Рішення № 126571782, 17.03.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8016/24

Провадження № 2/522/3127/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

17 березня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Морозової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Дмитра Вадимовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про навколишнє природне середовище,

ВСТАНОВИВ:

21травня2024рокудоПриморськогорайонногосудум.Одесинадійшлапозовназаява Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Дмитра Вадимовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про навколишнє природне середовище.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21.03.2024 по справі № 522/12115/21 (провадження № 1-кп/522/2035/24), яка набрала законної сили 29.03.2024, громадянина ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження № 402021163030000024 від 21.05.2021 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь держави внаслідок заподіяної вчиненням кримінального правопорушення шкоду у розмірі 125 466 грн. залишено без розгляду.

З вищевказаної ухвали судом встановлено, що ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пошкодження ботанічної пам`ятки природи «Тополя канадська», в порушення вимог природоохоронного законодавства та правил благоустрою, посадової інструкції, за відсутності правових підстав, без погодження з органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, не звернувшись та не отримавши у комунального підприємства «Міськзелентрест» Одеської міської ради технічні умови на обрізання та узгодження проведення формувального, санітарного або омолоджувального обрізання дерева, розуміючи неможливість узгодження обрізання ботанічної пам`ятки природи задуманого виду та обсягу, уникнувши таким чином контролю уповноваженого органу державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду і КП «Міськзелентрест», діючи умисно, надав вказівку щодо незаконного проведення робіт на вказаному об`єкті природно-заповідного фонду фізичній особіпідприємцю ОСОБА_2 , з яким ОСОБА_1 від імені ДП «Житлове управління «Ренесанс-92» укладено договір № 10 від 03.01.2020 на виконання робіт з валки дерев, підрізки гілок дерев на території обслуговування дочірнього підприємства, строком до 31.12.2020, та договір № 11 від 03.01.2020 на оренду самоскида для вивозу сміття, строком до 31.12.2020, якого не повідомив про протиправність таких дій та відсутність правових підстав для проведення робіт. В період з 17 по 27 листопада 2020 року ОСОБА_2 , який залучив до виконання робіт ОСОБА_3 та особу на ім`я « ОСОБА_4 », які були не обізнані про протиправність вказаних дій, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , за вказівкою, під безпосереднім керівництвом та в присутності ОСОБА_1 , здійснили зріз майже до основи 15 скелетних гілок ботанічної пам`ятки природи «Тополя канадська», змінивши її первісний стан та пошкодивши до ступеню припинення росту. Таким чином, внаслідок кримінально-протиправних дій ОСОБА_1 завдано збитків навколишньому природному середовищу на суму 125 466 грн, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення вказаної шкоди в судовому порядку.

Ухвалою суду від 24 травня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадженняу справі. Цивільну справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

23 вересня 2024 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву Приморської окружної прокуратури м. Одеси, відповідно до якого, відповідач вважає, що позовна заява ґрунтується на безпідставних позовних вимогах, що не підлягають задоволенню. У відзиві зазначено, що «Тополя канадське» перебувала у аварійному стані та становила загрозу життю та безпеці громадян, проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 . Роботи виконані по санітарній підрізці дерева були зумовлені необхідністю через погрози життю та здоров`ю мешканців будинку. Подальше зволікання створювало загрозу безпеці життя громадян, проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, дерево за вищевказаною адресою створювало загрозу будівлі, яка є пам`яткою архітектури. Бездіяльністю та халатністю посадових осіб КП «Міськзелентрест» вищезазначене дерево ботанічна пам`ятка природи «Тополя канадська» була доведена до аварійного стану та становила реальну небезпеку громадянам міста, та їх майну. Згідно «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» пункту 9.1.11.3. «Під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева». Згідно «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» пункту 9.1.12. Аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану тa інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі. Відповідно до рішення Одеської міської ради №3428-V від 09.10.2008 року КП «Міськзелентрест» є відповідальним підприємством за охорону та збереження ботанічної пам`ятки природи місцевого значення, а саме Тополі канадської, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 17. Більш того відповідно до охоронного зобов`язання №107 від 22.12.2002 року КП «Міськзелентрест» в особі директора дало зобов`язання в тому, що ботанічна пам`ятка природи місцевого значення, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 17 буде охоронятися та утримуватися в належному стані з додержанням встановленого режиму на його території згідно ЗУ «Про природно-заповідний фонд України». Крім того, зазначено, що громадянина ОСОБА_1 не було визнано виним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 252 КК України, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21.03.2024 року по справі № 522/12115/21, громадянина ОСОБА_1 якого обвинувачували у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 252 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, та № 402021163030000024 від 21.05.2021 року закрито. Згідно з п. 1, п. 5 ст. 17 кримінальне провадження КПК України «особа вважається невинуватою у вчинені кримінального правопорушення доки її вину не буде доведено», «поводження з особою, вина якої у вчинені кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою».

27 та 30 вересня 2024 року на адресу суду від Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач у відзиві на позов безпідставно зазначає про «незадовільний, аварійний стан» ботанічної пам`ятки природи «Тополя канадська» за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 17. Згідно акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню № 689 від 24.09.2020 тополя, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в задовільному стані та не підлягає зрізуванню. Також, спеціалістами Ботанічного саду Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова при здійсненні огляду дерева тополя канадська (Populus x Canadensis) за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 17, зроблено наступні висновки, викладені у висновку спеціаліста № 4 від 22.06.2021, копію якого додано до позовної заяви. «1. Дерево окружністю 6,58 м на висоті 1,5 м, діаметром 2,09 м, стовбуром майже прямостоячим. Висота стовбура до перших скелетних гілок 8 м. 2. Зрізаних скелетних гілок нараховано 15, відмічено 2 зрізи гілок, видалених до кронування. 3. Довжина кронованих скелетних гілок від 0,1 до 3 м. Всі вищеперераховані 15 зрізаних гілок знаходяться у задовільному стані, на зрізах не спостерігається слідів уражень та пошкоджень від захворювань та шкідників. Всі види обрізки регламентуються Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, які містяться в Інструкції Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України, яка була затверджена в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за № 880/12754. Однак, досліджувана тополя була кронована всупереч інструкції, зрізано частина крони і скелетні гілки майже до основи. При сильній обрізці порушується кореляція між надземною та підземною частинами дерева, що спричиняє рясний ріст порослі, яка більшою мірою гине в поточному році, через порушення живлення, ураженнями захворюваннями і шкідниками та інше. Таким чином, подібна надмірна обрізка зазвичай призводить до припинення росту дерева. 4. Обрізка даного дерева не являлась омолоджувальною та санітарною, про що говорить стан наявних спилів, чим було спричинено його пошкодження.» Факт пошкодження ботанічної пам`ятки природи «Тополя канадська» за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 17, до ступеня припинення росту, а саме знищення всіх скелетних гілок більше половини периметра стовбура дерева, встановлено, також, актом обстеження від 23.11.2020.

30 вересня 2024 року до суду від представника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надійшла заява про розгляд справи без участі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 30 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав поданий позов, наполягаючи на його задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за адресою м. Одеса, вул. Торгова, 17, розташована ботанічна пам`ятка природи «Тополя канадське», включена до переліку охоронюваних державою пам`яток природи місцевого значення рішенням виконкому Одеської обласної ради від 03.12.1983 № 682 «Про впорядкування та розширення мережі заповідних територій та об`єктів області» та від 02.10.1984 № 493 «Про мережу територій та об`єктів природно-заповідного фонду».

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008 № 102 «Про утримання зелених насаджень у місті Одесі» затверджено «Перелік парків-пам`яток садово-паркового мистецтва та дерев-ботанічних пам`яток природи, закріплених за КП «Міськзелентрест», серед яких ботанічна пам`ятка природи «Тополя канадська», за адресою м. Одеса, вул. Торгова, 17.

На підставі рішення засновника від 03.10.2019 № 3 та наказу (розпорядження) про прийняття на роботу від 04.10.2019 №21-к ОСОБА_1 призначений директором приватної юридичної особи - дочірнього підприємства «Житлове управління «Ренесанс 92» (код ЄДРПОУ 22484458).

Відповідно до п. 3 посадової інструкції директора, він у своїй діяльності керується чинним законодавством, правилами та нормами.

Приблизно у вересні 2020 року ОСОБА_1 , будучи директором дочірнього підприємства «Житлове управління «Ренесанс 92», яке здійснює управління житловим фондом шляхом утримання та ремонту будинків і прибудинкової території, вирішив провести роботи з обрізання вказаної вище ботанічної пам`ятки природи місцевого значення.

