Рішення № 126574912, 04.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/910/23

Провадження № 2/752/502/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

04 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретарів - Гненик К.П., Тертій К.Б., Зінченка Д.В.

представників позивачів- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представників відповідачів- ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Квартал-2», ОСОБА_9 , Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання недійсним правочинів, електронних торгів та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд

В С Т А Н О В И В:

В січні 2023 року позивачі звернувся до суду з позовом і просили:

- визнати недійсними: протокол №1 Загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 28 серпня 2018 року; Акт оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до Статуту ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 04 вересня 2018 року; Акт прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Дніпро-Квартал-2» від 05 вересня 2018 року;

- визнати недійсними: Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Квартал-2» від 04 липня 2019 року, Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Квартал-2» від 04 липня 2019 року та Акт приймання передачі частки в статутному капіталі (корпоративних прав) від 04 липня 2019 року;

- визнати недійсними: протокол Загальних зборів учасників ТОВ`Дніпро-Квартал-2» від 23 липня 2019 року та Акт приймання передачі майна від 23 липня 2019 року про передачу ТОВ`Дніпро-Квартал-2» на користь ОСОБА_9 майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним Договір іпотеки від 25 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.;

- визнати недійсними електронні торги, проведені 05 жовтня 2020 року ДП`СЕТАМ» з продажу предмету іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати протокол №505078 проведення електронних торгів від 05 жовтня 2020 року, Акт про реалізацію предмета іпотеки, виданий приватним виконавцем виконавчого кругу Хмельницької обл. Банадигою В.В. 13 жовтня 2021 року, та Свідоцтво від 25 січня 2021 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.;

- витребувати об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з чужового незаконного володіння ОСОБА_10 , в спільну часткову власність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 по частині;

- визнати недійсним Договір іпотеки від 04 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського ннотаріального округу Гамаль І.М.;

- визнати недійсним договір іпотеки від 07 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит С.О.;

- визнати недійсними електронні торги, проведені 30 вересня 2020 року ДП`СЕТАМ» з продажу предмету іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним та скасувати протокол №504246 проведення електронних торгів від 20 вересня 2020 року, Акт про реалізацію предмета іпотеки, виданий приватним виконавцем виконавчого кругу Хмельницької обл. Банадигою В.В. 09 жовтня 2021 року, та Свідоцтво від 04 лютого 2021 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.;

- витребувати об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 з чужового незаконного володіння ОСОБА_10 в спільну часткову власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1/4 частині; ОСОБА_8 - частину.

Посилаються в позові на те, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 01 липня 1996 року, виданого Управлінням справами Національної академії наук України вони є співвласниками квартири АДРЕСА_3 .

Вони, позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_14 є співвласниками квартири АДРЕСА_4 на підставі Договору дарування від 28 травня 2010 року в рівних частках.

За фактом незаконного заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом квазаними квартирами відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м.Києві розпочато кримінальне провадження №12022100000000134 від 18 лютого 2022 року за ознаками кримінального парвопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Зазначають, що з метою вчинення шахрайських дій з нерухомим майном невстановлені особи на підставі підроблених документів, відповідно до рішення Загальних зборів учасників від 28 серпня 2018 року зареєстрували їх та ОСОБА_15 учасниками (засновниками) ТОВ`Дніпро-Квартал-2» із статутним капіталом у розмірі 4 000 000, 00 грн. та їх внесками наступним чином:

- ОСОБА_8 вносить частку квартири АДРЕСА_3 вартістю 650 000, 00 грн. та частину квартири АДРЕСА_4 вартістю 350 000, 00 грн., загальна вартість 1 000 000, 00 грн., що становить 25% статутного капіталу;

- ОСОБА_7 вносить частку квартири АДРЕСА_3 вартістю 650 000, 00 грн. та частку квартири АДРЕСА_4 вартістю 175 000, 00 грн., загальна вартість 825 000, 00 грн., що становить 20, 625% статутного капіталу;

- ОСОБА_6 вносить 1/4 частку квартири АДРЕСА_4 вартістю 175 000, 00 грн., що становить 4, 375% статутного капіталу;

- ОСОБА_15 вносить частку в розмірі 2 000 000, 00 грн. (50% статутного капіталу ) та призначається директором.

