Рішення № 126571459, 14.04.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/71/2025 Справа № 490/1102/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ,-

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2025 року позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просив: скасувати постанову серії ЕНА № 4031041 від 08.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч.4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 1700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та незаконним. 08 лютого 2025 року інспектором роти №3 1 батальйону патрульної поліції у м.Тернополі УПП у Тернопільській області ДПП НП капрал поліції Білінський І.Є. виніс стосовно позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 4 КУпАП України. Вимірювання швидкості відбувалось приладом TruCam, який тримав у руках патрульний поліцейський. Прилад при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим. А тому застосування поліцейським приладу TruCam( із фото-та відеофіксацією) фіксованому стані (тобто з руки) , не зі штативу по периметру дороги - є незаконним. Оскільки поліцейський , тримаючи прилад в руках, здійснює ним керування і вносить цим доволі велику похибку у вимірах швидкості.

Крім того авто поліції, та самі поліціанти стояли з вимірювачем швидкості у зоні, в якій взагалі не було ознак населеного пункту згідно правил про дорожній рух, а саме відсутність забудов, характерних для населених пунктів. Позивач зазначає , що приблизно за 200 метрів від поліції і до самої поліції рухався на своєму авто в потоці машин і яким чином в нього швидкість стала 105 км/год йому не зрозуміло. З усього вищеописаного позивач вбачає, що відповідач порушив ст. 280 КУпАП і виніс постанову, не маючи для цього доказів, а отже притягнув його до адміністративної відповідальності незаконно.

Протоколом автоматизованого розподілу від 17.02.2025 року дана справа передана на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою від 21.02.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами справи, призначено судове засідання.

05.08.2024 року від представника відповідача надійшов відзив відзив на позовну заяву, в якому вважав вимоги позивач безпідставними, оскільки лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 серійний номер ТС000750 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак, а правильність реалізації у приладі TruCam алгоритму шифрування підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Крім того, представник відповідача вказує, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Відео чітко зафіксовано тільки транспортний засіб позиваач під час руху в населеному пункті. Крім того, лазерний вимірювач швидкості автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, на фото, зробленому з приладу TruCam LTІ 20/20 серійний номер ТС000750, який викорстовувався при фіксації порушення позивачем, вказані координати місця вчинення правопорушення.

Позивач перевищив допустиму швидкість в межах населеного пункту , який починається після дорожнього знаку 5.49, відтак ключовим для встановлення місця вчинення правопорушення є відповідні географічні координати. Саме на фотознімку з приладу TruCam відображені такі географічні координати, які при переведенні на карту місцевості показують точку , що знаходяться саме в населеному пункті с.Ступки.

Таким чином, постанова серії ЕНА № 4031041 від 08.02.2025 року у справі про адміністративне правопорушення винесена інспектором є обгрунтованою та законною. За такого, на підставі вищевказаного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Судом постановлено про розгялд справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

08 лютого 2025 року інспектором роти №3 , 1 батальйону патрульної поліції у м.Тернополі УПП у Тернопільській області ДПП НП капрал поліції Білінський І.Є. виніс стосовно ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфереі забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі , серії ЕНА № 4031041 від 08.02.2025 року передбачене ст. 122 ч. 4 КУпАП України у розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до постанови виявлено , що інспектором управління патрульної поліції у м.Тернополі УПП у Тернопільській області ДПП НП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000750) виявлено , що водій транспортного засобу BMW X-1 з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 105 км/год та перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 55 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Як визначено ст.35 цього Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДРУкраїни. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).

Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п.п.1.3,1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч.4 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. Порушення даної норми, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило - 1700 грн.

Згідно п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.

Положеннями ст.280 КУпАП закріплено «обов`язок» посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП). Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності дійсно можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи та вже зазначалося вище, підставою для зупинення транспортного засобу позивача та прийняття оскаржуваної постанови від 08.02.2025 р. серії ЕНА № 4031041 від 08.02.2025 стало порушення водієм ОСОБА_1 швидкості на 55 км/год, тобто, грубе порушення вимог п.12.4 ПДР України (тобто порушення швидкісного режиму в населених пунктах), що, у свою чергу, є вчиненням нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у складеній відповідачем постанові чітко вказано серійний номер, а також назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля - «TruCAM» LTI 20/20 (серійний номер ТС000750).

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КпАП України, представником відповідача разом з відзивом на позов надано DVD-R диск з відеозаписом.

З наданого відповідачем відео чітко вбачається, що 08.02.2025 року о 11 год 28 хв. позивач рухався на автомобілі BMW X-1 з номерним знаком НОМЕР_1 , по дорозі М-30 в межах населеного пункту село Ступки зі швидкістю 105 км/год.

