Рішення № 126570039, 14.04.2025, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальнийномер 142/897/24

Номер провадження 2-о/142/10/25

РІШЕННЯ

іменем України

14 квітня 2025 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Калініченка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області в порядку окремого провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Піщанська селищна рада Тульчинського району Віннцької області, про встановлення факту що має юридичне значення, а саме встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Калініченком Сергієм Миколайовичем, заінтересована особа: Піщанська селищна рада Тульчинського району Віннцької області, про встановлення факту що має юридичне значення, а саме встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій представник заявника просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , станом на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після укладення шлюбу з ОСОБА_3 заявник змінила прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ". 26 листопада 2008 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все належне їй майно заповідає своїй дочці - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати чоловіка заявника - ОСОБА_6 та залишила своєму сину спадщину у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки мати заявника одиноко проживала в сусідньому селі Рудницьке Піщанського району Вінницької області та потребувала допомоги, в липні 2020 року заявник перевезла її до житлового будинку, який є спадщиною чоловіка та пустував після смерті його матері. З липня 2020 року заявник почав постійно проживати разом з матір`ю у вказаному житловому будинку за зазначеною вище адресою, вести спільне господарство. Реєстрація місця проживання у встановленому законом порядку затягнулась через оформлення чоловіком заявника своїх спадкових прав на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати заявника померла. Разом з ОСОБА_2 , яка до дня смерті фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживала її донька - ОСОБА_1 . Зазначені вище обставини підтверджують свідки - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Звернувшись за оформленням своїх спадкових прав до приватного нотаріуса Носова В.В. ОСОБА_1 отримала від нього усні роз`яснення, що оскільки вона та мати на день її смерті були зареєстровані за різними адресами, то підстави вважати, що заявник прийняла спадщину після її смерті відсутні. Нотаріус рекомендував звернутися для вирішення цього питання до суду. Крім того, заявник є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за заповітом після смерті матері, а отже спадкоємці, які б оспорювали її право на прийняття спадщини відсутні. Спору щодо спадкового майна з будь-якими іншими особами у заявника не існує. Про відмову від спадщини ОСОБА_1 не заявляла. Встановлення факту постійного проживання заявника із спадкодавцем на час відкриття спадщини має значення для підтвердження прийняття ним спадщини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 жовтня 2024 року дану заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

Ухвалою судувід 22жовтня 2024року булоприйнято дорозгляду тавідкрито провадженняу данійцивільній справі, розгляд справи постновлено проводити впорядку окремогопровадження,призначено по справі судове засідання.

Ухвалою суду від 22 листопада 2024 року, задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 адвоката Калініченка Сергія Миколайовича про витребування доказів, витребувано у державного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справизаведеної післясмертіОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рудницьке Піщанського району Вінницької області,та Витяг (інформаційну довідку) зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рудницьке Піщанського району Вінницької області, витребувано у Піщанської селищної ради Вінницької області відомості про склад осіб, які проживали разом з ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 грудня 2024 року на адресу суду від державного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шигиди І.В. на виконання ухвали суду надійшов лист за вих. № 375/01-16 від 18 грудня 2024 року, в якому повідомляється, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відкривалась, та надано інформаційні довідки із спадкових реєстрів № 79589138 від 18.12.2024 року та № 79589190 від 18.12.2024 року.

Ухвалою суду від 14 березня 2025 року повторно витребувано у Піщанської селищної ради Вінницької області відомості про склад осіб, які проживали разом з ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребовувані відомості надійшли на адресу суду 25 березня 2025 року сформовані у вигляді відповідної довідки.

Допитана в судовому засіданні 07 лютого 2025 року свідок ОСОБА_7 вказала, що являється сусідкою ОСОБА_1 , матір ОСОБА_1 . ОСОБА_2 знає як сусідку, оскільки в липні 2020 року вона почала проживати в будинку свекрухи ОСОБА_1 яка померла. До цього ОСОБА_2 проживала в с.Рудницьке, але через її вік та хворобу дочка з чолоавіком перевезли її до с.Городище. Вона була лежача, сама на вулицю не виходила, ОСОБА_1 здійснювала за нею догляд.

Допитана в судовому засіданні 07 лютого 2025 року свідок ОСОБА_8 вказала, що ОСОБА_2 та її дочку ОСОБА_1 знає, оскільки до 2020 року була сільським головою с. Городище, в кінці червня чи на початку липня 2020 року, після того як померла свекруха ОСОБА_1 , вони з чоловіком забрали її до себе в с. Городище і ОСОБА_1 здійснювала за нею догляд.