Протокол №1 Загальних зборів учасників від 28 серпня 2018 року вони ніколи не підписували, вказану юридичну особу не створювали та не мали наміру створювати, тим більше за рахунок власного житла.

Таким чином, квартири вибули з їх володіння не з їхньої волі, шляхом шахрайських дій невстановлених осіб з метою заволодіння майном.

Крім того, станом на 28 серпня 2018 року вони перебували за кордоном, тобто фізично не могли підписати вказаний протокол.

Підписи від їх імені в протоколі виконані не ними, а іншими особами, а вартість нерухомого майна не відповідає реальній (ринковій ) вартості спірних квартир.

Згідно висновку ТОВ`Оціночна компанія Воркінг» від 16 грудня 2022 року вартість квартири АДРЕСА_3 становила 701 100 доларів США, що за курсом НБУ складає 19 550 342, 00 грн.

Вартість квартири АДРЕСА_4 становила 167 226 доларів США, що за курсом НБУ складає 4 663 137, 00 грн.

Крім того, згідно висновків почеркознавчого дослідження від 28 листопада 2022 року №10042, №10043 та №10044 вони не підписували Акт оцінки вартості приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ.

Більше того, ОСОБА_8 04 та 05 вересня 2019 року перебувала за межами України, тобто не могла підписувати їх.

Досудовим розсідуванням встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода О.М. не здійснюював засвідчення справжності їх підписів у Акті оцінки вартості приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ від 04 версеня 2018 року, відповідну нотаріальну дію не вчиняв, як і будь-яких дій щодо ТОВ`Дніпро-Квартал -2».

Таким чином, протокол №1 Загальних зборів учасників ТОВ від 28 серпня 2018 року та Акт оцінки вартості приймання-передачі майна від 04 вересня 2018 року є підробленими.

ОСОБА_15 на досудовому слідстві також пояснив, що він вказаних документів не підписував, участі в застуванні та керівництві ТОВ не приймав.

Вироком Печерського районного суду м.Києва від 06 лютого 2020 року ОСОБА_15 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, та призначено покарання в вигляді штрафу.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_15 за пропозицією невстановленої слідством особи за грошову винагороду став учасником та директором ТОВ`Дніпро-Капітал-2» без наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену статутом товариства.

Зазначені обставини свідчать, що квартири вибули з їх власності не з їхньої волі шляхом вчинення невстановленими особами шахрайських дій на підставі підроблених документів, а тому зазначене майно перейшло до ТОВ`Дніпро-Капітал-2» незаконно.

24 вересня 2018 року реєстратором Київської філії КП Лиманської селищної ради Роздільнянського р-ну Одеської обл. Хоменко І.О. на підставі зазначених підроблених документів внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ`Дніпро-Капітал-2» права власності на квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 .

Враховуючи те, що квартири вибули з їх володіння незаконно, всі наступні угоди про перехід права власності на них є недійсними і не створюють юридичних наслідків.

25 лютого 2019 року відповідно до Акту прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Капітал-2» ОСОБА_16 прийняла 100% частки в статутному капіталі вартістю 4 000 000, 00 грн., яка рішення єдиного учасника ТОВ від 26 лютого 2019 року призначила себе директором товариства.

Документи містять відмітку, що осіб, які їх підписали, встановлено та засвідчено правильність їх підпису приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.

Однак, відповідно до інформації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) діяльність приватного нотаріуса Остапенка Є.М. наказом Головного територіального управління юстиції в Харківській обл. від 15 серпня 2019 року була припинена з 01 жовтня 2019 року за його заявою.

Гербова печатка була викрадена з його автомобіля, про що ним було повідомлено ГТУЮ в Харківській обл.

Крім того, згідно протоколів допитів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не знайомі, приватного нотаріуса Остапенка Є.М. не знають.

25 лютого 2019 року ОСОБА_16 знаходилася в м.Києві, працювала в банку, а тому не могла бути присутньою в м.Харкові та підписувати документи щодо ТОВ`Дніпро-Квартал-2».

04 липня 2019 року відповідно до Договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі та Акту приймання-передачі частки ОСОБА_16 передала 100% частки в статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Квартал-2» ОСОБА_9 .