Відповідно до п.п. 4.17.3, 4.17.4, 4.17.5, 4.17.6, 4.17.7 «Правил благоустрою міста Одеси (текстова частина)», затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 №1631-VI (зі змінами та доповненнями), роботи по обрізанню дерев проводяться відповідно технічних умов. Приватна або юридична особа, яка ініціює проведення обрізання дерев, зобов`язана звернутись до комунального підприємства «Міськзелентрест» Одеської міської ради, як спеціалізованого підприємства міста із відповідною заявою щодо наміру проведення обрізання зелених насаджень. У відповідній заяві повинно бути вказано час та місце проведення робіт, фотофіксація зеленого насадження та інформація ким будуть проводитись вказані роботи. Фахівці КП «Міськзелентрест» впродовж 5-ти робочих днів з моменту надання заяви надають заявнику технічні умови з визначенням виду обрізання та агротехнічних заходів, що сприятимуть нормальному ростові дерева. Фахівці КП «Міськзелентрест» мають право здійснювати контроль по дотриманню технічних умов виконавцем робіт. Отримання технічних умов та узгодження проведення формувального, санітарного й омолоджувального обрізання дерев є обов`язковими для виконання юридичними та фізичними особами на території міста Одеси».

Правила благоустрою території міста Одеси є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання на території міста Одеси (п. 1 Правил).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 як директор ДП «ЖУ Ренесанс-92» звернувся із заявою до Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон та отримав акт обстеження зелених насаджень від 24.09.2020 року № 689.

В пункті 4 акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню № 689 від 24.09.2020 (копію додано до позовної заяви) вказано, що згідно п. 4.17.3 «Правил благоустрою міста Одеси (текстова частина)», затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 №1631-VI формувальне, санітарне й омолоджувальне обрізання дерев проводиться відповідно технічним умовам, які видаються «Міськзелентрест».

В пункті 4 рішення Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради від 28.09.2020 «Про надання акту ОСОБА_1 директору ДП «ЖУ «Ренесанс-92» від 24.09.2020 № 689, згідно якого 6 дерев знаходяться у задовільному стані, зокрема, за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 17, також, зазначено, що формувальне, санітарне й омолоджувальне обрізання дерев проводяться відповідно до технічних умов, які видаються КП «Міськзелетрест».

ОСОБА_1 , в порушення вимог природоохоронного законодавства та правил благоустрою, посадової інструкції, за відсутності правових підстав, без погодження з органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, не звернувшись та не отримавши у комунального підприємства «Міськзелентрест» Одеської міської ради технічні умови на обрізання та узгодження проведення формувального, санітарного або омолоджувального обрізання дерева, надав вказівку щодо незаконного проведення робіт на вказаному об`єкті природно-заповідного фонду фізичній особіпідприємцю ОСОБА_2 , з яким ОСОБА_1 від імені ДП «Житлове управління «Ренесанс-92» укладено договір № 10 від 03.01.2020 на виконання робіт з валки дерев, підрізки гілок дерев на території обслуговування дочірнього підприємства, строком до 31.12.2020, та договір № 11 від 03.01.2020 на оренду самоскида для вивозу сміття, строком до 31.12.2020, якого не повідомив про протиправність таких дій та відсутність правових підстав для проведення робіт.

В період з 17 по 27 листопада 2020 року ОСОБА_2 , який залучив до виконання робіт ОСОБА_3 та особу на ім`я « ОСОБА_4 », які були не обізнані про протиправність вказаних дій, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , за вказівкою, під безпосереднім керівництвом та в присутності ОСОБА_1 , здійснили зріз майже до основи 15 скелетних гілок ботанічної пам`ятки природи «Тополя канадська», змінивши її первісний стан та пошкодивши до ступеню припинення росту.

За актом обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню № 689 від 24.09.2020 тополя, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в задовільному стані та не підлягає зрізуванню.

Спеціалістами Ботанічного саду Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова при здійсненні огляду дерева тополя канадська (Populus x Canadensis) за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 17, зроблено наступні висновки, викладені у висновку спеціаліста № 4 від 22.06.2021, копію якого додано до позовної заяви.

«1. Дерево окружністю 6,58 м на висоті 1,5 м, діаметром 2,09 м, стовбуром майже прямостоячим. Висота стовбура до перших скелетних гілок 8 м.

2. Зрізаних скелетних гілок нараховано 15, відмічено 2 зрізи гілок, видалених до кронування.