В судовому засіданні 14 квітня 2025 року заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Калініченко С.М. вважали за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, вимоги заяви підтримали, просили встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , станом на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з викладених у позовній заяві підстав.

Заінтересована особа - Піщанська селищна рада свого уповаженого представника в жодне судове засідання не направила, проте в матеріалах справи наявна заява селищного голови Олександра Крижанівського про розгляд справи без участі представника та розгляд справи за наявними письмовими матеріалами на розсуд суду.

Суд, з`ясувавши позиції учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що в задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , станом на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рудницьке Піщанського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 16 лютого 2021 року Піщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с.6)

Відповідно до заповіту від 26 листопада 2008 року, посвідченого секретарем Рудницької сільської ради Піщанського району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за № 166, ОСОБА_2 усе своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . (а.с.8)

Копіями свідоцтва про народження заявника, та свідоцтва про укладення шлюбу підтверджується, що заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 9, 9 зворот)

З копії поспорта позивача та тексту позовної заяви вбачається, що зареєстрованим та фактичним місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 . (а.с. 1, 10-11)

Піщанською селищною радою на виконання вимог ухвал суду про витребовування доказів надано відомості про те, що станом на 15 лютого 2021 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні, інформація про фактично проживаючих осіб відсутня, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована в будинку за адресою АДРЕСА_3 . (а.с. 88)

Згідно листа № 375/01-16 від 18 грудня 2024 року державного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шигиди І.В. спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відкривалась. (а.с.47)

З інформаційної довідки із спадкового реєстру (спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину) № 79589138 від 18.12.2024 року слідує, що за параметрами запиту ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , інформація у реєстрі відсутня, тобто спадкова справа не заводилась відповідно свідоцтва про право на спадщину не видавались. (а.с. 48)

З інформаційної довідки із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79589190 від 18.12.2024 року вбачається наявність чинного зареєстрованого заповіту ОСОБА_2 від 26 листопада 2008 року (а.с. 49)

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягу № 301387196 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, слідує, що житловий будинок в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , який він успадкував від матері ОСОБА_6 . (а.с. 7, 7 зворот)

Інших письмових доказів матеріали справи не містять.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що: «суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право».

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норма права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що:«юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що:«у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів».

Згідно з п.п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що: «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

У ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом норми ст. 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 362/642/22 зроблено наступний висновок: «відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судами».

Вказане узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61- 44149св18).

Відповідно до положень п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відтак предметом доказування у даній справі є саме постійне проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Жодних письмових доказів на підтвердження постійного проживання заявника ОСОБА_1 з її матір`ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини заявником та її представником не надано.

Натомість дану обставину спростовує селищна рада в наданій суду довідці № 521 від 18.03.2025 року, крім того згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 місцем її смерті вказано с.Рудницьке.

З показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слідує, що постійним місцем проживання спадкодавиці ОСОБА_2 було с. Рудницьке, і тільки в липні-червні 2020 року, тобто орієнтовно за пів-року до дня її смерті, після смерті свекрухи заявника ОСОБА_1 вона перевезла хвору матір в с. Городище та посилила в будинку померлої свекрухи, в АДРЕСА_1 , в той час, як встановлено судом з письмових матеріалів справи та підтверджено заявником, заявник постійно зареєстрована та проживає із сім`єю в АДРЕСА_2 .

Відтак, тимчасове проживання матері заявника у період з липня 2020 року по 15 лютого 2021 (7 місяців) в с. Городище, та не за місцем реєстрації і постійного проживання заявника навіть за умови здійснення заявником догляду за хворою матір`ю, не може бути розцінено судом, як постійне проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, суд дійшов висновку, що заявником ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту спільного постійного проживання заявника та її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому в задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Піщанська селищна рада Тульчинського району Віннцької області, про встановлення факту що має юридичне значення, а саме встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, слід відмовити.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 315 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Піщанська селищна рада Тульчинського району Віннцької області, про встановлення факту що має юридичне значення, а саме встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Піщанський районний суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасники справи:

Заявник - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Представник заявника - ОСОБА_9 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Заінтересована особа - Піщанська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, знаходиться за адресою: вул. Центральна, 36, смт. Піщанка, Тульчинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325986.

Суддя: