно до статті 50 Закону №606-ХІV. Зокрема, накладений на майно боржника арешт знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, зокрема, у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Натомість виконавче провадження №32058173 завершено 07 травня 2014 року з інших причин - на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону №606-ХІV; правові підстави для зняття арешту відсутні. Одночасно інформовано, що строк зберігання виконавчого провадження закінчився (а.с.12).

Витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження підтверджено, що станом на 13 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 відсутні незавершені виконавчі провадження (а.с.9).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна, позивач звернулася із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арешту на нерухоме майно позивача (обтяження вчинено 19 травня 2012 року на підставі постанови виконавця від 18 травня 2012 року №32058173) регламентувались Законом №606-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 5 частини третьої).

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами першою та другою вказаної статті було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 50 Закону №606-XIV було обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

Судом встановлено, що виконавче провадження №32058173, у межах якого накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , було повернуто стягувачу 07 травня 2014 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону №606-XIV7), яким установлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Отже, на момент вчинення цієї дії у державного виконавця були відсутні законодавчо визначені підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

Частиною п`ятою статті 47 Закону №606-XIV передбачалося, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За приписами частини першої стаття 22, частини третьої статті 23 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Виконавчий лист №182, виданий Волинським окружним адміністративним судом 27 лютого 2012 року на підставі постанови від 09 листопада 2011 року у справі №2а-17946/09/0370 (набрала законної сили 27 грудня 2011 року), повторно міг бути пред`явлений для примусового виконання (після повернення 07 травня 2014 року виконавчого листа стягувачу) протягом одного року.

Не є спірною та обставина, що повторно виконавчий лист від 27 лютого 2012 року №182 для примусового виконання не пред`являвся та у зв`язку із закінченням строку пред`явлений вже не може бути. Тож відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон №1404-VIII.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За приписами частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону №1404-VIII).

Позивач не оскаржує неправомірність постанови про накладення арешту на майно боржника. У той же час матеріали справи не містять доказів існування на час звернення позивача у лютому 2025 року підстав для самостійного зняття виконавцем арешту нерухомого майна боржника, перелік яких наведено у частині четвертій статті 59 Закону №1404-VIII, з чим погодився представник позивача у судовому засіданні.

Поряд з тим в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відкриті виконавчі провадження, у яких позивач ОСОБА_1 була боржником, а матеріали виконавчого провадження №32058173, у межах що арешт, накладений постановою від 18 травня 2012 року, у зв`язку із закінченням строку зберігання знищено, що підтвердив відповідач.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на наявність у позивача заборгованості зі сплати виконавчого збору, та існування підстав для його стягнення на цей час.

Крім того, судом встановлено, що виконавчий лист від 27 лютого 2012 року №182 був виданий Волинським окружним адміністративним судом у справі №2а-17946/09/0370 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/21492074) про стягнення податкового боргу у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 16 квітня 2007 року №0001891703/0 у сумі 514681,59 коп.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду 19 серпня 2016 року у справі №2а-18284/09/0370, яка набрала законної сили 24 травня 2017 року на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2007 року №0001891703/0 в частині податкового зобов`язання у сумі 436681,59 грн. Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі №2а-18284/09/0370 судові рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін (а.с.16-25).

Стягувач (Головне управління ДПС у Волинській області) довідкою від 05 лютого 2025 року підтвердив відсутність податкового боргу ОСОБА_1 за платежами до бюджету (а.с.13).

Відсутність належних та допустимих доказів про наявність невиконаних зобов`язань позивача та обґрунтованість існування арешту протягом тривалого часу безумовно порушує її майнові права як власника та є несправедливим.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

У розглядуваному випадку відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною, оскільки, як уже було зазначено судом, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону №606-XIV у відповідача не було правових підстав, визначених статтею 50 цього Закону, для зняття арешту з майна боржника; відсутні такі підстави для самостійного зняття арешту державним виконавцем за заявою позивача згідно з частиною четвертою статті 59 цього Закону.

Натомість, з огляду на те, що починаючи з 08 травня 2014 року виконавчий документ на виконання повторно до органів державної виконавчої служби не пред`являвся та на виконанні не перебуває, а матеріали справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, то арешт на майно позивача, накладений у межах виконавчого провадження №32058173, втратив свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання виконавчого документа. Іншого відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено.

Отже, позов належить задовольнити частково у спосіб зобов`язання Відділ ДВС у місті Луцьку вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 травня 2012 року ВП №32058173 (реєстраційний номер обтяження 12515615); в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Звертаючись до суду (позовна заява подана через підсистему «Електронний суд»), позивач згідно з платіжною інструкцією від 13 березня 2025 року 0.0.4246552957.1 сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн при необхідному 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8) (а.с.6, 29).

Тож у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі у сумі 484,48 грн. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27А, ідентифікаційний код юридичної особи 35041461) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 травня 2012 року ВП №32058173 (реєстраційний номер обтяження 12515615).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати у сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повний текст рішення складено 14 квітня 2025 року