3. Довжина кронованих скелетних гілок від 0,1 до 3 м.

Всі вищеперераховані 15 зрізаних гілок знаходяться у задовільному стані, на зрізах не спостерігається слідів уражень та пошкоджень від захворювань та шкідників.

Всі види обрізки регламентуються Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, які містяться в Інструкції Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України, яка була затверджена в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за № 880/12754.

Однак, досліджувана тополя була кронована всупереч інструкції, зрізано частина крони і скелетні гілки майже до основи. При сильній обрізці порушується кореляція між надземною та підземною частинами дерева, що спричиняє рясний ріст порослі, яка більшою мірою гине в поточному році, через порушення живлення, ураженнями захворюваннями і шкідниками та інше.

Таким чином, подібна надмірна обрізка зазвичай призводить до припинення росту дерева.

4. Обрізка даного дерева не являлась омолоджувальною та санітарною, про що говорить стан наявних спилів, чим було спричинено його пошкодження.»

Факт пошкодження ботанічної пам`ятки природи «Тополя канадська» за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 17, до ступеня припинення росту, а саме знищення всіх скелетних гілок більше половини периметра стовбура дерева, встановлено, також, актом обстеження від 23.11.2020.

Таким чином, внаслідок дій ОСОБА_1 завдано збитків навколишньому природному середовищу.

Відповідно до примітки 1 Додатку № 1 допостанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», до пошкоджених до ступеня припинення росту належать зрубані дерева, дерева з переламаним стовбуром, обідраною корою понад 30 відсотків периметра стовбура незалежно від довжини обдиру за висотою стовбура, обпаленою корою понад 50 відсотків периметра стовбура незалежно від висоти розповсюдження обпалу по висоті стовбура, пошкодженою заготівлею живиці корою понад 30 відсотків периметра стовбура, обшморганою кроною більше половини її довжини, обідраними та обламаними скелетними коренями більше половини периметра стовбура, а також повалені дерева та такі, що мають спричинений дією антропогенних факторів нахил більше 30 градусів від вертикальної осі.

Внаслідок вказаних вище кримінально-протиправних дій висота дерева зменшена до 14,2 м (у найвищій частині), висота до перших скелетних гілок8 м., довжина коронованих гілок - до 0,1 - 3 м, при цьому виконана обрізка не є омолоджувльною або санітарною.

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавством про природно-заповідний фонд, виконаного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Одеській області відповідно до «Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев`яніле стебло, до ступеня припинення росту», затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», прийнятою на виконаннястатті 65 Закону України «Про природно-заповідний фонд», розмір завданої державі пошкодженням ботанічної пам`ятки природи шкоди склав 125 466 грн.

Судом з`ясовано, що за фактом пошкодження шляхом обрізання дерева " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , яке є об`єктом природно-заповідного фонду та перебуває під охороною держави, 21.05.2021 зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 252 КК України, у якому досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 вчинив кримінально-протиправні дії щодо умисного пошкодження об`єкту природно-заповідного фонду ботанічної пам`ятки природи «Тополя канадська», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 17, чим державним інтересам заподіяно шкоду в розмірі 125 466 грн.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21.03.2024 по справі № 522/12115/21 (провадження № 1-кп/522/2035/24), яка набрала законної сили 29.03.2024, громадянина ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження № 402021163030000024 від 21.05.2021 - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження.

Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.

Реабілітуючими є ті підстави, що пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин.

На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину.

До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.

Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності закріплені в розділі ІХ Кримінального кодексу. Такими підставами є, зокрема, закінчення строків давності.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 398/571/15ц зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінальнокараного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

З вказаним узгоджується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, де, зокрема, зазначено, що звільненняособи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ККу зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Відтак, наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно із ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особі якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» до природно-заповідного фонду України належать ботанічні пам`ятки природи.

Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується, зокрема, шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів.

Згідно з положеннями статті 28 цього Закону на території пам`яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд» відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у порушенні вимог щодо використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За ст. 2 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України.

Згідно з пунктом "д" частини першої статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог здійснення заходів щодо збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні.

У той же час, стаття 41 Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В частині 2 зазначеної статті визначено, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв`язок між ними; г) вини заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов`язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Таким чином, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

При цьому, відповідно до пункту «з» частини 2 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Частиною 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Врегульовані вищевказаними нормами наслідки порушення вимог природоохоронного законодавства у вигляді обов`язку винної особи відшкодувати заподіяні збитки відповідають загальним положенням Цивільного кодексу України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

Розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , розраховано за Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013.