Наведене підтверджується і даними з Гугл Мапс за координатами руху з первищенням швидкості 49.533069 , 25.748392 - що дійсно знаходиться в межах населеного пункту Ступки

Жодних доказів того, що в даному місці був відсутній дорожній знак обмеження швидкості , дорожній знак 5.49 Початок населеного пункту, чи такий знак був встановлений в неналежному місці - позивачем не надано. Пояснення позивача, що він не бачив даного знака та відсутність житлової забудови та інша зовнішня обстановка не вказувала на те, що він рухається в межах населеного пункту - не спростовує факту вчинення ним правопорушення та не спростовує наявності підстав для притягнення водія до відповідальності.

Щодо відсутності дорожнього знаку 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху" - то його наявність чи відсутність не має правового значення для прваильного вирішення спрваи з огляду на наступне.

Так, з позову вбачається, що позивач заперечує законність дій інспектора при винесенні постанови та законність застосування приладу вимірювання швидкості руху «TruCam» у ручному режимі.

Між тим, лазерний вимірювач швидкості «TruCam LTI 20/20» отримав сертифікат відповідності № UА.TR.001 22 3-19 від 09/01/2019 р. та сертифікат перевірки типу TruCam LTI 20/20, виробництва Laser Technology Inc, США від 26.12.2018 року з терміном дії до 26.12.2028 року.

Як вбачається зі свідоцтва ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та захисту прав споживачів» №22-01/29496 від 27.11.2023 року, чинного на дату вчинення правопорушення, про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTI 20/20 TruCAM II серійний ТС000750 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; ±1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.

Правильність реалізації у приладі «TruCAM» такого алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі «TruCAM», але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом «TruCAM». Отже, згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі. Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватись з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання.

При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача саме таким чином вплинуло на результат вимірювання.

Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Слід зазначити, що, відповідно до інструкції з використання приладу Trucam LTІ 20/20, конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год. Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Також, можливість застосування приладу в ручному режимі описана в його методичних рекомендаціях щодо використання та інструкції з використання. Отже, можливість використання приладу TruCam LT1 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).

Вищевикладене спростовує доводи позивача про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCam в ручному режимі.

З відео та фото з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam, зафіксовано перевищення позивачем встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті ( згідно як вимірювання швидкості руху, так і координат місця вимірювання) , чим він порушив п. 12.4 Правила дорожнього руху.

Відтак, доводи позивача про неправомірність застосування працівниками поліції лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20, №ТС000750, суд до уваги не приймає за їх безпідставності.

Суд також вважає безпідставними твердження позивача знаходження приладу TruCam в руках працівника поліції, не встановлення його стаціонарно, що, на думку позивача, суперечить ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", з огляду на наступне:

З досліджених доказів, наданих сторонами, вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

При цьому, у даному конкретному випадку, порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCAM» в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вимоги ч.2 ст.40 Закону №580-VIII не розповсюджуються на спірні відносини.

При тому, згідно вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, з поміж іншого, також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Покази приладу TruCam LTI 20/20, №ТС000750 оцінюються інспектором, як доказ в розумінні ст.251 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що показники приладу TruCam LTI 20/20,№ТС000750 є належним допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, підтверджено наданим відповідачем DVD-R диском з відеозаписом із приладу TruCam LTI 20/20, №ТС000750\

Дослідивши долучену відповідачем фото- фіксацію з приладу «TruCAM» LTI 20/20, яким безпосередньо і здійснювалося вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, та відеохзапис порушення судом встановлено, що таке відео підтверджуює вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та, з точки зору процесуального законодавства, може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем правопорушення за ч.4 ст.122 КУпАП, зазначеного у спірній постанові.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та лише суб`єктивній думці останнього.

При цьому права, передбачені ст.268 КУпАП, позивачу були роз`яснені, що підтверджується його підписом у п.8 Постанови, що оскаржується.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Твердження позивача про невиконання інспектором поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення вимог ст.280 КУпАП не підтверджено.

Суд при оцінці доказів у справі враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 106 КАС України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази. На думку суду, позивач не надав жодних доказів, які спростовували б факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 122 КУпАП.

Як вбачається з наданої суду копії оскаржуваної постанови , всі відомості, передбачені ст. 283 КУпАП, дана постанова містить, а отже, складена у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята із дотриманням законодавства.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення ч. 4 ст.122 КУпАП, за їх недоведеності належними та допустимими доказами. Натомість відповідачем доведено правомірність винесення постанови серії ЕНА № 4031041 від 08.02.2025 , про що надано відповідні докази, не спростовані позивачем.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст.139 КАС України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Гуденко О.А.