Документи також містять відмітку про встановлення осіб сторін угоди та справжність їх підпису, що засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., діяльність якого була припинена.

Про фальсифікацію даних документів свідчить також те, що вони були укладені в м.Дніпро, нотаріальне засвідчення в м.Харкові, а сторони угоди проживали в м.Києві.

23 липня 2019 року на підставі протоколу загальних зборів ТОВ`Дніпро-Квартал-2» ОСОБА_9 вийшов зі складу учасників ТОВ, а товариство зобов`язалося передати йому у власність майно пропорційно його частці, як учасника, а саме: квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 , які оцінені сторонами в 4 000 000, 00 грн.

В цей же день приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_9 на вказані квартири.

Реєстрація права власності є незаконною, оскільки ТОВ`Дніпро-Квартал-2» не було наділено необхідним обсягом прав на відчуження вказаного майна.

25 липня 2019 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 був укладений договір позики грошових коштів у сумі 1 000 000, 00 грн. строком до 25 серпня 2019 року.

Договір був забезпечений іпотекою квартири АДРЕСА_3 відповідно до Договору іпотеки від 25 липня 2019 року.

25 серпня 2019 року була укладена Додаткова угода №1 до Договору позики, за якою сума позики була узгоджена в розмірі 8 000 000, 00 грн. зі строком повернення 15 лютого 2020 року.

Дана угода також була забезпечена Договором іпотеки від 25 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 - квартири АДРЕСА_4 .

В зв`язку з неповерненням боргу за ініціативою ОСОБА_18 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької обл., з порушенням територіальності, було відкрито виконавче провадження, в якому було зазначено місце проживання ОСОБА_9 в АДРЕСА_5 , хоч він насправді проживав у АДРЕСА_6 .

Таким чином, вважають, що вказаними особами були створені штучні умови для вчинення виконавчих дій у бажаному виконавчому окрузі.

В межах зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем було передано на реалізацію обидві квартири.

30 вересня 2020 року ДП`СЕТАМ» були проведені електронні торги з продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_4 .

Згідно протоколу №504246 від 30 вересня 2020 року переможцем торгів по лоту №440372 за ціною 1 900 098, 00 грн. став ОСОБА_10 , який є рідним братом ОСОБА_12

04 лютого 2021 року на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було видано Свідоцтво про право власності на квартиру, а 22 лютого 2021 року інформація про право власності ОСОБА_10 на вказану квартиру була внесена до Державного реєстру речових прав.

05 жовтня 2020 року ДП`СЕТАМ» були проведені електронні торги з продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_3 .

Згідно протоколу №505078 від 05 жовтня 2020 року переможцем торгів по лоту №441221 за ціною 7 776 197, 00 грн. також став ОСОБА_10

25 січня 2021 року на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було видано Свідоцтво про право власності на квартиру.

Вважають, що вказані дії були направлені на ускладнення поверенння ними квартир у свою власність, які продовжують залишатися в їх володінні та користуванні.

Щодо підстав недійсності торгів зазначають, що недійсні договори іпотеки між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 не створюють ніяких юридичних наслідків та є підставою для визнання торгів недійсними.

Спірні квартири не належали ОСОБА_9 , а тому останній не був наділений правом їх продажу.

Крім того, при проведенні електронних торгів для їх дійсності обов`язково має залучатися суб`єкт оціночної діяльності для визначення стартової ціни майна.

При проведенні електронних торгів з продажу квартир суб`єкт оціночної діяльності не залучався, що є підставою для визнання їх недійсними.

Суттєвим також вважають те, що квартири були продані за ціною, значно нижчою від ринкової вартості, що також може бути підставою для визнання торгів недійсними.

04 лютого 2021 року після проведення електронних торгів щодо квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_10 продовжив вчиняти дії, направлені на легалізацію майна, шляхом укладення Договору позики з ОСОБА_19 на суму 1 000 000, 00 грн.

Даний договір був забезпечений іпотекою квартири та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.

Договір іпотеки є недійсним, оскільки право власності на неї ОСОБА_10 набув на недійсних електронних торгах.

Провівши аналіз законодавства, що регулює порядок укладення угод та судову практику, що регулює вказані правовідносини, просять задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 17 січня 2023 року та відповідно до ст.33 ЦПК України був визначений склад суду.