Так, відповідно до примітки 1 Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», до пошкоджених до ступеня припинення росту належать зрубані дерева, дерева з переламаним стовбуром, обідраною корою понад 30 відсотків периметра стовбура незалежно від довжини обдиру за висотою стовбура, обпаленою корою понад 50 відсотків периметра стовбура незалежно від висоти розповсюдження обпалу по висоті стовбура, пошкодженою заготівлею живиці корою понад 30 відсотків периметра стовбура, обшморганою кроною більше половини її довжини, обідраними та обламаними скелетними коренями більше половини периметра стовбура, а також повалені дерева та такі, що мають спричинений дією антропогенних факторів нахил більше 30 градусів від вертикальної осі.

Внаслідок вказаних вище кримінально-протиправних дій висота дерева зменшена до 14,2 м (у найвищій частині), висота до перших скелетних гілок 8 м., довжина коронованих гілок - до 0,1 - 3 м, при цьому виконана обрізка не є омолоджувльною або санітарною.

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавством про природно-заповідний фонд, виконаного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Одеській області відповідно до «Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев`яніле стебло, до ступеня припинення росту», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», прийнятою на виконання статті 65 Закону України «Про природно-заповідний фонд», розмір завданої державі пошкодженням ботанічної пам`ятки природи шкоди склав 125 466 грн.

Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави судом встановлено наступне.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 статті 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Відтак, несплата ОСОБА_1 визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й вплине на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Так, Приморською окружною прокуратурою м. Одеси направлено запит у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 52-4352вих-24 від 18.04.2024 з метою отримання інформації про заходи, які вживаються або будуть вживатися Інспекцією з метою стягнення шкоди з ОСОБА_1 , завданої навколишньому природному середовищу.

У своєму листі від 26.04.2024 № 2000/1.2 Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) повідомлено, що заходи реагування щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у розмірі 125466 грн. Інспекцією не вживались та вживатись не плануються.

Також, зазначеним листом повідомлено, що позов про відшкодування зазначених збитків подаватись Інспекцією не планується у зв`язку з відсутністю в розпорядженні Інспекції усіх матеріалів досудового розслідування за фактом заподіяння шкоди на вказану суму та обмеження фінансування на сплату судового збору, у тому числі із урахуванням розміру орієнтовних судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Отже, попри очевидність допущеного відповідачем правопорушення, Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) самостійно не вжито вичерпних заходів, спрямованих на відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Таким чином, оскільки уповноважений орган не здійснює належний захист інтересів держави у спірних правовідносинах, наявні підстави для звернення прокурора до суду з таким позовом в межах своєї компетенції, передбаченої статтею 1311 Конституції України, статтями 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України.

Необхідно зазначити, що у рішенні від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії» Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Даний позовпред`явлено Приморськоюокружною прокуратуроюм.Одеси вінтересах державив особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), оскільки остання, будучи суб`єктом, уповноваженим на звернення до суду з метою відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, достатніх цивільно-правових заходів не вживає і не має наміру вживати, що свідчить про неналежний захист інтересів держави.

Ураховуючи, що охорона навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки життя та здоров?я громадян, створення належних умов для здійснення ними екологічних прав і свобод є однією з основних функцій держави, а сума шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, підлягає відшкодуванню до бюджету, органи прокуратури вважають недотримання вимог природоохоронного законодавства порушенням загальнодержавних інтересів, що слугувало підставою для звернення прокурора до суду з позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З огляду на вищезазначене, посилання позивача у своєму позові знайшли своє підтвердження та є обгрунтованими.

Разом з тим, твердження відповідача зазначені у відзиві не спростовують факт пошкодження дерева та наразі привести вказане дерево до попереднього стану вже не є можливим.

Відповідно до ч. 1, ч. 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

За таких обставин, суд, розглянувши подані сторонами документи всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 22, 324, 1166 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 19, 30, 56, 76-80, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Дмитра Вадимовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про навколишнє природне середовище - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 125 466 грн (сто двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят шість гривень) шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок UA318999980333119331000015744 фонду охорони навколишнього природного середовища Одеської міської територіальної громади, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.) отримувач ГУК в Од.обл./м.Одеса/24062100, код класифікації і доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 04 квітня 2025 року.

Суддя: