Ухвала суду № 126575717, 10.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12324/25-к

пр. 1-кс-12629/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участю:

прокурора - ОСОБА_3

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024000000001175 від 24.10.2024,-

ВСТАНОВИВ:

17.03.2025 прокурор відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024000000001175 від 24.10.2024.

Так, прокурор обґрунтовує клопотання тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001175 від 24.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «ЗАВОД «АРТУЗ АКВА» (код ЄДРПОУ 41329283), не маючи спеціального дозволу на користування надрами, здійснює видобування підземних вод питних для нецентралізованого водопостачання в м. Теплодар Одеської області з ділянки «Теплодарська» (свердловина № 1/7913).

Таким чином, прокурор вказує, що у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що представниками ТОВ «ЗАВОД АРТУЗ АКВА» вчинено та продовжується вчинятися злочин передбачений ч. 3 ст. 240 КК України.

В період часу з 07:40 по 08:30 годин 06.03.2024, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , справа №757/9891/25-к пр. 1-кс-10596/25/24 від 03.03.2025, у відповідності до ст. ст. 223, 233, 234, 236 КПК України, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В результаті проведення вищезазначеного обшуку було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки iPhone 13 mini, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою з номером НОМЕР_3 ; ноутбук марки Acer в корпусі сірого кольору з серійним номером: 14401581834.

07.03.2025 старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 прийнято постанову про приєднання речей, вилучених в результаті проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , речей в якості речових доказів.

Вказані речові докази мають суттєве значення для розслідування кримінального провадження, оскільки можуть містити листування, файли, фото, -відеозаписи, які підтверджують незаконну діяльність ТОВ «ЗАВОД «АРТУЗ АКВА», огляд яких є необхідним для повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення та причетних до нього осіб.

У зв`язку із викладеним, на даний час з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, використання, передачі, відчуження вищевказаного майна, виникла необхідність у накладенні арешту.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник власника майна заперечував щодо задоволення клопотання та зазначив, що ОСОБА_6 добровільно надала для ознайомлення та копіювання інформації свій мобільний телефон та ноутбук, повідомила всі паролі, однак зазначене майно було вилучено.

Відтак, адвокат вважає, що майно, яке належить ОСОБА_6 було вилучено безпідставно та без реальних на це підстав.

Окрім цього, представник зазначив, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, оскільки доводи прокурора про значення вилученого майна для кримінального провадження є необґрунтованими.

Також зазначено, що техніка необхідна ОСОБА_6 , для здійснення підприємницької діяльності, яка полягає в наданні юридичних послуг.

ОСОБА_6 не є та не була працівником ТОВ «ЗАВОД «АРТУЗ АКВА», не виконувала доручень посадових соіб вказано підприємства.

Таким чином, адвокат просив відмовити в задоволені клопотанні, оскільки воно є необґрунтованим та у клопотанні відсутні будь-які докази причетності ОСОБА_6 до кримінального провадження.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, заслухавши учасників процесу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Окрім цього, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Також, у відповідності до ч. 2 ст 234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

При цьому, сторона кримінального провадження має довести слідчому судді, що стало підставою для вилучення зазначеного майна та яке воно має заначення для кримінального провадження.

Слідчий суддя звертає увагу, що ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. Забороняється вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов`язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.

Окрім цього, частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

На вимогу володільця особа, яка здійснює тимчасове вилучення комп`ютерних систем або їх частин, залишає йому копії інформації з таких комп`ютерних систем або їх частин (за наявності технічної можливості здійснення копіювання) з використанням матеріальних носіїв володільця комп`ютерних систем або їх частин. Копії інформації з комп`ютерних систем або їх частин, які вилучаються, виготовляються з використанням технічних засобів, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів володільця із залученням спеціаліста.

Відтак, ця норма перед усім покликана обмежити свавільне вилучення комп`ютерної та іншої техніки під час проведення обшуків, що призводить до непомірного втручання у право власності осіб.

Таким чином, сторона обвинувачення не була позбавлена можливості під час обшуку дослідити необхідність вилучення мобільного телефону, ноутбуку та скопіювати інформацію, яка має відношення до кримінального провадження, а протилежного органому досудового розслідування недоведено.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Так, дослідивши матеріалами клопотання, слідчий суддя вважає, що прокурором не підтверджено та не доведено, що майно, на яке просить накласти арешт здобуте внаслідок злочинної діяльності, є предметом вчинення кримінального правопорушення або мають відношення до нього.

Окрім цього, особа у якої було вилучено майно, не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а тому твердження прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, є необґрунтованими.

Також, суд вважає, що доводи сторони захисту щодо безпідставного вилучення даного майна є доцільними, оскільки, як зазначає останній, ОСОБА_6 надала повний доступ до техніки з метою її копіювання.

Відтак, на думку слідчого судді, таке вилучення свідчить про порушення прав особи, яка надала слідству повний доступ до своєї особитої інформації, а інших обставин доказів, які б вказували на беззаперечну необхідність у вилученні майна, на яке просить накласти арешт прокурор, суду не надано.

Таким чином, твердження прокурора, що у разі незастосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може призвести до втрати доказів по кримінальному провадженню, носить у собі абстрактний та неконкретизований характер, що не має під собою доказового обґрунтування.

З врахуванням зазначеного, клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, яке було вилучено в ході проведення 06.03.2025 обшуку, за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки iPhone 13 mini, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з міс-карткою з номером НОМЕР_3 ; ноутбук марки Acer в корпусі сірого кольору з серійним номером: 14401581834 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_8