Ухвалою суду від 19 січня 2023 року в відкритті провадження в справі в частині вимог про:

- визнання недійсними: протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ`Дніпро-Квартал-2» від 28 серпня 2018 року; Акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до Статуту ТОВ`Дніпро-Квартал-2» від 04 вересня 2018 року; Акту прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Квартал-2» від 05 вересня 2018 року;

- визнання недійсними: Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Квартал-2» від 04 липня 2019 року, Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Квартал-2» від 04 липня 2019 року та Акту приймання пеередачі частки в статутному капіталі (корпоративних прав) від 04 липня 2019 року;

- визнання недійсними: протоколу загальних Зборів учасників ТОВ`Дніпро-Квартал-2» від 23 липня 2019 року та Акту приймання передачі майна від 23 липня 2019 року про передачу ТОВ`Дніпро-Квартал-2» на користь ОСОБА_9 майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_2 відмовлено.

Ухвалою від 31 січня 2023 року в решті вимог у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачам додатково копію позову з додатками.

Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для надання відзиву.

27 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_9 подав відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що позивачами не доведено наявності у них права на майно, яке ними було відчужено, і вони не є сторонами в Договорі іпотеки чи заінтересованими особами.

Майно ним було придбано за відплатним договором, а тому він є добросовісним набувачем у розумінні вимог ст.388 ЦК України.

Щодо посилань на кримінальне провадження як доказу вибуття з їх власності майна поза їх волею, зазначає, що вирок у кримінальному провадженні відсутній і не підтверджує їх права на звернення до суду.

Звернув увагу на те, що майно, набуте в порядку виконання судових рішень, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Проаналізувавши норми ст.ст.215, 216 та 650 ЦК України, зазначає, що скасування електронних торгів у даному випадку не призведе до повернення майна позивачам, вони не є стороною виконавчого провадження чи учасниками торгів, а тому торги не можуть впливати на їх права та обов`язки.

Вважає також, що надані позивачами висновки експертів суперечать п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень та п.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України №53/5 від 08 жовтня 1998 року, а тому є неналежними доказами приведеним позивачам обставинам.

( т.2, а.с. 126 - 130 )

27 лютого 2023 року відзив на позов подав представник відповідача ОСОБА_10., який також проти позову заперечує.

Вважає, що строки позовної давності для звернення позивачів до суду з вимогами про витребування майна спливли, оскільки з моменту відкриття кримінального провадження 12 листопада 2018 року позивачі були обізанні з тим, що майно вибуло з їх володіння.

Саме з підстав пропуску звернення зі скаргою МЮ України 01 вересня 2019 року відмовило позивачам у задоволенні скарги в частині набуття права власності ОСОБА_9 на спірні квартири.

З урахуванням цього, просить застосувати строк позовної давності до вимог позивачів.

В решті вимог позивачів, а саме про визнання договорів іпотеки недійсними, електронних торгів з продажу іпотечного майна та витребування майна підтримав обґрунтування, приведені в відзиві відповідача ОСОБА_9

( т.2, а.с. 148 - 153 )

Решта відповідачів своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали.

16 березня 2023 року представник позивачів ОСОБА_24. подав відповідь на відзив.

Зазначає, що відповідачем ОСОБА_10 не надано доказів моменту обізнаності позивачів про своє порушене право, як і не надано доказів їх залучення до участі в кримінальному провадженні від 12 листопада 2018 року.

Крім того, заперечив наявність підстав для застосування строків позовної давності з посиланням на п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначаючи, що строки поовної давності позивачами при зверненні до суду не пропущені.

Спростовуючи твердження в частині неможливості витребування майна при визнанні торгів недійсними, зазначає, що скасування рішення, на підставі якого майно вибуло з володіння власника, є підставою для його витребування в добросовісного набувача.

Крім того, в разі визнання прилюдних торгів недійсними позов власника про витребування майна підлягає задоволенню.

Це узгоджується з постановою Верховного суду України від 11 червня 2014 року в справі №6-52цс14 та постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі №285/3414/17.

Про недійсність електронних торгів свідчить те, що ОСОБА_10 був єдиним учасником цих торгів, а інші учасники, які бажали прийняти в них участь, були відхилені на початку торгів.

Крім того, неправильне визначення ціни також є підставою для визнання торгів недійсними.

Зазначив також, що відповідач ОСОБА_10 є братом ОСОБА_12 , з якою відповідач ОСОБА_9 уклав договори позики.

Тобто, поведінку ОСОБА_10 не можна назвати добросовісною.

Оскільки відповідач не надав доказів оплати вартості придбаного майна, вважає, що воно придбано ним безоплатно.

( т.2 а.с.175 - 180 )

Представники позивачів у судовому засіданні позов підтримали.

Представники відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проти позову заперечували з підстав, викладених у відзивах.

Інші відповідачі та їх представники в судове засідання неодноразово не з`являлися. Про час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Причини неявки суду не повідомляли.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На підставі викладеного та ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 01 липня 1996 року, виданого Управлінням справами Національної академії наук України, та Договору дарування від 28 травня 2010 року на користь ОСОБА_21 ( нині ОСОБА_21 ), позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_4 , а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - по частини, ОСОБА_8 - частини.

Позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі Договору дарування від від 28 травня 2010 року є співвласниками квартири АДРЕСА_3 в рівних частках.

( т.1, а.с.29 - 38 )

Рішенням Загальних зборів учасників від 28 серпня 2018 року, оформленим протоколом №1, було засновано ТОВ`Дніпро-Квартал-2» із статутним капіталом у розмірі 4 000 000, 00 грн.

Згідно Акту оцінки вартості та приймання передачі від 04 вересня 2018 року учасники оцінили свої вклади та передали до статутного капіталу товариства :

- ОСОБА_8 - частини квартири АДРЕСА_3 вартістю 650 000, 00 грн., та 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 вартістю 350 000, 00 грн., загальна частка 1 000 000, 00 що становить 25% статутного капіталу;

- ОСОБА_7 - частини квартири АДРЕСА_3 вартістю 650 000, 000 грн. та частку квартири АДРЕСА_4 варітсю 175 000, 00 грн., що становить 20, 625% статутного капіталу;

- ОСОБА_6 - 1/4 частини квартири АДРЕСА_4 варітстю 175 000, 00 грн., що становить 4, 375% статутного капіталу;

- ОСОБА_15 - грошові кошти в розмірі 2 000 000, 00 гр., що становить 50% статного капіталу.

05 вересня 2018 року учасниками був складений та підписаний Акт прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Квартал-2».

24 вересня 2018 року реєстратором Київської філії КП Лиманської селищної ради Роздільнянського р-ну Одеської обл. Хоменко І.О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ`Дніпро-Капітал-2» права власності на квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 .

Відповідно до Акту прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Капітал-2» від 25 лютого 2019 року 100% частки в статутному капіталі вартістю 4 000 000, 00 грн. прийняла ОСОБА_16

04 липня 2019 року був укладений Договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі, відповідно до якого ОСОБА_16 передала 100% частки в статутному капіталі ТОВ`Дніпро-Квартал-2» ОСОБА_9

23 липня 2019 року на підставі протоколу загальних зборів ТОВ`Дніпро-Квартал-2» ОСОБА_9 вийшов зі складу учасникв ТОВ, а товариство зобов`язалося передати йому у власність майно пропорційно його частці, як учасника, а саме: квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 , які оцінені сторонами в 4 000 000, 00 грн.

В цей же день приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_9 на вказані квартири.

( т.1, а.с.60 - 113 )

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року було визнано недійсними: рішенням Загальних зборів учасників від 28 серпня 2018 року про заснування ТОВ`Дніпро-Квартал-2» та скасовано реєстраційну дію про внесення запису в Єдиний державний рєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації створення юридичної особи - ТОВ`Дніпро-Квартал-2».

В решті заявлених позивачами вимог, у тому числі про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ"Дніпро-Квартал-2" від 23 липня 2019 року про передачу відповідачу ОСОБА_9 його частки в стататному капіталі в вигляді спірних квартир, відмовлено.

( т.5. а.с.25 - 36 )

Встановлено також, що в подальшому спірні квартири неодноразово були предметом різних угод.

