Ухвала суду № 126576103, 14.04.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3057/25

Провадження №2-з/333/7/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Варнавської Л.О., розглянувши заяву представника позивача адвоката Коломоєць І.В. в інтересах ОСОБА_1 про забезпеченняпозову усправі запозовом до Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради про визнання наказу №12-р від 21.03.2025р. незаконним та його скасування,

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2025 року в провадження судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя Варнавської Л.О. в рамках цивільної справи 333/3057/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Коломоєць Ірина Василівна до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради про скасування наказу, третя особа: Запорізька міська рада, надійшла заява про забезпечення доказів.

В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову позивачка зазначає, що вважає своє майбутнє звільнення з посади сестри медичної приймального відділення КНП «Міська лікарня № 10» незаконним. Підставою для її звільнення є наказ № 12р від 21.03.2025 року, який, за її словами: не має обов`язкової сили, оскільки рішення міської ради №197 від 20.05.2024, на яке посилається наказ, не містить прямої вимоги щодо скорочення персоналу; видався з перевищенням повноважень, оскільки підписаний не головою комісії з припинення, а головою ліквідаційної комісії; порушує законодавство: Конституцію, КЗпП України, норми трудового законодавства (зокрема, не запропоновано іншої вакантної посади, не доведено факту змін в організації праці); може призвести до катастрофічних наслідків, оскільки йдеться про масове вивільнення персоналу лікарні (378,25 штатних одиниць) у прифронтовому місті під час воєнного стану, що становить загрозу національній безпеці та життю громади. Позивачка також наголошує, що: лікарня є об`єктом критичної інфраструктури; наказ про скорочення є незаконним і порушує конституційні права, зокрема право на працю і охорону здоров`я; подано колективні скарги та кримінальну заяву за фактом незаконного скорочення медзакладу. У зв`язку з цим позивачка просить зупинити дію наказу № 12р від 21.03.2025 р. до моменту розгляду справи по суті, аби уникнути невідворотних негативних наслідків як для неї особисто, так і для громади.

В період часу з 11.04.2025 року по 10-00 годину 14.04.2025 року суддя Варнавська Л.О. перебувала в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню № 333/6405/24 (провадження 1-кп/333/367/25).

Вказана заява розглядається судом без повідомлення сторін.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із можливими в подальшому заявленими позовними вимогами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.4Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22.12.2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою до подання позовної заяви до суду.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими можливими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів саме позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним складнощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.

Заявник в своїй заяві про забезпечення позову, посилається на побоювання щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Заявник не надала достатніх доказів реальності та невідворотності шкоди, яка може бути завдана до вирішення справи по суті. Заявлені ризики є гіпотетичними та оціночними. Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично би вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 ЦПК України.

Згідно з ч.3 ст.150ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, заявником не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду на ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Керуючись вимогами ст.ст.149-150,257,260,261, 354 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Коломоєць І.В. в інтересах ОСОБА_1 про забезпеченняпозову усправі запозовом до Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради про визнання наказу №12-р від 21.03.2025р. незаконним та його скасування відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Л.О. Варнавська