Так, 25 липня 2019 року був укладений Договір іпотеки між відповідачем ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , за яким у іпотеку була передана квартира АДРЕСА_3 в забезпечення виконання зобовязань відповідача ОСОБА_9 за Договором позики від 25 липня 2019 року на суму 1 000 000, 00 грн.

Договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.

В подальшому, 25 серпня 2019 року була укладена Додаткова угода №1 до Договору позики, за якою сума позики була узгоджена в розмірі 8 000 000, 00 грн. зі строком повернення 15 лютого 2020 року.

Дана угода також була забезпечена Договором іпотеки від 07 лютого 2020 року, а саме квартири АДРЕСА_4 , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О.

( т.1, а.с.78 - 79; 90 - 92 )

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 09 квітня 2020 року з відповідача ОСОБА_23 стягнуто на користь ОСОБА_12 8 000 000, 00 грн. боргу.

На підставі виконавчого листа Голосіївського районного суду м.Києва від 19 травня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької обл. Банадигою В.В.було відкрито виконавче провадження № 62597784 про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 боргу в розмірі 8 000 000, 00 грн. за Договором позики від 25 липня 2019 року та додаткової угоди №1 від 25 серпня 2019 року.

30 вересня 2020 року ДП`СЕТАМ» були проведені електронні торги з продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_4 .

Згідно протоколу №504246 від 30 вересня 2020 року переможцем торгів по лоту №440372 за ціною 1 900 098, 00 грн. став учасник під №4 - ОСОБА_10

04 лютого 2021 року на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. відповідачу ОСОБА_10 було видано Свідоцтво про право власності на квартиру.

05 жовтня 2020 року ДП`СЕТАМ» були проведені електронні торги з продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_3 .

Згідно протоколу №505078 від 05 жовтня 2020 року переможцем торгів по лоту №441221 за ціною 7 776 197, 00 грн. став учасник під №7 - ОСОБА_10

25 січня 2021 року на підставі Акта про реалізацію предмета іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. відповідачу ОСОБА_10 було видано Свідоцтво про право власності на квартиру.

04 лютого 2021 року був укладений Договір іпотеки між відповідачем ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за яким у іпотеку була передана квартира АДРЕСА_3 в забезпечення виконання зобовязань за Договором позики від 04 лютого 2021 року на суму 1 000 000, 00 грн.

( т.1, 98 - 113; 232 - 243; т.4, а.с.111 - 124; 127 - 142 )

Відповідно до ч.ч.1 - 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах, у тому числі від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 та від 14 грудня 2022 року в справі №477/2330/18 неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Тобто, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року в справі № 914/2618/16, від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20, від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів.

Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином.

Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину.

Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів та акта про проведені електронні торги є неналежним і неефективним способом захисту.

Що стосується вимог про визнання недійсними угод, суд виходить з наступного.

Дані вимоги позивачами заявлені з метою захисту порушених прав, як власників майна, шляхом його витребування з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_10 , набутого за результатами електронних торгів.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.п.50, 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі №922/614/19, власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.

При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту у цьому спорі має бути звернення позивачів із вимогою про повернення спірного майна із чужого незаконного володіння без необхідності попередньо визнавати недійсними реєстраційні дії, рішення загальних зборів, договір купівлі-продажу частки та акт її приймання-передачі.

За змістом п.6 ч.1 ст.3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Добросовісним набувачем є набувач, який не знав і не міг знати про те, що майно придбане ним за відплатним договором, придбано ним у особи, яка не мала права його відчужувати.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За змістом ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З цього випливає, що у разі придбання майна добросовісним набувачем можливість його повернення первинному власнику, у якого таке майно вибуло поза його волею, законодавчо звужено лише до наведених трьох випадків.

В той же час, відповідно до ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має лише власник майна.

Це означає, що можливість захисту прав первинного власника майна, у якого воно вибуло із володіння поза його волею, шляхом повернення цього майна, існує не завжди.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14 зазначається, що розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.

Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц.

Щодо добросовісностій/недобросовісності дій відповідача ОСОБА_10 , як набувача майна, суд враховує наступне.

Оспорюючи всі укладені угоди щодо спірного майна, зазначаючи про шахрайські дії невстановлених осіб з метою заволодіння ним та наявність кримінального провадження щодо дій невстановлених осіб, позивачі при зверненні до суду та їх представники не довели обставин, які б свідчили про недобросовісність відповідача ОСОБА_10 при придбанні майна.

Крім того, не довели і того факту, що відповідач ОСОБА_10 , як набувач майна, знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, тим більше державною установою, якою є ДП`СЕТАМ», на підставі встановленого державою порядку, якого зобов`язанні дотримуватись виконавці при передачі майна на аукціон.

Судом не встановлено також, що відповідачі в справі мають будь-який процесуальний статус у кримінальному провадженні за фактом заволодіння майном позивачів.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19 в контексті добросовісності дій набувача майна, зазначено, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Спірне нерухоме майно було предметом продажу на прилюдних торгах.

При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Так, спірне майно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень.

Позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених в порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Відповідно до ч.1 ст.650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.4 ст.651 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За змістом даних норм закону відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених ч.ч.1-3, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Таким чином, примусова реалізація майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин, врегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами, що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Порядок і особливості продажу арештованого майна на електронних торгах визначений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року.

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року в справі № 3-242гс16 та від 29 листопада 2017 року в справі № 668/5633/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 465/650/16, від 23 січня 2019 року в справі № 522/10127/14, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є:

- наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів);

- встановлення, чи порушується суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

При цьому підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Верховний Суд у своїй чисельній практиці неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Статтями 76, 77 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Будь-яких доказів, які б свідчили про допущені приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької обл. Банадигою В.В. та ДП`СЕТАМ» порушень Закону України « Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, позивачі не надали.

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні торгів була визначена стартова ціна, була внесена сума гарантійного внеску, в торгах приймало відповідно 4 та 7 учасників, грошові кошти покупцем майна сплачено, після чого видані Свідоцтва про право власності, тобто дотримана визначена законом процедура.

З матеріалів справи також вбачається, що реалізація квартир проводилася відповідно до вимог Закону України» Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ст. 41 Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року в справі №6-103цс16 норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Оскільки ст. 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов:

- відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення;

- наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем;

- дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Верховний Суд України в даній постанові прийшов до висновку, що відповідно до ст.45 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги можуть бути проведені навіть за наявності одного учасника, а майно може бути придбано за його початковою ціною.

В такій редакції ст.45 Закону України «Про іпотеку» була діючою на момент проведення електронних торгів.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, квартири були реалізовані на прилюдних торгах на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 09 квітня 2020 року про стягнення з ОСОБА_9 боргу за договором позики в розмірі 8 000 000, 00 грн.

Рішення суду вступило в законну силу та не оскаржувалося.

Виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_9 за Договором позики було забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_3 на підставі Договору іпотеки від 25 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нтаріального округу Михайленко С.А., та Іпотечного договору від 07 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О.

Заставна вартість предметів іпотеки сторонами була узгоджена при укладенні Договорів іпотеки.

Тобто, підстави для залучення до проведення виконавчих дій суб`єкта оціночної діяльності, були відсутні.

( т.1, а.с. 78 - 79; т.4, а.с.127 - 161 )

З урахуванням цього, твердження представників позивачів щодо заниження вартості майна, виставленого на торги, що тягне за собою недійсність проведених торгів, також є безпідставними.

Крім того, змістом Актів про проведення електронних торгів та протоколів про проведення електронних торгів спростовуються також твердження позивачів про єдиного учасника торгів - ОСОБА_10 , недопущення до участі в торгах інших претендентів, а також ненадання ним доказів оплати вартості придбаного товару.

Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, суд приходить до висновку про недоведеність позивачами заявлених ним вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Суд при цьому також враховує, що відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

З урахуванням приведеного, відсутності доказів приведним у позові обставинам, суд приходить до висновку про відсуність підстав для задоволеня вимог позивачів.

Керуючись ст.ст.2, 3, 12,15, 16,203, 215,319, 321 330, 387, 388, 575, 650, 651, 655 ЦК України, Законом України « Про виконавче провадження», Законом України « Про іпотеку», ст.ст.ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю`Дніпро-Квартал-2», ОСОБА_9 , Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_13 , ОСОБА_11 про визнання недійсним правочинів, електронних торгів та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2025 року.

Суддя К.В. Машкевич